Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-44487св13 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.08.2014. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		       9 липня  2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України
		з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:          
		головуючого:            Олійник А.С.  
		          суддів:                       Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,   
		                                              Карпенко С.О.,  Савченко В.О.                             
		                                                
		розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- ОСОБА_5, про визнання недійсним заповіту за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 6 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 3 жовтня     2013 року,
		                                               в с т а н о в и л а:
		 
		У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що  внаслідок хвороби його батько - ОСОБА_6   під час складання заповіту від 5 квітня    2001 року  на ім'я ОСОБА_4  не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Враховуючи викладене, позивач просив визнати указаний заповіт недійсним.
		 
		Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 6 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 3 жовтня 2013 року, позов задоволено.
		 
		Визнано недійсним заповіт від 5 квітня 2001 року, складений ОСОБА_6 на користь  ОСОБА_4, посвідчений  державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори  Черкаської області, зареєстрований в реєстрі за № 1-1994. 
		 
		У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 6 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 3 жовтня 2013 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи,  перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає  частковому задоволенню.  
		Судами встановлено, що 5 квітня 2001 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким заповідав усе майно ОСОБА_4
		ОСОБА_6  помер 16 січня 2009 року.
		Актом № 202 амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи від 26 квітня 2011  року встановлено, що на час складання заповіту від 5 квітня 2001 року ОСОБА_6 виявляв ознаки тривалого важкого психічного розладу - «органічного амнестичного розладу, обумовленого, на думку комісії, комплексом наявних у під експертного соматно-неврологічних, в тому числі ендокринологічних захворювань, що позбавляло його на вказаний період часу здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними». 
		Актом № 7 посмертної комісійної  судово-психіатричної експертизи від 8 січня 2013  року Київського міського центру судово-психіатричних експертиз встановлено, що ОСОБА_6 у період складання заповіту від 5 квітня 2001 року виявляв ознаки органічного амнестичного синдрому (F04 згідно МКХ-10) і за своїм психічним станом у зазначений період часу не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у період складання заповіту від 5 квітня 2001 року за своїм психічним станом ОСОБА_6 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, що підтверджується актом №  202 амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи від 26 квітня 2011 року та актом № 7 посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи від 8 січня 2013 року.
		 
		Такі обставини судами попередніх інстанцій встановлені з додержанням норм процесуального права. 
		При цьому суди керувалися нормами ЦК України 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.
		З оспорюваного заповіту вбачається, що він складений  5 квітня        2001 року, тобто  в період чинності ЦК Української РСР 1963 року. 
		Згідно з пунктами 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року і застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. 
		Оскільки спірні правовідносини виникли 5 квітня 2001 року, до них слід застосовувати норми ЦК Української РСР 1963 року. 
		Відповідно до ст. 55 ЦК Української РСР, чинного на час складення заповіту, угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною. 
		Для визначення наявності такого стану в момент складення заповіту  суд призначає судово-психіатричну експертизу. 
		Задовольняючи  позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі, дав їм належну оцінку і, з урахуванням встановлених обставин справи і вимог        ст. ст. 10, 60 ЦПК України, обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання заповіту недійсним. 
		Зроблений у судових рішеннях висновок ґрунтується на поданих сторонами доказах, відповідає фактичним обставинам справи, порушень норм процесуального права при проведенні оцінки доказів не встановлено.
		Разом з цим, судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин норми ЦК України від 2003 року, який набув чинності з 1 січня 2004 року, і спірні правовідносини, що виникли у 2001році, не регулює. 
		Згідно зі ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню. 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням  нового рішення про задоволення позову. 
		Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 
		в и р і ш и л а:         
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.  
		                             Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від             6 серпня 2013 року і ухвалу апеляційного суду Черкаської області від                3 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення. 
		                              Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,  - ОСОБА_5, про визнання недійсним заповіту задовольнити. 
		 
		Визнати недійсним заповіт від 5 квітня 2001 року, складений ОСОБА_6  на користь  ОСОБА_4, посвідчений  державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори  Черкаської області, зареєстрований в реєстрі за            № 1-1994.            
		Рішення  оскарженню не підлягає. 
		Головуючий                                                                       А.С.Олійник 
		 
		 
		Судді:                                                                                   В.І.Амелін    
		                                                            
		 
		                                                                                            Т.П.Дербенцева
		 
		 
		                                                                                            С.О.Карпенко
		 
		 
		                                                                                            В.О.Савченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...