Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/2106/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про авторське право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Заводський районний суд м. Запоріжжя 
		69009  Україна  м. Запоріжжя   вул. Лізи Чайкіної  65  тел.(061) 236-59-98
		                                                  
		                                                                                  Справа №  332/2106/14-ц
		                                                                       Провадження №:  2/332/681/14 
		 
		                                                            РІШЕННЯ 
		                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		          08 липня 2014 р.                                                                                м. Запоріжжя
		                                                  
		                                        Заводський районний  суд м. Запоріжжя у складі:
		                       головуючого - судді  Мєркулової Л.О., 
		                       при секретарі -       Худайбердієвій Н.А.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрикант»
		про визнання захист авторського права та виплату компенсації, суд, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2014 року позивач звернулась до суду з позовом до ТОВ «Фабрикант»   про захист авторського права та виплату компенсації.
		У своєму позові позивач вказала,  що з 1967 року її матері, ОСОБА_2 належали авторські права на дизайн  печива «ІНФОРМАЦІЯ_1» у відповідності до свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_1 від 17.04.2012р., виданого Державною службою інтелектуальної власності України.
		Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.12.2013 року, виданого державним нотаріусом П*ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, спадкоємцем майна ОСОБА_2, а також майнових прав авторського права і розробку дизайну «Печиво «ІНФОРМАЦІЯ_1», є її донька,  позивач по справі ОСОБА_1
		Згідно ст..ст.435, 440, 441,443 ЦК України право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку ( за договором, який відповідає визначеним законом вимогам), використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано майнове право.
		Позивачем було встановлено факт незаконного використання авторського права на дизайн печива «ІНФОРМАЦІЯ_1» з боку відповідача при виготовленні, зберіганні, продажі, рекламі та подальшому розповсюдженні печива «ІНФОРМАЦІЯ_1»: печиво виготовляється та масово продається у рамницях, на ринках м.Запоріжжя та оптом, про що свідчать  додані до даного позову докази.
		Ще за життя ОСОБА_2 намагалася самостійно захистити свої авторські права. Вона  запропонувала відповідачу в добровільному порядку укласти  ліцензійний договір з метою виплати авторської винагороди, але відповідач знехтував цими вимогами.
		Позивач у позовній заяві зазначає, що внаслідок винної поведінки відповідача, відмови підписання направленого на його адресу  ліцензійного договору, суб'єкту авторського права було завдано шкоду у вигляді неотримання доходів, а саме авторської винагороди за весь період використання твору. 
		У своїх додаткових письмових поясненнях до позовної заяви від 16.05.2014 р., позивач  зазначив про проведену реєстрацію та видачу 24.01.2014 року Державною службою інтелектуальної власності України патенту на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_1» для відповідача з порушенням вимог Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» та авторських прав позивача у зв'язку з нездійсненням жодних експертиз поданої заявки на відповідність заявленого на реєстрацію в якості промислового зразка об'єкта умовам патентоспроможності, новизні.
		Також,  в наданих додаткових поясненнях від 08.07.2014 р. позивачем зазначено, що сам твір «Розробка дизайну «Печиво «ІНФОРМАЦІЯ_1» було створено автором ОСОБА_2 під час роботи на посаді інженера-технолога по кондитерському та хлібопекарному виробництву, в обґрунтування чого надано документи в підтвердження створення рецептури №338 на печиво «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка зазначена в графі «Відомості про оприлюдненню твору» заяви про реєстрацію авторського права на твір «Розробка дизайну «печиво ІНФОРМАЦІЯ_1». Крім того позивачем, зазначено, що, оскільки  сам лише опис промислового зразка, складений його автором, не може вважатися джерелом визначення суттєвих ознак такого зразка та обсягу його правової охорони, відповідачем при отриманні патенту та здійсненні господарської діяльності використано всі ознаки зареєстрованого ОСОБА_2 твору.
		Позивачем розраховано компенсацію в розмірі 100 мінімальних заробітних плат на суму 121 800,00 грн. із урахуванням обсягів промислового виробництва печива «ІНФОРМАЦІЯ_1 Ф» відповідачем.       
		Позивач вважає, що відповідачем неправомірно використовується належне йому авторське право на дизайн печива «ІНФОРМАЦІЯ_1» при виготовленні, зберіганні, продажі, рекламі та подальшому розповсюдженні печива «ІНФОРМАЦІЯ_1», і тому просить у своєму позові  про стягнення на її користь   компенсації у розмірі 100 мінімальних заробітних плат на суму 121 800,00 грн., стягнення штрафу у розмірі 10% від суми компенсації, у сумі 12 180,00 грн., заборонити відповідачу використовувати, змінювати або спотворювати зображення дизайну печива «ІНФОРМАЦІЯ_1» та конфіскувати контрафактні вироби та матриці і ротори для випічки кондитерських виробів «Печиво «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		                    У судовому засіданні  представник позивача позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала і просить позов задовольнити у повному обсязі.   
		Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і надав до суду письмові заперечення.
		У своїх запереченнях на позовну заяву №06-05/2014 від 06.05.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрикант» не погоджується з пред'явленими позовними вимогами, у зв'язку з їх  безпідставністю та необґрунтованістю, зазначає, що відповідачем правомірно здійснюється господарська діяльність з промислового виробництва кондитерських виробів (печива «ІНФОРМАЦІЯ_1») у відповідності до зареєстрованого 27.01.2014 року Державною службою інтелектуальної власності України патенту на промисловий зразок НОМЕР_2 «печиво «ІНФОРМАЦІЯ_1», який є чинним. Виданим патентом на промисловий зразок визначено назву промислового зразка («печиво «ІНФОРМАЦІЯ_1»), зазначено автора промислового зразка (ОСОБА_3.), надано опис промислового зразка за класами МКПЗ 01-01, складений автором ОСОБА_3
		Відповідач зазначив, що позивачем, в порушення Законів України «Про авторське право та суміжні права», «Про охорону прав на промисловий зразок», а також з огляду на судову практику Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України не доведено належними та допустимими доказами порушення майнових прав автора ОСОБА_2 згідно з свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір «Розробку дизайну «Печиво ІНФОРМАЦІЯ_1».      
		Крім того,  відповідачем  зазначено, що позивачем не підтверджено належними доказами підстав стягнення компенсації внаслідок порушення його прав, висловлено лише припущення стосовно існування порушень прав позивача. В подальшому, представником відповідача у додаткових запереченнях проти позову вказано на необґрунтованість тверджень позивача стосовно формальності процедури реєстрації прав промислової власності в Україні, зазначено про проведення Державною службою інтелектуальної власності України відповідних  експертиз заявки промислового зразка (які здійснювались експертами Лисициною Ю.О. та Березенською О.В.), внаслідок чого наданий позивачем в обгрунтування позовних вимог  висновок експерта науково-дослідного криміналістичного центру МВС України №70/38-92 від 18.02.2014р. не може бути доказом протиправної поведінки відповідача у зв'язку його невідповідності вимогам Закону України «Про судову експертизу». 
		Одночасно, відповідачем зазначено про визначення суттєвих ознак зареєстрованого промислового зразка, наведених безпосередньо в описі до нього, складеного автором ОСОБА_3, а також зазначено про розроблення самостійного твору (малюнку для промислового зразка) набагато раніше реєстрації авторського права на твір позивачем. Оскільки в подальшому відповідачем зареєстровано промисловий зразок на створений у 2011 році твір (печиво «ІНФОРМАЦІЯ_1») у відповідності до його суттєвих умов та характеристик, порушень авторських прав ОСОБА_2 та майнових прав інтелектуальної власності ОСОБА_1, у відповідності до свідоцтва про прийняття спадщини від 11.12.2013р. не відбувається. 
		Крім того, відповідачем вказано на невідповідність пред'явлених вимог діючому законодавству, не доведення позивачем факту створення в 1967 році  саме зареєстрованого твору, а не рецептури №338 на печиво «ІНФОРМАЦІЯ_1» і тому вважає, що слід керуватися цивільним законодавством УРСР,  оскільки правовідносини із створення твору образотворчого мистецтва виникли до вступу в законну силу Закону України «Про авторське право та суміжні права», то в даному випадку при розгляді питання порушення авторських прав на твір, що виникають внаслідок факту його створення, 
		Дослідивши докази по справі, вислухав пояснення представників сторін, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з  наступних підстав.  
		Судом встановлено, що 16.02.2012 року автором ОСОБА_2 подано до Державної служби інтелектуальної власності України заявку №43512 про реєстрацію авторського права на твір «Розробка дизайну «Печиво ІНФОРМАЦІЯ_1». Автором визначено галузь творчої діяльності - мистецтво, зазначено об'єкти авторського права, до яких належить твір - літературні та художні твори, твори образотворчого мистецтва. ОСОБА_2 надано опис твору, наданого на реєстрацію: «Дизайн печива «ІНФОРМАЦІЯ_1» відображає його значення долі українського народу. Прямокутна форма збільшена, напис посередині великими літерами і поверхня у вигляді високих дніпровських хвиль підкреслює його велич. Об'єднання хвиль в оригінальний орнамент символізує його об'єднуюче значення». Крім того, ОСОБА_2 визначено дату остаточного завершення роботи над твором - 27.03.1967р., до заяви надано примірник твору, платіжний документ, що підтверджує сплату збору за підготовку до державної реєстрації , платіжний документ, що підтверджує сплату збору за оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію авторського права на твір. 
		Окрім того, в обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивачем надано копіїї двох фотографій ящика з вказівкою на виробника ТОВ «Фабрикант», скрін-шоти сторінок веб-сайту відповідача з фотографіями печива «ІНФОРМАЦІЯ_1», висновок експерта від 18.02.2014р. №70/38-93, що, за переконанням позивача, беззаперечно свідчать про порушення   майнових прав інтелектуальної власності, належних йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим 11.12.2013 року державним нотаріусом п'ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори  Ужвою Т.М.
		З огляду на відповідність заявки вимогам Порядку державної реєстрації авторського права, затвердженого Постановою КМУ №1756 від 27.12.2001 року «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір», про що вчинено відповідний запис уповноваженої особи Державної служби інтелектульної власності України, 17.04.2012 року державною сліжбою прийнято рішення про реєстрацію авторського права на твір та видано Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір «Розробка дизайну «Печиво ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_1.
		Судом встановлено, що 04.02.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрикант» до Державної служби інтелектуальної власності України через Запорізьку торгово-промислову палату України подано заявку s2013 00126 про реєстрацію патенту на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_1» у відповідності до наданого опису промислового зразка за індексами МКПЗ 01-01 (анатація до промислового зразка, загальний вигляд промислового зразка, платіжні доручення про перерахування державного мита за реєстрацію промислового зразка).
		21.10.2013 року заявника повідомлено про необхідність подання опису промислового зразка, оформленого відповідно до п.6 ст.14 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» та п. 8.1  Правил складання та подання заявки на промисловий зразок №750 від 11.11.2003р. 
		18.11.2013р. експертом Лисициною Ю.О. складено висновок №50800 про видачу патенту на промисловий зразок, відповідно до якого за результами проведеної формальної експертизи встановлено, що зявлений промисловий зразок відповідає умовам надання правової охорони, а заявка відповідає вимогам ст 11 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки». 
		07.02.2013 року начальником відділу експертиз заявок на позначення та промислові зразки Ткаченко Ю.В. та експертом Березенською О.В. складено повідомлення про встановлення дати подання заявки на промисловий зразок (04.02.2013р) з огляду на отримання матеріалів заявки. 
		За результатами опрацювання поданих матеріалів, 27.01.2014 року Державною службою інтелектуальної власності України зареєстровано промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_2, про що вчинено публікацію у спеціалізованому друкованому виданні Державної служби інтелектуальної власності - Бюллетені «Промислова власність» (№2). 
		Автором патенту на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_2 є ОСОБА_3 
		Відповідно до статті 461 ЦК України промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим. Аналогічні вимоги викладені в ч.1 ст.6 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»
		Відповідно до ч. 1 ст 5 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності.   
		У частині другій ст. 6 Закону України „Про охорону прав на промислові зразки" вказано, що промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними Установою прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень.
		Статтею 1 Закону України «Про охорону прав на помислові зразки» визначено поняття промислового зразка, а саме: промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. 
		Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на помислові зразки» об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. 
		Об'єктом промислового зразка за патентом НОМЕР_2 є об'ємне художньо-конструкторське рішення, яке визначає зовнішній вигляд печива «ІНФОРМАЦІЯ_1». 
		Матеріали заявки № s2013 00126 від 04.02.2013р. містять наступний опис промислового зразка: «Автор: ОСОБА_3, клас МКПЗ:01-01. Заявляється зовнішній вигляд виробу, призначення для задоволення харчових потреб людини. Зовнішній вигляд виробу наведено на зображенні «Загальний вигляд печива «ІНФОРМАЦІЯ_1», що додається. Об'єктом заявленого промислового зразка є сукупність зображувальних елементів, призначених для задоволення естетичних потреб. Дизайн печива відображає його назву. Печиво має прямокутну форму із закругленими кутами. По центру печива міститься напис великими літерами української абетки «ІНФОРМАЦІЯ_1». По краях - оригінальний орнамент у вигляді символічних дніпровських хвиль. В центральній частині надпису «ІНФОРМАЦІЯ_1» на задньому формі зображено стилізовану літеру «Ф». Надпис та орнамент мають об'ємну, тривимірну форму. Наявність літери «Ф» є суттєвою ознаком заявленого промислового зразка, яка дозволяє ідентифікувати виробника (ТОВ «Фабрикант», м. Запоріжжя). Колір зображувальних елементів не є суттєвою ознакою заявленого промислового зразка». 
		Відповідно до п. 6 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на помислові зразки» обсяг правової охорони, що надається, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні (зображеннях) виробу, внесеному до Реєстру, і засвідчується патентом з наведеною у ньому копією внесеного до Реєстру зображення виробу.
		Тлумачення ознак промислового зразка повинно здійснюватися в межах його опису.
		Матеріали заявки № s 2013 00126 від 04.02.2013 р. на промисловий зразок НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» містять опис промислового зразка, що наведений вище. 
		Закон України «Про охорону прав на помислові зразки», як і інші нормативно-правові акти України щодо промислових зразків не містять визначення понять "суть" і "суттєві ознаки промислового зразка". 
		У п. 8.1.4. Правил складання та подання заявки на промисловий зразок, затверджених Наказом Міністерства освіти і науки України від 18 лютого 2002 р. № 110, дається таке визначення цим термінам: "Розділ "Суть і суттєві ознаки промислового зразка" має містити опис усіх суттєвих ознак, які формують зоровий образ заявленого виробу. Суть промислового зразка характеризується сукупністю відображених на зображеннях його суттєвих ознак, які визначають зовнішній вигляд виробу з його естетичними та/або ергономічними особливостями. Ознака належить до суттєвих, якщо вона впливає на формування зовнішнього вигляду виробу, якому притаманна така ознака. Для розкриття суті промислового зразка описується сукупність його суттєвих ознак, відображених на зображеннях, з посиланням на них (а також на креслення загального вигляду, ергономічну схему, карту, якщо вони є в матеріалах заявки)".
		Таким чином, визначення суттєвих ознак промислового зразка здійснюється згідно зображень промислового зразка (бібліографічні данні (знімок 1.1), загальний вигляд печива «ІНФОРМАЦІЯ_1» до  патенту НОМЕР_2) і тлумачення згідно опису (заявка (№ s 2013 00126 від 04.02.2013 р.).
		Суд не погоджується з твердженнями позивача про невідповідність зареєстрованого промислового зразку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом № НОМЕР_2 критерію «новизна» з  огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів підтвердження створення позивачем (автором ОСОБА_2.) твору, що включає в себе всі наведені автором ОСОБА_3 суттєві ознаки зареєстрованого промислового зразку (тобто, опис, зовнішній вигляд, художнє конструювання). 
		Крім того, позивачем при оформленні заявки про реєстрацію авторського права на твір образотворчого мистецтва «Розробка дизайну «печиво ІНФОРМАЦІЯ_1» не надано жодних доказів створення саме такого твору у визначену ним дату (27.03.1967р.). ОСОБА_2 в графі заяви про реєстрацію авторського права на твір  «Відомості про оприлюднення твору (опублікування, оповіщення, виконання, показ, тощо)» вказано на створення рецептури на здобне печиво «ІНФОРМАЦІЯ_1» №338, яка затверджена МХП України 27.03.1967 року, визначено суттєві ознаки лише за описом форми та  дизайну печива. Фактичну розробку саме рецептури здобного печива (а не його зовнішнього вигляду) в подальшому підтверджено позивачем наданими до матеріалів справи доказами (копія рецептури №338 від 27.03.1967р., копія газети «Новомосковська правда за 20.10.1981р.). 
		Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Частиною 5 ст. 11 зазначеного Закону передбачено можливість державної реєстрації авторського права на твір та договорів, що стосуються права автора на твір. Аналогічна позиція викладена Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 4 червня 2010 року №5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права та суміжних прав», відповідно до якої реєстрація може здійснюватись на вимогу суб'єкта авторського права, але вона не має правовстановлюючого характеру.
		Порядок державної реєстрації авторського права передбачено Постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір» від 27.12.2001 року №1756.
		Згідно з нормами вказаної Постанови, саме автор несе відповідальність за достатність і достовірність інформації, наведеної у заявці на реєстрацію авторського права на твір (пункт 13 Постанови); під час розгляду заявки Державна служба не проводить експертизу твору і не встановлює факт виникнення авторства (абзац 3 пункту 17 Постанови).
		З огляду на те, що авторське право звичайно розуміється як виняткове право автора твору, що надається йому законом, оголосити себе автором твору, відтворювати його, розповсюджувати або доводити його до відома публіки якими-небудь способами і засобами, а також дозволяти іншим особам використовувати твір певними способами, саме автором твору (позивачем) надаються докази підтвердження факту створення твору, який пропонується державній  реєстрації.
		Таким чином, посилання представника позивача на наявність правоохоронного документу - Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_1 від 17.04.2012 року,  який звільняє його від подальшого доведення авторства, не ґрунтується на нормах діючого законодавства.
		Суд критично оцінює докази, надані позивачем в підтвердження пред'явлених позовних вимог. 
		Фактично, позивачем лише проголошено факт використання відповідачем твору образотворчого мистецтва автором якого є ОСОБА_2, майнові права на який належать ОСОБА_1, проте сам факт використання такого твору підтверджено наданими із позовною заявою фотографіями, скрін - шотами веб - сторінок та висновком експерта №70/38-92 від 18.02.2014р., проведеного судовим експертом науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Дніпропетровській області.
		Суд  вважає,що наданий висновок експерта позивачем не містить доказової сили відносно предмету доказування по даній справі внаслідок його невідповідності умовам Закону України «Про судову експертизу». 
		Так, до експертного дослідження залучено установу, яка не відноситься до спеціалізованих державних установ при проведенні еспертиз в галузі інтелектуальної власності; експертом Жирко В.В. використано «метод візуального співставлення графічних зображень, поєднання конкретних форм їх елементів», але при проведенні дослідження експертом не витребувано від Державної служби інтелектуальної власності матеріалів заявки про реєстрацію авторського права на твір та промислового зразка, зазначені  матеріали було витребувано вже судом при розгляді цивільної справи.  
		Аналогічні висновки зазначені Вищим господарським судом України  у  Постанові Пленуму ВГСУ №5 від 23.03.2012 року «Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності».
		Як вбачається з матеріалів справи, перед видачею патенту НОМЕР_2 Державною службою інтелектуальної власності України  було проведено експертні дослідження експертами Лисициною Ю.О. та Березенською О.В., внаслідок чого констатовано придатність зареєстрованого промислового зразка умовам патентоспроможності, та відповідності критерію «новизна».
		Із змісту наданих позивачем  доказів не вбачається порушення його майнових прав інтелектуальної власності,  сукупність суттєвих ознак зареєстрованих об'єктів - твору «Розробка дизайну «Печиво «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом НОМЕР_1 та патенту на промисловий зразок НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» є різною.
		В обґрунтування факту створення власного твору - малюнку в галузі художнього конструювання, раніше зареєстрованого ОСОБА_2 авторського права на твір «Розробка дизайну «Печиво ІНФОРМАЦІЯ_1», відповідачем надано копію договору - замовлення №02/12 від 23.11.2011 року ротору для формовки цукорного печива із малюнком «ІНФОРМАЦІЯ_1» у ФОП ОСОБА_9. Тобто, укладеним 23.11.2011 року договором - замовленням зафіксовано факт створення об'єкту авторського права - художнє конструювання (малюнок) для промислового зразка, що його в подальшому використано у господарській діяльності відповідача.
		Виходячи із змісту укладеного у листопаді 2011 року договору, замовником ОСОБА_10          розроблено, з метою подальшого використання в господарській діяльності, малюнок для нанесення на обладнання, призначене для випічки кондитерських виробів. Додатком до укладеного договору є безпосередньо художнє конструювання ротору із зазначенням його технічних характеристик (габарити, товщина, висота малюнку, висота надпису, бокові кути малюнку). 
		          Чинність укладеного договору позивачем не оскаржується, натомість однією із позовних вимог, висунутих позивачем є саме конфіскація, як на думку позивача, контрафактно вироблених роторів для випічки печива «ІНФОРМАЦІЯ_1». При цьому, як слідує з матеріалів справи, зазначене обладнання взагалі не є власністю відповідача.
		Відповідно до ст. 470 ЦК України будь-яка особа, яка до дати подання заявки на винахід, корисну модель, промисловий зразок або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала винахід, корисну модель, промисловий зразок в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). 
		Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано винахід, корисну модель, промисловий зразок або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання. 
		Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», згідно з якою будь-яка особа яка до дати подання до державної установи заявки або якщо заявлено приорітет, до дати її приорітету в інтересах своєї діяльності добросовісно використала в Україні заявлений промисловий зразок чи здійснила значну серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання промислового зразка, як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування). Аналогічних обставини викладені Верховним  Судом  України в Ухвалі від 29.09.2010 року та Вищим господарським судом України у Постановах 14.07.2009 року по справі №16/58-08, від 14.07.2009 року по справі №16/58-08, від 19.09.2006 року по справі №16/177-05.
		Суд критично оцінює твердження позивача стосовно наявності підстав застосування судового захисту в сфері інтелектуальної власності до твору образотворчого мистецтва, створеного  у 1967 році. Оскільки цивільні відносини по створенню твору у ОСОБА_2 виникли ще під час дії Цивільного Кодексу УРСР від 18 липня 1963 року із змінами, внесеними в нього, то при мотивуванні пред'явлених позовних вимог слід ним керуватись.     
		Відповідно до Прикінцевих положень (Розділ 6) Закону України «Про авторське право та суміжні права», цей закон набирає чинності з дня його опублікування і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. 
		Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень закону, цей закон застосовується до виконань і фонограм, створених чи вперше опублікованих до дня набрання чинності цим законом, якщо на цей день не минуло 50 років після їх першого запису або опублікування.     
		Тобто, вказаною нормою закону не передбачено можливість застосування норм закону для літературних та художніх творів (творів образотворчого мистецтва), створених до опублікування вказаного закону.
		Крім того, згідно п.6 статті 489 ЦК УРСР, який діяв на момент створення твору, допускається без згоди автора і сплати авторської винагороди, але з обов'язковим зазначенням прізвища автора, твір    якого    використано,    і джерела запозичення: відтворення будь-яким способом, крім механічно-контактного копіювання, творів образотворчого мистецтва, які знаходяться у місцях, відкритих для вільного відвідування, за винятком виставок і музеїв. 
		Згідно ст. 510 ЦК України, в редакції 1963 року, твір образотворчого мистецтва, створений за замовленням, переходить у власність замовника, якщо інше не передбачено договором. Автор зберігає авторське право на цей твір. Власник твору має право вміщувати його на публічних виставках без виплати авторові додаткової винагороди.
		Таким чином, застосування позивачем приписів  Закону України «Про авторське право та суміжні права» стосовно дозволу автора на використання і сплати автору винагороди, чи будь-яких інших компенсацій, є неправильним, оскільки згідно Прикінцевих положень Закону він застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності .
		          Стосовно пред'явлених позовних вимог про стягнення компенсації за порушення майнових прав інтелектуальної власності у розмірі 100 мінімальних заробітних плат  -121 800,00 грн., та в подальшому довільно їх розрахованих,  судом  встановлено наступне.
		Відповідно до ст.ст.58,59 ЦПК України, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджується кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, в порядку, передбаченому статтями 185,187,189 ЦПК України. 
		Згідно п.п. 23, 27 Постанови Племуму Верховного Суду України  «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12.06.2009 року при розгляді справ, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів
		Вищим господарським судом України у Постанові від 05.06.2012 року у справі №10/155-10-4437, та в оглядовому листі ВГСУ від 19.11.2013 року №01-06/1658/2013 (пункт 2) «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності», зазначено щодо необхідності  дослідження судом при встановленні факту  наявності порушень авторського права, та відповідно настання відповідальності за такі порушення, наявності або відсутності ознак, які давали б підстави вважати, що частина твору (твір) створено власною творчою працею автора, результати якої мають оригінальний характер; коли саме була оприлюднена частина твору (твір в цілому), щодо якої позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, тобто з якого часу цей об'єкт авторського права став доступним для публіки та які докази про це свідчать; чи слід вважати зображення об'єкту авторського права, щодо якого позивач отримав правову охорону продуктом його власної творчості, або воно було запозичено ним у якийсь спосіб у інших осіб. 
		          Згідно тверджень позивача, відповідачем здійснюється тривале порушення його майнових прав. Проте, позивачем не доведено фактів протиправної, винної поведінки відповідача, причин-наслідкового зв'язку між фактами порушень майнових прав та дій відповідача.
		У пункті 33 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 № 04-5/1107 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (з подальшими доповненнями) зазначено також, що розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин; відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. 
		Стягнення компенсації, за приписами пункту «г» частини 1 статті 52 Закону №3792 передбачена лише у випадку неможливості обрахування збитків або стягнення доходів. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування  збитків чи стягнення доходу суд в межах цієї частини статті визначає розмір компенсації враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
		Таким чином посилання позивача, що використання ТОВ «Фабрикант» при виготовленні його продукції твору «Розробка дизайну «печиво ІНФОРМАЦІЯ_1» у відповідності до зареєстрованого за Свідоцтвом НОМЕР_1 від 17.04.2012 року зображення, порушує його майнові права як автора, не грунтуються на Законі. 
		Суд не приймає до уваги самостійно визначений позивачем розрахунковий метод обчислення сум предявлених компенсації як такий, що грунтується на припущеннях,  а не на фактичних обставинах.
		За таких обставин у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки вони є безпідставні, а також не знайшли свого підтвердження і обґрунтування у судовому засіданні по справі.
		          Керуючись  ст. ст.  208, 209, 212,  215,  ЦПК України, ст.ст. 420, 435, 440, 441, 443, 461, 462, 466 ЦК України, Законом України «Про охорону прав на промислові зразки» Законом України «Про авторське право та суміжні права», суд - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрикант» про захист авторського права та виплату компенсації -  відмовити.
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня   проголошення рішення.
		Рішення набирає законної чинності після закінчення десятиденного строку для   подання   апеляційної скарги, якщо   скаргу   не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано,   набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		 
		                    Суддя                                                               Л.О. Мєркулова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...