Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/12822/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 09.09.2014. Зареєстровано: 09.09.2014. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2014.
Дата набрання законної сили: 05.10.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		м. Київ
		05 вересня 2014 року                           15 год. 21 хв.                                    № 826/12822/14
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді     Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивачів та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
		ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва 01 вересня 2014 року надійшов позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - позивачі) до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві  (далі - відповідач) про визнання незаконною бездіяльності відповідача, допущеної під час розгляду клопотань позивачів стосовно оформлення набуття ними громадянства України відповідно до ст. 8 Закону України "Про громадянство", а також зобов'язання відповідача прийняти рішення про набуття громадянства України позивачами на підставі ст. 8 Закону України "Про громадянство".
		В обґрунтування позову представник позивачів зазначила, що бездіяльність відповідача щодо не оформлення набуття позивачами громадянства України відповідно до ст. 8 Закону України "Про громадянство України" (далі - Закон) суперечить нормам законодавства, а тому підлягає визнанню незаконною, що, у свою чергу, є підставою для зобов'язання відповідача прийняти рішення про набуття позивачами громадянства України. 
		Ухвалою суду від 01 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
		У ході судового розгляду справи представник позивачів підтримала позов та просила задовольнити його повністю.
		Представник відповідача визнала позов повністю, надавши суду у судовому засіданні 05 вересня 2014 року письмову заяву про визнання позову.
		Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
		ВСТАНОВИВ:
		Позивачі 05 липня 2014 року звернулися до відповідача із письмовими клопотаннями та доданими до них документами, перелік яких визначено законодавчо, про оформлення набуття громадянства України відповідно до ст. 8 Закону.
		За результатами розгляду таких клопотань та документів листами відповідача від         11 липня 2014 року № 1-16/вх969-2 та № 1-16/вх968-2 позивачів повідомлено, що рішення про оформлення набуття громадянства України на підставі ст. 8 Закону не прийнято, оскільки у наданому до пакету документів рішенні Дубровицького районного суду Рівненської області від 12 квітня 2000 року не встановлено факт постійного проживання на території України батька позивачів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 24 серпня 1991 року, а встановлено тільки факт його проживання, що не дає правової підстави для оформлення набуття позивачами громадянства України відповідно до Закону.
		Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, допущеною під час розгляду клопотань позивачів стосовно оформлення набуття ними громадянства України відповідно до ст. 8 Закону, позивачі звернулись з даним позовом до адміністративного суду.
		Як уже зазначено вище, у судовому засіданні 05 вересня 2014 року представник відповідача визнала позов повністю, надавши суду письмову заяву про визнання позову.
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 51, ч.ч. 1, 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково. 
		Відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
		Судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 4 ст. 51, ч. 4 ст. 112 КАС України, суд не приймає визнання адміністративного позову відповідачем і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
		Відповідно до ч. 3 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
		Перевіривши надану для розгляду та вирішення заяву на предмет відповідності викладеним нормам, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що визнання представником відповідача позову не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи чи законні інтереси, тому визнання позову підлягає прийняттю судом.
		Суд зазначає, що право представника відповідача на повне визнання позову підтверджується наявною у матеріалах справи копією довіреності від 05 вересня 2014 року № 1-13/2313.
		При цьому, суд погоджується з доводами представника позивачів щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки доказів, які містяться у матеріалах справи, та аналізу наступних норм і обставин.
		Так, згідно з ч. 1 ст. 8 Закону, особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або     під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
		Тобто, з викладеної норми вбачається, що особа, один з батьків якої народився або постійно проживав до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", є іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, реєструється громадянином України.
		У матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 12 квітня 2000 року у справі № 2-257 (2000 рік), яким встановлено факт проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в селі Мочулище Дубровицького району із 01 січня 1991 року по 21 травня 1993 року. 
		Вказане рішення набрало законної сили 25 квітня 2000 року.
		Також, у матеріалах справи містяться копії матеріалів справи № 2-257 (2000 рік), надані Дубровицьким районним судом Рівненської області на запит суду.
		Слід зазначити, що факт того, що ОСОБА_4 є батьком позивачів, відповідачем не заперечується.
		Отже, зважаючи на те, що батько позивачів у період до 24 серпня 1991 року проживав на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", що встановлено у судовому порядку, за переконанням суду, позивачі мають законні підстави для оформлення набуття ними громадянства України згідно зі ст. 8 Закону.
		Крім того, у судовому засіданні 05 вересня 2014 року представником позивачів надано суду копії атестату про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_1 та додатку до нього, а також диплому бакалавра серії НОМЕР_2 та додатку до нього, якими підтверджується отримання позивачами освіти в Україні, отже, як наслідок, факт їх проживання на території України. 
		Однак, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, відповідачем не прийнято рішення про оформлення набуття позивачами громадянства України на визначеній Законом підставі. 
		Суд критично ставиться до викладеного у листах № 1-16/вх969-2 та № 1-16/вх968-2 твердження відповідача про те, що рішення про оформлення набуття позивачами громадянства України на підставі ст. 8 Закону не прийнято, оскільки Дубровицьким районним судом Рівненської області встановлено тільки фат проживання батька позивачів в селі Мочулище Дубровицького району Рівненської області. Поряд з цим, факт постійного проживання вказаної особи на території України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" до 24 серпня 1991 року є невстановленим. 
		Зокрема, чинне законодавство не містить визначення поняття "постійне проживання". 
		Законом визначено поняття "безперервне проживання на території України" - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. 
		Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" містить визначення поняття "місце перебування" - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, а також поняття "місце проживання" - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
		У Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" міститься визначення поняття "постійне місце проживання" - місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).
		Враховуючи викладену норму, слід зазначити, що факт проживання ОСОБА_4 в селі Мочулище Дубровицького району із 01 січня 1991 року по 21 травня 1993 року, тобто більше, ніж рік, встановлено у судовому порядку. 
		У матеріалах справи наявна копія довідки, виданої виконкомом Мочулищенської сільської ради народних депутатів Дубровицького району Рівненської області, якою підтверджується факт проживання ОСОБА_4 в селі Мочулище Дубровицького району протягом 1991-1992 років по 21 травня 1993 року без прописки.
		Також, у матеріалах справи міститься копія довідки, виданої КСП "Мир" Дубровицького району Рівненської області, відповідно до якої, ОСОБА_4 дійсно протягом 1991-1992 років по 21 травня 1993 року працював постачальником у вказаному КСП.
		У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що відповідачем не прийнято рішення за результатами розгляду клопотань позивачів та долучених до них документів, хоча нормами законодавства чітко передбачено, що відповідач повинен або прийняти рішення про оформлення набуття особою громадянства України, або рішення про відмову у задоволенні клопотання про таке оформлення.
		Зокрема, згідно з п. 94 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (у редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006), Головне управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України.
		Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України, а стосовно поновлення особи у громадянстві України також відсутні передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, начальник головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступник приймає рішення про оформлення набуття особою громадянства України.
		Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України, або стосовно поновлення особи у громадянстві України також будуть встановлені передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, начальник головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України.
		Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, враховуючи надання позивачами відповідачу разом із клопотаннями усіх необхідних документів, а також зважаючи на визнання представником відповідача позову повністю, суд прийшов до висновку про наявність підстав для його задоволення.
		Відповідно до ч.ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
		Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
		На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
		Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представником позивачів не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивачів здійснені ними судові витрати відповідно до задоволених вимог.
		Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 112, 122, 136, 158-163, 167 КАС України, суд -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Прийняти визнання представником Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві адміністративного позову.
		2. Адміністративний позов задовольнити повністю.
		3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, допущену під час розгляду клопотань ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосовно оформлення набуття ними громадянства України відповідно до ст. 8 Закону України "Про громадянство України".
		4. Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві прийняти рішення про оформлення набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 громадянства України на підставі ст. 8 Закону України "Про громадянство України".
		 
		Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
		 
		Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
		Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		 
		Суддя                                                                                                             В.М. Данилишин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...