Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/4354/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.06.2014. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		______________________________________________________________________________________________________________________    
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		17 червня 2014 рокуСправа № 911/4354/13          Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: 
		         Головуючого судді                          Демидової А.М., 
		         суддів                                                 Алєєвої І.В., 
		                                                                     Ємельянова А.С. (доповідач у справі), 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті"на рішення господарського суду Київської області від 16.01.2014 р. (суддя Лилак Т.Д.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. (судді Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.)  у справі№911/4354/13 господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті"доКоцюбинської селищної ради Київської областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаПублічне акціонерне товариство "Альфа-Банк"за участю Прокуратури Київської областіпровизнання недійсним договоруза участю представників: від позивачане з'явилисьвід відповідачане з'явилисьвід третої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаОСОБА_2, довіреність №ВАТ217722 від 11.10.2011р.від прокуратуриСіромашенко Р.Л. - прокурор відділу ГПУ, службове посвідчення 020951, видане    09.10.13 р.
		                                                В С Т А Н О В И В:
		Рішенням господарського суду Київської області від 16.01.2014 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
		Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено яким чином укладення спірного договору порушує його права, оскільки укладаючи договір про заміну сторони у зобов'язанні сторони лише замінили суб'єктний склад первісної угоди та не встановили нові зобов'язання сторін.  
		Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, визнати недійсним договір №09/07/2010-01 від 09.07.2010          р. про заміну сторони у зобов'язанні.
		Скаржник посилається на те, що, судами не прийнято до уваги, що при укладені оспорюваного договору, сторонами порушено приписи статті 271 Закону України "Про планування і забуду територій", що в імперативному порядку встановлювала заборону на залучення матеріальних активів забудовника; порушено норми статті 35 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до необґрунтованого висновку про те, що Коцюбинська селищна рада Київської області в межах повноважень уклала оспорюваний договір; судом не надано оцінки тому, що оскаржуваним договором порушено статтю 19 Конституції України та статтю 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.06.2014          р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.06.2014          р.
		В судове засідання 17.06.2014          р. з'явились представники третої особи та прокуратури.
		Крім того, через відділ документального забезпечення діяльності судових палат Вищого господарського суду України представником третої особи було подано пояснення по справі.
		Представники позивача та відповідача у судове засідання не  з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
		Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
		З врахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників позивача та відповідача.
		Представник третої особи в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.01.2014          р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014          р.
		Представник прокуратури в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін. 
		Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників прокуратури та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.07.2006          р. між Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні будівні інвестиції" укладено угоду №10/07-01 про спільну діяльність при проектуванні та будівництві житлового комплексу.
		Відповідно до пункту 1.1 вказаної угоди, предметом угоди є спільна діяльність по проектуванню та будівництву житлового комплексу "Багатоповерхові житлові будинки з об'єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінгом по вул. Пономарьова, 26, в смт. Коцюбинське Київської області" та виконання робіт з реконструкції існуючих каналізаційних мереж та будівництва нових водо-, тепло- та дощових каналізаційних мереж у рамках будівництва вказаного об'єкту.
		Згідно з пунктом 2.3.9 угоди замовник зобов'язаний передати виконкому житлові приміщення, загальна площа яких складає 2% від загальної площі збудованих житлових приміщень об'єкту, що підлягає уточненню згідно з обмірами БТІ при вводі об'єкта в експлуатацію.
		Пунктом 2.3.11 зазначено, що замовник бере на себе зобов'язання щодо реконструкції та збільшення корисних площ в дитячому садку "Світанок" №24 та шкіл в смт.Коцюбинське, що тим самим збільшить кількість місць на сто чоловік в дитячому садку, на п'ятсот місць у школах та дозволить повністю задовольнити нормативні потреби.
		У пункті 2.3.13 вказано, що замовник зобов'язується поліпшити екологічну ситуацію у смт.Коцюбинське, шляхом усунення котелень в рамках існуючого проекту, і забезпечення підприємств, які користуються послугами котелень, безперебійним теплом.
		Відповідно до пункту 6.2 угоди сторони не мають права передавати свої права та обов'язки за даною угодою іншим особам без письмової згоди іншої сторони даної угоди.
		В подальшому, 09.07.2010          р. між Коцюбинською селищною радою Київської області, Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні будівні інвестиції" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" укладено договір про заміну сторони у зобов'язанні №09/07/2010-01.
		Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 10.10.2012          р. у справі №Б13/161-10/3 Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональні будівні інвестиції" ліквідовано. Вказана ухвала набрала законної сили.
		Згідно з пунктом 1 вказаного договору сторони домовились, що у відповідності до пункту 6.2 угоди №10/07-01 від 10.07.2006          р. про спільну діяльність, при проектуванні та будівництві житлового комплексу, складеної між Коцюбинською селищною радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні будівні інвестиції", останнє в повному обсязі передає Товариству з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" всі права та обов'язки, в тому числі грошові, інвестиційні та майнові зобов'язання, по виконанню умов основної угоди.
		Як вбачається з матеріалів справи, спір виник, на думку позивача, у зв'язку з невідповідністю умов договору про заміну сторони у зобов'язанні в частині обов'язків позивача (забудовника) перед Коцюбинською селищною радою нормам Закону України "Про планування та забудову територій".
		Відповідно до пункту 15 оспорюваного договору, він набирає чинності з моменту підписання його всіма сторонами, скріплення печатками всіх сторін та діє до повного виконання сторонами взятих відповідно до нього зобов'язань.
		Як передбачено частиною 3 статті 510 Цивільного кодексу України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
		Відповідно до частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
		До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття  514 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі статтею 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
		Положеннями пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009          р. №9 передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
		За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що укладаючи договір про заміну сторони у зобов'язанні №09/07/2010-01 від 09.07.2010р., сторони лише замінили суб'єктний склад угоди про спільну діяльність при проектуванні та будівництві житлового комплексу №10/07-01 від 10.07.2006          р., та не встановлювали нові зобов'язання сторін. 
		Посилання скаржника на невідповідність оспорюванного договору приписам статті 271 Закону України "Про планування і забудову територій" (яка діяла на момент підписання договору) не приймається до уваги, оскільки на момент укладення угоди про спільну діяльність зазначеної норми не існувало. Враховуючи ту обставину, що договором про заміну сторони у зобов'язанні не визначено нових прав та обов'язків сторін, а лише проведено заміну сторони у вже існуючих правовідносинах, то останній не впливає на зміст основного договору (угоду про спільну діяльність).
		Таким чином, судами попередніх інстанцій, зроблено висновок про те, що умови спірного договору відповідають вимогам чинного законодавста.
		Скаржник в касаційній скарзі звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні та постанові суд посилається на рішення господарського суду Київської області від 18.07.2013          р. у справі №911/1351/13 за первісним позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Коцюбинської селищної ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" про вчинення дій та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" до Коцюбинської селищної ради Київської області про визнання недійсною додаткової угоди, як на таке, що набрало законної сили, в той час як на момент винесення рішення та постанови, останнє не набрало законної сили, оскільки оскаржене до Київського апеляційного господарського суду і розгляд справи не закінчений.
		На підставі вказаного, судами попередніх інстанцій зроблено висновки про те, що угода №10/07-01 від 10.07.2006          р., укладена Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради Київської області, та договір про заміну сторони у зобов'язанні №09/07/2010-01 від 09.07.2010          р., укладений Коцюбинською селищною радою Київської області, в межах повноважень.
		Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакії, що діяла на момент винесення оспорюваного рішення) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
		Як вбачається з матеріалів справи, суд не дослідив доводи позивача про те, що рішення, на яке посилається відповідач, не набрало законної сили, оскільки триває розгляд данної справи в Київському апеляційному господарському суді. 
		При вирішенні спору судові інстанції на зазначені обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, увагу не звернули; неправомірно посилалися на рішенням господарського суду Київської області від 18.07.2013          р. у справі №911/1351/13 як на таке, що набрало законної сили, а тому вищенаведені висновки суду не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не підтверджуються зібраними по справі доказами. 
		До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 14.03.2006          р. у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Дніпроенергобуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабільність", за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос", державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, про визнання договору недійсним.
		З приводу позиції скаржника, щодо не надання належної оцінки тому, що договором про заміну сторони у зобов'язанні, порушено статтю 19 Конституції України та Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", судова колегії касаційної інстанції погоджується з огляду на наступне.
		Як вірно було встановлено судами попередніх інстанцій, 10.07.2006          р. між Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні будівельні інвестиції" укладено Угоду №10/07-01 про спільну діяльність при проектуванні та будівництві житлового комплексу, згідно з якою сторони зобов'язались здійснювати спільну діяльність по проектуванню та будівництву житлового комплексу "Багатоповерхові житлові будинки з об'єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінгом по вул. Пономарьова, 26, в              смт. Коцюбинське Київської області" та виконати роботи з реконструкції існуючих каналізаційних мереж та будівництва нових водо-, тепло- та дощових каналізаційних мереж у рамках будівництва вказаного об'єкту. 
		В подальшому, 09.07.2010          р. між Коцюбинською селищною радою Київської області, Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні будівні інвестиції"  та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" було укладено Договір про заміну сторони у зобов'язанні №09/07/2010-01, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" заміняє Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональні будівні інвестиції" в Угоді про спільну діяльність при проектуванні та будівництві житлового комплексу №10/07-01 від 10.07.2006          р., укладеної між Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні будівельні інвестиції".
		Вірно встановивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій, надаючи правову оцінку укладеному між сторонами Договору про заміну сторони у зобов'язанні №09/07/2010-01 від 09.07.2010          р., залишили поза увагою наступне.
		Як вбачається зі змісту вищезгаданих договорів, стороною Угоди №10/07-01 про спільну діяльність при проектуванні та будівництві житлового комплексу від 10.07.2006          р. виступав Виконавчий комітет Коцюбинської селищної ради, тоді як стороною Договору про заміну сторони у зобов'язанні №09/07/2010-01 від 09.07.2010          р. виступала Коцюбинська селищна рада, в той час як вказані органи місцевого самоврядування за своїм статусом є різними юридичними особами, а відтак окремими суб'єктами цивільних правовідносин.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		Отже, з положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" випливає, що сільські, селищні, міські ради та виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад є різними за повноваженнями органами місцевого самоврядування.
		Відповідно до пункту 3.5.1. Статуту територіальної громади селища Коцюбинське виконавчий комітет Коцюбинської селищної ради є юридичною особою, має свою печатку та інші реквізити юридичної особи.
		Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що Коцюбинська селищна рада та Виконавчий комітет Коцюбинської селищної ради є різними юридичними особами, кожна з яких у своїй діяльності керується власними повноваженнями, що в судовому засіданні підтвердив представник прокуратури.
		Укладаючи договір про заміну сторони у зобов'язанні, сторони фактично змінюють основний договір в частині визначення його суб'єктного складу.
		Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Чинним законодавством не наділено особу, яка не є стороною договору, правом змінювати договір, укладений іншими особами.
		Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України, приходить до висновку, що оскільки стороною Угоди №10/07-01 про спільну діяльність при проектуванні та будівництві житлового комплексу від 10.07.2006          р. виступає Виконавчий комітет Коцюбинської селищної ради, а стороною Договору про заміну сторони у зобов'язанні №09/07/2010-01 від 09.07.2010          р. виступає вже Коцюбинська селищна рада, яка є самостійною юридичною особою, то Коцюбинська селищна рада, не будучи стороною Угоди №10/07-01, не могла виступати стороною такого Договору. Це свідчить про наявність підстав, визначених статтею 215 Цивіьного кодексу України, для визнання оспорюваного Договору недійсним.
		Зокрема, до аналогічного висновку дійшов ВГСУ у своїй постанові від 03.07.2012          р. у справі №29/179пд/2011(9/101пд/2011).
		Розгляд судами вимог про визнання недійсним договору про заміну сторони у зобов'язанні №09/07/2010-01 без участі Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні будівні інвестиції" є правомірним, оскільки вказане товариство ліквідовано.
		Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для данної справи, проте, таким обставинам була надана неправильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення та прийняти нове рішення у справі про задоволення позову.
		Згідно статтям 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		У разі, якщо встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у справі з'ясовані судом першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущені помилки у застосуванні норм матеріального та процесуального права і в зв'язку з цим висновки судів попередніх інстанцій не відповідають цим обставинам, то касаційний суд, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1119           Господарського процесуального кодексу України приймає нове рішення.
		В даному випадку Вищий господарський суд України вважає, що суди встановили всі фактичні обставини справи щодо позовних вимог. Разом з тим, припустились порушень норм процесуального права, що призвело до винесення неправомірного рішення у справі. При цьому, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки фактичні обставини, які входять до предмету доказування, судами встановлені з достатньою повнотою.
		Враховуючи наведене, касаційна інстанція скасовує постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Київської області та приймає нове рішення про задоволення позову.
		Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
		Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України,                     Вищий                     господарський                     суд України
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" задовольнити.
		Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014          р. та рішення господарського суду Київської області від 16.01.2014          р. у справі №911/4354/13 скасувати.
		Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" до Коцюбинської селищної ради Київської області про визнання недійсним договору №09/07/2010-01 від 09.07.2010          р. про заміну сторони у зобов'язанні задовольнити.
		Визнати недійсним договір №09/07/2010-01 від 09.07.2010          р., укладений між Коцюбинською селищною радою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні будівельні інвестиції" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті".
		Стягнути з Коцюбинської селищної ради Київської області (08298, Київська область, м.Ірпінь, смт.Коцюбинське, вул.Доківська, 2, код ЄДРПОУ 04360600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" (08298, Київська область, м.Ірпінь, смт.Коцюбинське, вул.Пономарьова, 26, корп.2, офіс 173, код ЄДРПОУ 33939099) 1 147 грн. 00 коп. судового збору за розгляд позовної заяви, 609 грн. 00 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги, 852 грн. 60 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.
		Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Київської області.
		 
		Головуючий суддя                                                             А.М. Демидова
		Судді:                                                                                    І.В. Алєєва
		                                                                                              А.С. Ємельянов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...