Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/796/5948/2014 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.06.2014. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  МІСТА КИЄВА
		                
		Справа № 22-5948/14                                         Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк І.В. 
		                                                                                                                 Доповідач: Нежура В.А. 
		У Х В А Л А
		Іменем   України
		   
		20 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду  м. Києва  в    складі:
		головуючого судді: Нежури В.А.
		суддів:                       Соколової В.В., Усика Г.І.
		при секретарі:           Гулієві Ф.Д.
		розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_7 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_7 до Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця), Державного підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України", Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця", Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Міністерства  інфраструктури України, Кабінету Міністрів України, Державної служби України з питань захисту персональних даних про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -  
		 
		В С Т А Н О В И Л А
		 
		Рішенням  Печерського районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця), Державного підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України"(далі -  ДП "ГІОЦ Укрзалізниці"), Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" (далі -  Південно-західна залізниця), Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"  (далі -  Львівська залізниця) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Міністерства  інфраструктури України (далі - Мінінфраструктури), Кабінет Міністрів України,  Державної служби України з питань захисту персональних даних про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди  відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_7 звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального  права.
		В суді апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_1  підтримав подану скаргу, із викладених в ній підстав, представники  відповідачів - Укрзалізниця, Південно-західної залізниці, Львівської залізниці та Кабінету Міністрів України, проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
		Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з*явилися, будучи повідомленими належним чином про час і місце слухання справи.
		Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,  ОСОБА_1 для себе та членів своєї сім'ї - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, придбав квитки на потяг Київ-Чернівці, який відправлявся з Києва 03.08.2013 р.. ОСОБА_4 придбав залізничний квиток на потяг сполученням Львів-Київ, який відправлявся зі Львова 05.06.2013 р., ОСОБА_5 придбала залізничний квиток на потяг сполученням Київ - Івано-Франківськ, який відправлявся з Києва 09.10.2013 р. та зворотній квиток на потяг Івано-Франківськ - Київ, який відправлявся з Івано-Франківська 10.10.2013 р., ОСОБА_6 придбав залізничний квиток на потяг сполученням Львів-Київ, який відправлявся зі Львова 27.09.2013 р.,  ОСОБА_7 придбала залізничний квиток на потяг сполученням Сімферополь-Київ, який відправлявся з Сімферополя 18.09.2013 р. (а. с. 9, 10, 11, 12, 13). 
		У вказаних проїзних документах  (квитках), були зазначено ім'я та прізвище пасажирів, відповідно до Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 р. № 252, та Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006 р.  № 1196.
		Державної служба України з питань захисту персональних даних 13.09.2013 р.  було складено Акт № 176 перевірки додержання законодавства у сфері захисту персональних даних, згідно якого не встановлено наявність законних підстав для обробки персональних даних пасажирів безпосередньо Укрзалізницею. На підставі вказаного Акту 13.09.2013 р. Укрзалізниці було направлено припис № 125 про усунення порушеннь вимог законодавства у сфері захисту персональних даних, виявлених під час перевірки.
		Крім того, у листі Державною службою України з питань захисту персональних даних від 14.10.2013 р. № 10/2599-13 зазначено, що Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 р. № 252 (далі - Порядок), та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006 р.  № 1196 (далі - Правила), що встановлюють необхідність внесення до проїзних документів прізвища та імені пасажира, проте не містять визначених законних цілей зберігання персональних даних пасажирів, не повною мірою відповідають Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованих Законом України від 06.07.2010 р.  № 2438-VI.
		Позивачі вважають дії відповідачів щодо зберігання персональних даних, отриманих внаслідок оформлення білетів із зазначенням прізвища та імені, у Єдиній автоматизованій системі керування пасажирськими перевезеннями (далі АСК ПП) Укрзалізниці протиправними та просять зобов'язати відповідачів знищити персональні дані позивачів про поїздки, які зберігаються у АСК ПП  та відшкодувати завдану шкоду.
		Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
		Як визначено у ст. 910 ЦК України, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
		Згідно ст. 100 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів І України від 06.04.1998 р. № 457, залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу. Організація перевезень пасажирів, багажу та вантажобагажу встановлюється Порядком обслуговування громадян залізничним транспортом, який затверджується Кабінетом Міністрів України, а умови перевезень - Правилами перевезень пасажирів.
		Як визначено у п. 19 Порядку, оформлення у квитковій касі повних та дитячих проїзних документів, у тому числі в електронному вигляді, здійснюється із внесенням до проїзних документів прізвища та імені пасажира із слів особи, яка здійснює оплату проїзного документа. Під час оформлення проїзних документів з використанням мобільного зв'язку, Інтернету, спеціалізованих автоматів самообслуговування тощо прізвище та ім'я особи, що буде здійснювати поїздку, зазначає особа, яка здійснює оформлення та оплату проїзного документа.
		Згідно п. 2.35 Правил, оформлення проїзного документа здійснюється в присутності особи, що має намір придбати проїзний документ для себе чи для іншої особи. Оформлення у квитковій касі повних та дитячих проїзних документів, у тому числі електронних, здійснюється із внесенням до проїзних документів прізвища та імені пасажира зі слів особи, яка здійснює оплату проїзного документа. Під час оформлення проїзних документів з використанням мобільного зв'язку, Інтернету, спеціалізованих автоматів самообслуговування тощо прізвище та ім'я особи, що буде здійснювати поїздку, зазначає особа, яка здійснює оформлення та оплату проїзного документа.
		Таким чином, внесення до проїзного документа прізвища та імені пасажира є необхідною умовою укладення договору перевезення, що посвідчується видачею квитка.
		Згідно п. З ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист персональних даних", підставою для обробки персональних даних є, зокрема, укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
		Статтею  2 вказаного Закону встановлено,  що суб'єкт персональних даних це фізична особа, персональні дані якої обробляються.
		На підставі чого суд дійшов правильного висновку, що при придбанні проїзного документа може здійснюватись обробка персональних даних пасажирів.
		Згідно ст. 2 Закону України "Про захист персональних даних", обробка персональних даних це будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, "зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем; а персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про інформацію" (далі - Закон), інформацією про фізичну особу є відомості чи сукупність відомостей про таку особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		Відповідно до частин  1 і 2 ст. 20 Закону, за порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом. Відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом
		Згідно ч. 1 ст. 1 Закону, відкритою є публічна інформація, крім випадків, встановлених законом, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами і владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у {володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом.
		Частинами  1 та 2 статті  21 Закону, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. 
		Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а  також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою)  відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону, до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні  переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
		Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30.10.1997 р. № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.
		В іншому Рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 р. № 2-рп/2012 зазначено, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або  органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Виходячи із аналізу наведених правових норм, суд  першої інстанції правильно зазначив, що  не всі дані про особу її ідентифікують, оскільки партійність, релігійність, національність, стать, професія, будь-які біометричні, соціальні дані та навіть адреса проживання є за своєю природою родовими ознаками і можуть стосуватися одночасно багатьох людей. Проте, у разі поєднання даних про особу з її іменем та прізвищем, вони вважатимуться персональними даними.
		Аналогічне твердження міститься у листі Міністерства юстиції України від 15.11.2013 р.  № 13232-0-26-13/61, у якому зазначено, що Рекомендацією СМ/Лес (2010) Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо захисту осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних в контексті їх профілювання визначено, що під персональними даними розуміється виключно інформація, за допомогою якої особа ідентифікується або може бути ідентифікована. Особа не може вважатись такою, що може бути ідентифікована, якщо її ідентифікація вимагає невиправдано великої кількості часу і зусиль. Повідомленням Європейської Комісії Європейського Парламенту, Раді, Економічно-соціальному комітету та Комітету регіонів "Комплексний підхід до захисту персональних даних в Європейському союзі" від 04.11.2010 р. ЄОМ(2010) 609 встановлено, що визначення поняття "персональні дані" має на меті охопити всю інформацію, пов'язану з ідентифікацією або можливістю ідентифікувати особу прямо чи непрямо.
		Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що виключно прізвище та ім'я особи не є персональними даними, оскільки за цими даними не можливо конкретно ідентифікувати особу, а для ідентифікації конкретної особи за прізвищем та іменем необхідно додаткові дані про таку особу.
		Щодо зберігання прізвища та імені пасажирів в АСК ПП, то  суд виходив із  наступного.
		Дійсно, в Акті перевірки додержання законодавства у сфері захисту персональних даних від 13.09.2013 р. було зазначено, що прізвище та ім'я пасажира зберігаються у базі даних АСК ПП, к складова частина оформленого проїзного документа, проте, комісією не встановлено законних підстав для обробки персональних даних пасажирів безпосередньо Укрзалізницею. Разом з тим, в цьому ж Акті зазначено, що комісією не розглядалися організаційно-розпорядчі акти Укрзалізниці, якими встановлено мету обробки, склад персональних даних, порядок обробки персональних даних та захисту персональних даних від незаконної обробки та доступу до них, обов'язкові для виконання  залізницями та підприємствами, які входять до сфери управління Укрзалізниці, а також документи, які встановлюють відносини в сфері захисту персональних даних між Укрзалізницею, залізницями, та підприємствами, які входять до сфери її управління, з іншими суб'єктами відносин, пов'язаними з персональними даними, в тому числі з іноземними.
		Разом із тим, суд у своєму рішенні звертає увагу на те,  що прізвище та ім'я пасажирів зазначаються у проїзному документі з метою оформлення проїзних, перевізних документів відповідно до вимог діючого законодавства а саме, Закону України "Про залізничний транспорт", Порядку, Правил, виконання договору страхування пасажира згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 р. № 959 "Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті"; підтвердження правомірності надання пільг при оформленні проїзних документів , оформлення повернення пасажирам коштів за невикористані проїзні документи відповідно до Порядку, оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті, затвердженого наказами Мінінфраструктури та  Міндоходів України від 30.05.2013 р. № і 331/137).
		Тобто, прізвище та ім'я пасажирів обробляються на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством.
		При цьому у листі Укрзалізниці від 04.12.2013 р. зазначається,  що до програмного забезпечення АСК ПП  внесено зміни, згідно яких   прізвище та ім'я пасажирів заносяться до проїзного квитка, але  до бази даних АСК ПП  не заносяться та не зберігаються.
		Таким чином, на час ухвалення оскаржуваного рішення  інформація про прізвище та ім'я пасажирів  взагалі не обробляється та не зберігається у базі даних АСК ПП.
		Вирішуючи питання про відшкодування завданої позивача майнової та моральної шкоди виходив із наступного.
		Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		При цьому, обов'язковими підставами для відшкодування шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		В ході розгляду справи  позивачами не було надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 58, 59 ЦПК України на підтвердження заподіяння їм матеріальної та моральної шкоди неправомірними діями відповідачів та не доведено вину останніх у заподіянні такої шкоди.
		Суд обґрунтовано не прийняв до уваги наданий позивачем ОСОБА_1 договір про виконання консультаційних послуг від 21.10.2013 р. на підтвердження завданої йому матеріальної шкоди, оскільки судом не був встановлений причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідачів та необхідністю укладення такого договору.
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які зона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		Оскільки позивачами не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження позовних вимог, суд відмовив у задоволенні пред*явленого позову в повному обсязі.
		Колегія погоджується із такими висновками суду першої інстанції, які відповідають встановленим у справі фактичним обставинам, а також нормам матеріального і процесуального права.
		Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, як безпідставні, оскільки вони аналогічні доводам, викладеним позивачами у свій заяві,  оцінку яким надав суд першої інстанції у своєму рішенні, і з якими погодилася колегія суддів.
		Таким чином, оскаржуване рішення є законним і обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не  вбачає.
		Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		 
		 
		У Х В А Л И Л А
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_7 відхилити.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
		 
		 
		Головуючий:                                    
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...