Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/24738/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.06.2014. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2014.
Дата набрання законної сили: 10.06.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"10" червня 2014 р.           Справа№ 910/24738/13
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Шапрана В.В.
		суддів:            Андрієнка  В.В. 
		          Буравльова С.І. 
		при секретарі                             Вершути О.П.
		за участю представників:
		від позивача -                  Пушкар І.О.           
		від відповідача -              Балійчук Л.І.
		від третьої особи -           Стахмич В.Л.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»   на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 року (суддя Котков О.В.)
		за позовом          Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»    
		до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент»
		третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
		Міністерство оборони України
		про           визнання правочину недійсним,- 
		 
		                     Постанову прийнято 10.06.2014 року у зв`язку з оголошенням перерви в судовому засіданні 15.05.2014 року відповідно до ст. 77 ГПК України.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач ДП МОУ «Укрвійськбуд» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «Укрбуд Девелопмент» про визнання недійсним правочину.
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.02.2014 року в задоволенні позову було відмовлено.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення прийнято з порушенням  норм матеріального та процесуального права, а тому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року апелянту відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено  до розгляду в складі колегії: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Чорногуз М.Г. 
		Через відділ документального забезпечення до суду від відповідача  надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва без змін.
		Розпорядженням Секретаря судової  палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. змінений склад суду на: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
		В процесі розгляду апеляційної скарги від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої  особи Міністерства оборони України, оскільки засновником позивача є саме Міністерство оборони України, та майно позивача є державною власністю, а прийняте рішення по справі може вплинути на права та обов`язки останнього.
		Ухвалою суду від 08.04.2014 року клопотання представника позивача було задоволено та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Міністерство оборони України.
		Через відділ документального забезпечення до суду надійшли пояснення від представника третьої особи, в яких він підтримує позицію позивача, просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
		Представники сторін в судове засідання з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.
		Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:
		25 вересня 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір пайової участі в будівництві багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці, яка розташована за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 21-45.
		Згідно п. 1.1. договору його предметом є участь сторін у будівництві багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 21-45, кадастровий номер 8000000000:63:501:0003, загальною площею 3,2898 га, яка належить позивачу на праві постійного користування на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.2004 року № 988/2398 та Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 392765, виданого 16.05.2005 року.
		У відповідності до п. 1.4.2  договору відповідач забезпечує фінансування робіт по виготовленню або придбанню проектно-кошторисної документації і будівництву об'єктів в повному обсязі та інших обов'язків, передбачених договором. 
		З метою виконання договору відповідач на період будівництва має право, в тому числі, використовувати будівельний майданчик за цільовим призначенням (п. 1.6.  договору).
		Відповідно до п. 2.1.4 ст. 2 договору позивач передав відповідачу функції замовника із будівництва об'єкта, у тому числі стосовно, зокрема: отримання вихідних даних на проектування, розроблення та погодження проектно-кошторисної документації, забезпечення будівництва проектно-кошторисною документацією, оформлення в установленому законодавством порядку дозвільних документів на будівництво об'єкту; укладання договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт, фінансування будівельних робіт та інших витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкту, уточнення обсягів виконаних років і проведення розрахунків з підрядниками будівництва; забезпечення будівництва об'єкту будівельними матеріалами, устаткуванням та обладнанням; ведення технічного нагляду за будівництвом, підписання актів виконаних робіт та інших документів щодо обсягу, якості, строку виконання та вартості робіт, здійснення контролю за своєчасним виконанням пусконалагоджувальних робіт, визначення балансової вартості об'єкту; введення об'єкту в експлуатацію; виконання інших функцій, зокрема визначених розділом 3 Положення про замовника-забудовника, затвердженого постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988 року.
		Крім того, договором передбачено обов'язки позивача надавати допомогу відповідачу в оформленні матеріалів (документів) та отриманні всіх необхідних дозволів на забудову; забезпечити відповідачу можливість вільного, безперервного і безперешкодного доступу на будівельний майданчик для виконання робіт в умовах діючого виробництва; разом з відповідачем брати участь у здачі об'єкта в експлуатацію та інше (п.п. 2.1.5 - 2.1.8  договору).
		Згідно з п. 6.2  договору після завершення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію позивач за актом розподілу площ об'єкту набуває право власності на свою частку, визначену в додатку № 1.
		На виконання пункту 6.2 договору сторони домовилися, що за виконання частини функцій замовника, позивач отримує у власність частину об'єкту у вигляді окремих квартир, яка складається з 8 % загальної площі квартир цього об'єкту та 8 % загальної площі нежилих приміщень об'єкту після введення його в експлуатацію згідно актів розподілу площ цього об'єкту (п. 1 додатку № 1 до договору).
		Відповідно до п. 6.5 договору відповідач отримує майнові права, а після завершення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію отримує у власність частину об'єкту будівництва, за виключенням належної позивачу, відповідно до п. 6.2., частки.
		Позивач в позовній заяві зазначає, що вказаний договір укладений з порушенням позивачем п.п. 4.1, 4.2, 6.1 статуту останнього, ст. 136 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України та п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 296 «Про затвердження Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном». 
		ДП МОУ «Укрвійськбуд»  наголошує на тому, що оспорюваний договір укладений з боку позивача - керівником, який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення правочину, з огляду на те, що функції по управлінню майном, у відповідності до п. 6.1. статуту позивача, здійснює орган управління майном, а відтак, за переконанням позивача, договір має бути визнаний судом недійсним.
		Суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що укладений між сторонами договір є змішаним та містить ознаки договору будівельного підряду.
		Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком Господарського суду міста Києва.
		Як вбачається з аналізу спірного договору № 25/9 від 25.09.2013 року він носить характер сумісної діяльності, а отже є договором про спільну діяльність. 
		Згідно із ст. 1130 ЦК України За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
		Частиною 1 ст. 1133 ЦК України визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.
		Стаття 1134 ЦК України встановлю, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.
		Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.
		Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в своїх постановах по справам № 11/11 від 02.11.2010 року, № 8/22 від 24.01.2008 року. 
		Як вбачається із тексту договору та наявних матеріалів справи, позивач у даній спільній діяльності вніс свою частку - земельну ділянку, що належить йому на праві постійного користування, відповідно до рішення Київської  міської ради від 23.12.2004 року та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 392765, виданого 16.05.2005 року.
		Відповідно до статуту позивача, він заснований на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю. Засновником підприємства є міністерство оборони України.(орган управління майном або засновник).
		Майно позивача є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Позивач володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту.
		Функції по управлінню майном, що є загальнодержавною власністю, здійснює орган управління майном.
		Статтею 136 ГК України встановлено, що Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
		Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
		Відповідно до Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50%, договорів спільну діяльність, комісії, доручення тощо, встановлено механізм укладання такими підприємствами зокрема, договорів про спільну діяльність.
		Так, відповідно до п.3 вказаного Порядку, суб`єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, звернення щодо погодження укладання договору разом з відповідними документами.  
		Як зазначалося вище, позивач вносив у договір пайової участі в будівництві від 25.09.2013 року свою частку у вигляді земельної ділянки, що є його майном на підставі постійного користування, а отже враховуючи всі вище зазначені норми, повинен був, до укладання договору, узгодити таку дію із своїм засновником, тобто Міністерством оборони України.
		Проте такого узгодження отримано не було, що не заперечується відповідачем по справі та представником третьої  особи.
		Відповідач, заперечуючи проти позиції позивача в позові та апеляційній скарзі, зазначає, що спірний договір № 25/9 є змішаним договором та містить ознаки договору будівельного підряду і позивачем відповідачу передавалася не земельна ділянка, а лише будівельний майданчик.
		Проте, колегія суддів не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки по-перше, як було вже встановлено вище колегією суддів, спірний договір є договором про спільну діяльність, а по-друге  будівельний майданчик - це і є саме земельна ділянка, на якій і здійснюється будівництво.
		В акті приймання-передачі будівельного майданчика вказано, що він розташований на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська,21-45, кадастровий номер 8000000000:63:501:0003, загальною площею 3,2898 га. 
		Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. 
		Крім того, колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача про те, що у договорі про пайову участь, а саме п. 9.5 вказано, що даний договір не є договором про спільну діяльність, із підстав вищезазначених.
		Як визначено ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
		Відповідно до ч.1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до абз. 4 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
		Враховуючи все вище зазначене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, забезпечені належними та допустимими доказами по справі, а отже спірний договір № 29/5 був укладений з порушенням норм чинного законодавства України, а тому має бути визнаний недійсним. 
		Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.
		Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2014 року у справі № 910/24738/13 підлягає  скасуванню.
		Згідно ч.4 ст 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому випадку, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.
		Як вбачається із платіжних доручень, наданих позивачем при поданні позову до суду, останнім був сплачений судовий збір в розмірі 1218 грн., в той час як на дату звернення позивача до суду ставка судового збору за подання позову немайнового характеру становила 1147 грн., а тому суд повертає Державному підприємству Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» судовий збір в розмірі 71 грн., як надлишково сплачений.
		Відповідно до викладеного, керуючись  ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103,  ч.1  ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»  задовольнити.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 року по справі № 910/24738/13 - скасувати. Постановити нове рішення.
		Позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» задовольнити.
		Визнати договір пайової участі у будівництві багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська,21-45 від 25.09.2013 року за № 25/9, укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент» - недійсним з моменту укладення.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент» ( 03039, м. Київ, вул.. Голосіївська, 17-б, ЄДРПОУ 32920218) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» ( 03151, м. Київ, вул. Вінницька 14/39 ЄДРПОУ 24308300) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1147 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 609 грн.
		Повернути Державному підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 71 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 241 від 02.12.2013 року за подання позову до Господарського суду міста Києва.
		Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва
		Матеріали справи № 910/24738/13 повернути до Господарського суду м. Києва.
		 
		Головуючий суддя                                                            В.В. Шапран 
		 
		Судді                                                                                В.В. Андрієнко
		 
		                                                                                С.І. Буравльов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...