Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1016/1513/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; одержання,давання, провокація хабара (усього), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.06.2014. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2014.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"06" червня 2014 р. 
		 
		 
		 
		06 червня 2014 року Справа № 1016/1513/12
		Макарівський районний суд Київської області у складі:
		Головуючого судді  ОСОБА_1 , 
		при секретарі  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,
		підсудних  ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,
		захисника  ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарів Київської області кримінальну справу, за якою обвинувачується
		ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Верлок Радомишльського району Житомирської області, українець, громадянин України, освіта вища, працює старшим інспектором з митного оформлення в ПАТ «Радомишль», одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, зареєстрований та проживаючий по АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України,
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Веселе Червоноармійського району Житомирської області, українець, громадянин України, освіта середня, працює директором Торговий дім «Геліо», одружений, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, зареєстрований по АДРЕСА_2 та проживаючий по АДРЕСА_3 
		у вчиненні злочинів передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Судом встановлено, що наказом Генерального прокурора України № 263к від 23.04.2008 року ОСОБА_10 призначено на посаду прокурора Радомишльського району Житомирської області.
		При цьому, згідно з наказом Генерального прокурора України № 935к від 06.08.2010 року ОСОБА_10 присвоєно класний чин - радник юстиції.
		Під час виконання покладених на ОСОБА_10 службових обов`язків, він повинен керуватися та суворо дотримуватися вимог Конституції України, ЗУ "Про прокуратуру", наказів та вказівок Генерального прокурора України, а також інших чинних нормативно-правових актів.
		Відповідно до наказу № 17 від 01.11.2011 року, прокурора Радомишльського району Житомирської області "Про розподіл функціональних обов`язків між працівниками прокуратури району" на ОСОБА_14 як прокурора району, поруч із іншими, покладено виконання наступних службових обов`язків:
		організація роботи, управління та контроль виконання в прокуратурі Радомишльського району Житомирської області;
		координація діяльності правоохоронних органів та нагляд за додержанням законів у сфері боротьби зі злочинністю та корупцією;
		контроль за якістю підтримання державного обвинувачення в судах тощо.
		Згідно з положеннями статей 121, 123 Конституції України - прокуратура України становить єдину систему, на яку в тому числі покладається функція підтримання державного обвинувачення в суді, а організація та порядок діяльності органів прокуратури визначаються Законом.
		Відповідно до статті 5 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, на яку згідно Конституції України та цього Закону, у тому числі покладено функцію підтримання державного обинувачення в суді.
		Так, статтею 34 Закону України "Про прокуратуру" та вказівкою № 1 Генерального прокурора України "Щодо покращення організації участі прокурорів у судах", визначено, що підтримання державного обвинувачення в суді є конституційним обов`язком прокурора, а його завдання у судовому процесі, у тому числі полягають в прийнятті участі в розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприянню виконанню вимог закону про всебічний, повний і об`єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі.
		Одночасно, статтями 4, 5 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, що службові особи органів прокуратури є суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції в межах повноважень, визначених Конституцією України.
		Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", до правоохоронних органів, у тому числі відносяться органи прокуратури та приміткою 2 до статті 368 Кримінального кодексу України у відповідній редакції визначено, що службовими особами, які займають відповідальне становищі, у тому числі є прокурори, а також керівники та заступники керівників органів державної влади, їх структурних підрозділів та одиниць.
		При цьому положеннями статей 2, 261, 264 КПК України 1960 року визначено, що завданнями кримінального судочинства у тому числі є охорона прав та законних інтересів учасників процесу, які є рівними під час судового розгляду, а участь прокурора є обов`язковою, крім випадків визначених законом.
		Відповідно до вимог статті 25 КПК України 1960 року, у тому числі передбачено, що прокурор зобов`язаний на усіх стадіях кримінального судочинства своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили, а також свої повноваження в кримінальному судочинстві, здійснювати незалежно від будь-яких органів і посадових осіб, підкоряючись тільки законові і керуючись вказівками Генерального прокурора України, а постанови прокурора, винесені відповідно до закону, є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
		Крім того, статтею 277 КПК України 1960 року передбачено, що під час судового розгляду справи до закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред`явлене особі обвинувачення. При цьому, прийшовши до переконання, що пред`явлене особі обвинувачення потрібно змінити, прокурор виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Прокурор оголошує вказану постанову, яка долучається до справи та вручає її копії учасникам процесу. Крім того, положеннями статті 348 КПК України 1960 року визначено, що право подати апеляцію у тому числі мають прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок у справі, у зв`язку із чим пунктами 3.1 та 5.7 наказу Генерального прокурора України № 5гн від 19.09.2005 року "Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення передбачено обов`язок прокурора повідомляти про зміну обвинувачення та результати судового розгляду справи прокурора, який затвердив обвинувальний висновок та направив справу до суду. Одночасно, пунктами 1.1, 1.2 вказаного наказу Генерального прокурора України визначено, що підтримання державного обвинувачення в суді є прямим обов`язком керівника прокуратури та його заступника, які повинні ефективно реалізувати свої повноваження щодо всебічного, повного, об`єктивного і неупередженого дослідження обставин кожної справи, своєчасно вживати заходів до реального поновлення порушених прав людини та усунення причини і умов вчинення злочинів.
		При цьому, згідно з присягою працівника прокуратури, 01.02.2011 року складеної ОСОБА_15 , відповідно до вимог пункту 3 наказу Генерального прокурора України № 2гн від 15.12.2011 року "Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України", останній, вступаючи на службу в прокуратуру, дав клятву присвятити свою діяльність служінню українському народові і українській державі та урочисто присягнув неухильно додержуватись Конституції України, законів і міжнародних зобов`язань. Сумлінним виконанням своїх обов`язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку, захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави, постійно вдосконалюючи свою професійну майстерність та бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов`язки, а також з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.
		Таким чином, перелік службових обов`язків прокурора Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_14 свідчить про те, що він є службовою особою, яка займає відповідальне становище, уповноваженою на виконання функцій держави, представником влади та працівником правоохоронного органу, тобто особою, наділеною правом пред`являти вимоги, приймати рішення та застосовувати примусові заходи, обов`язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості.
		Проте, ОСОБА_16 , в порушення наведених вище законодавчих норм та нормативно-правових актів, протиправно використав надані йому владні повноваження і своє службове становище та вчинив умисні корисливі корупційні злочини у сфері службової діяльності за наступних обставин.
		Так, прокуратурою Малинського району Житомирської області проведено досудове слідство у кримінальній справі, 28.04.2011 року порушеній щодо заступника і начальника відділу - начальника сектору наглядово-профілактичної діяльності Радомишльського районного відділу Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Житомирській області ОСОБА_17 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України.
		Проведеним прокуратурою Малинського району Житомирської області досудовим слідством у вказаній кримінальній справі встановлено, що заступник начальника відділу - начальник сектору наглядово-профілактичної діяльності Радомишльського РВ УМНС України в Житомирській області ОСОБА_17 , який на момент вчинення інкримінуємого йому злочину тимчасово виконував обов`язки начальника зазначеного районного відділу, 28.04.2011 року одержав хабар та вчинив службове підроблення.
		За результатами проведеного розслідування, 11.07.2011 року вказану кримінальну справу, відповідно до вимог ст. 232 КПК України 1960 року, скеровано до Радомишльського районного суду Житомирської області для розгляду по суті.
		Так, 18.08.2011 року зазначена кримінальна справа прийнята до свого провадження суддею Радомишльського районного суду Житомирської області ОСОБА_18 та призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участі державного обвинувача - прокурора Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_14 
		Білошицький ОСОБА_19 , розуміючи, що його знайомий ОСОБА_11 , який є батьком його кума ОСОБА_20 , особисто знайомий і перебуває в нормальних приятельських відносинах з прокурором Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_15 , звернувся до ОСОБА_11 з пропозицією організувати йому зустріч із прокурором ОСОБА_15 , зазначивши при цьому, що хоче, щоб той йому допоміг у вирішені його питання.
		В подальшому, приблизно на початку жовтня 2011 року, під час спільної зустрічі ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , яка мала місце неподалік території пиво-безалкогольного комбінату "Радомишль", що по вул. Миргород у м. Радомишль Житомирської області, у останніх виник спільний злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання, за пособництва ОСОБА_11 , хабара у вигляді грошових коштів в розмірі 10 000 доларів США від ОСОБА_17 , з подальшим наміром розділити їх між собою, за вирішення питання щодо незаконної зміни в суді обвинувачення ОСОБА_17 з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та подальшого звільнення його від кримінальної відповідальності.
		З огляду на викладене, діючи за попереднім погодженням із ОСОБА_15 та реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання хабара, ОСОБА_11 на початку листопада 2011 року, перебуваючи по АДРЕСА_4 , висунув категоричну вимогу ОСОБА_17 про те, що останній повинен передати їм грошові кошти, в якості хабара, у розмірі 10 000 доларів США за вирішення питання щодо зміни йому обвинувачення в суді з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та подальшого зільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію".
		Після цього, 10.11.2011 року у першій половині дня ОСОБА_16 , перебуваючи у приміщенні власного службового кабінету в прокуратурі Радомишльського району Житомирської області, що по вул. Мала Житомирська, 54 в м. Радомишль Житомирської області, продовжуючи спільні із ОСОБА_11 злочинні дії та реалізуючи корисливий умисел, категорично вказав ОСОБА_17 про те, що всі питання щодо передачі грошових коштів в якості хабара у розмірі 10000 доларів США ним погоджені та він повинен узгоджувати їх безпосередньо із ОСОБА_11 , підтвердивши таким чином ОСОБА_17 спільну вимогу, висунуту перед цим ОСОБА_11 .
		З огляду на викладене, продовжуючи реалізацію спільного із ОСОБА_15 злочинного умислу, 08.12.2011 року ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_11 та вказав на необхідність спільної зустрічі із ОСОБА_15 наступного дня зранку.
		Так, зранку 09.12.2011 року, під час спільної зустрічі, яка мала місце в службовому автомобілі ОСОБА_14 - "Lada Ргіога 2170" біля приміщення прокуратури Радомишльського району Житомирської області, ОСОБА_16 та ОСОБА_11 , діючи спільно та продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на вимагання та одержання хабара, висунули категоричну вимогу ОСОБА_17 про те, що він спочатку повинен передати їм в якості хабара грошові кошти у розмірі 5000 доларів США за вирішення питання щодо зміни прокурором в суді обвинувачення останнього з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та в подальшому ще 5000 доларів США за погодження ним питання щодо закриття вказаної кримінальної справи, на підставі Закону України "Про амністію".
		В подальшому, 16.12.2011 року близько 17 години вечора під час зустрічі ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , яка відбувалась в салоні автомобіля «Nissan Х-Тгаіі», яким користувався ОСОБА_11 , біля адміністративної будівлі прокуратури Радомишльського району Житомирської області, ОСОБА_16 та ОСОБА_11 , діючи спільно за попередньою домовленістю, на прохання ОСОБА_17 погодились на зменшення загальної суми хабара з 10000 доларів США до 7000 доларів США, оскільки останній не підпадав під дію Закону України "Про амністію", а тому не міг бути звільнений судом від кримінальної відповідальності.
		При цьому, ОСОБА_16 та ОСОБА_11 , продовжуючи спільні злочинні дії, спрямовані на вимагання та одержання хабара, повторно висунули категоричну вимогу ОСОБА_17 про передачу їм першої частини від обумовленої суми хабара, а саме у розмірі 5000 доларів США за вирішення питання щодо зміни йому під час судового розгляду вказаної кримінальної справи, призначеної на 22.12.2011 року, обвинувачення з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та решту суми хабара у розмірі 2000 доларів США після узгодження питання про призначення йому остаточного найменш суворого, передбаченого санкціями вказаних статей покарання у виді штрафу із позбавленням права обіймати лише керівні посади в системі органів Міністерства надзвичайних ситуацій України, що в свою чергу надасть йому можливість продовжити працювати на атестованих посадах.
		Одночасно, ОСОБА_16 та ОСОБА_11 , діючи умисно з корисливих мотивів та розуміючи безвихідне становище ОСОБА_17 , категорично вказали останньому про те, що в разі відмови від передачі визначеної ними суми хабара у розмірі 7000 доларів США, він як державний обвинувач по справі запропонує суду визнати його винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та призначити покарання виключно у вигляді реального позбавлення волі.
		Враховуючи викладене, а також розуміючи, що ОСОБА_16 займає протягом тривалого проміжку часу посаду прокурора Радомишльського району Житомирської області, користуючись відповідною повагою та авторитетом, своєю позицією у судових дебатах по справі може схилити суд до призначення йому покарання у вигляді реального позбавлення волі, ОСОБА_17 , не маючи іншого виходу, був вимушений погодитися на їх незаконну вимогу щодо передачі в якості хабара грошових коштів у розмірі 7000 доларів США, з метою запобігання настання для себе вказаних негативних наслідків.
		Тобто вказаними умисними злочинними діями, реалізуючи при цьому спільний корисливий умисел, прокурор Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_16 , за пособництва ОСОБА_11 , створили умови, за яких ОСОБА_17 вимушений був погодитися на їх вимогу щодо передачі хабара у вигляді грошових коштів в розмірі 7000 доларів США.
		В подальшому, зранку 20.12.2011 року під час зустрічі ОСОБА_17 та ОСОБА_11 , у приміщенні його офісу, що по АДРЕСА_4 , останній, продовжуючи реалізацію спільного із ОСОБА_15 злочинного умислу, спрямованого на вимагання та одержання хабара, боячись при цьому бути викритими у вказаних незаконних діях, передав ОСОБА_17 аркуш паперу із зазначенням банківських реквізитів карткового рахунку відкритого на ім`я його рідного брата - ОСОБА_21 , висунувши при цьому вимогу про перерахування на зазначений рахунок першої частини від обумовленої суми хабара, а саме у розмірі 5000 доларів США, оскільки лише в такому випадку, 22.12.2011 року під час судового розгляду кримінальної справи, державним обвинувачем - прокурором Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_15 буде винесено постанову про зміну обвинувачення в суді з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України.
		Так, цього ж дня, тобто 20.12.2011 року, приблизно о 10 годині ранку, не маючи іншого виходу та виконуючи зазначену вище категоричну вимогу ОСОБА_11 , який діяв спільно та за погодженням із ОСОБА_15 , перебуваючи при цьому у приміщенні Радомишльського відділення Житомирської обласної дирекції AT "Райффайзен Банк "Аваль", що по вул. Мала Житомирська, 3 в м. Радомишль Житомирської області, ОСОБА_17 здійснив обмін грошових коштів у розмірі 5000 доларів США на 40100 гривень та зарахував їх на картковий рахунок ОСОБА_21 , реквізити якого перед цим надав йому ОСОБА_11 , після чого одразу ж передав останньому відповідні підтверджуючі вказані операції платіжні документи.
		Після цього, зранку 21.12.2011 року під час зустрічі ОСОБА_17 та ОСОБА_11 , яка мала місце на розі АДРЕСА_5 , останній підтвердив факт одержання першої частини хабара у розмірі 40100 грн. та повідомив про те, що 22.12.2011 року під час судового розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_17 , державним обвинувачем - прокурором Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_15 буде оголошено відповідну постанову про зміну обвинувачення ОСОБА_17 , згідно домовленостей досягнутих ними раніше.
		При цьому, одержавши від ОСОБА_17 першу частину хабара у розмірі 40100 гривень, у період часу з 20.12.2011 року по 22.12.2011 року у невстановленому слідством місці, прокурор Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_16 , реалізуючи спільний із ОСОБА_11 злочинний умисел, спрямований на вимагання і одержання хабара від ОСОБА_17 , діючи умисно з корисливих мотивів, зловживаючи при цьому наданою йому владою та службовим становищем, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що ОСОБА_17 , займаючи посаду заступника начальника відділу - начальника сектору наглядово-профілактичної діяльності Радомишльського РВ Управління МНС України в Житомирській області та тим більше тимчасово виконуючи обов`язки начальника вказаного районного відділу, відповідно до вимог примітки 2 статті 368 Кримінального кодексу України у відповідній редакції, являється службовою особою, яка займає відповідальне становище, в порушення вимог статті 132 Кримінально-процесуального кодексу України, склав завідомо неправдивий офіційний документ - постанову про зміну обвинувачення ОСОБА_17 з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст.366 КК України від 22.12.2011, в якій зазначив про те, що останній не є особою, яка займає відповідальне становище. Одночасно, прокурор Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_16 , зловживаючи наданою йому владою та службовим становищем, вніс до вказаного офіційного документа - постанови про зміну обвинувачення ОСОБА_17 від 22.12.2011 року завідомо неправдиві відомості про те, що згідно вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року "Про судову практику у справах про хабарництво" та Закону України "Про державну службу", останній не є службовою особою, яка займає відповідальне становище, навівши при цьому у ній службові обов`язки ОСОБА_17 не як заступника начальника відділу - начальника сектору наглядово-профілактичної діяльності Радомишльського РВ Управління МНС України в Житомирській області, який до того ж тимчасово виконував обов`язки начальника вказаного районного відділу, а як старшого інспектора, який підпорядковується відповідному начальникові сектору.
		В подальшому, 22.12.2011 року під час чергового судового засідання по вказаній кримінальній справі, яке відбувалось у приміщенні Радомишльського районного суду Житомирської області, що по вул. І. Франка, 4-а в м. Радомишль Житомирської області, державний обвинувач по справі - прокурор Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_16 , реалізуючи спільний із ОСОБА_11 злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання хабара, оголосив та надав суду постанову про зміну обвинувачення ОСОБА_17 з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України від 22.12.2011 року, винесену ним в порядку ст. 277 КПК України 1960 року.
		Після цього, 28.12.2011 року, перебуваючи в приміщенні Радомишльського районного суду Житомирської області під час судових дебатів у вказаній кримінальній справі, ОСОБА_16 , продовжуючи спільні із ОСОБА_11 злочинні дії, спрямовані на вимагання та одержання хабара, запропонував суду визнати ОСОБА_17 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити йому остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 8500 гривень із позбавленням права обіймати лише керівні посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в системі МНС України строком на 1 рік 3 місяці.
		Так вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 29.12.2011 року, ОСОБА_17 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн. з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій та атестовані посади в системі МНС України строком на 1 рік три місяці.
		При цьому, ОСОБА_16 з метою приховування спільних із ОСОБА_11 злочинних дій та намірів, а також доведення протиправного умислу, спрямованого на вимагання та одержання хабара, до кінця, не бажаючи при цьому бути викритим у них, в порушення вимог пунктів 3.1, 5.7 наказу Генерального прокурора України № 5гн від 19.09.2005 року "Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення", не повідомив про зміну обвинувачення в суді ОСОБА_17 та про результати судового розгляду вказаної кримінальної справи виконувача обов`язків прокурора Малинського району Житомирської області, який затвердив обвинувальний висновок у справі та скерував її до суду для розгляду по суті, позбавивши його при цьому права на апеляційне оскарження зазначеного вироку суду, передбачене статтею 348 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.
		Одночасно, враховуючи невідповідність резолютивної частини проголошеного судом вироку, досягнутим попередньо домовленостям щодо призначеного додатково покарання у виді позбавлення права обіймати не керівні, а атестовані посади в системі МНС України, 29.12.2011 року ОСОБА_17 , під час телефонної розмови, повідомив про це ОСОБА_11 , який, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, запевнив останнього про те, що ОСОБА_16 усуне вказане непорозуміння.
		В подальшому, 04.01.2012 року ОСОБА_17 отримав у Радомишльському районному суді Житомирської області копію вказаного вироку суду від 29.12.2011 року, до якого не було внесено жодних обумовлених раніше змін, у зв`язку із чим зустрівся із ОСОБА_11 .
		Під час вказаної зустрічі, яка мала місце у першій половині дня 04.01.2012 року біля магазину "Автодом" по вул. Карпенка в м. Радомишль Житомирської області, ОСОБА_11 , продовжуючи спільні злочинні дії, спрямовані на вимагання та одержання хабара, отримав від ОСОБА_17 копію вказаного вироку суду від 29.12.2011 року, з метою подальшої передачі її ОСОБА_22 , який повинен був домовитися про внесення відповідних виправлень. Так, у першій половині дня 04.01.2012 року ОСОБА_16 , отримавши від ОСОБА_11 копію вказаного вироку суду від 29.12.2011 року відносно ОСОБА_17 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на вимагання та одержання хабара, приїхав до Радомишльського районного суду Житомирської області, де звернувся до судді вказаного суду ОСОБА_18 з проханням частково змінити мотивувальну і резолютивну частину вказаного вироку суду, в тому числі щодо призначеного ОСОБА_17 додаткового покарання в частині позбавлення права обіймати не атестовані, а керівні посади в системі МНС України, мотивуючи це його невідповідністю вимогам кримінально-процесуального закону та запропонованому державним обвинувачем по справі покаранню, на що останній, не будучи обізнаним про злочинні наміри та спільні дії ОСОБА_14 і ОСОБА_11 , погодився.
		Одразу після цього, отримавши копію вказаного вироку суду від 29.12.2011 року, в якому було виправлено в тому числі призначену ОСОБА_17 зазначену вище міру додаткового покарання, ОСОБА_16 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на вимагання та одержання хабара, передав її ОСОБА_11 .
		В подальшому, 04.01.2012 року близько 14 години 00 хвилин, ОСОБА_17 зустрівся із ОСОБА_11 біля ларьку "Гриль" поруч із спортивним комплексом "Динамо" в м. Радомишль Житомирської області, під час якої останній, продовжуючи спільні із ОСОБА_15 злочинні дії, передав ОСОБА_17 зазначену вище копію виправленого, відповідно до досягнутих ними попередньо домовленостей, вироку суду від 29.12.2011 року, в якому у тому числі було змінено призначене йому додаткове покарання, після чого одразу висунув вимогу про передачу решти суми хабара, яка залишилась, а саме у розмірі 2000 доларів США.
		Так, 20.01.2012 року приблизно о 13 години 00 хвилин, попередньо домовившись про зустріч по телефону та перебуваючи при цьому на паркувальному майданчику біля супермаркету "Сільпо", що по вул. Соборний Майдан у м. Радомишль Житомирської області, ОСОБА_11 , діючи згідно досягнутої попередньо домовленості із ОСОБА_15 та продовжуючи спільні із ним злочинні дії, одержав в якості хабара від ОСОБА_17 решту суми хабара, а саме у розмірі 2000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 20.01.2012 року становило 15979,6 гривень, а всього на загальну суму 56079,6 гривень, чим довів спільний із ОСОБА_15 злочинний умисел до кінця.
		Одразу після цього, ОСОБА_11 було затримано працівниками Служби безпеки України та під час огляду місця події виявлено і вилучено грошові кошти у розмірі 2000 доларів США, які останній вимагав та одержав разом із ОСОБА_15 від ОСОБА_17 в якості хабара.
		В ході розгляду даної справи підсудні своєї вини у вчиненні інкримінованих їм злочинів не визнали.
		Так, допитаний під час судового слідства підсудний ОСОБА_16 показав, що Прокурором Радомишльського району працював з 23 квітня 2008 року по 30 січня 2012 року. До цього працював з 2003 року у цій же прокуратурі на посадах помічника і старшого помічника прокурора. ОСОБА_11 знає по місту Радомишль приблизно з 2005 року. ОСОБА_23 та його син ОСОБА_24 відомі в місті як особи, що мають автомагазин та займаються авто бізнесом, в тому числі і ремонтом та продажем автомобілів. Чублукова особисто знав, оскільки сам і знайомі звертались за придбанням автозапчастин до особистих автомобілів. Окрім того службовий транспорт прокуратури Радомишльського району також обслуговувався у них. Також за допомогою ОСОБА_23 придбав для своєї сім`ї спочатку автомобіль Шевроле Авео, а коли його продав, то інший автомобіль Сузукі. Щодо кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_25 , то вона надійшла в Радомишльський райсуд в липні 2011 року. ОСОБА_17 знав як працівника Радомишльського райвідділу МНС. Службова діяльність пересікалась у зв`язку з проведенням спільних перевірок суб`єктів господарювання. Окрім того, ОСОБА_25 здавав звіти в прокуратуру району. Факт отримання ОСОБА_25 хабара одразу став резонансним в Радомишлі, ОСОБА_14 викликали в прокуратуру області і хотіли доручити розслідування цієї справи його підлеглим працівникам. Однак він сказав, що знає ОСОБА_25 і тому не стане цим займатись. В зв`язку з цим, розслідування справи було доручено прокуратурі Малинського району. За результатами розслідування справа була направлена в Радомишльський райсуд.
		Зазначав, що в його обвинуваченні зазначено, що судовий розгляд справи було призначено за його участі в якості державного обвинувача. І що на початку жовтня 2011 року, під час спільної зустрічі його з ОСОБА_23 та ОСОБА_25 , у нього і ОСОБА_23 виник умисел на вимагання та одержання хабара від Білошицького в сумі 10 тисяч доларів США за незаконну зміну обвинувачення з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України та подальше звільнення ОСОБА_25 від кримінальної відповідальності.
		Проте, у цій частині обвинувачення слідчий нічого не вказує про те, з яких саме обставин він робить висновок, що у нього і ОСОБА_23 виник умисел на вимагання хабара. Отже, обвинувачення в цій частині вочевидь не конкретне.
		Не конкретність обвинувачення проявилась і в тому, що слідчий не вказує причину, за якої відбулась спільна зустріч ОСОБА_25 з ними.
		Вказував, що якщо умовно припустити, що така зустріч на початку жовтня 2011 року дійсно відбулась, то зрозуміло, що її ініціатором міг бути тільки ОСОБА_17 , адже той був зацікавлений в тому, щоб у якийсь спосіб прокурор ОСОБА_26 допоміг йому пом`якшити покарання у кримінальній справі, а це означає, що якщо мова йшла про можливість отримання хабара, то з такою пропозицією, за логікою, мав би прийти ОСОБА_17 .
		Ось чому слідчий абстрактно вказує в обвинуваченні «відбулась зустріч». Адже якщо написати, що ОСОБА_25 звернувся за допомогою, пообіцявши дати хабар, то автоматично зникає поняття вимагання хабара.
		Вимагання хабара потрібно було інсценувати для того, щоб була можливість звільнити ОСОБА_17 від кримінальної відповідальності за підготовку і дачу хабара і мати в Білошицькому «надійного» свідка обвинувачення з тим, щоб він погодився на будь-які неправдиві свідчення з метою «викриття» прокурора в отриманні хабара.
		Зазначав, що показання ОСОБА_17 неспростовно неправдиві, на що вказують наступні обставини.
		Білошицький зазначає, що під час досудового слідства він передав деяким особам 10 тисяч доларів США для уладнання його справи. Ці особи ошукали його, нічого не допомогли і спочатку взагалі не повертали грошей, а надалі повернули частину з них. Як стверджує далі ОСОБА_17 , маючи цей гіркий досвід, і, маючи на меті звернутись за допомогою до прокурора Радомишльського району ОСОБА_14 , щоб його знову не ошукали - він вирішив записувати за власною ініціативою на диктофон всі розмови, що пов`язані з наданням йому допомоги та пом`якшення йому долі.
		Якщо умовно повірити таким твердженням ОСОБА_17 , то логічно, що він мав би мати запис на диктофоні цієї спільної розмови, що нібито відбулась між ним, ОСОБА_26 та ОСОБА_23 .
		Як вбачається з так званої «добровільної заяви» в органи СБУ, він не надав звукозапису такої розмови за початок жовтня 2011 року - перша розмова надана лише за 03.11.2011 року.
		Зі змісту звукозапису Білошицького та ОСОБА_23 за 03.11.2011 року, незаперечно між ними вже була розмова про справу ОСОБА_17 . Однак, звукозапис тієї попередньої розмови Білошицький в органи СБУ не надав, і зрозуміло чому - як зазначав підсудний ОСОБА_16 , він не був присутній і не міг бути присутнім при тій розмові з огляду на наступне.
		Із різних показань ОСОБА_17 на досудовому слідстві і в суді вбачається, що ця перша розмова між ним, ОСОБА_15 та ОСОБА_11 нібито відбулась чи в середині вересня, чи в кінці вересня чи на початку жовтня.
		На зазначені ОСОБА_25 дати, ОСОБА_16 не міг висловлювати будь-які міркування з приводу можливої йому допомоги, тим більше пропонувати йому дати хабар чи вимагати хабар, так як абсолютно не був обізнаний із його справою. Іншими словами, було б просто абсурдним пропонувати дати або вимагати хабар, абсолютно не знаючи справи, тобто абсолютно не розуміючи чи взагалі була можливість допомогти ОСОБА_17 
		Зазначав також, що неправду каже ОСОБА_25 і про те, що із самого початку ОСОБА_16 підтримував обвинувачення в суді.
		Державне обвинувачення з самого початку підтримували старший помічник прокурора району ОСОБА_27 та ОСОБА_28 . За їх участі проводилось слідство, допитувались свідки, а ОСОБА_16 вступив у справу лише з 29 листопада 2011 року, тобто до цього взагалі не заглядав у матеріали справи.
		Із звукозапису його з Білошицьким розмови за 10.11.2011 року чітко чути, що він каже, що не має про що розмовляти, так як справи не знає.
		З даної розмови видно повну брехливість показань ОСОБА_17 , що нібито на початку жовтня він особисто вимагав від нього чи то 10, чи 15 чи 17 тисяч доларів CIIIA хабара, адже у такому випадку ОСОБА_25 мав би йому сказати у цій розмові за 10.11.2011 року, що він згоден на таку його пропозицію. Однак свою розмову з ОСОБА_15 . Білошицький 10.11.2011 року починає зі слів « ОСОБА_29 , я згоден з тим, що говорив ОСОБА_23 ...»
		Ось незаперечний приклад тому, що всі перші розмови у своїй справі ОСОБА_25 вів з ОСОБА_23 , а не з ним.
		Зазначав також, що ОСОБА_17 стверджує, що нібито мало місце не його пропозиція дати хабар, а у нього почали його вимагати, і що саме ОСОБА_17 , через ОСОБА_23 вишукував вихід на ОСОБА_14 як на прокурора району, щоб за хабар вирішити своє питання у кримінальній справі.
		Це вказує на те, що хоче того чи ні, але за будь-яких обставин вимаганням хабара у цій справі навіть «не пахне», тобто ОСОБА_17 ніяк не міг бути звільнений від кримінальної відповідальності за підготовку до дачі хабара, якщо умовно вважати, що ОСОБА_16 як прокурор району і державний обвинувач його отримав.
		Із розмови Чублукова та Білошицького за 03.11.2011 року вбачається, що між ними раніше вже були якісь розмови про справу Білошицького, де між ними озвучувались якісь суми.
		Зазначав, що не пам`ятає, коли вперше до нього звернувся ОСОБА_23 , але перша ця розмова з ним полягала в наступному.
		ОСОБА_23 сказав, що у його сина ОСОБА_20 є кум, стосовно якого в суді є кримінальна справа про хабар, і щоб ОСОБА_16 звернув увагу на цю справу і чим там можна допомогти. ОСОБА_23 назвав прізвище ОСОБА_17 , тоді він сказав, що цей факт знає і буде приймати участь у цій справі, пояснивши при цьому, що справи не вивчав і нічого сказати не може. Тоді у них йшла перевірка з Генеральної прокуратури. Саме тому на початку судового розгляду справи Білошицького він не підтримував обвинувачення, хоча згідно наказу №5 ГН «Про організацію участі прокурорів у судах та підтримання державного обвинувачення» та різних розпоряджень з цих питань, був зобов`язаний це робити. У зв`язку з підготовкою до перевірки та самою перевіркою, він планував вступити у справу після її закінчення, що і фактично відбулось з 29.11.2011 року.
		Під час цієї розмови ОСОБА_23 говорив, що ОСОБА_25 наполягає на зустрічі з ним і що ОСОБА_23 сказав йому, що прокурор зустрічатись не буде.
		Ніяких натяків зі сторони ОСОБА_11 про можливі якісь вдячності, в тому числі грошового характеру від ОСОБА_25 не йшлося. Мова йшла в його розумінні, щоб об`єктивно подивитись справу і в рамках закону посприяти у більш м`якому покаранні, тому що це стосується кума сина ОСОБА_23 .
		І раптом, 10.11.2011 року ОСОБА_25 без будь-якої домовленості з`явився і чекав 10-15 хвилин на зустріч з ним у приймальній прокуратури Радомишльського району. До речі саме цей прихід Білошицького, як вказував ОСОБА_16 , за його ініціативою надалі призвів до серйозних сумнівів в безпечності допомоги в плані можливого отримання винагороди і до його подальших дій у цій справі.
		Під час цієї розмови ОСОБА_25 сказав, що згоден з тим, що сказав йому ОСОБА_23 . На той час він не надав значення цим натякам і сказав йому, щоб він розбирався з ОСОБА_23 .
		Тривалий час розмов з ОСОБА_23 про справу ОСОБА_25 не було, а потім раптом ОСОБА_23 постійно почав говорити, що ОСОБА_25 дуже наполягає на зустрічі з ним.
		Такі зустрічі відбулись 09.12.2011 року та 16.12.2011 року.
		Зазначав також, що не зважаючи на те, що зі змісту цих розмов проглядається його обізнаність в тому, що ОСОБА_17 , пропонує винагороду за зміну обвинувачення у його справі, не має сенсу коментувати детальний зміст цих розмов, тому що запис за 09.12.2011 року не може бути доказом його винуватості як і записи розмов ОСОБА_25 та ОСОБА_23 за 03.11.2011 року та два записи 10.11.2011 року.
		Справа в тому, що всі ці розмови за версією слідства здійснював особисто ОСОБА_25 . Згідно ж рішення Конституційного Суду України №12 рп-2011 від 20.10.2011 року вони являються недопустимими доказами.
		Так, ОСОБА_25  записуючи на диктофон свої розмови з ОСОБА_23 і ОСОБА_15 , мав на меті викрити вчинення злочину, тобто особисто, за власною ініціативою проводив оперативно-розшукову діяльність.
		Конституційний Суд України у своєму рішенні виходить з того, що проведення оперативно-розшукової діяльності фізичними особами заборонено.
		КСУ вказує, що при оцінюванні доказів на предмет допустимості, потрібно враховувати ініціативний або ситуативний (випадковий) характер дій фізичної особи, їх мету та цілеспрямованість при фіксуванні данних. 
		Вказував, що в нього не має сумніву, що дії ОСОБА_25 мали явно ініціативний характер по збиранню оперативних даних для викриття злочину.
		З цього приводу КСУ дійшов висновку, що згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на фактичних даних одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».
		Що стосується фіксування за допомогою відео під контролем СБУ 16 грудня 2011 року, то цей захід, як зазначав підсудний, не може бути використаний як джерело доказів і судом має бути визнаний недопустимим із наступних підстав.
		У протоколі за 19.12.2011 року оперативний працівник СБУ вказав, що провів цей оперативно-розшуковий захід на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Звернення до цієї норми вказує, що цей захід на стадії до порушення кримінальної справи міг бути проведений виключно з метою запобігти злочину, та якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
		Фактично, було безспірно видно, що даний оперативно-розшуковий захід був проведений не з метою запобігти злочину, а виключно з метою продовжити його вчинення і викрити злочинців.
		Окрім того, цілком очевидно, що у цьому оперативно-розшуковому заході не було будь-якої потреби, адже отримати інформацію можливо було б в достатньому обсязі без порушення конституційних прав і свобод громадян.
		15.12.2011 року в СБУ від ОСОБА_17 поступила заява про вимагання хабара, до якої він долучає звукозаписи чотирьох розмов із ОСОБА_23 та ОСОБА_26 , з яких прямо вбачається намір вчинити за винагороду певні дії у справі про його обвинувачення. Таким чином, допитом ОСОБА_25 , ОСОБА_23 та ОСОБА_26 по змісту цих же розмов є більше ніж достатньо підстав для висновків про підготовку до вчинення злочину, тому ніяких оперативно-розшукових заходів проводити не потрібно.
		Більше того, 15.12.2011 року ОСОБА_25 подає заяву про вчинення злочину - хабарництва з поданням відповідної доказової бази. Ніхто не давав права органам СБУ, отримавши цю заяву, починати проводити оперативні дії і порушувати КПК щодо порядку офіційного розгляду заяви.
		Зокрема, справу про хабарництво в їх чистому вигляді, не підслідні органам СБУ. Стаття 97 частина 2 КПК України зобов`язує, в тому числі орган дізнання, яким є СБУ, при надходженні заяви або повідомлення про злочин, якщо цей злочин їм не підвідомчий, направити заяву або повідомлення за належністю.
		Таким чином, СБУ отримавши заяву про злочин від Білошицького про вимагання ОСОБА_26 хабара, мала направити її за належністю до Генеральної прокуратури України і лише за завданням належного органу, тобто прокуратури, у відповідності до частини 5 статті 97 КПК України, СБУ могло перевірити заяву про злочин шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. У будь-якому випадку ця заява ОСОБА_25 про злочин, мала б бути перевірена у строк не пізніше 10 днів, шляхом відібрання пояснень від громадян, посадових осіб, або витребування документів, а не 32-х днів.
		Не може бути визнано цей доказ допустимим ще й тому, що відео- записуючий пристрій безперечно знаходився при Білошицькому, який не є оперативним працівником СБУ, а частина 2 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» не передбачає проведення оперативно-розшукової діяльності за допомогою будь-яких сторонніх осіб, тим більше, що в протоколі від 19.12.2011 року приховано, що в цьому заході приймав участь ОСОБА_25 і який дав згоду на його задіяння у цьому заході.
		Зазначене, як вказував підсудний, повністю відноситься і щодо недопустимості виключно всіх наступних оперативно-розшукових заходів, що відображені в інших протоколах.
		Що стосується обвинувачення у зловживанні службовим становищем та підробленні зміненого ОСОБА_25 обвинувачення за ст. 364 ч. З, 366 ч. 1 КК України, зазначав, що це обвинувачення зводиться до того, що ОСОБА_16 безпідставно вважав Білошицького особою, що не займає відповідальне становище.
		Проте, як зазначив ОСОБА_16 , коли станом на 29.11.2011 року вивчив матеріали кримінальної справи, то зразу ж в око впало наступне.
		Білошицький обвинувачувався в отриманні хабара, як заступник начальника відділу - начальник сектору наглядово-профілактичної діяльності Радомишльського РВ У МНС. На цю посаду він був призначений наказом від 01.04.2011 року, а дії вчинені по отриманню хабара протягом місяця - 28 квітня 2011 року.
		Враховуючи незначний проміжок часу перебування його на посаді, ОСОБА_16 вирішив перевірити чи був він обізнаний з посадовою інструкцією і чи діяв він при притягненні до адміністративної відповідальності ОСОБА_30 як новопризначена посадова особа. Результати були наступними. З`ясувалось, що до призначення заступником начальника - начальником сектору ОСОБА_25 обіймав посаду старшого інспектора наглядово-профілактичної роботи і був ознайомлений під розписку саме з посадовою інструкцією старшого інспектора. Разом з тим існувало положення про сектор наглядово-профілактичної діяльності Радомишльського РВ УМНС, згідно якого на заступника начальника - начальника сектору покладались зовсім інші обов`язки. 
		Зважаючи на це, на його погляд, були всі підстави для висновку, що ОСОБА_25 не міг притягатись до кримінальної відповідальності за притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_30 як заступник начальника - начальник сектору. Саме тому він вирішив проконсультуватись з приводу такого свого висновку з прокуратурою області, адже поняття відповідальне становище пов`язане виключно з посадою Білошицького як заступника і начальника. Дії ж його по притягненню до адміністративної відповідальності ОСОБА_30 нічим не відрізнялись від дій інспектора.
		З цього приводу він запланував консультацію на 19 грудня - День Святого Миколая, так як в цей день за ініціативи прокуратури області був виїзд в м. Бердичів в школу-інтернат, де прокуратура області була «шефом».
		В цей день при поверненні з м. Бердичева він заїхав в прокуратуру області і мав консультацію із старшим прокурором відділу  ОСОБА_31 , начальником відділу  ОСОБА_32 та заступником начальника   ОСОБА_33 , які погодились із правильністю його міркувань про перекваліфікацію дій ОСОБА_17 з частини 2 на ч. 1 ст. 368 КК України.
		Безпосередньо що стосується відмови від вчинення протиправних дій, то органом досудового слідства, підтримуючи державне обвинувачення, виходить зі змісту розмов, що велися між ОСОБА_25 , ОСОБА_23 і ним про допомогу ОСОБА_25 у його справі за певну винагороду.
		Всі події і розмови із натяками та пропозиціями Білошицького були ОСОБА_15 в одну мить оцінені під час складання проекту зміни обвинувачення з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України.
		Верстаючи зміст цього обвинувачення, коли на папері стала видна його позиція, він раптом усвідомив, що це може бути використано для підозри в якійсь його зацікавленості, і його осяйнуло, як кажуть, і він негайно зробив все для того, щоб припинити будь-які наміри продовжувати вважати, що об`єктивний розгляд його справи можливий лише за винагороди з його сторони.
		Розуміючи, що такі розмови не можна вести по телефону, перед поїздкою в м. Бердичів, 19.12.2011 року він мав намір негайно зустрітись із ОСОБА_23 і сказати йому, що він ніяких справ щодо можливого отримання грошей з ОСОБА_25 більше не мав і сказав йому, що нічого не потрібно. Така його поспішність викликана тим, що зміна обвинувачення мала відбутись 22.12.2011 року на черговому судовому засіданні, а до цього часу висловлювались наміри про можливість передачі винагороди.
		Перед поїздкою в м. Бердичів він зателефонував ОСОБА_23 , щоб зустрітись, але той сказав, що він в ОСОБА_34 чи збирається в Київ, одним словом він з ним не зустрівся. Так як поспішав в м. Бердичів, то він заїхав до сина ОСОБА_35 в магазин, що по АДРЕСА_4 і сказав, щоб він будь-що зустрівся з батьком і попередив його, щоб він припинив будь-які стосунки із ОСОБА_25 .
		В цей же день, 19.12.2011 року з ОСОБА_36 він не зустрічався, сказав ОСОБА_24 , щоб також не зустрічався з ОСОБА_25 , тому що той може принести гроші і підкинути в його магазин і краще взагалі закрити магазин.
		Незважаючи на те, що через сина ОСОБА_24 він попередив ОСОБА_37 про вищесказане, він все ж для переконання 20.12.2011 року зранку по телефону запитав ОСОБА_23 чи все в порядку, маючи на увазі відмову від винагороди ОСОБА_25 . ОСОБА_23 йому сказав, що зараз він має зустрічатись з ОСОБА_25 і все йому скаже. Через півгодини він знову передзвонив і ОСОБА_23 сказав, що все в порядку.
		Надалі в особистій розмові ОСОБА_23 сказав йому, що він повідомив ОСОБА_25 , що ніяких грошей не потрібно. Як зараз видно з матеріалів справи, фактично 20.12.2011 року ОСОБА_25 по домовленості з ОСОБА_23 вніс на картку ОСОБА_21 40100гривень.
		Чому так відбулось і чому ОСОБА_23 не виконав його прохання, він сам має пояснити.
		Зазначав також про багато фактів фальсифікації доказів на користь обвинувачення, коли монтувались звуко- та відеозаписи подій.
		Зокрема в роздруківці особистої розмови між ОСОБА_25 і ОСОБА_23 за 20.12.2011 року чітко вбачається, що ОСОБА_23 частково виконав його вказівку негайно відмовитись від будь-яких винагород від ОСОБА_25 і що він не бажає їх отримувати, але тим не менше гроші прийняв.
		Зазначав, що його наміри не мати з ОСОБА_25 ніяких стосунків проявились у його додаткових діях. Так, в ці дні перед зміною обвинувачення в суді при зустрічах з ним ОСОБА_23 сказав, що ОСОБА_25 дуже наполягає, щоб він йому дав постанову про зміну обвинувачення. Він категорично відмовив ОСОБА_23 у цьому і сказав йому, що все буде по закону і йому не потрібно ніяких зайвих неприємностей.
		ОСОБА_23 його запевнив, що сказав ОСОБА_25 , що ніяких грошей не потрібно і він більше ні разу при спілкуванні з ОСОБА_23 не повертався до питання якоїсь йому винагороди за зміну обвинувачення.
		Ці його показання, як він зазначав, також не є голослівними. Це підтверджується наступним змістом розмови між ОСОБА_23 та ОСОБА_25 за  
		ІНФОРМАЦІЯ_3 «...Значит, у нас задача какая? Проект он не будет давать не будет..»
		Після цього він був переконаний в тому, що ОСОБА_23 дійсно відмовився від отримання винагороди, тому ні разу більше ОСОБА_23 з ним про це не говорив. Так що ні про які 40 100 гривень, що були покладені на картку ОСОБА_21 , ні про подальше отримання 2 тисяч доларів США він не знав і розмов про це ні з ким не вів.
		Зазначав також, що переконаний, що короткотривалі його розмови з ОСОБА_23 за 19-20 грудня 2011 року, дали б всі підстави суду почути, що мова йшла про відмову в отриманні винагороди від Білошицького.
		Помилка оперативних служб була в тому, що вони не могли передбачити, що ОСОБА_23 , незважаючи на його заборону їх отримати, гроші отримав та замкнув на собі, і не мав наміру про їх отримання його повідомляти.
		Тому діями оперативних служб, які у будь-що, навіть шляхом втрати значних державних коштів, мали на меті отримати додаткові зірочки на погонах, викривши прокурора, так-би мовити «з поличним» і що він отримав на руки ці кошти, або їх частину.
		Так як задумане не вдалось і побачивши, що ці 40 100 гривень для нього, він чи за його дорученням хтось інший, через картку ОСОБА_38 не знімав, а бажання, щоб він отримав хоч копійку, уяви спецслужб не покидало, і був надуманий черговий, незаконний оперативно розшуковий захід з передачею через ОСОБА_23 другої частини хабара - 2 000 доларів США. І ця так звана операція завершилась нічим - жодної копійки з отриманих ОСОБА_23 за два рази коштів особисто він не отримав і як показують матеріали справи ОСОБА_23 не мав наміру їх йому передавати.
		Зазначав, що у цій частині очевидні факти фабрикації доказів з метою створити уяву про фактичне отримання ним хабара.
		Так, слідчі органи зіштовхнулися з проблемою, що гроші двічі отримував ОСОБА_11 і немає фактів, щоб ці гроші чи їх частина дійшла до нього, то шляхом фальсифікації оперативні служби намагалися створити уяву про можливість отримання ним частини грошей, що їх передав ОСОБА_39 .
		Зокрема зі справи вбачається, що ОСОБА_25 обміняв 5000 доларів США на гривні і вніс гривні 20 грудня 2011 року на картковий рахунок ОСОБА_38 .
		Із наданих банком відомостей про зняття коштів з цього рахунку, кошти знімалися 23, 29, 30 грудня 2011 року і 03 та 06 січня 2012 року.
		У справі мається диск з відеозаписом зняття коштів за 23, 29, 30 грудня 2011 року.
		Відтворенням відеозапису в суді встановлено, що обстановка, де мається банкомат, знімається камерою зовнішнього спостереження.
		ОСОБА_11 пояснив на судовому засіданні 25.09.2013 року по відеозапису, що зафіксовані там особи не мають ніякого відношення до зняття коштів з карткового рахунку ОСОБА_38 .
		Зважаючи на те, що відеокамерою зафіксовано зняття коштів через банкомат якимись особами за часом близьким до часу зняття коштів з картки ОСОБА_38 , це дало йому підстави для висновку, що наданий у справу відеозапис змонтований з тим, щоб створити ілюзію, що нібито особисто він направляв якихось людей для зняття коштів для нього з картки ОСОБА_38 .
		Щоб підтвердити здогадку, його захисник використав своє право на отримання висновків фахівців і направив ту копію відеозапису, що надав суд, для експертного дослідження.
		Результати експертизи стали вражаючими - оперативними працівниками СБУ у справу були надані змонтовані відеозаписи, з яких видалені фрагменти з записом фактичних осіб, що знімали кошти з карткового рахунку ОСОБА_38 . Це видно з дослідницької частини експертизи. Отже із відділення банку оперативні служби отримали певні відеозаписи, які потім змонтували і надали слідчому. Зазначав, що підставою для фальсифікації відеозапису подій біля банкомату став зміст звукозапису телефонної розмови між ОСОБА_25 і ОСОБА_40 за 31.12.11 p., коли ОСОБА_23 з якихось тільки йому відомих причин чомусь каже, що ніби це він, ОСОБА_26 , знімав в грудні 2011 року 5 і 8 тис. грн. з картки ОСОБА_38 , на яку 20 грудня поклав кошти ОСОБА_25 .
		Маючи такі слова ОСОБА_23 , які в жодній мірі не відповідають дійсності, оперативні працівники і змонтували відеозапис, щоб не було видно, хто фактично знімав кошти у близький час до операцій зі зняттям коштів з картки ОСОБА_38 .
		Зазначав також, що викликає обгрунтований сумнів наступна обставина.
		Якщо оперативні служби запитували в установі банку відео матеріали по проведенню операцій по картці ОСОБА_38 , то це незаперечно мали б бути відео матеріали, що видає безпосередньо банкомат, де мається своя окрема фотокамера. Банкомат обладнаний такою властивістю, щоб ідентифікувати особу, що проводить операцію по зняттю коштів з картки.
		Вказував, що справа ОСОБА_25 була розглянута у відповідності до закону та він був переконаний у правильності його дій по перекваліфікації.
		Погодженість його дій по перекваліфікації з прокуратурою області незаперечно підтверджується тим, що зміст зміни обвинувачення, довідку про результати судового розгляду справи і копію вироку він направив в прокуратуру області, а також повідомив прокурора Малинського району про зміну обвинувачення ОСОБА_25 та інформував його, що це питання узгоджене з прокуратурою області.
		Вказував, що після постановлення вироку, до нього звернувся ОСОБА_23 і сказав, що за словами Білошицького, суд вказав у вироку позбавлення права займати атестовані посади, а фактично державний обвинувач просив позбавити права займати керівні посади і чи є можливість внести уточнення.
		Він почитав вирок і побачив деякі інші неточності, а саме, що не правильно було вирішено долю грошей, що вилучені у Білошицького, не правильно вирішено долю судових витрат та речових доказів. Виходячи із цього він сказав судді Невмержицькому про ці неточності, маючи на увазі, що він має право постановою внести відповідні уточнення у вироку відповідно до ст. 409 КПК України. 
		Зазначав, що вдячний колишнім колегам, які дійсно поступили по-людськи, призвівши до підписання ним запропонованої ними позиції.
		Зважаючи на те, що він був прокурором і прекрасно розумів, що тільки погодження з цією схемою дасть йому можливість у тій складній життєвій ситуації на той час, вийти з найменшими втратами для його здоров`я та здоров`я його близьких.
		Фактично він був затриманий 20 січня 2012 року о 13-20 в Радомишль на вул. Велика Житомирська напроти магазину «Мак-Дак» і доставлений м. Київ до Генеральної прокуратури України. 
		З самого початку в неофіційній розмові були побажання, щоб він написав явку з повинною. Обґрунтовувалось це тим, що всі його спілкування з ОСОБА_25 та ОСОБА_23 зафіксовані оперативниками. У випадку іншої його поведінки, як було сказано, є розпорядження керівництва ГПУ про його затримання і обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
		Щоб показати дійсність добрих намірів, йому дали можливість поспілкуватись з ОСОБА_23 , щоб він його налаштував також визнавати вину.
		Користуючись цією нагодою на цьому першому етапі, він вирішив поки-що скористатись правом не давати свідчення на підставі ст. 63 Конституції України і це саме порадив зробити ОСОБА_23 . При цьому було зрозумілим, що у цей вечірній час вони ніяк не зможуть забезпечити, щоб у справі з`явились адвокати, тому і підписали протокол.
		При цьому він відмовився писати явку з повинною і в неформальній розмові пояснив, що ніяких хабарів від ОСОБА_25 не отримував.
		За такої його позиції правдивість і серйозність подальших намірів щодо його долі була проявлена складанням в ГПУ в цей же день о 21-15 протоколу затримання. У справі наявна явка з повинною, написана ним власноручно, яка датована 20.01.2012 роком.
		Ця явка з повинною була написана ним, як він зазначав, на пропозицію слідчого 23.01.2012 року і на прохання слідчого він поставив на ній дату 20.01.2012 року.
		Мотивація слідчого полягала у тому, що цим самим у нього будуть підстави доводити керівництву ОСОБА_41 , що не має необхідності обирати йому запобіжний захід тримання під вартою. 23 січня 2012 року ним були підписані показання, які не могли бути не підписані з огляду на виконання обіцянки про його 20 січня затримання, якщо він негайно не визнає вини.
		До 23 січня ніхто його нікуди не викликав. Дали час подумати. 23 січня привезли в Генпрокуратуру, показали проект клопотання в суд про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і гарантували на словах, що це клопотання не буде реалізоване, якщо він визнає вину. Хоч був ризик обману, але вибору не було. Фактично ніяких показань він не давав. Слідчий сам на свій розсуд склав протокол допиту його як підозрюваного по тим фактам, що він мав у своєму розпорядженні, тобто по роздруківкам розмов між ним, ОСОБА_23 і ОСОБА_25 . Слідчий сказав, що для управління кадрів для його звільнення потрібно пояснення. Слідчий переніс з комп`ютера зміст протоколу допиту як підозрюваного в пояснення. Зразу ж була складена постанова про притягнення як обвинуваченого. Допиту його як обвинуваченого не було. Слідчий склав протокол допиту обвинуваченого, в який переніс з комп`ютера ті показання, що раніше сам придумав з протоколу допиту як підозрюваного. Потім оформили протокол очної ставки між ним і ОСОБА_23 . Очної ставки не проводилося. В цей протокол перенесли показання його і ОСОБА_23 з попередніх протоколів. Все це фактично підписувалося одночасно і займало незначний проміжок часу.
		Перед початком процесуального формального оформлення цих документів слідчий сказав, щоб ніяких не було вибриків адвокатів щодо формальності слідчих дій, інакше буде реалізовано обрання запобіжного заходу тримання під вартою.
		Слідчий дав можливість поспілкуватися з ОСОБА_23 і переконати його все підписати, визнавши вину свою і підтвердивши його вину.
		Тому ОСОБА_26 йому сказав, що це єдиний шанс поїхати додому, а не сидіти в СІЗО. Він відповів, що заперечень немає, тому що в його житті подібна ситуація була.
		Відповідно до показів підсудного ОСОБА_14 , які він надавав під час досудового розслідування, оголошених судом під час судового слідства, ОСОБА_16 показав, що в органах прокуратури працює з 2003 року, а на посаді прокурора Радомишльського району Житомирської області з 23.04.2008 року.
		Свої службові обов`язки виконує відповідно до Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", наказів Генерального прокурора України та інших нормативно-правових актів.
		В провадженні Радомишльського районного суду Житомирської області перебуває кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_17 за ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України.
		Відповідно до вказівки Генерального прокурора України, у вказаній справі з ознаками корупції, державне обвинувачення підтримував він особисто. Вказана справа слухалась суддею ОСОБА_18 .
		Приблизно на початку вересня 2011 року, до нього звернувся ОСОБА_11 та попросив про спільну зустріч із ОСОБА_17 , якому необхідна була консультація чи допомога від нього по його кримінальній справі.
		Після цього, відбулась зустріч між ним та ОСОБА_17 , яку організував ОСОБА_11 , та який під час розмови перебував на відстані близько 5 метрів від них.
		Вказана зустріч мала місце біля території ПБК "Радомишль" (пивзаводу) у м. Радомишль Житомирської області.
		В ході їх із ОСОБА_17 розмови він запитав про те, чи може він допомогти йому вирішити питання по кримінальній справі за його обвинуваченням, шляхом вирішення питання щодо винесення виправдувального вироку, оскільки останній вини не визнавав.
		При цьому ОСОБА_26 зазначив, що не може нічого сказати конкретного, оскільки не бачив всіх матеріалів кримінальної справи, у зв`язку із чим не володіє всіма обставинами вчинення злочину, який йому інкримінується. На цьому їх розмова закінчилась.
		Через деякий час ОСОБА_11 знов попросив зустрітися із ОСОБА_17 та переговорити по тому ж самому питанню, на що він погодився.
		Так, приблизно наприкінці вересня- на початку жовтня 2011 року, вібулась повторна зустріч між ним, ОСОБА_17 та ОСОБА_11 , у якій останній активної участі не приймав стоячи поруч.
		Під час вказаної зустрічі, він повідомив ОСОБА_17 про те, що винести виправдувальний вирок по справі являється не можливим, оскільки у справі було достатньо доказів його вини.
		Проте, він повідомив йому, що подумає яким чином зможе допомогти по його кримінальній справі.
		Приблизно на початку листопада 2011 року відбулась розмова між ним та ОСОБА_11 , під час якої ОСОБА_11 запропонував йому допомогти чимось ОСОБА_17 з його питанням по кримінальній справі за грошову винагороду.
		Одночасно, ОСОБА_11 повідомив про те, що у нього була розмова із ОСОБА_17 , під час якої вони узгодили приблизно суму грошових коштів, яку б останній передав за допомогу у його кримінальній справі, яка складала 10 000 доларів США.
		При цьому він знав, що за вказані кошти може змінити обвинувачення  ОСОБА_17 з ч. 2 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 368 КК України та у подальшому допомогти у вирішенні питання про закриття кримінальної справи на підставі акту амністії, про що ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_17 .
		Одночасно, ОСОБА_11 говорив про те, що ОСОБА_17 хоче обговорити ці питання з ним особисто, проте він не мав наміру та бажання з ним вести про це мову.
		У подальшому, через декілька днів, зранку ОСОБА_17 прийшов до його службового кабінету.
		Під час вказаної розмови ОСОБА_17 повідомив про те, що згоден на всі умови, які йому переказав ОСОБА_11 , але боїться, щоб його знов не ошукали, якщо він передасть гроші ОСОБА_11 .
		При цьому, він зазначив йому, що ніхто його кидати не збирається, такі розмови в кабінеті не ведуться і щоб він всі ці питання обговорював із ОСОБА_11 .
		Крім того, він також зазначив, що найближчим часом судового засідання по його справі не буде, оскільки у нього не було часу, так як приїзджала перевірка з Генеральної прокуратури України.
		При цьому, так як ОСОБА_17 постійно просив ОСОБА_11 про зустріч з ним, то він погодився, домовившись із ним, що ОСОБА_17 приїде до нього наступного дня.
		Наступного дня, повернувшись з райвідділу міліції до приміщення прокуратури, він побачив ОСОБА_17 та ОСОБА_11 , які сиділи в машині останнього.
		Після цього, він попросив, щоб ОСОБА_11 запросив ОСОБА_17 до його службового автомобіля, що останній і зробив.
		Так, перебуваючи у його службовому автомобілі разом із ОСОБА_17 , він рушив з місця та поїхав по місту.
		Під час вказаної розмови він підтвердив останньому, щоб він вів усі перемовини з приводу його справи та передачі коштів із ОСОБА_11 .
		Під час вказаної розмови, він повідомив ОСОБА_17 , що є два варіанти, а саме те, що він змінює обвинувачення з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України та справу закриють по амністії, в разі якщо він надасть відповідні документи про вагітність дружини чи Чорнобильське посвідчення, чи наявність старих батьків. А другий варіант те, що він змінює обвинувачення та попросить, щоб призначили йому мінімальну міру покарання.
		При цьому, він ще раз зазначив ОСОБА_17 , що виправдувальний вирок по справі ніхто не постановить.
		При цьому, він зазначив, що спочатку він передасть ОСОБА_11 5 000 доларів США, тоді ним буде змінено обвинувачення, а решту суми коштів у розмірі 2 000 доларів США, після прийняття остаточного рішення по справі.
		Приїхавши назад до приміщення прокуратури, ОСОБА_17 зазначив, що хоче подумати та у подальшому повідомить своє рішення йому через ОСОБА_11 .
		Так, 16.12.2011 року до нього зателефонував ОСОБА_11 та знов попросив про зустріч із ОСОБА_17 , на що він погодився, домовившись про зустріч на вечір того ж дня.
		Ввечері 16.12.2011 року він приїхав до прокуратури району, де його чекав ОСОБА_17 та ОСОБА_11 , після цього вони втрьох сіли до автомобіля ОСОБА_11 , а саме за кермом був ОСОБА_11 , він на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_17 на задньому позаду нього та поїхали по місту Радомишль. 
		Під час вказаної поїздки між ними знов відбулась розмова з приводу кримінальної справи ОСОБА_17 , під час якої він запевнив останнього, що як вони і домовлялись раніше, він змінить ОСОБА_17 обвинувачення з ч. 2 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 368 КК України та у подальшому допоможе йому у вирішенні питання про закриття кримінальної справи на підставі акту амністії чи призначення йому мінімального покарання, передбаченого санкцією статті.
		Крім того, під час вказаної розмови він знов таки запевнив ОСОБА_17 , щоб він взагалі забув про закриття справи чи винесення виправдувального вироку, оскільки це було неможливо.
		Одночасно, ОСОБА_17 зазначив, що він не може знайти 10 000 доларів США, попросивши про зменшення зазначеної суми.
		В ході вказаної розмови вони дійшли втрьох спільної домовленості про зменшення зазначеної суми з 10 000 на 7 000 доларів США, з яких 5 000 доларів США ОСОБА_17 повинен був передати ОСОБА_11 , після чого він би змінив йому в суді обвинувачення, а решту коштів у сумі 2 000 доларів США, після вирішення його справи в суді по суті.
		Після цього вони попрощалися та домовилися про те, що ОСОБА_17 подумає про цю розмову та наступного дня зателефонує ОСОБА_11 .
		Наступного дня під час розмови із ОСОБА_11 останній йому повідомив, що мав розмову із ОСОБА_17 , який погодився на всі умови, що вони обговорювали напередодні.
		При цьому, ОСОБА_17 , так як він не являвся суб`єктом амністії, попросив, щоб йому було призначено мінімальне покарання, передбачене санкцією статті та призначено позбавлення права обіймати лише керівні, а не атестовані посади, з метою того, щоб він у подальшому зміг працювати, на що він погодився.
		Зазначав також, що у нього були довірительні відносини із ОСОБА_11 , у зв`язку із чим він повністю довіряв йому вирішувати із ОСОБА_17 всі питання про передачу коштів, а сам в свою чергу не питав про них у ОСОБА_11 .
		Тобто йому не було відомо про порядок та обставини передачі грошових коштів ОСОБА_17 . ОСОБА_11 , оскільки вони із ОСОБА_11 домовились про розподіл одержаних від ОСОБА_17 грошових коштів у розмірі 7 000 доларів США, вже після того, як він закінчить справу по обвинуваченню ОСОБА_17 в суді.
		У зв`язку із тим, що між ними було досягнуто домовленості, 22.12.2011 року він змінив в суді обвинувачення ОСОБА_17 з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України.
		Після цього, 28.12.2011 року відбулись судові дебати по справі, в ході яких він пропонував суду визнати ОСОБА_17 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та на підставі ст. 70 КК України призначити йому покарання у виді штрафу в розмір 8 500 грн. з позбавлення права обіймати посади на 1 рік 3 місяці, після чого суддя зробив перерву для підготовки до останнього слова підсудного та переніс засідання на 29.12.2011 року.
		На вказаному судовому засіданні він участі не брав, у зв`язку із навантаженістю по роботі.
		У подальшому 04.01.2012 року йому зателефонував ОСОБА_11 та погодився зустрітися, що вони і зробили того ж дня біля приміщення Радомишльського районного суду Житомирської області. 
		Під час вказаної розмови ОСОБА_11 повідомив про те, що мав зустріч із ОСОБА_17 , який зазначив, що отримав вирок суду, який не відповідає спільним домовленостям, оскільки його позбавили права займати атестовані посади в органах МНС, а не керівні, як просив прокурор в суді.
		Крім того, ОСОБА_11 передав йому копію вказаного вироку, яку перед цим отримав в суді ОСОБА_17 .
		Після цього він звернувся до судді ОСОБА_18 та повідомив останньому, що вирок суду від 29.12.2011 року відносно ОСОБА_17 містить деякі неточності, у тому числі не вирішено питання щодо судових витрат, речових доказів, а також з приводу того, що він у дебатах просив позбавити ОСОБА_17 права займати керівні посади, а у вироку зазначено атестовані посади.
		Через деякий час, у приміщенні суду, він точно не пам`ятає у кого саме, він отримав копію вироку від 29.12.2011 року відносно ОСОБА_17 із виправленнями, у тому числі щодо додаткової міри покарання засудженого.
		Вказану копію вироку він передав ОСОБА_11 цього ж дня також біля приміщення суду. В подальшому, всередині січня 2012 року, коли вирок вступив в законну силу, під час зустрічі із ОСОБА_11 , в них була розмова, зміст якої звівся до того чи розрахувався ОСОБА_17 із ОСОБА_11 за надану допомогу йому в суді чи «кинув» їх, на що ОСОБА_11 пожав плечима.
		На цьому їх зустріч закінчилась.
		В подальшому, 20.01.2012 року працівниками Генеральної прокуратури України та СБ України було проведено обшук в його службовому кабінеті.
		Цього ж дня, він був затриманий в порядку ст. 115 КПК України за підозрою у вчиненні злочину (том 1,а.с. 179-189). 
		Допитаний під час судового слідства підсудний ОСОБА_11 показав, що у тому, що він є пособником в отриманні хабара прокурором Радомишльського району ОСОБА_42 повністю винним себе не визнає.
		Не визнає вину і в тому, що це було пов`язане з вимаганням хабара. Ніякого вимагання хабара не було, тому що ОСОБА_25 сам звернувся до нього з пропозицією попросити прокурора ОСОБА_26 щоб той йому допоміг, бо в ОСОБА_43 суд надійшла на нього кримінальна справа. Вказував, що ОСОБА_25 є кумом його сина ОСОБА_24 . Він знав також, що у нього гарні стосунки з ОСОБА_26 тому що службовий автомобіль ОСОБА_26 обслуговувався у нього. Він і його син ОСОБА_24 мають також магазин автозапчастин та станцію технічного обслуговування.
		ОСОБА_26 він також допоміг придбати особистий автомобіль.
		Перший раз з цього питання ОСОБА_25 до нього зателефонував влітку 2011 року. Сказав, що його справа прийшла в ОСОБА_44 для розгляду. При зустрічі ОСОБА_25 сказав, що думав, що його справа взагалі не піде в суд. Він говорив, що дав хабар 10 тисяч доларів США «Шипу» і « ОСОБА_45 », але вони йому не допомогли і він зараз займається питанням повернення цих грошей. Білошицький сказав, щоб він допоміг йому через прокурора ОСОБА_26 і що він дасть за це 10 000 доларів, щоб він поговорив з прокурором.
		Він відповів, що з подібними проханнями ніколи не звертався, і не знає чи погодиться ОСОБА_26 взяти гроші, а якщо так, то не знає скільки коштуватиме - таку суму або це буде більше.
		Він нічого не обіцяв ОСОБА_25 і ніяких зустрічей йому з прокурором не організовував.
		Тривалий час ОСОБА_25 по своїй справі про себе не нагадував, і тому він став діяти через його сина - свого кума і однокласника - ОСОБА_24 , щоб той попросив підсудного  ОСОБА_11 допомогти йому. 
		Зазначав, що тільки зараз розуміє чому ОСОБА_25 весь час наполягав на особистій зустрічі з ОСОБА_26 і щоб він організував цю зустріч, він ніколи не обіцяв йому зустрітися з ОСОБА_26 , що він може сам зустрітися з ним і сам поговорити про свою справу.
		Тепер, як вказував підсудний, він бачить, що бажання ОСОБА_25 особисто зустрітися з ОСОБА_26 було викликано завданням СБУ, щоб спровокувати одержання хабара ОСОБА_26 .
		А потім виявилося, що ОСОБА_25 за своєю ініціативою сам без його відома звернувся до ОСОБА_26 по своїй справі. Йому ОСОБА_26 пред`явив претензію, що він веде якісь переговори з ОСОБА_25 .
		Зазначав, що він не хоче торкатися різних розмов між ними, які записані за завданням СБУ, оскільки розуміє, що якщо планувалася працівниками СБУ за допомогою Білошицького провокація хабара, то немає сенсу говорити про зміст розмов, тому що все це незаконно як доказ.
		Добре пам`ятає події 19-20 грудня 2011 року, коли його син ОСОБА_24 сказав, що ОСОБА_26 просив передати негайно припинити всякі відносини з ОСОБА_25 .
		ОСОБА_26 дзвонив і йому, і він йому сказав, що все передав ОСОБА_25 , що від нього нічого не треба.
		20.12.2011 року ОСОБА_25 сам спровокував його, щоб він взяв гроші. Він розумів що це може бути провокація для ОСОБА_26 і тому вирішив, щоб у цій справі була відкритість і не було підозр у якихось злочинних вчинках. Він дав ОСОБА_25 рахунок кредитної карти свого брата ОСОБА_38 та сказав ОСОБА_25 , щоб він саме від свого імені поміняв 5 тисяч доларів США і вніс офіційно через банк і поклав гроші на картку.
		Про ці гроші він нічого ОСОБА_26 не говорив. Гроші були витрачені на потреби його сім`ї. 23.12.2011 року - його син ОСОБА_24 зняв у два прийоми 5 тисяч гривень через банкомат у банку Аваль. Він йому ще сказав, що банкомат дозволяє одноразово зняти до 8000 гривень.
		29 і 30 грудня було знято теж по 8000 гривень, один раз він знімав зі своїм братом ОСОБА_46 , а другий самостійно. З і 6 січня також знімав він особисто по 8000 гривень.
		Вважає всі записи їх розмов незаконними і сфабрикованими, тому що багато чого упущено, а це означає змонтовані записи.
		Після вироку ОСОБА_25 звернувся до нього з проханням, щоб ОСОБА_26 щось там допоміг усунути дрібні неточності у вироку, він сказав про це ОСОБА_26 . Після всіх цих подій, ніяких натяків ОСОБА_25 щоб він щось платив він не давав. Він сам сказав, що винен ще 2 тисячі доларів США. Вони домовилися з ОСОБА_25 коли він передасть ці 2 тисячі. Він не мав намірів передати ці гроші ОСОБА_26 або ділитися з ним.
		Вважає, що немає сенсу розповідати навіщо він взяв ці гроші, тому що це слід було б робити, якби він робив щось злочинне. Фактично він скористався знайомством з ОСОБА_26 і попросив його зробити все, що можливо за законом, щоб допомогти ОСОБА_25 . За результатами вироку тоді для Білошицького обійшлося все благополучно і він оплатив його послуги за своє прохання. Особисто він його не підбурював щоб він дав хабар, а він сам звернувся з такою пропозицією.
		Згодом, після їх затримання і звільнення ОСОБА_25 шукав можливість з ним зустрітися. Оскільки у його сина є автомагазин, ОСОБА_25 приїжджав до нього і вибачався за скоєне. Зі слів його сина ОСОБА_24 , ОСОБА_25 розповідав про те, що був змушений все це зробити, оскільки працівники СБУ змусили його спровокувати дачу хабара прокурору ОСОБА_26 . Зробив він це тому, що працівники СБУ зловили його на дачі хабара «Шипу» і « ОСОБА_45 » і шантажували цим.
		Він намагався не зустрічатися з ОСОБА_25 , і говорив своєму синові уникати цих зустрічей, потім були показання через залежність від працівників СБУ.
		Зі слів його сина ОСОБА_24 , ОСОБА_25 також йому розповідав, що працівники СБУ збиралися вплинути на суддю Свінціцького, який розглядав повторно його справу.
		Через деякий час ОСОБА_25 знову прийшов у магазин де знаходився його син і він. Він сказав йому, що нема про що говорити, на що він відповів, що розповість всю правду про працівників СБУ та про шантаж при допиті його в Макарівському райсуді, а при цьому він зробить все щоб поки не їздити до суду, поки не розглянули його справу в апеляції, де йому обіцяли допомогти працівники СБУ. 
		Коли він побачив Білошицького 15 травня цього року біля Макарівського суду, то він ненароком підійшов до нього і сказав, що змушений підтвердити все те, що було написано слідчим Генеральної прокуратури і він вивчає свій протокол допиту. Він також сказав, що працівники СБУ на нього впливають, пригрозили, що якщо не приїде до суду, то він буде доставлений примусово міліцією. Також вибачився і сказав, що йому обіцяють допомогти в Житомирському апеляційному суді.
		Відповідно до показів підсудного ОСОБА_11 , які він надавав під час досудового розслідування, оголошених судом під час судового слідства, ОСОБА_11 показав, що працює приватним підприємцем у м. Радомишль.
		У вересні 2011 року від ОСОБА_17 йому стало відомо, що у провадженні Радомишльського районного суду Житомирської області перебуває кримінальна справа відносно останнього за ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України.
		При цьому, вказана справа перебувала у провадженні судді ОСОБА_18 , а обвинувачення у ній підтримував прокурор  ОСОБА_47 .
		Під час вказаної розмови із ОСОБА_17 , останній попросив його організувати зустріч із ОСОБА_15 , щоб переговорити по його кримінальній справі, на що він погодився і зробив.
		В ході зазначеної зустрічі, між ним, ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , яка мала місце біля території ПБК "Радомишль" (пивзаводу) у м. Радомишль Житомирської області, ОСОБА_17 спитав у ОСОБА_14 про те, чи зможе він допомогти йому вирішити питання по кримінальній справі за його обвинуваченням, шляхом вирішення питання щодо винесення виправдувального вироку, оскільки останній вини не визнавав.
		При цьому, ОСОБА_16 зазначив, що не може нічого сказати конкретного, оскільки не бачив всіх матеріалів кримінальної справи, у зв`язку із чим не володіє всіма обставинами вчинення злочину, який йому інкримінується. На цьому їх розмова закінчилась.
		В подальшому, через деякий час до нього знов звернувся ОСОБА_17 та попросив повторно організувати зустріч із ОСОБА_15 , щоб переговорити по тому ж самому питанню, що він і зробив.
		Так, приблизно наприкінці вересня  на початку жовтня 2011 року, відбулась повторна зустріч між ним, ОСОБА_17 та ОСОБА_15 .
		Вказана зустріч мала місце біля території ПБК "Радомишль" (пивзаводу) у м. Радомишль Житомирської області.
		Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_17 про те, що винести виправдувальний вирок по справі являється не можливим, оскільки у справі було достатньо доказів його вини.
		Проте, ОСОБА_16 повідомив йому про те, що подумає яким чином зможе допомогти по його кримінальній справі.
		Приблизно на початку листопада 2011 року відбулась розмова між ним та ОСОБА_15 , під час якої він запропонував допомогти чимось ОСОБА_17 з його питанням по кримінальній справі за грошову винагороду.
		Одночасно, він повідомив ОСОБА_22 про те, що у нього була розмова із ОСОБА_17 , під час якої вони узгодили приблизну суму грошових коштів, яку б останній передав за допомогу у його кримінальній справі, яка складала 10 000 доларів США.
		В подальшому, під час його зустрічі із ОСОБА_17 , яка відбувалась на початку листопада 2011 року, він повідомив про те, що ОСОБА_16 сказав йому, що ОСОБА_17 повинен спочатку віддати грошові кошти йому і лише після цього він буде із ним зустрічатися і говорити про його проблеми.
		Одночасно, він зазначив, щоб той не хвилювався, оскільки він буде зберігати їх у себе або у свого сина ОСОБА_24 , і віддасть ОСОБА_22 лише після того, як останній вирішить його проблему у суді.
		Через декілька днів йому стало відомо від ОСОБА_17 про те, що він зранку був у ОСОБА_14 та розмовляв з приводу його справи та ОСОБА_16 сказав, щоб всі питання він узгоджував безпосередньо з ним. Крім того, ОСОБА_17 зазначив, що його влаштовують всі умови, які між ними були досягнуті, але гроші у нього будуть десь всередині грудня.
		В подальшому, після розмови із ОСОБА_15 та враховуючи, що ОСОБА_17 хотів зустрітися із ОСОБА_15 та отримати від нього гарантії, він зателефонував Білошицькому та повідомив, що ОСОБА_16 наступного дня готовий із ним зустрітися.
		Наступного дня, біля приміщення прокуратури вони разом із ОСОБА_17 чекали на ОСОБА_48 .
		Після того, як приїхав ОСОБА_16 , то він запросив ОСОБА_17 до свого службового автомобіля та вони кудись удвох поїхали.
		Після того, як вони через деякий час повернулись, то ОСОБА_17 сів до його машини та повідомив, що вони дійшли домовленості із ОСОБА_15 про суму коштів в розмірі 10 000 доларів США, зміну обвинувачення в суді та вирішення його справи в суді по суті.
		Одночасно, ОСОБА_17 повідомив йому, що ОСОБА_16 зазначив, щоб всі питання з приводу передачі коштів він узгоджував з ним.
		На цьому їх розмова закінчилась.
		Так, 16.12.2011 року близько 14 години 30 хвилин, він мав зустріч із ОСОБА_17 біля ларьку "Гриль" поруч із спорткомплексом "Динамо" у м. Радомишль Житомирської області.
		Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_17 йому повідомив про те, що має половину, тобто 5 000 доларів США від обумовленої суми та готовий їх віддати після того, як ОСОБА_16 зустрінеться та чітко повідомить йому яким чином він повинен буде діяти далі та який результат буде по його справі.
		При цьому, він зазначив, що переговорить із ОСОБА_15 та йому зателефонує.
		Того ж дня, близько 16 години ЗО хвилин, після узгодження питання про зустріч із ОСОБА_15 , він зателефонував ОСОБА_17 та сказав, щоб він терміново приїхав до прокуратури, що він і зробив.
		Приїхавши до прокуратури, він, ОСОБА_17 та ОСОБА_16 сіли утрьох до його машини.
		При цьому, за кермом сидів він, справа попереду на пасажирському сидінні ОСОБА_16 , а ззаду справа за прокурором ОСОБА_17 .
		В подальшому вони поїхали разом на машині по місту.
		Під час вказаної поїздки між ними знов відбулась розмова з приводу кримінальної справи ОСОБА_17 , під час якої ОСОБА_16 запевнив останнього, що як вони і домовлялись раніше, він змінить ОСОБА_17 обвинувачення з ч. 2 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 368 КК України та у подальшому допоможе йому у вирішенні питання про закриття кримінальної справи, на підставі акту амністії чи призначення йому мінімального покарання, передбаченого санкцією статті.
		Крім того, під час вказаної розмови ОСОБА_16 знов таки запевнив ОСОБА_17 , щоб він взагалі забув про закриття справи чи винесення виправдувального вироку, оскільки це було неможливо.
		Одночасно, ОСОБА_17 зазначив, що він не може знайти 10 000 доларів США, попросивши про зменшення зазначеної суми.
		В ході вказаної розмови, вони дійшли втрьох спільної домовленості про зменшення зазначеної суми з 10 000 на 7 000 доларів США, з яких 5 000 доларів США ОСОБА_17 повинен був передати йому, після чого ОСОБА_16 б змінив йому в суді обвинувачення, а решту коштів у сумі 2 000 доларів США, після вирішення його справи в суді по суті.
		Після цього, вони попрощалися та домовилися про те, що ОСОБА_17 подумає про цю розмову та наступного дня зателефонує йому.
		Наступного дня він зустрівся із ОСОБА_17 у АДРЕСА_4 біля магазину його сина та він попросив ще раз спитати у ОСОБА_14 про те, чи зможе він вирішити питання застосування до нього амністії, після чого вони попрощались.
		Того ж дня, близько 17 години він зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що спілкувався із ОСОБА_15 .
		Також він зазначив, що ОСОБА_16 дав йому строк обміркувати його вчорашню пропозицію до понеділка, тобто до 19.12.2011 року.
		В подальшому, 19.12.2011 року йому зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що згоден на всі умови, які висунув ОСОБА_16 , після чого він попросив його приїхати до нього в офіс наступного ранку, тобто 20.12.2011 року.
		Наступного ранку, тобто 20.12.2011 року у приміщенні його офісу, який знаходиться по АДРЕСА_6 , він надав на аркуші паперу реквізити банківського рахунку платіжної картки його брата та сказав ОСОБА_17 , щоб він перерахував 5 000 доларів США саме на цей рахунок.
		Через деякий час він зустрівся із ОСОБА_17 неподалік банку "Аваль", де останній передав йому платіжні банківські документи про перерахування коштів.
		З вказаної картки він знімав грошові кошти приблизно 8 разів, на загальну суму приблизно 39 000 грн., більшість з яких знімав у м. Радомишль за допомогою банкоматів.
		Зазначав, що у нього були довірительні відносини із ОСОБА_15 , у зв`язку із чим він повністю довіряв йому вирішувати із ОСОБА_17 всі питання про передачу коштів, а сам в свою чергу не питав про них у нього.
		Тобто йому не було відомо про порядок та обставини передачі грошових коштів ОСОБА_17 йому, оскільки вони із ним домовились про розподіл одержаних від ОСОБА_17 грошових коштів у розмірі 7 000 доларів США, вже після того, як він закінчить справу по обвинувачення ОСОБА_17 в суді.
		З огляду на викладене, він не говорив ОСОБА_22 про те, що ОСОБА_17 перерахував на рахунок вказані грошові кошти.
		Наскільки йому стало відомо у подальшому, 22.12.2011 року під час слухання справи ОСОБА_17 у суді прокурором ОСОБА_15 було змінено йому обвинувачення з ч. 2 ст. 368 на ч. 1 ст. 368 КК України.
		Після цього, 29.12.2011 року йому зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що суддя оголосив вирок, який не відповідає домовленостям, у зв`язку із чим попросив його зустрітися із ОСОБА_15 .
		В ході вказаної розмови, він повідомив ОСОБА_17 про те, що всі питання буде вирішувати після свят у січні.
		Так, 04.01.2012 року йому зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що отримав у суді копію вироку, зміст якого не відповідав спільним домовленостям.
		Того ж дня він зустрівся із ОСОБА_17 та забрав у нього копію вказаного вироку.
		Після цього він приїхав до приміщення Радомишльського районного суду Житомирської області та зустрівся із ОСОБА_15 , якому розповів зміст розмови із ОСОБА_17 та передав йому вказану копію вироку, яку отримав від ОСОБА_17 .
		Через деякий час, ОСОБА_16 виніс йому копію вироку суду від 29.12.2011 року, в якому було виправлено неточності та попросив віддати його ОСОБА_17 .
		В подальшому, того ж дня, приблизно о 14 годині, він зателефонував ОСОБА_17 та попросив приїхати до ларька "Гриль", що біля спорткомплексу "Динамо" у м. Радомишль, що він і зробив.
		Під час вказаної зустрічі він передав йому копію вироку від 29.12.2011 року, яку йому надав ОСОБА_47 .
		Після цього, нагадав йому про те, що він повинен передати ще 2 000 доларів CША, про які вони домовлялись.
		В подальшому, 12.01.2012 року під час його зустрічі із ОСОБА_17 він попросив його спитати у ОСОБА_14 про те, чи його вирок остаточний та ніхто не буде вносити апеляцію.
		На це він повідомив, що ОСОБА_16 запевнив його про те, що вирок остаточний і ніхто оскаржувати його не буде (том 1, а.с. 204-209). 
		Аналіз показів підсудних ОСОБА_14 і ОСОБА_11 свідчить про те, що вони є непослідовними, суперечать матеріалам справи, спростовуються показами свідків, документами та іншими доказами, що дає суду підстави вважати, що останні при наданні суду таких показів керувалися бажанням уникнути кримінальної відповідальності, при цьому зважаючи на те, що під час досудового розслідування даної кримінальної справи підсудні, за участі їх захисників, надавали інші покази, частково визнавали свою вину у вчиненні інкримінованих їм злочинів, а також на те, що підсудні під час судового слідства оголосивши свої покази викладені в письмовій формі, відмовились відповідати на будь-які запитання учасників кримінального процесу, що, на думку суду, пояснюється тим, що підсудні мали побоювання, що під час надання відповідей на запитання учасників кримінального процесу по даній справі, вони можуть помилитися у своїх неправдивих показах та їх покази і відповіді на поставлені запитання будуть протиречливими, цим самим самі фактично викриють свою злочинну діяльність.
		Так, допитана під час судового слідства свідок ОСОБА_49 показала, що слухалася справа за звинуваченням Білошицького. Після того, як справа була здана до канцелярії суду суддя викликав до себе в кабінет і сказав, що начебто неправильно складений протокол, почеркав його, сказав, що переписати і перешити і у вироку щоб змінила два листки, тому що ніби  то він допустив помилки. На той час з 11 липня по 12 січня 2012 року вона працювала секретарем судових засідань у Радомишльському районному суді Житомирської області. Тоді слухалася справа за звинуваченням ОСОБА_17 , що стосувалася хабара. Головуючим був ОСОБА_18 у якого свідок ОСОБА_49 була секретарем. Державне обвинувачення підтримував  ОСОБА_10 . По цій справі тривалий час не з`являлися свідки, тому довгий час тривав розгляд. Міру покарання не пам`ятає. Написала протокол, пронумерувала, підшила справу і здала в канцелярію. Потім суддя попросив взяти справу, ОСОБА_49 зайшла з нею в кабінет коли там був ОСОБА_10 , суддя почеркав протокол, сказав, що де необхідно дописати. ОСОБА_49 повністю переписала протокол з урахуванням начебто помилок, переписала міру покарання щодо зайняття посад, вже не пам`ятає, що точно (том 10, а.с. 46, 47).
		Відповідно до оголошених під час судового слідства показів цього ж свідка, які вона надавала під час досудового слідства, остання показала, що у період часу з 15.07.2011 року по 10.01.2012 року вона працювала у Радомишльському районному суді Житомирської області на посаді секретаря судових засідань у судді вказаного районного суду ОСОБА_18 .
		Так, приблизно з липня 2011 року в провадженні судді Радомишльського районного суду Житомирської області перебувала кримінальна справа № 1152/11 по обвинуваченню ОСОБА_17 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України.
		По вказаній кримінальній справі відбувалось декілька судових засідань, у яких вона була секретарем та вела протокол судового засідання.
		При цьому, вказана справа слухалась під головуванням судді ОСОБА_18 , за участі державного обвинувача ОСОБА_10 , а також адвоката підсудного ОСОБА_50 .
		Вказана кримінальна справа тривалий час перебувала в провадженні суду, у зв`язку із повним порядком дослідження доказів, так як підсудний не визнавав своєї вини.
		Так, 22.12.2011 року державним обвинувачем по справі - прокурором Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_10 було оголошено та долучено до справи постанову про зміну обвинувачення ОСОБА_17 з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України.
		У подальшому, після зміни обвинувачення прокурором, судом було оголошено перерву на декілька днів, з метою надання можливості підсудному ознайомитися із новою редакцією обвинувачення, а також підготуватися до судових дебатів і останнього слова.
		Наступне судове засідання по вказаній кримінальній справі відбулося 28.12.2011 року, під час якого відбулися судові дебати, в ході яких прокурор ОСОБА_10 пропонував суду визнати винним ОСОБА_17 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді штрафу в розмірі 8500 грн. із позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком 1 рік та 3 місяці.
		Після закінчення судових дебатів по справі, судом було оголошено перерву до 29.12.2011 року для підготовки ОСОБА_17 до останнього слова, участь у якому він виявив бажання приймати без участі захисника.
		Наступного дня, тобто 29.12.2011 року відбулось судове засідання по вказаній справі, в ході якого ОСОБА_17 промовив своє останнє слово.
		Після цього суддя ОСОБА_18 видалився до нарадчої кімнати.
		В подальшому, після виходу з нарадчої кімнати, яка тривала близько 2 годин, суддя ОСОБА_18 оголосив вирок, у тому числі наступного змісту: визнати ОСОБА_17 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та на підставі ст. 70 КК України призначити йому остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн. із позбавленням права займати посади, пов`язані із виконанням організаційно- розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій та атестовані посади в системі МНС України строком на 1 рік 3 місяці.
		Крім того, під час проголошення вироку суд не зазначив про судові витрати по справі, а також грошові кошти у розмірі 1300 грн., вилучені та які належали ОСОБА_17 зарахував на рахунок Державного бюджету.
		На цьому судове засідання по справі було закінчено та зазначено, що копію вироку ОСОБА_17 зможе забрати в приміщенні суду 4 січня 2012 року.
		В подальшому вказана справа в період з 29.12.2011 року по 04.01.2012 року перебувала у судді ОСОБА_51 .
		Лише після свят, а саме зранку 04.01.2012 року суддя ОСОБА_51 віддав їй вказану справу разом із надрукованим примірником вироку суду від 29.12.2011 року, зазначивши про те, щоб вона привела її у відповідний стан, тобто прошила та пронумерувала, після чого здала до канцелярії.
		Цього ж дня, 04.01.2012 року ОСОБА_49 прошила та пронумерувала вказану кримінальну справу, при цьому вирок суду був прошитий і пронумерований в повному обсязі та знаходився в кінці 3-го тому.
		Крім того, 04.01.2012 в першій половині дня до її службового кабінету зайшов ОСОБА_17 та попросив видати йому копію вироку від 29.12.2011 року відносно нього.
		Так як у ксероксі закінчився тонер, ОСОБА_49 звернулась із цим питанням до судді ОСОБА_18 , якому пояснила, що не може зробити копію вироку, через технічні проблеми.
		У зв`язку із цим, суддя ОСОБА_18 роздрукував на своєму комп`ютері білого кольору ще один примірник вказаного вироку та підписав його особисто.
		Після цього вона взяла вказаний та підписаний суддею примірник вироку, спустилася до канцелярії та поставила на ньому печатку "З оригіналом згідно", після чого віддала копію зазначеного вироку суду ОСОБА_17 , про що останній написав відповідну розписку. Одночасно ОСОБА_49 зазначила, що цього ж дня тобто 04.01.2012 року її покликав суддя ОСОБА_18 та попросив занести йому всі томи кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_17 , яка була вже прошита і пронумерована, а також містила вирок суду, що вона і зробила.
		В подальшому, через деякий час до кабінету судді ОСОБА_18 увійшов прокурор Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_10 , з яким вони перебували разом у службовому кабінеті судді на протязі декількох хвилин.
		Після того, як ОСОБА_10 залишив кабінет судді ОСОБА_18 , останній приніс ОСОБА_49 вказану кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_17 , а також два останні аркуші вироку суду відносно нього.
		При цьому, ОСОБА_18 зазначив про те, що допустив деякі помилки у вироку суду, у зв`язку із чим попросив перешити справу і прошити надані ним дві нові останні сторінки вироку, що вона і зробила.
		Так, нові останні дві сторінки вироку вже мали деякі відмінності від попередніх, які полягали в тому, що у новому примірнику було вирішено питання щодо судових витрат, а також про те, що грошові кошти у розмірі 1300 гривень, вилучених у ОСОБА_17 , необхідно вже було повернути власнику.
		Крім того, також різнилась додаткова міра покарання призначена ОСОБА_17 , оскільки відповідно до нового екземпляру вироку його було позбавлено права займати керівні посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в системі МНС України строком на 1 рік 3 місяці.
		Одночасно ОСОБА_49 було встановлено, що дві останні сторінки попереднього вироку вже були вирвані зі справи.
		Після того, як вона вшила надані суддею дві нові останні сторінки вироку суду відносно ОСОБА_17 від 29.12.2011 року, то забула їх пронумерувати.
		В подальшому, вона віднесла вказану кримінальну справу до канцелярії суду та здала її (том 2, а.с. 114-119).
		Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_17 показав, що коли проти нього була порушена кримінальна справа, державне обвинуваченя підтримував прокурор ОСОБА_10 . Оскільки відносин у нього з ОСОБА_10 ніяких не було, а йому було відомо, що ОСОБА_11 знає ОСОБА_10 , тому він попросив ОСОБА_11 організувати йому зустріч з ОСОБА_10 , щоб від допоміг йому у вирішенні його кримінальної справи.
		Наприкінці серпня 2011 року дана зустріч відбулася. При зустрічі ОСОБА_11 стояв у стороні. ОСОБА_10 вислухавши його пояснення на той момент нічого конкретного не сказав, оскільки не бачив матеріалів справи.
		Наступна зустріч відбулась в м. Радомишль, ОСОБА_11 у розмові участі не приймав. ОСОБА_17 запитував у ОСОБА_10 , що можливо зробити по його справі, але ОСОБА_10 нічого конкретного не відповів, лише сказав, що вирішити питання можна, лише потрібно для цього 15-17 тисяч доларів США.  ОСОБА_17 повідомив, що не має такої суми, а має лише 5 тисяч доларів США, на що ОСОБА_10 сказав, що потрібно хоча б 10 тисяч доларів США, оскільки з 5 тисячами доларів США він в область не поїде.
		Потім відбулась наступна зустріч з ОСОБА_10 , під час якої ОСОБА_17 наголосив, що немає 10 тисяч доларів США, і чи є в такому випадку якісь шанси на вирішення його справи. На це ОСОБА_10 відповів, що можна надати довідки про вагітність дружини, про те, що батьки похилого віку, посвідчення постраждалого від аварії на ЧАЕС. ОСОБА_17 нічого з перерахованого ОСОБА_10 не мав і не міг надати. 
		ОСОБА_17 їздив на роботу до ОСОБА_10 , однак той сказав, що ніякі розмови такого характеру в кабінеті він вести не буде, і щоб всі питання вирішувалися через ОСОБА_11 . Останній же в свою чергу не хотів допомагати, однак через гарні відносини з  ОСОБА_17  допомагав. 
		На наступній зустрічі з ОСОБА_10 була домовленість на 5 тисяч доларів США, за які він пообіцяв перекваліфікувати з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України, і наголосив на тому, щоб гроші передавати через ОСОБА_11 . Також сказав, що справу закрити чи винести виправдовувальний вирок не є можливим.
		Приблизно в грудні ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_11 і повідомив про те, що з ним хоче зустрітися ОСОБА_10 . В прокуратурі ОСОБА_17 . ОСОБА_10 повідомив про те, що може змінити частину статті за якою першого притягували до відповідальності. ОСОБА_11 вважав, що все це робиться даремно, однак ОСОБА_17 вирішив дотримуватись домовленості з ОСОБА_10 .
		В подальшому ОСОБА_11 передав ОСОБА_17 аркуш паперу, на якому були зазначені банківські реквізити, на які останній мав перерахувати 5 тисяч доларів США. Квитанція про перерахунок коштів була передана ОСОБА_11 .
		На наступному судовому засіданні ОСОБА_10 змінив обвинувачення з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 ККУкраїни. 29.12.2011 року відбулося судове засідання, на якому було оголошено вирок, згідно якого ОСОБА_17 було визнано винним та призначено міру покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати атестовані посади строком на 1 рік 8 місяців. ОСОБА_17 розуміючи, що не зможе більше обіймати займану посаду, попросив ОСОБА_11 домовитись з ОСОБА_10 про зустріч.
		Після нового року ОСОБА_10 поїхавши до суду змінив формулювання в резолютивній частині вироку, що допомогло ОСОБА_17 залишитись на займаній посаді. ОСОБА_11 передав змінений вирок, а через деякий час ОСОБА_17 передав йому ще 2 тисячі доларів США для передачі ОСОБА_10 . В той час ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були затримані.
		На запитання прокурора в судовому засіданні ОСОБА_17 повідомив, що покази на досудовому слідстві давав добровільно. 
		Першим він зустрівся з ОСОБА_11 , оскільки той знав, яка склалася ситуація, і був знайомий з ОСОБА_10 . Свідок повідомив про те, що було дві зустрічі. Перша відбулася на ПАТ «Радомишль», де ОСОБА_17 запитав ОСОБА_10 чим останній може йому допомогти. ОСОБА_11 під час їх розмови стояв в стороні, і не чув про що йде мова. 
		На другій зустрічі ОСОБА_10 повідомив про те, що для того щоб «розвалити» справу необхідно 10 тисяч доларів США. Наступна зустріч відбулася у службовій машині, за кермом був ОСОБА_10 , де під час вказаної зустрічі був ОСОБА_11 свідок не пам`ятає, хоча цю зустріч організовував саме він. В машині обговорювалися різні варіанти вирішення справи ОСОБА_17 . ОСОБА_10 пояснив, що виправдувального вироку постановити не можливо, у зв`язку з чим ОСОБА_17 не дійшов з ним домовленості, оскільки не розумів за що платити гроші. Мова йшла про 7-10 тисяч доларів США. ОСОБА_10 дав час на роздуми.
		На одній з наступних зустрічей (чи був там ОСОБА_11 свідок не пам`ятає), ОСОБА_10 повідомив, що якщо ОСОБА_17 не передасть грошей, то останньому світить реальний строк відбування покарання.
		Свідок підтвердив той факт, що звернувся до ОСОБА_11 для організації зустрічі з ОСОБА_10 для вирішення питання про перекваліфікацію злочину, за що йому необхідно було сплатити гроші. Це і змусило ОСОБА_17 15.12.2011 року звернутися із заявою до СБУ, про що він звісно ж ОСОБА_10 не повідомив.
		Щодо ролі ОСОБА_11 свідок повідомив про те, що йому він конкретно по вирішенню питань по справі нічого не говорив, і його роль була  організовувати зустрічі з ОСОБА_10 . ОСОБА_11 знав що ОСОБА_17 хоче вирішити своє питання через ОСОБА_10 у зв`язку з чим давав першому поради. Номер рахунку, на який потрібно було покласти гроші свідку дав ОСОБА_11 . Щодо присутності ОСОБА_11 при зустрічах, то свідок повідомив, що той був тільки на зустрічі в машині.
		На запитання захисника підсудного ОСОБА_10 Шелепи ОСОБА_52 , свідок повідомив, про те, що з сином ОСОБА_11 , а саме  ОСОБА_20 , вони були однокласниками і приятелями, у зв`язку з чим з його батьком також склалися гарні відносини. Раніше за допомогою до ОСОБА_11 він не звертався. Свідок розповів про те, що до вирішення його питання брався родич, проте ошукав його приблизно на 4-5 тисяч доларів США, і ніяк не допоміг. Після цього випадку він вирішив записувати розмови. Свідок повідомив слідчому прокуратури про те, що ОСОБА_53 , тобто родич свідка, хотів йому допомогти у вирішенні проблемного питання.
		Свідок повідомив, про те, що до звернення із заявою до СБУ, всі записи зустрічей з ОСОБА_10 на диктофон були його власною ініціативою. Коли був зроблений перший запис він не пам`ятає, однак перша та друга зустрічі з ОСОБА_10 не записувалися. З власної ініціативи було зроблено приблизно три чи чотири записи. ОСОБА_11 він також окремо записував, але не стільки його скільки свої дії і дії сторонніх осіб, щоб себе уберегти. Для запису використовував свій цифровий диктофон, який на даний час втрачений. Носій з записами також відсутній, оскільки вся інформація була перенесена на комп`ютер, а з комп`ютера на аудіо диск. Оригінали звукозапису не збереглися. Комп`ютер, на якому зберігалися записи, зламався.
		Свідок повідомив, що в його справі був захисник ОСОБА_54 , якому він дав знати про те, що з нього вимагають гроші. В який момент повідомив захиснику про ситуацію що склалася він не пам`ятає. 
		Свідок звернувся до Головного управління СБУ в місті Києві, що на вулиці Володимирській. Там він передав один диск, на якому було 3-4 записи розмов, працівнику управління на ім`я ОСОБА_55 , прізвище останнього він не пам`ятає.
		За вказівкою працівників СБУ всі записи він передавав їм. До ОСОБА_17 прикріплювалося спеціальне обладнання, з якого записами забирали самі працівники. Яка кількість таких записів він не пам`ятає.
		Свідок повідомив про те, що вирок постановлений щодо нього скасований, справа направлена на новий судовий розгляд.
		Свідок не пам`ятає про присутність інших осіб під час розмов з ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .
		На запитання головуючого судді ОСОБА_17 повідомив про те, що з ОСОБА_10 познайомився по роботі, оскільки працював інспектором державного пожежного нагляду. Свідок добровільно звернувся до ОСОБА_11 , щоб той звів його з ОСОБА_10 .. Сплачувати будь-які кошти сам він відразу не пропонував, пізніше зі сторони ОСОБА_10 були озвучені суми в розмірі 15-17 тисяч доларів США. І спершу це звучало як пропозиція, а пізніше  вже як вимога. ОСОБА_10 повідомив йому про те, що як той не передасть гроші  буде відбувати реальний строк покарання.
		На першій зустрічі ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_17 , що нічого конкретно сказати не може, оскільки не бачив матеріалів справи. На другій зустрічі сказав, що необхідно 15-17 тисяч доларів США, для того щоб «розвалити» справу. Свідок на вирішення своєї справи розраховував витратити 5 тисяч доларів США, однак ОСОБА_10 сказав йому, що з такою сумою він в область не поїде (том 10, а.с. 67-70).
		Відповідно до оголошених під час судового слідства показів цього ж свідка, які він надавав під час досудового слідства, останній показав, що 28.04.2011 року слідчим прокуратури Малинського району Житомирської області ОСОБА_56 було порушено щодо нього кримінальну справу за ч. 2 ст. 368 КК України, а в подальшому ще й за ч. 1 ст. 366 КК України. За результатами досудового слідства, приблизно наприкінці серпня, вказана кримінальна справа була направлена в порядку ст. 232 КПК України до Радомишльського районного суду Житомирської області для розгляду по суті. При цьому, вказана справа слухалась суддею ОСОБА_18 , державне обвинувачення у ній підтримував прокурор Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_10 , а інтереси підсудного ОСОБА_17 захищав адвокат ОСОБА_50 .
		Приблизно на початку вересня 2011 року, під час однієї із розмов з ОСОБА_11 , він розповів останньому про те, що має проблеми у районному суді, пов`язані із порушеною кримінальною справою. При цьому, він звернувся до нього із питанням про те, чи не міг би він організувати йому зустріч із ОСОБА_10 , який можливо міг би чимось допомогти.
		Після цього, відбулась зустріч між ОСОБА_17 та ОСОБА_10 , яку організував ОСОБА_11 , який під час розмови перебував на відстані близько 5 метрів від них.
		Вказана зустріч мала місце біля території ПБК "Радомишль" у м. Радомишль Житомирської області.
		В ході їх із ОСОБА_10 розмови він запитав про те, чим саме може допомогти, на що ОСОБА_17 розповів йому про кримінальну справу порушену щодо нього, яка перебувала у Радомишльському районному суді та спитав чи можливо, щоб він посприяв постановленню виправдувального вироку щодо ОСОБА_17 , оскільки він не визнавав своєї вини.
		При цьому, ОСОБА_10 зазначив про те, що не може нічого сказати конкретного, оскільки не бачив всіх матеріалів кримінальної справи, у зв`язку із чим не володіє обставинами вчинення злочину, який інкримінується, після чого їх розмова закінчилась.
		Через деякий час, ОСОБА_17 припустивши те, що ОСОБА_10 вже міг ознайомитися із матеріалами вказаної кримінальної справи, знов попросив ОСОБА_11 організувати із ним зустріч, що останній і зробив. Так, приблизно наприкінці вересня - на початку жовтня 2011 року, відбулась повторна зустріч між ОСОБА_17 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , у якій останній активної участі не приймав, стоячи поруч. Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_10 повідомив про те, що винести виравдувальний вирок по справі являється не можливим, проте в разі передачі ОСОБА_17 йому грошових коштів у розмірі 15-17 тисяч доларів США, він спробує "розвалити" вказану справу в суді, в разі якщо погодить це питання в обласній прокуратурі.
		Крім того, одразу він зазначив, що закрити справу чи винести виправдувальний вирок не представляється можливим, оскільки існує відповідна статистика.
		При цьому, ОСОБА_17 не зрозумів, що означало поняття «розвалити» справу та чомусь не перепитав у ОСОБА_10 про це. Одночасно він зазначив, що має на вирішення вказаного питання лише 5000 доларів США та більше зібрати грошей не зможе, на що останній зазначив, що цих коштів мало, одночасно сказавши, що «із цим я в область не поїду».
		Крім того, ОСОБА_10 вказав ОСОБА_17 про те, що це питання обійдеться йому мінімум в 10000 доларів США, після чого вони попрощались. В подальшому, між ОСОБА_17 та ОСОБА_11 відбулась зустріч на початку листопада 2011 року. Одночасно ОСОБА_17 зазначив, що коли кримінальна справа перебувала у провадженні слідчого Малинської районної прокуратури, він віддав грошові кошти у розмірі 10000 доларів США своєму знайомому ОСОБА_57 , який мав зв`язки у м. Києві та пообіцяв закрити цю справу взагалі. Проте, вказаний чоловік ввів його в оману та не зробив того, що обіцяв, при цьому повернувши йому лише 6 із 10 тисяч доларів США.
		У зв`язку із викладеним, ОСОБА_17 вирішив записувати розмови між ним, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на диктофон, щоб в разі, якщо вони його ошукають, то він міг би пред`явити їм зазначені записи розмов.
		Так, під час зазначеної вище зустрічі із ОСОБА_11 , яка відбувалась на початку листопада 2011 року та записувалась ним на диктофон, ОСОБА_11 повідомив про те, що ОСОБА_10 сказав йому, що ОСОБА_17 повинен спочатку віддати грошові кошти ОСОБА_11 і лише після цього ОСОБА_10 буде із ним зустрічатися та обговорювати його проблемні питання.
		Одночасно ОСОБА_11 зазначив, щоб він не хвилювався, оскільки буде зберігати грошові кошти у себе або у свого сина ОСОБА_24 і віддасть їх ОСОБА_10 лише після того, як останній вирішить вказану проблему у суді.
		Через декілька днів, зранку ОСОБА_17 прийшов у службовий кабінет до прокурора Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_10 .
		Під час вказаної розмови, ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_10 про те, що згоден на всі умови, які йому переказав перед цим ОСОБА_11 , але боїться, щоб його знов не ошукали, якщо він передасть гроші.
		При цьому, ОСОБА_10 зазначив про те, що такі розмови в кабінеті не ведуться і щоб він всі ці питання обговорював із ОСОБА_11 .
		Крім того, він також йому зазначив про те, що найближчим часом судового засідання по вказаній кримінальній справі не буде, оскільки у нього не має на це часу, так як до нього приїзджає якась перевірка з обласної чи Генеральної прокуратури.
		Після зазначеної зустрічі, ОСОБА_17 відразу зустрівся із ОСОБА_11 , в ході розмови із яким повідомив, що мав зустріч і розмову з ОСОБА_10 .
		Під час вказаної розмови, яка також записувалась на диктофон, ОСОБА_11 знов таки наголосив на тому, щоб він передав йому гроші для ОСОБА_10 та повідомив, щоб ОСОБА_17 не хвилювався за гроші, оскільки якщо щось буде не так як пообіцяв ОСОБА_10 , то він їх поверне. При цьому, ОСОБА_17 зазначив ОСОБА_11 про те, що гроші в нього будуть десь всередині грудня.
		В подальшому, приблизно на початку грудня 2011 року, до ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, що наступного дня зранку його хоче бачити ОСОБА_10 .
		З огляду на викладене, наступного дня близько 09 години він приїхав до приміщення прокуратури Радомишльського району Житомирської області, біля якої хтось із працівників прокуратури сказав про те, що ОСОБА_10 від`їхав до управління міліції та скоро має приїхати, у зв`язку із чим він в салоні власного автомобіля чекав ОСОБА_10 біля приміщення прокуратури.
		В цей час, поки він чекав на ОСОБА_10 повз нього проїзджав ОСОБА_11 , який побачивши його зупинився та спитав про те, чи чекає він на прокурора.
		Отримавши позитивну відповідь, ОСОБА_17 попросив його зателефонувати ОСОБА_10 та спитати коли він буде, що останній і зробив.
		Поклавши трубку, він зазначив, що ОСОБА_10 скоро приїде і щоб він дочекався, у зв`язку із чим ОСОБА_17 чекав на ОСОБА_10 разом із ОСОБА_11 у машині останнього.
		Через деякий час приїхав ОСОБА_10 та покликав ОСОБА_11 до себе.
		В подальшому до ОСОБА_17 підійшов ОСОБА_11 та сказав, щоб він сів до машини ОСОБА_10 , оскільки останній хоче із ним переговорити, що він і зробив.
		Під час вказаної розмови, ОСОБА_10 зазначив ОСОБА_17 про те, що є два варіанти, а саме те, що він змінить йому обвинувачення з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України та справу закриють по амністії, в разі якщо ОСОБА_17 надасть відповідні документи про вагітність дружини чи Чорнобильське посвідчення, чи наявність старих батьків.
		А другий варіант полягав у тому, що він змінить йому в суді обвинувачення та в подальшому ОСОБА_17 суд призначить покарання у виді мінімального штрафу.
		При цьому, на прохання, ОСОБА_17 з приводу того, щоб був постановлений виправдувальний вирок, ОСОБА_10 категорично зазначив відмовою, пояснивши, що це не є можливим взагалі.
		Крім того, ОСОБА_10 зазначив, що до моменту зміни ним обвинувачення в суді ОСОБА_17 повинен передати першу частину грошових коштів, про які вони говорили перед цим, у розмірі 5000 доларів США ОСОБА_11 .
		Одночасно, ОСОБА_10 також вказав ОСОБА_17 про те, що в разі якщо він відмовиться від його умов, то йому світить строк по вказаній кримінальній справі.
		Приїхавши назад до приміщення прокуратури, ОСОБА_17 сказав про те, що хоче подумати, після чого попрощався та сів разом із ОСОБА_11 до машини останнього та продовжив із ним спілкування.
		Приблизно на початку чи всередині грудня 2011 року до нього додому приїхав якийсь молодий чоловік, який представився працівником Служби безпеки України та показав відповідне посвідчення.
		В ході вказаної розмови він повідомив, що у нього є інформація про те, що прокурор ОСОБА_10 за допомогою інших осіб ведуть із ОСОБА_17 розмови про передачу їм хабара за вирішення його проблеми по кримінальній справі у суді.
		На це ОСОБА_17 нічого не відповів, після чого останній залишив номер свого мобільного телефону та зазначив, що в разі, коли вони знов будуть вимагати хабар, то йому краще звернутися із відповідною заявою до Служби безпеки України, оскільки такі дії є протизаконними.
		Після вказаної розмови, ОСОБА_17 зустрівся із своїм адвокатом, якому вперше розповів про свої зустрічі із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , про необхідність передачі грошових коштів, а також про те, що до нього приїжджав працівник СБ України.
		Вислухавши його, адвокат порадив негайно звернутися із відповідною заявою, оскільки дії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є протиправними та ОСОБА_17 по закону не має права передавати їм ніякі кошти за вирішення питань по кримінальній справі у суді.
		Через декілька днів після вказаної розмови, він зателефонував на номер, який залишив працівник СБ України та повідомив, що хоче написати відповідну заяву, на що останній зазначив про те, що в такому разі йому необхідно приїхати до СБ України, яке знаходиться в м. Києві.
		Так, 15.12.2011 року ОСОБА_17 приїхав до м. Києва на вул. Володимирську, 33, де знаходиться СБ України. Вказану адресу йому зазначив працівник СБ України на ім`я ОСОБА_58 по телефону.
		Приїхавши до приміщення СБ України та зателефонувавши, його зустрів вказаний працівник, після чого провів всередину.
		В приміщенні вказаної будівлі, в службовому кабінеті на третьому поверсі, він написав власноручно заяву, після чого у нього відібрав пояснення вказаний працівник, який, як стало відомо пізніше, виявився ОСОБА_59 . Крім того, одночасно із написанням заяви ОСОБА_17 передав працівникам СБ України магнітний оптичний диск, на якому містилися 4 записи з його диктофону, зроблених під час зустрічей із ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , повідомивши про те, що робив їх за власною ініціативою.
		Після цього, працівники СБ України зазначили йому про необхідність повідомляти їм про всі зустрічі із ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , що він в подальшому і робив.
		В подальшому, перед майже кожною його наступною зустріччю із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , тобто після написання заяви, працівниками СБ України було розташовано на його одязі пристрої, які здійснювали їх відео та аудіо фіксацію.
		Так, 16.12.2011 року близько 14 години 30 хвилин, ОСОБА_17 мав зустріч із ОСОБА_11 біля ларьку "Гриль" поруч із спорткомплексом "Динамо" у м. Радомишль Житомирської області.
		Під час вказаної зустрічі, він повідомив ОСОБА_11 про те, що має половину, тобто 5000 доларів США від обумовленої суми та готовий йому їх віддати після того, як ОСОБА_10 зустрінеться та чітко повідомить як він повинен буде діяти далі та який результат буде по його справі.
		При цьому, ОСОБА_11 сказав, що переговорить із прокурором та зателефонує йому після цього.
		Того ж дня, близько 16 години 30 хвилин, ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_11 та зазначив, щоб він терміново приїхав до прокуратури району, що останній і зробив.
		Приїхавши до прокуратури, ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та прокурор ОСОБА_10 сіли утрьох до машини ОСОБА_11 .
		При цьому, за кермом сидів ОСОБА_11 , справа попереду на пасажирському сидінні ОСОБА_10 , а він позаду справа, тобто за прокурором. У подальшому, вони поїхали разом на машині по місту. Під час вказаної розмови, вони дійшли спільної домовленості щодо зменшення суми хабара з 10 до 7 тисяч доларів США
		При цьому, ОСОБА_10 повідомив про те, що ОСОБА_17 повинен передати ОСОБА_11 до 22.12.2011 року грошові кошти у сумі 5000 доларів США, тоді він змінить в наступному судовому засіданні обвинувачення останнього з ч. 2 ст. 368 на ч. 1 ст. 368 КК України.
		Після цього, він повинен буде передати другу половину грошових коштів, тобто 2000 доларів США, і тоді, якщо він принесе відповідні документи, його звільнять від кримінальної відповідальності по амністії.
		При цьому, в разі якщо б він не зібрав би зазначені документи для амністії, то ОСОБА_10 пообіцяв попросити призначити йому найменш суворе покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати керівні посади строком на 1 рік 3 місяці, тобто він би зміг працювати в МНС на атестованих, але не керівних посадах.
		Приїхавши назад до прокуратури району, вони домовились про те, що він обміркує його пропозицію та передзвонить ОСОБА_11 наступного дня.
		Так, наступного дня він зустрівся із ОСОБА_11 у АДРЕСА_6 біля магазину сина останнього та повідомив про те, що не зміг з`ясувати у кадрах на роботі питання щодо того, чи зможе він працювати і далі в разі якщо його засудять за ч. 1 ст. 368 КК України до покарання у виді штрафу. При цьому, він також попросив ОСОБА_11 ще раз спитати у ОСОБА_10 про те, чи зможе він вирішити питання щодо застосування до нього амністії, після чого вони попрощались.
		Того ж дня, близько 17 години йому зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, що спілкувався із ОСОБА_10 .
		Також ОСОБА_11 зазначив, що ОСОБА_10 дав йому строк обміркувати його вчорашню пропозицію до понеділка, тобто до 19.12.2011 року.
		В подальшому, 19.12.2011 року він зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, що згоден на всі умови, які висунув ОСОБА_10 , після чого ОСОБА_11 попросив його приїхати до нього в офіс наступного дня зранку, тобто 20.12.2011 року. Наступного дня, тобто 20.12.2011 року зранку, працівники СБ України вручили йому грошові кошти в розмірі 5000 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів кожна для того, щоб він передав їх ОСОБА_11 чи ОСОБА_10 в разі якщо вони будуть їх просити. Вказана дія була оформлена у відповідному протоколі за участі понятих. Приїхавши до офісу ОСОБА_11 , який знаходиться по АДРЕСА_6 , одразу після цього, він зазначив, що погоджується на їх умови щодо передачі коштів.
		Після цього, ОСОБА_11 попросив його не говорити зайвого, оскільки з його слів прокурор ОСОБА_10 не довіряє ОСОБА_17 та думає, що за ним стежать.
		В подальшому, ОСОБА_11 передав йому аркуш паперу, на якому були зазначені реквізити банківської картки його брата та зазначив, щоб саме на цей рахунок він перерахував зазначені вище грошові кошти, на що ОСОБА_17 погодився. Одразу після цього він поїхав до банку "Аваль" у м. Радомишль та обмінявши вказані кошти на гривню, отримав 40100 грн., тобто по курсу 8,02 грн. за 1 долар США.
		Після цього, вказані грошові кошти в тому ж банку ним були перераховані на вказаний вище рахунок.
		Після цього, він знов зустрівся із ОСОБА_11 неподалік вказаного банку та віддав йому платіжні підтверджуючі перерахування коштів документи.
		В подальшому, 22.12.2011 року під час слухання його кримінальної справи у суді прокурором ОСОБА_10 було змінено обвинувачення з ч. 2 ст. 368 на ч. 1 ст. 368 КК України, мотивуючи тим, що ОСОБА_17 нібито не був посадовою особою, яка займає відповідальне становище, копію якої було йому вручено.
		Після цього, 28.12.2011 року відбулось наступне судове засідання по кримінальній справі, в ході якого відбулись судові дебати та ОСОБА_10 попросив призначити йому штраф у розмірі 8500 грн. із позбавленням права займати посади строком на 1 рік 3 місяці, після чого суддя видалився в нарадчу кімнату та повідомив, що вирок оголосить 29.12.2011 року, тобто наступного дня.
		Наступного дня, тобто 29.12.2011 року, суддя оголосив вирок, згідно якого засудив ОСОБА_17 до покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн. та позбавив його права обіймати атестовані посади строком на 1 рік 3 місяці.
		Почувши вказаний вирок, який не відповідав домовленостям, досягнутим між ним та ОСОБА_10 , він зателефонував ОСОБА_11 та попросив про зустріч із останнім, пояснивши це тим, що трапилось.
		Проте, ОСОБА_11 так і не організував йому зустріч із ОСОБА_10 , пояснивши, що сам із ним переговорить і все з вироком буде нормально.
		На протязі наступних днів ОСОБА_11 не піднімав слухавку свого телефону, коли ОСОБА_17 йому дзвонив.
		В подальшому, вже 03.01.2012 року ОСОБА_17 зустрівся із ОСОБА_11 біля магазину "Автодом", під час якої він знов наголосив на невідповідність вироку їх спільним домовленостям.
		Після цього, ОСОБА_11 повідомив про те, що ОСОБА_10 не має бажання із ним зустрічатися і попросив, щоб він свої побажання виклав на папері.
		Після цього, ОСОБА_17 написав на аркуші паперу, який в подальшому передав ОСОБА_11 , про те, що у вироку не повинно бути зазначено фразу - позбавлення права обіймати саме атестовані посади, після чого вони попрощались, а ОСОБА_11 сказав, що передасть цей аркуш ОСОБА_10 .
		Наступного дня, 04.01.2012 року ОСОБА_17 отримав у суді копію вироку від 29.12.2011 року, в якому нічого змінено не було, у зв`язку із чим одразу зателефонував ОСОБА_11 та повідомив про це.
		Приблизно через 20 хвилин йому зателефонував ОСОБА_11 та зазначив, що ОСОБА_10 зараз поїде до суду і змінить вказаний вирок.
		Того ж дня, приблизно о 14 годині ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_11 та попросив приїхати до ларька "Гриль", що біля спорткомплексу "Динамо" у м. Радомишль, що він і зробив.
		Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_11 передав ОСОБА_17 новий виправлений екземпляр вироку від 29.12.2011 року та забрав у нього старий примірник, з якого ОСОБА_17 вже зробив копію.
		Після цього, він нагадав йому про те, що ОСОБА_17 повинен передати для ОСОБА_10 ще 2000 доларів США, про які вони домовлялись.
		У подальшому, 12.01.2012 року під час його зустрічі із ОСОБА_11 , ОСОБА_17 попросив останнього, щоб він спитав у ОСОБА_10 про те, чи його вирок остаточний та ніхто не буде вносити апеляцію.
		На це ОСОБА_11 повідомив, що ОСОБА_10 запевнив його про те, що вирок остаточний і ніхто оскаржувати його не буде.
		При цьому, він повинен був не забути передати решту грошових коштів у розмірі 2000 доларів США, про передачу яких вони домовились на 18-19 січня 2012 року.
		Після вступу вироку у законну силу, 17.01.2012 року у суді ОСОБА_17 поставили гербову печатку на вказаний вирок суду, який йому 04.01.2012 року передав ОСОБА_11 .
		На протязі вказаних днів він неодноразово розмовляв із ОСОБА_11 , який нагадував про те, що ОСОБА_10 постійно питає у нього про те, коли він передасть йому решту грошових коштів, оскільки всі попередні кошти він нібито віддав в прокуратуру області та суд, а сам залишився без нічого.
		Так, 20.01.2012 року працівники СБ України вручили ОСОБА_17 грошові кошти у розмірі 2000 доларів США, які він повинен був передати ОСОБА_11 для ОСОБА_10 , згідно попередніх домовленостей.
		Вказана дія була оформлена у відповідному протоколі за участі понятих. У подальшому, 20.01.2012 року, приблизно о 13 годині, він зателефонував ОСОБА_11 та повідомив про те, що готовий із ним зустрітися, на що останній попросив його приїхати до магазину "Сільпо" по вул. Соборний Майдан в м. Радомишль, що він і зробив.
		Під час вказаної зустрічі, яка відбувалась у автомобілі ОСОБА_11 , ОСОБА_17 передав йому грошові кошти у сумі 2000 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США кожна.
		При цьому, ОСОБА_11 сказав, що ОСОБА_10 вже дістав його своїми телефонним дзвінками з приводу вказаних коштів.
		В подальшому ОСОБА_11 перерахував вказані кошти у сумі 2000 доларів США та поклав до своєї кишені, після чого вони попрощались та ОСОБА_17 вийшов із машини.
		Додатково допитаний в якості свідка ОСОБА_17 по наявних аудіо та відео записах, особистих і телефонних розмов, які відбувались між ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_17 - підтвердив правильність їх змісту та відповідність обставинам, які мали місце (том 2, а.с. 42-50, 51-64, 65-112).
		Відповідно до оголошених під час судового слідства показів свідка ОСОБА_18 , які він надавав під час досудового слідства, останній показав, що приблизно з липня 2011 року в його провадженні перебувала кримінальна справа № 1-152/11 по обвинуваченню ОСОБА_17 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України.
		По вказаній кримінальній справі відбувалось декілька судових засідань, у яких секретарем, яка у тому числі вела протокол судового засідання, була ОСОБА_49 .
		При цьому, державне обвинувачення у вказаній кримінальній справі підтримував прокурор ОСОБА_10 та лише іноді був присутній його помічник ОСОБА_28 , коли було відомо, що справа буде відкладатися з тих чи інших поважних причин, а інтереси підсудного ОСОБА_17 представляв адвокат ОСОБА_50 . Вказана кримінальна справа тривалий час перебувала в провадженні суду, у зв`язку із повним порядком дослідження доказів, так як підсудний не визнавав своєї вини.
		Крім того, адвокат підсудного постійно заявляв різного роду клопотання з метою затягування слухання по справі.
		Так 22.12.2011 року державним обвинувачем по справі - прокурором Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_10 було оголошено та долучено до справи постанову про зміну обвинувачення ОСОБА_17 з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України.
		При цьому, питання про зміну прокурором обвинувачення підсудному було порушено прокурором після закінчення судового слідства. В подальшому, після зміни обвинувачення прокурором, судом було оголошено перерву на декілька днів, з метою надання можливості підсудному ознайомитися із новою редакцією обвинувачення, а також підготуватися до судових дебатів і останнього слова.
		Наступне судове засідання по вказаній кримінальній справі відбулося 28.12.2011 року, під час якого відбулися судові дебати, в ході яких прокурор ОСОБА_10 пропонував суду визнати винним ОСОБА_17 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді штрафу в розмірі 8500 грн. із позбавленням права обіймати, якщо він не помиляється, саме керівних посад, пов`язаних із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських функцій строком на 1 рік та 3 місяці.
		При цьому підсудний ОСОБА_17 , який не визнавав своєї вини, та його захисник просили суд виправдати його, оскільки на їх думку вину не було доведено.
		Після закінчення судових дебатів по справі, судом було оголошено перерву до 29.12.2011 року для підготовки ОСОБА_17 до останнього слова, участь у якому він виявив бажання приймати без участі захисника.
		Наступного дня, тобто 29.12.2011 року відбулось судове засідання по вказаній справі, в ході якого ОСОБА_17 промовив своє останнє слово. Після цього ОСОБА_18 видалився до нарадчої кімнати. У подальшому, після виходу з нарадчої кімнати, яка тривала близько 2 годин, він оголосив вирок, у тому числі наступного змісту: визнати ОСОБА_17 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та на підставі ст. 70 КК України призначити йому остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн. із позбавленням права займати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в системі МНС України строком на 1 рік 3 місяці, але він точно не пам`ятає, яких саме посад він позбавив його права займати можливо атестованих, а можливо керівних.
		Крім того, під час проголошення вироку, у зв`язку із закінченням звітного року, а також великою навантаженістю він оголосив у вироку про те, що кошти розмірі 1300 грн., вилучені та які належать ОСОБА_17 зарахувати на рахунок Державного бюджету, а також зазначив про відсутність судових витрат.
		На цьому судове засідання по справі було закінчено та зазначено, що копію вироку ОСОБА_17 зможе забрати у приміщенні суду 4 січня 2012 року.
		Де саме перебувала вказана кримінальна справа в період з 29.12.2011 року по 04.01.2012 року він точно не пам`ятає, оскільки вона могла бути як у нього, так і у його секретаря.
		Приблизно вдень 04.01.2012 року до нього звернувся прокурор ОСОБА_10 та повідомив, що він помилково у вироку суду від 29.12.2011 року зазначив про стягнення в дохід держави грошових коштів у розмірі 1300 грн., вилучених у ОСОБА_17 , в дохід держави, а також забув вирішити питання щодо судових витрат.
		При цьому, він не пам`ятає чи говорив йому ОСОБА_10 з приводу виправлення посад, право займати яких було ним позбавлено ОСОБА_17 , тобто керівних чи атестованих.
		Після цього, він зазначив, що напише відповідну заяву про виправлення даних описок, відповідно до ст. 409 КПК України.
		Крім того, ОСОБА_10 , у зв`язку із закінченням звітного періоду, попросив у нього виправити вказані описки та одразу надати йому копію вироку, у тому числі, щоб не було апеляційної скарги з боку підсудного. 
		Після цього, ОСОБА_18 виправив описки на власному компютері у вказаному вироку суду та надав ОСОБА_10 його резолютивну частину, тобто останні два аркуші вироку, підписавши його.
		Після того, як він виправив описки у вироку, а ОСОБА_10 пішов у власних справах, він віддав вказані дві останні сторінки вироку, підписані ним, секретарю, попросивши її перепрошити їх у справу та пояснивши, що виправив у них деякі описки.
		В подальшому, 06.01.2012 року, він, не дочекавшись заяви прокурора, виніс постанову, відповідно до ст. 409 КПК України про виправлення помилок у вироку.
		Вказану постанову він написав від руки та поклав до сейфу, не встигнувши зробити її в електронному варіанті та долучити до матеріалів кримінальної справи, оскільки 10.01.2012 року потрапив до лікарні (том 2, а.с. 124-130).
		Допитаний під час судового слідства свідок ОСОБА_54 показав, що в 2011 році захищав інтереси ОСОБА_17 по кримінальній справі відносно нього за ч. 2 ст. 368 та ч. 1 ст. 366 КК України. Точної дати, коли кримінальна справа відносно ОСОБА_17 була направлена до суду не пам`ятає, оскільки пройшло вже два роки. Пам`ятає, що в середині осені 2011 року  ОСОБА_17 звернувся до нього, щодо того, що до нього додому приїхали співробітники СБУ і повідомили йому, що їм відомо, що він веде переговори з підсудними по даній справі, стосовно того, щоб йому зменшити обвинувачення чи винести виправдувальний вирок за грошову винагороду приблизно 7 тисяч доларів США. ОСОБА_17 звернувся з питанням як йому бути і що йому робити. Вислухавши пояснення ОСОБА_17 він йому повідомив, що це є злочин, і що він його захищає по такій самій справі за якою він обвинувачується та надав консультацію, що це є незаконно.
		Проти ОСОБА_17 було сфабриковано обвинувачення і він просив закрити кримінальну справу відносно нього. В кінці грудня місяця, точної дати не пам`ятає, приблизно 27 чи 28 грудня 2011 року було змінено міру покарання з ч. 2 ст. 368 на ч. 1 ст. 368 КК України, що його здивувало. Це було для нього несподіванкою і він попросив три дні на ознайомлення з даною постановою.
		Коли він спитав ОСОБА_17 що відбувається, чому така різка зміна, він сказав, щоб ОСОБА_50 не питав про це нічого.
		29.12.2011 року були судові дебати. На оголошення вироку ОСОБА_50 не приїхав, оскільки були невідкладні справи. ОСОБА_17 передзвонив йому та повідомив, що згідно вироку йому було присуджено штраф у розмірі 8500 гривень без права займати певні посади в МНС терміном 1,5 роки. Він запитав його чи будуть писати апеляційну скаргу, оскільки той з вироком не був згодний. ОСОБА_17 повідомив, що апеляційну скаргу писати не буде. 
		В кінці січня 2012 року приблизно 22 числа, ОСОБА_17 передзвонив, весь цей час вони дзвонили один одному, та повідомив про те, що були затримані прокурор, що підтримував обвинування по його справі, суддя та його родич ОСОБА_11 . Точної дати не пам`ятає коли ОСОБА_50 був викликаний до Генеральної прокуратури, де надав свідчення, розповів все, що йому було відомо зі слів його підзахисного ОСОБА_17 , і такі покази надає зараз, тобто зі слів ОСОБА_17 .
		ОСОБА_50 не було відомо, що від ОСОБА_17 вимагають хабара. Про звернення до органів СБУ ОСОБА_17 з ним не радився. Повідомив йому, що до нього додому приїхали співробітники СБУ і повідомили, що знають, про те, що з нього вимагають хабар. ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_50 про те, що веде переговори через ОСОБА_11 з ОСОБА_10 щоб змінити обвинувачення, або взагалі його зняти.
		В січні 2012 року ОСОБА_50 дізнався, тобто ОСОБА_17 розповів йому, про те, що під час судових засідань на ньому було обладнання і всі засідання записувалися. Раніше він про це не знав.
		З тим обвинуваченям, яке висували ОСОБА_17 та з вироком суду ОСОБА_50 згоден не був, оскільки його підзахисний не був винний. ОСОБА_17 не говорив про те, що мав по цій справі відносини з іншими людьми чи давав гроші особам, крім ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .  ОСОБА_17 сказав, що апеляцію не буде подавати, тому виконував його побажання. ОСОБА_50 було відомо про те, що у зв`язку з розслідуванням справи відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вирок був скасований і справа була направлена на новий розгляд, оскільки писав апеляційну скаргу. В судовому засіданні участі не приймав. ОСОБА_17 сам підписував апеляційну скаргу та сам захищався. Саме ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_50 про виклик його до Генеральної прокуратури (том 10, а.с. 74-75).
		Допитаний під час судовго слідства свідок  ОСОБА_20 показав, що ОСОБА_11 являється його батьком. У нього була розмова з ОСОБА_17 , від нього дізнався, що у нього виникли проблеми, ніби йому підклали гроші в машину і сказали, що це хабар. Білошицький попросив, щоб ОСОБА_20 поговорив з батьком, бо він знає прокурора. Коли батька взяли під варту ОСОБА_20 запитав у ОСОБА_17 чому він так вчинив, нащо він відповів, що він був вимушений так вчинити, так як його попросили працівники СБУ. ОСОБА_20 та ОСОБА_17 посварилися. Потім ОСОБА_17 зателефонував і сказав, що потрібно поїхати в м. Київ, вони поїхали, де зустрілись із працівником СБУ на ім`я ОСОБА_58 . Він представився, сів до них в автомобіль, проте, що він працівник СБУ сказав ОСОБА_17 . Коли затримали батька, ОСОБА_20 був розгублений. Зателефонував до ОСОБА_17 , ввечері зустрілись, він сказав, що коли у нього були проблеми, то він звернувся до особи, заплатив гроші, але ця особа йому нічого не допомогла. Його поставили в такі «рамки», що йому потрібно було дати свідчення проти батька і якщо батько дасть такі самі покази проти ОСОБА_10 , то він по справі буде свідком, а не підсудним. До нього прийшли і сказали, що на нього є інформація, якщо він допоможе їм, то вони допоможуть йому. З Білошицьким спілкувались часто, добрі друзі, куми, однокласники. На запитання: чи давав гроші «Шипу» відповів - це ОСОБА_60 . Батько говорив, що до нього звертався ОСОБА_17 . Розмова відбулась у ОСОБА_17 з батьком, щоб батько допоміг у вирішенні справи. Батько говорив, що ОСОБА_17 оголошував суму 10 тисяч, яку він дав «Шипу». ОСОБА_10 як житель звертався по питанню ремонту автомобіля так і познайомились. Користувався кредитною карткою свого батька один раз перед новим роком. Це була п`ятниця, бо в суботу ОСОБА_20 їздить до м. Біла Церква за товаром. Була знята сума 5 тисяч, в два рази, карточку виймати приходилось, загальну суму на карточці не перевіряв, де взялись гроші у батька не запитував. Працівники СБУ обіцяли ОСОБА_17 , що в Апеляційному суді все владнають. Згодом зайшов до магазину ОСОБА_10 і сказав, що може прийти ОСОБА_17 і принести гроші, тому краще закрити магазин, ОСОБА_20 зателефонував батьку, але телефон був вимкнений. Це було 19.12.2011 року, запам`ятав, бо це було день народження його матері. Коли затримали батька, з ОСОБА_17 розмовляли в підвищеному тоні, після його пояснень розійшлися, пару днів не спілкувались, бо образився. Після того, як ОСОБА_17 передзвонив, почали спілкуватись, говорив, що йому підкинули гроші, що на нього здійснюють тиск, з його слів. Батько знав ОСОБА_17 як його друга, сказав, що відбулась розмова з  ОСОБА_17 і що він просив батька про допомогу. Батько відповів, що не знає чим йому допомогти. Коли спілкувався з батьком, він сказав, що в нього відбулась розмова з ОСОБА_17 і він сказав що в нього є 10 тисяч. Батько сказав, що не знає чим йому допомогти. Розмова була одна (том 10, а.с. 222-224).
		Допитана під час судового слідства свідок ОСОБА_32 показала, що в січні 2012 року за повідомленням першого заступника прокурора стало відомо, що є кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_17 . Дана справа на контролі в області не перебувала. Коли розписувала почту, то надійшла довідка, що не вірно призначено додаткове покарання по даній справі. Колеги говорили, що ОСОБА_10 декілька разів приходив по питанню зміни кваліфікації злочину, але він повинен був погоджувати з прокурором Малинського району. Прізвище прокурора ОСОБА_61 . Чи було до довідки долучено постанову про зміну обвинувачення і чи погоджена, зазначила, що можливо і була, але вважаючи, що зміна відбулась, погодились. Жінка, яка передавала кошти ОСОБА_17 негативно характеризувалась, зі слів прокурора, був вигляд, що це справа проста. На той час вони погодились на зміну кваліфікації, але коли почали розбиратись в справі, тому і внесли касаційне подання. Довідку про результати розгляду справи складав ОСОБА_10 , в подальшому вони не знайшли в прокуратурі району наглядового провадження. Прокуратура області з рішенням суду про зміну покарання ОСОБА_17 з 6 на 3 погодилась. Апеляційна скарга про результати розгляду довідки не була внесена зважаючи на ті обставини та дані, які були зазначені, обставини необхідно було конкретизувати (том 10, а.с. 241-242).
		Допитаний під час судового слідства свідок ОСОБА_31 показав, що в 2011 році, в січні чи в лютому місяці, за ним була закріплена прокуратура Радомишльського району. З ОСОБА_10 спілкувався по службових питаннях. Приблизно в серпні місяці 2011 року стало відомо про кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_17 , де мало місце отримання хабара. За місцем скоєння злочину дана справа була направлена в Радомишльську прокуратуру. На той час не приділяв увагу даній справі. Державний обвинувач ОСОБА_10 мав намір перекваліфікувати злочин. Певні розмови з Стемковським були, в принципі він був згоден, що кваліфікація доцільна, звернув увагу на суму хабара, але Стемковоському не було відомо, що ОСОБА_17 на той час виконував обов`язки начальника МНС, про це дізнався згодом від слідчого. Ця справа не була резонансною, не була на контролі і тому не був проти перекваліфікації дій  ОСОБА_17 .
		ОСОБА_61 не заперечував проти зміни обвинувачення з ч. 2 на ч. 1, заначив, що його думка носить рекомендаційний характер, коли надійшла довідка йому було відомо, що засуджений за ч. 1 ст. 368 КК України ОСОБА_17 , відповідно до вироку займав посаду начальника сектору районного відділу Головного управління МНС України. Матеріалів кримінальної справи відносно ОСОБА_17 не бачив. Бачив вирок, довідку про зміну обвинувачення, готував касацію. Від слідчого дізнався, що ОСОБА_17 виконував обов`язки начальника. До цього йому було тільки відомо, що у підпорядкуванні ОСОБА_17 перебуває одна особа.
		З 20.01.2011 року по 20.02.2011 року тривало службове розслідування, він розумів, що був не правий, бо звертав увагу на розмір хабара, який був незначний. Кримінальну справу не дивився. В касації мотивували, що не правильно було зазначено кваліфікацію злочину. Розмовляв з ОСОБА_10 , він переймався, що справа піде до Апеляційного суду, Стемковського здивував факт, що прокурор переймається за це. Згідно наказу був передбачений обов`язок погоджувати зміну обвинувального висновку з тим прокурором, який затверджував обвинувальний висновок.
		З прокуратурою Радомишльського району практики погодження зміни обвинувачення не було. Не пам`ятає, щоб прокурор ОСОБА_10 заздалегідь погоджував зміну обвинувачення, він приймав рішення сам. Аналогічного випадку ОСОБА_61 пригадати не може. Пам`ятає постанову про зміну обвинувачення, дивився судові рішення в ЄДР, дане питання було вивчено поверхнево. Якби знав обставини, на перекваліфікацію не погодився би. Підлегла ОСОБА_17 мала намір йти на перевірку, але було вирішено, що ОСОБА_17 сам піде і зробить одну перевірку, тому і вирішив, що він діяв як начальник. З початку 2012 року і на даний час підготував дві касаційні скарги, апеляційні не готував (том 10, а.с. 242-243).
		Допитаний під час судового слідства свідок ОСОБА_56 показав, що був допитаний слідчим у зв`язку з допущеною опечаткою, яка виникла при друкуванні на комп`ютері. В обвинувальному висновку, який направлявся до суду, посада ОСОБА_17 була зазначена заступник начальника відділу. На запитання захисника підсудного  заступник начальника відділу, начальник сектору МНС це перша особа в районі? ОСОБА_56 відповів, що там є начальник. На той час працював слідчим прокуратури Малинського району, коли направляли обвинувальний висновок  виконуючий обов`язки прокурора Малинського району Житомирської області, на момент судового розгляду  виконуючий обов`язки прокурора у зв`язку з відпусткою прокурора. Державне обвинувачення здійснював прокурор Радомишльського району Житомирської області, про судовий розгляд даної справи ОСОБА_56 нічого не було відомо. Про зміну обвинувачення стало відомо коли проти ОСОБА_10 була порушена кримінальна справа. Особисто до ОСОБА_56 щодо внесення апеляції не звертались. На запитання захисника підсудного: на даний час Мельник прокурор району? відповів  ні, на початок 2012 року він був? відповів  напевно так. Мельник про зміну обвинувачення  ОСОБА_62 до відому не ставив, такої розмови не було (том 10, а.с. 243-244).
		При додатковому допиті проведеному під час судового слідства у даній справі свідок ОСОБА_17 показав, що особисто розмовляв з ОСОБА_11 та просив допомогти зустрітись з ОСОБА_10 , з сином ОСОБА_11 про це не розмовляв. Чому на пряму не звернувся до ОСОБА_10 зараз пояснити не може, не пам`ятає. Зустріч з ОСОБА_63 була в холі обласної прокуратури. Назад він їхав з ОСОБА_11 в одній машині. Хабар ОСОБА_17 не пропонував. Розмови записував диктофоном. Скільки було записано розмов з власної ініціативи не пам`ятає. Коли передавав в СБУ, і чи говорив за яке число запис, - не пам`ятає. Дати, коли записувались розмови, були в пам`яті і напевно в диктофоні. Чи були зустрічі з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до 03.11.2011 року не пам`ятає. Під час розмови, яка не була зафіксована, ОСОБА_10 була озвучена сума 15-17 тисяч. ОСОБА_10 сказав, що для вирішення даного питання необхідно 15-17 тисяч. ОСОБА_17 розраховував на консультацію. Вважає, що слідчий не об`єктивно проводив слідство по його справі; ще виникало ряд питань, тому хотів проконсультуватися з ОСОБА_10 .
		ОСОБА_10 не знаючи справи сказав, що буде це коштувати 15-17 тисяч. Почувши суму, відразу не звернувся до правоохоронних органів, оскільки думав, що ОСОБА_10 змінить свою позицію і стане на його бік. Звертався за консультацією до ОСОБА_10 , а ОСОБА_11 просив виключно, щоб допоміг зустрітися із ОСОБА_10 . Щоб не ошукали полягало в тому, що якщо ОСОБА_10 візьме гроші за якусь дію і не виконає її. Записану першу розмову переніс на компютер, чи зберігалась на диктофоні не пам`ятає, переніс на комп`ютер а потім на диск. Перші записи за власної ініціативи робив сам, а далі не пам`ятає. Зазначив, що це його комп`ютер і зараз він у нього ( ОСОБА_17 ). Перенесені записи на сьогоднішній день там їх немає, переніс їх на диск і не копіював. На диск з комп`ютера переписував поступово чи одночасно не пам`ятає. За допомогою якої програми переносив записи не пам`ятає. Чи були всі чотири записи, які ОСОБА_25 передав в СБУ і які робив з власної ініціативи були здійсненні на одному диктофоні не пам`ятає. Після того, як подав заяву до СБУ не пам`ятає чиїми записуючими пристроями користувався. Не пам`ятає чи надавали працівники СБУ пристрій чи продовжував своїм користуватися. 16.12.2011 року після того як 15.12.2011 року поступила заява, де прикріпляли пристрої не пам`ятає. Вручені 5 тисяч були працівників СБУ. Хто вручав кошти, в якому місті не пам`ятає. Були присутні поняті, розписався при свідках, що отримав кошти. Чи складався протокол, назви бумаги не пам`ятає. Чи ксерокопії купюр знімали при ньому не може згадати. 20.01.2012 року передав дві тисячі доларів ОСОБА_10 через Чублукова в м. Радомишль, біля торговельного центру «Сільпо». Кошти для вручення ОСОБА_11 , щоб передав ОСОБА_10 вручались в присутності понятих, але точно згадати не може. Коли вручались кошти розписувався в документах. Як даний документ називається не знає. Ініціатором запису 22.12.2011 року про зміну обвинувачення було СБУ. 28.12.2011 року відбулись дебати, де просили міру покарання у вигляді штрафу, що просив прокурор точно не пригадує, наскільки пам`ятає, було сказано позбавити права обіймати керівні та атестовані посади, але може помилятись. Фіксація дебатів 28.12.2011 року велась на відео та аудіо запис. Який був пристрій 28.12.2011 року при ньому не може згадати. Той пристрій за 28.12.2011 року забрали самі працівники СБУ, бо вони надягали і знімали. 22.12.2011 року прокурор виконує обіцянку, проте чому продовжував вести запис  пояснив, що цією операцією не керував. Щоб були обіцянки з боку СБУ про пом`якшення строку то такого не пам`ятає. У своїх показах проти ОСОБА_11 ніяких свідчень не давав. Своєму куму ( ОСОБА_20 ) пояснив, що проти його батька ніяких свідчень не давав. Він виступав зі сторони ОСОБА_17 виключно для того, щоб зв`язати з ОСОБА_10 , щоб той щось порадив. У розумінні ОСОБА_17 він мав бути як свідок. Дмитру пояснив, що його батько, як думав ОСОБА_25 , буде як свідок. Коли затримали ОСОБА_11 для ОСОБА_17 це було раптово. Після звільнення ОСОБА_11 зустріч відбулася, ОСОБА_17 пояснив, що проти нього ніяких свідчень не давав і не розуміє, чому відбулось затримання. Чи вимагали від ОСОБА_17 гроші, може помилятися, але наскільки пам`ятає, в нюансах ОСОБА_11 не розповідав. Чи відмовляв ОСОБА_11 давати гроші чи навпаки точно не може дати відповідь, так ОСОБА_11 . ОСОБА_17 сказав «я б нічого не платив і вийшов з мінімальним строком» (том 10, а.с. 244-247). 
		Крім того, під час судового слідства судом досліджено письмові докази по справі, зокрема 
		- протокол усної заяви про злочин ОСОБА_17 від 15.12.2011 року до Служби безпеки України, в якій останній виклав порядок та обставини вимагання у нього ОСОБА_10 , за пособництва ОСОБА_11 , грошових коштів у вигляді хабара за вирішення питання щодо зміни обвинувачення останньому з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та призначення йому остаточного найменш суворого, передбаченого санкціями вказаних статей покарання у виді штрафу із позбавленням права обіймати лише керівні посади в системі органів Міністерства надзвичайних ситуацій України (т. 1, а.с. 26);
		- пояснення надані ОСОБА_17 до Служби безпеки України, в яких останній докладно виклав порядок та обставини вимагання у нього ОСОБА_10 , за пособництва ОСОБА_11 , грошових коштів у вигляді хабара у розмірі 7000 доларів США за вирішення питання щодо зміни обвинувачення останньому з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та призначення йому остаточного найменш суворого передбаченого санкціями вказаних статей покарання у виді штрафу із позбавленням права обіймати лише керівні посади в системі органів Міністерства надзвичайних ситуацій України (т. 1, а.с. 27-43, 45-46);
		- пояснення надані ОСОБА_10 до Генеральної прокуратури України, в яких останній детально виклав порядок та обставини одержання ним, за пособництва ОСОБА_11 , хабара у вигляді грошових коштів в розмірі 7000 доларів США від ОСОБА_17 за вирішення питання щодо зміни обвинувачення останньому з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та призначення йому остаточного найменш суворого, передбаченого санкціями вказаних статей покарання у виді штрафу із позбавленням права обіймати лише керівні посади в системі органів Міністерства надзвичайних ситуацій України, що надало б змогу останньому працювати, проте заперечив факт вимагання вказаних грошових коштів (т. 1, а.с. 47-50);
		- явка з повинною ОСОБА_10 від 20.01.2012 року, згідно якої останній повністю визнав свою причетність до одержання вказаних вище грошових коштів у якості хабара, за пособництва ОСОБА_11 , від ОСОБА_17 (т. 1, а.с. 169); 
		- явка з повинною ОСОБА_11 від 20.01.2012 року, згідно якої останній повністю визнав свою причетність до одержання грошових коштів у розмірі 7000 доларів США від ОСОБА_17 для передачі їх ОСОБА_10 (т. 1, а.с. 194);
		- протокол прослуховування аудіо записів, які містяться на магнітному оптичному диску, наданому ОСОБА_17 , згідно якого встановлено зміст чотирьох особистих розмов між ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 від 03.11.2011, 10.11.2011 та 09.12.2011 року під час обговорення ними порядку та обставин передачі грошових коштів в якості хабара за вирішення питання щодо зміни обвинувачення в суді ОСОБА_17 з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та подальшого звільнення від кримінальної відповідальності, на підставі Закону України "Про амністію» (т. 1, а.с. 73-78);
		- протокол прослуховування аудіо записів, які містяться на магнітному оптичному диску, наданому ОСОБА_17 , згідно якого встановлено зміст чотирьох особистих розмов між ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 від 03.11.2011, 10.11.2011 та 09.12.2011 року під час обговорення ними порядку та обставин передачі грошових коштів в якості хабара за вирішення питання щодо зміни обвинувачення в суді ОСОБА_17 з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та подальшого звільнення від кримінальної відповідальності, на підставі Закону України "Про амністію» (т. 1, а.с. 73-78); 
		- протокол про результати проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою № 5870 від 19.12.2011 року, згідно якого встановлено зміст особистої розмови, яка мала місце 16.12.2011 року між ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 та під час якої останні обговорювали порядок та обставини передачі ОСОБА_17 грошових коштів у розмірі 7000 доларів США за вирішення питання щодо зміни обвинувачення останньому з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та призначення йому остаточного найменш суворого, передбаченого санкціями вказаних статей покарання у виді штрафу із позбавленням права обіймати лише керівні посади в системі органів Міністерства надзвичайних ситуацій України (т. 1, а.с. 80-84);
		- протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно -розшуковою справою № 5870 від 27.12.2011 року, згідно якого встановлено обставини особистої зустрічі від 20.12.2011 року ОСОБА_17 із ОСОБА_11 , під час якої останній передав йому аркуш паперу із банківськими реквізитами карткового рахунку, вказавши про те, що ОСОБА_10 чомусь хвилюється, у зв`язку із чим ОСОБА_17 повинен зарахувати першу частину грошових коштів саме на вказаний рахунок, відкритий на ім`я його рідного брата - ОСОБА_21 .
		Крім того, встановлено порядок та обставини під час того, як  ОСОБА_17  перебуваючи у приміщенні банківської філії обміняв грошові кошти у розмірі 5000 доларів США на 40100 гривень, після чого зарахував їх на картковий рахунок, який перед цим йому надав ОСОБА_11 . В подальшому, одразу після цього, ОСОБА_17 зустрівся із ОСОБА_11 та передав йому платіжні банківські документи, які підтверджували факт обміну ним грошових коштів у розмірі 5000 доларів США на 40100 грн. та подальше зарахування їх на картковий рахунок його рідного брата  ОСОБА_21 (т. 1, а.с. 85-87); 
		- протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно розшуковою справою № 5870 від 13.01.2012 року, згідно якого встановлено зміст телефонних розмов між ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_17 , у тому числі під час обговорення ними порядку передачі грошових коштів а також звільнення ОСОБА_17 від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії та того, як ОСОБА_11 домовляється про спільну зустріч із ОСОБА_10 на другу половину дня 16.12.2011 року, а також повідомляє ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_10 надав йому крайній строк до понеділка, щоб висловити свою згоду на передачу грошових коштів.
		Крім того, також встановлено зміст телефонної розмови ОСОБА_11 з ОСОБА_17 від 19.12.2011 року, під час якої останній повідомив про те, що згоден на всі умови ОСОБА_10 , а також розмови між останніми від 20.12.2011 року, під час яких ОСОБА_17 питає про те, у якій валюті необхідно перерахувати грошові кошти та у подальшому повідомляє про те, що зарахував їх на рахунок, як того і вимагав перед цим ОСОБА_11 . Одночасно, встановлено зміст телефонної розмови між ОСОБА_11 та ОСОБА_17 від 31.12.2011 року, під час якої останній повідомляє про наявні неточності у вироку суду від 29.12.2011 року, а ОСОБА_11 запевняє про те, що все буде гаразд та щоб він не хвилювався, оскільки саме він являється гарантом у передачі грошових коштів, а ОСОБА_10 зняв з картки лише 5 та 8 тисяч гривень.
		Також, встановлено зміст телефонних розмов ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_17 від 04.01.2012 року, під час яких вони обговорюють те, що у вироку суду від 29.12.2011 року нічого не змінилось та домовляються про порядок подальшого внесення змін у нього, при цьому ОСОБА_10 вказує ОСОБА_11 на те, що поміняє вирок, але він повинен забрати у ОСОБА_17 його перший примірник (т. 1 а.с. 88-92); 
		- протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно -розшуковою справою № 5870 від 27.12.2011 року, згідно якого встановлено зміст розмов під час особистих зустрічей ОСОБА_17 та ОСОБА_11 від 20.12.2011 та 21.12.2011 року, в ході яких останній передав ОСОБА_17 аркуш паперу з банківськими реквізитами карткового рахунку його рідного брата  ОСОБА_21 та вказав на необхідність зарахування на неї першої частини від загальної суми хабара, що він у подальшому і зробив, повернувши ОСОБА_11 банківські платіжні документи, підтверджуючі обмін 5000 доларів США на 40100 гривень, а також їх подальше зарахування на зазначений картковий рахунок.
		Крім того, під час зустрічі ОСОБА_17 та ОСОБА_11 від 21.12.2011 року останній повідомив про те, що все йде як вони і домовлялися раніше, про те ОСОБА_10 відмовився від надання йому копії постанови про зміну обвинувачення, боячись відповідного розголосу, та повідомив, що наступного дня, тобто 22.12.2011 року, ОСОБА_10 оголосить її в судовому засідання по вказаній кримінальній справі (т. 1, а.с. 93-98); 
		- протокол за результатами оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою № 5870 від 13.01.2012 року, згідно якого встановлено зміст розмов між ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_17 , під час яких вони обговорюють порядок зміни обвинувачення, звільнення останнього від кримінальної відповідальності та виправлення неточностей у вироку суду (т. 1, а.с. 99-103);
		- протокол за результатами оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою № 5870 від 05.01.2012 року, згідно якого встановлено зміст особистої розмови ОСОБА_17 та ОСОБА_11 від 28.12.2011 року, під час якої останній повідомляє приблизний зміст вироку, який буде винесено судом відносно ОСОБА_17 та вказує йому на те, що він повинен не забути передати ще 2000 доларів США, оскільки ОСОБА_10 про них пам`ятає та у нього вже питав (т. 1, а.с. 104-107); 
		- протокол за результатами оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою № 5870 від 05.01.2012 року, згідно якого встановлено зміст особистих зустрічей ОСОБА_17 із ОСОБА_11 від 03.01.2012 та 04.01.2012 року, під час яких останній повідомляє про те, що ОСОБА_10 відмовляється особисто зустрічатися із ОСОБА_17 , у зв`язку із чим просить  ОСОБА_17 , щоб він передав через ОСОБА_11 аркуш паперу, на якому б було написано те, що саме він хоче бачити у вироку.
		Крім того, під час зустрічі ОСОБА_17 із ОСОБА_11 від 04.01.2012 року - останній передав йому копію виправленого, згідно досягнутих попередньо домовленостей вироку суду від 29.12.2011 року відносно засудженого ОСОБА_17 та зазначив, що ОСОБА_10 попросив про нього не забувати (т. 1, а.с. 108-110, 114-115); 
		- протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою № 5870 від 30.01.2012 року, згідно якого встановлено обставини проголошення 29.12.2011 року суддею Радомишльського районного суду Житомирської області ОСОБА_18 вироку суду у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_17 , відповідно до резолютивної частини якого останнього визнано винним за ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст.366 КК України та на підставі ст. 70 КК України засуджено до остаточного покарання у виді штрафу у розмірі 8500 грн. із позбавленням права займати посади пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських функцій та атестовані посади в органах МНС України строком на 1 рік 3 місяці (т. 1, а.с. 111-113); 
		- протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою № 5870 від 12.01.2012 року, згідно якого встановлено зміст особистої розмови ОСОБА_17 та ОСОБА_11 від 12.01.2012 року, під час якої останній запевнив його про те, що мав розмову із ОСОБА_10 , який зазначив, що ніяких апеляцій на вирок суду подано не буде, одночасно нагадавши про те, що ОСОБА_17 повинен передати ще 2000 доларів США, які залишились (т. 1, а.с. 116-118);
		- протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою № 5870 від 24.01.2012 року, згідно якого встановлено зміст телефонних розмов між ОСОБА_17 та ОСОБА_11 від 16.01.2012 року та 20.01.2012 року, під час першої з яких останній питає у ОСОБА_17 про те, коли саме він передасть решту грошових коштів, мотивуючи це тим, що в нього питає про це ОСОБА_10 , а ОСОБА_17 зазначає про те, що вже отримав вирок суду та для збору грошей йому потрібно ще пару днів.
		Крім того, згідно змісту телефонної розмови між ОСОБА_11 та ОСОБА_17 від 20.01.2012 року, останній повідомляє про те, що у нього все із собою, а ОСОБА_11 просить приїхати його до супермаркету "Сільпо" (т. 1, а.с. 119); 
		- протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою № 5870, згідно якого встановлено зміст особистої розмови між ОСОБА_17 та ОСОБА_11 від 20.01.2012 року, під час якої останній зазначив про те, що ОСОБА_10 знов питав у нього про решту грошових коштів, а ОСОБА_17 в свою чергу передав ОСОБА_11 грошові кошти у розмірі 2000 доларів США, які він у свою чергу перерахував та поклав до своєї кишені (т. 1, а.с. 120-121); 
		- довідка галузевого управління Генеральної прокуратури України щодо законності проведення оперативно-технічних заходів відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в рамках заведеної оперативно-розшукової справи (т. 1, а.с. 24); 
		- протокол огляду та вручення грошових коштів від 20.12.2011 року, відповідно до якого співробітниками СБ України було вручено ОСОБА_17 грошові кошти у розмірі 5000 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США кожна для подальшої передачі їх ОСОБА_10 чи ОСОБА_11 , в разі коли останні будуть їх вимагати.
		\
		Крім того, вказані купюри номіналом по 100 доларів США кожна у кількості 50 штук були переписані у вказаному протоколі за серіями і номерами та з них відзняти відповідні ксерокопії, які долучені до вказаного протоколу помітки та вручення (т. 1, а.с. 51-65); 
		- протокол огляду та вручення грошових коштів від 20.01.2012 року, відповідно до якого співробітниками СБ України було вручено ОСОБА_17 грошові кошти у розмірі 2000 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США кожна для подальшої передачі їх ОСОБА_10 чи ОСОБА_11 , в разі коли останні знов будуть їх вимагати.
		Крім того, вказані купюри номіналом по 100 доларів США кожна у кількості 20 штук були переписані у вказаному протоколі за серіями і номерами та з них відзняти відповідні ксерокопії, які долучені до вказаного протоколу помітки та вручення (т. 1, а.с. 66-71); 
		- протокол огляду місця події від 20.01.2012 року, під час якого у ОСОБА_11 виявлено та вилучено грошові кошти у розмірі 2000 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США кожна, які він перед цим одержав від ОСОБА_17 , в якості другої частини від обумовленої суми хабара а також платіжні банківські квитанції від 20.12.2011 року, підтверджуючі обмін ОСОБА_17 грошових коштів у розмірі 5000 доларів США на 40100 гривень та подальше зарахування їх на картковий рахунок, відкритий на ім`я рідного брата ОСОБА_11 - ОСОБА_21 (т. 1, а.с. 126-128); 
		- протокол обшуку службового кабінету прокурора Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_10 від 20.01.2012 року, під час якого у тому числі було виявлено та вилучено довідку про результати розгляду судом першої інстанції кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_17 , постанови про зміну йому обвинувачення в суді від 22.12.2011 року, копію вироку суду від 29.12.2011 року, а також аркуш паперу із рукописними записами державного обвинувача судового засідання у вказаній кримінальній справі (т. 1, а.с. 130-132);
		- протоколи очних ставок (т. 2, а.с. 166-175; т. 2, а.с. 176-184; т. 2, а.с. 185-189);
		- протокол огляду із фототаблицею предметів, речей, грошових коштів та документів, виявлених та вилучених 20.01.2012 року під час проведення огляду місця події, згідно якого у ОСОБА_11 , у тому числі було виявлено дві квитанції Райффайзен Банку Аваль № V07Т003560 та № 07Т068844 від 20.12.2011 року, відповідно до яких о 10 годині 12 хвилин 05 секунд ОСОБА_17 здійснив обмін грошових коштів у розмірі 5000 доларів США на 40100 гривень та у подальшому зарахував їх на картковий рахунок, відкритий на ім`я рідного брата ОСОБА_11 - ОСОБА_21 , відповідно.
		Крім того, згідно вказаного протоколу огляду встановлено, що виявлені та вилучені у ОСОБА_11 під час огляду місця події від 20.01.2012 року грошові кошти у розмірі 2000 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США ідентичні, тобто однакові за серіями і номерами, із грошовими коштами у розмірі 2000 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США, врученими перед цим 20.01.2012 року, співробітниками СБ України ОСОБА_17 для подальшої передачі ОСОБА_11 чи ОСОБА_10 , в разі коли б вони знову їх вимагали (т. 6, а.с. 1-58);
		- протокол огляду із фото таблицею предметів, речей, грошових коштів та документів, виявлених та вилучених 20.01.2012 року під час проведення обшуку у службовому кабінеті прокурора Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_10 .
		Згідно вказаного протоколу встановлено, що під час проведення обшуку було вилучено довідку про результати розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_17 за ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України судом першої інстанції, підписаної прокурором Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_10 , згідно розділу 5 якої підсудного засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України до 8500 грн. штрафу з позбавленням прав на 1 рік 3 місяці за ч. 1 ст. 366 КК України до 850 грн. штрафу ЗЗД 1 рік, 70 - 8500 грн штрафу ЗЗД 1 р. 3 міс., а згідно розділу 20 - апеляція не буде внесена.
		Крім того, під час проведення вказаного обшуку було вилучено копію вироку Радомишльського районного суду Житомирської області у справі №1-152/11 від 29 грудня 2011 року, згідно якого ОСОБА_17 остаточно засуджено до покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн. із позбавленням права займати керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в системі МНС України строком на один рік три місяці, обвинувальний висновок по кримінальній справі № 147008/11 по обвинуваченню ОСОБА_17 за ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України, постанову про зміну обвинувачення ОСОБА_17 з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст.366 КК України від 22.12.2011 року та аркуш паперу формату А-4 із рукописним текстом ходу судового засідання по кримінальній справі (т. 6, а.с. 77-100);
		- протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_10 , 20.01.2012 року вилученого під час проведення обшуку його службового кабінету та мобільного телефону ОСОБА_11 , 20.01.2012 року вилученого під час проведення огляду місця події.
		Згідно вказаного протоколу огляду встановлено наявність у вказаних телефонах номерів абонентів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , відповідно (т. 6, а.с. 170-171);
		- протокол огляду із фото таблицею речей, предметів та документів, вилучених 20.01.2012 року під час проведення обшуку у приміщенні Радомишльського районного суду Житомирської області, згідно якого було вилучено належним чином завірені копії матеріалів кримінальної справи № 1-152/11 по обвинуваченню ОСОБА_17 за ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України, а також оригінал вироку суду у вказаній кримінальній справі.
		Згідно вилучених копій матеріалів вказаної кримінальної справи встановлено, що 22.12.2011 року державний обвинувач по справі прокурор Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_10 оголосив та надав суду постанову про зміну обвинувачення ОСОБА_17 з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України, мотивуючи прийняття такого рішення тим, що ОСОБА_17 не являвся особою, яка займає відповідальне становище.
		Крім того, згідно копій матеріалів вказаної кримінальної справи встановлено, що 28.12.2011 року під час судових дебатів ОСОБА_10 пропонував суду визнати ОСОБА_17 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та призначити йому остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн. із позбавленням права обіймати саме керівні посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських функцій в системі МНС України строком на 1 рік 3 місяці.
		Одночасно, згідно копій матеріалів вказаної кримінальної справи, а також оригіналу вироку суду від 29.12.2011 року встановлено, що судом було визнано ОСОБА_17 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та остаточно засуджено до міри покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн. із позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в системі МНС України строком на 1 рік 3 місяці, при цьому дві останні сторінки вироку суду не мають відповідної нумерації (т. 6, а.с. 174-211);
		- протокол огляду та прослуховування із фото таблицею оптичного магнітного диску, наданого ОСОБА_17 , який містить аудіо записи його особистих розмов із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо обговорення ними порядку та обставин передачі ОСОБА_17 грошових коштів у вигляді хабара за вирішення питання щодо зміни обвинувачення останньому в суді з ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та подальшого звільнення його від кримінальної відповідальності чи призначення остаточного найменш суворого передбаченого санкціями вказаних статей покарання у виді штрафу із позбавленням права обіймати лише керівні посади в системі органів МНС України, що в свою чергу у подальшому надасть йому можливість працювати на атестованих посадах (т. 7, а.с. 1-15);
		- протокол огляду, перегляду та прослуховування, легалізованих матеріалів, застосованих оперативно-технічних заходів, а саме відео та аудіо записів (т. 7, а.с. 108-124; т. 6 а.с. 59-60), а також інші письмові докази по справі в їх сукупності.
		При цьому в ході судового слідства судом також було безпосередньо досліджено речові докази, які приєднані до матеріалів кримінальної справи, зокрема оптичний магнітний диск, на якому містяться аудіо записи особистих розмов ОСОБА_11 , ОСОБА_10 з ОСОБА_17 , оптичний магнітний диск, наданий «Райффайзен Банк Аваль» щодо зарахування та зняття грошових коштів з розрахункового рахунку банку тощо. 
		Так, на підставі вищезазначених досліджених в ході проведеного судового слідства доказів суд приходить до висновку, що вина підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів доведена повністю.
		Одночасно, на переконання суду, покази допитаних під час судового слідства свідків  ОСОБА_32 , ОСОБА_31 та ОСОБА_56 не спростовують обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 3 ст. 364 КК України.
		Щодо встановленої під час дослідження судом в ході судового слідства речових доказів по справі, зокрема оптичного магнітного диску, наданого «Райффайзен Банк Аваль» стосовно зарахування та зняття грошових коштів з розрахункового рахунку банку, часткової невідповідності точного часу зафіксованих на вказаному диску дій даним про час здійснення таких дій зазначеним у відповідному протоколі огляду, перегляду та прослуховування легалізованих матеріалів, застосованих оперативно-технічних заходів, то, на переконання суду, така невідповідність свідчить про певні недоліки допущенні при складанні вказаного протоколу, що мають ознаки технічної помилки, та в сукупності з іншими доказами по справі, в жодному випадку не спростовують пред`явленого підсудним обвинувачення.
		Щодо деталізації по локальним і роумінговим дзвінкам за номерами телефонів підсудних, що надані останніми в якості доказів суду і приєднані судом до матеріалів справи, то суд ставиться критично до вказаних доказів і вважає, що вони не виправдовують підсудних (том 9, а.с. 211-249).
		Щодо висновку експерта за результатами проведення експертного дослідження відео звукозапису від 11.10.2013 року за № 10410/13-35, яким встановлено, що надані на дослідження відеозаписи містять ознаки монтажу (том 10, а.с. 130-134), а також висновку експерта за результатами проведення експертного дослідження відео звукозапису від 07.02.2014 року за № 853/854/14-35, який є аналагогічним вищезазначеному висновку експерта від 11.10.2013 року, то суд критично ставиться до вказаних доказів, оскільки їх зміст спростовується Листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18.11.2013 року за № 12655-13 за підписом директора вказаної експертної установи ОСОБА_64 на клопотання адвоката ОСОБА_65 щодо встановлення ознак монтажу та неперервності записів які містяться у вигляді цифрових файлів на оптичних носіях  ком пакт-дисках та ідентифікації апаратури, якою ці записи були зроблені, в якому чітко зазначається зокрема, що при встановлені факту про те, що досліджуваний запис є копією, як правило, встановлення ознак монтажу не має практичного сенсу, оскільки в копіях ознаки монтажу можуть бути замасковані або взагалі знищені, що, в свою чергу, може привести до хибних висновків при оцінюванні таких доказів. Згідно службових даних компакт-дисків наданих на дослідження надані записи є копіями. Виходячи з вищенаведеного, провести дослідження, які зазначені в клопотанні адвоката ОСОБА_65 можливо при надані оригіналів записів та апаратури на якій ці записи зроблені (том 11, а.с. 59-60). 
		Щодо тверджень сторони захисту про те, що суд необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання сторони захисту про оформлення запиту до ПАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» окремим процесуальним документом, оскільки судом було задоволено клопотання сторони захисту про витребування від ПАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» роздруківок абонентських з`єднань за номером телефону підсудного ОСОБА_10 в судовому засіданні 01.02.2013 року, зроблено відповідний запит та отримано відмову в наданні вказаної інформації, то слід зазначити наступне. 
		Відповідно до статті 16-1 КПК України 1960 року, задекларовано принцип змагальності та диспозитивності кримінального процесу, що зокрема означає, що суд не вправі за власною ініціативою витребовувати будь-які докази, а всі учасники кримінального процесу мають рівні права у наданні доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. 
		Так, відповідно до норм чинного КПК України 1960 року, не передбачається ухвалення судом постанов у вигляді окремого процесуального документу про витребування доказів по справі. Одночасно статтею 315-1 КПК України 1960 року регламентовано порядок надання і вирішення судових доручень по збиранню доказів. при цьому в силу положень статті 16-1 КПК України 1960 року суд може вирішити питання про надання судового доручення по збиранню доказів виключно за клопотанням учасників кримінального процесу. Проте під час судового слідства стороною захисту відповідного клопотання суду не заявлялось, а тому вищезазначені твердження сторони захисту є безпідставними, і свідчать лише про те, що сторона захисту не використовувала надані їй процесуальні права, передбачені чинним КПК України 1960 року в достатній мірі. 
		Щодо тверджень сторони захисту про те, що судом не досліджено всіх письмових доказів по справі, оскільки було оголошено лише назву документів, проте не оголошено їх зміст, то слід зазначити наступне.
		Відповідно до статті 314 КПК України 1960 року, документи, що є доказами у справі, повинні бути оглянуті або оголошені в судовому засіданні. Відповідно судом було досліджено документи, що є доказами у справі шляхом їх огляду під час судового слідства, при цьому певні документи з числа досліджених за клопотанням сторони захисту були також й оголошені в судовому засіданні, а відповідно вказані твердження сторони захисту знову ж таки є необґрунтованими. 
		Злочинні дії підсудного ОСОБА_10 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 368 КК України як умисні дії, які виразались в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара у значному розмірі за виконання в інтересах того, хто дає хабара будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням хабара;
		- за ч. 3 ст. 364 КК України як умисні дії, які виразались у зловживанні владою та службовим становищем, тобто умисному, з корисливих мотивів використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам, вчиненими працівником правоохоронного органу;
		- за ч. 1 ст. 366 КК України як умисні дії, які виразались у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
		При призначенні покарання підсудному ОСОБА_10 суд враховує суспільну небезпечність вчинених злочинів, які є злочином середньої тяжкості та тяжкими злочинами, особу підсудного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. 
		ОСОБА_10 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем колишньої роботи посередньо, відрекомендувавши себе при цьому в основному позитивно, проте неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває. 
		Пом`якшуючих його покарання обставин не встановлено.
		Обставин, що обтяжують його покарання не встановлено. 
		На підставі викладеного суд вважає, що підсудному ОСОБА_10 слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі; в межах санкції ч. 3 ст. 368 КК України та ч. 3 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі.
		Остаточне покарання ОСОБА_10 на підставі ст. 70 КК України слід призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі.
		Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання до набрання вироком законної сили необхідно залишити попередній, оскільки підстав передбачених нормами КПК 1960 року для його зміни судом не встановлено. 
		Злочинні дії підсудного ОСОБА_11 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 27 та ч. 3 ст. 368 КК України як умисні дії, які виразились у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара у значному розмірі за виконання в інтересах того, хто дає хабара будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням хабара.
		При призначенні покарання підсудному суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину, який є тяжким злочином, особу підсудного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
		ОСОБА_11 згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває. 
		Пом`якшуючих його покарання обставин не встановлено.
		Обставин, що обтяжують його покарання не встановлено. 
		На підставі викладеного суд вважає, що підсудному ОСОБА_11 слід призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі.
		Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання до набрання вироком законної сили необхідно залишити попередній, оскільки підстав передбачених нормами КПК 1960 року для його зміни судом не встановлено.
		Речові докази по справі, а саме: грошові кошти у розмірі 2000 доларів США, які передано на зберігання до фінансово-економічного управління СБ України  залишити власнику; банківські квитанції від 20.12.2011 року; примірник постанови про зміну обвинувачення ОСОБА_17 від 22.12.2011 року; довідку про результати розгляду кримінальної справи судом першої інстанції; аркуш паперу із рукописними записами ходу судового засідання у кримінальні справі - залишити в матеріалах справи; мобільний телефон ОСОБА_10 та мобільний телефон ОСОБА_11  повернути власникам; оригінал вироку суду від 29.12.2011 року  передати до Радомишльського районного суду Житомирської області; документи належним чином завіреної копії вказаної кримінальної справи; оптичний магнітний диск, долучений ОСОБА_17 , на якому містяться аудіо записи особистих розмов між ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_17 ; оптичний магнітний диск та документи, надані Райффайзен Банк Аваль щодо відкриття, поповнення та зняття грошових коштів з платіжної картки ОСОБА_21 ; аркуш паперу із зазначенням банківських реквізитів платіжної картки ОСОБА_21 , два примірники вироку суду від 29.12.2011 року; постанова про зміну обвинувачення ОСОБА_17 від 22.12.2011 року; довідка про результати розгляду кримінальної справи судом першої інстанції; оптичний магнітний диск із легалізованими матеріалами, застосованих оперативно-технічних заходів, який містить аудіо та відео зображення судового засідання у кримінальній справі від 22.12.2011 року; оптичний магнітний диск із легалізованими матеріалами, застосованих оперативно-технічних заходів, який містить аудіо та відео записи особистих та телефонних розмов ОСОБА_17 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у період з 15.12.2011 року по 20.01.2012 року  залишити в матеріалах справи. 
		До набрання вироком по справі законної сили - арешт на грошові кошти підсудних ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , арешт на все рухоме та нерухоме майно підсудних  ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , арешт на будинок ОСОБА_10 та автомобільний причіп ОСОБА_11  залишити чинним. Судові витрати відсутні.
		На підставі викладеного та керуючись ч.5 ст.27, ч.1 ст.366, ч.3 ст.364, ч.3 ст. 368 КК України, ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,- 
		з а с у д и в :
		Визнати винним ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України і призначити йому покарання:
		- за ч. 3 ст. 368 КК України у виді 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю та позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки;
		- за ч. 3 ст. 364 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю та позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки;
		- за ч. 1 ст. 366 КК України у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.
		На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_10 призначити у вигляді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією майна, яке є його власністю та позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.
		Строк покарання обчислювати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк покарання строк тримання під вартою з 20.01.2012 року по 23.01.2012 року.
		Запобіжний захід засудженому ОСОБА_10 до набрання вироком по справі законної сили залишити попередній - підписка про невиїзд з постійного місця проживання.
		Визнати винним ОСОБА_37 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України і призначити йому покарання у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.
		Строк покарання обчислювати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк покарання строк тримання під вартою з 20.01.2012 року по 23.01.2012 року.
		Запобіжний захід засудженому ОСОБА_11 до набрання вироком по справі законної сили залишити попередній - підписка про невиїзд з постійного місця проживання.
		Речові докази по справі, а саме: грошові кошти у розмірі 2 000 доларів США  які передано на зберігання до фінансово-економічного управління СБ України  залишити власнику; банківські квитанції від 20.12.11; примірник постанови про зміну обвинувачення ОСОБА_17 від 22.12.11; довідка про результати розгляду кримінальної справи судом першої інстанції; аркуш паперу із рукописними записами ходу судового засідання у кримінальні справі - залишити при справі; мобільний телефон ОСОБА_10 та мобільний телефон ОСОБА_11  повернути власникам; оригінал вироку суду від 29.12.11 року  передати до Радомишльського районного суду Житомирської області; документи належним чином завіреної копії вказаної кримінальної справи; оптичний магнітний диск, долучений ОСОБА_17 , на якому містяться аудіо записи особистих розмов між ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_17 ; оптичний магнітний диск та документи, надані Райффайзен Банк Аваль щодо відкриття, поповнення та зняття грошових коштів з платіжної картки ОСОБА_21 ; аркуш паперу із зазначенням банківських реквізитів платіжної картки ОСОБА_21 , два примірники вироку суду від 29.12.11; постанова про зміну обвинувачення ОСОБА_17 від 22.12.11; довідка про результати розгляду кримінальної справи судом першої інстанції; оптичний магнітний диск із легалізованими матеріалами, застосованих оперативно-технічних заходів, який містить аудіо та відео зображення судового засідання у кримінальній справі від 22.12.11; оптичний магнітний диск із легалізованими матеріалами, застосованих оперативно-технічних заходів, який містить аудіо та відео записи особистих та телефонних розмов ОСОБА_17 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у період з 15.12.11 по 20.01.12  залишити при справі.
		До набрання вироком по справі законної сили - арешт на грошові кошти підсудних ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , арешт на все рухоме та нерухоме майно підсудних  ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в тому числі арешт на будинок ОСОБА_10 та автомобільний причіп ОСОБА_11  залишити чинним.
		Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Макарівський районний суд Київської області. 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...