Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/8679/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 15.09.2014. Зареєстровано: 15.09.2014. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2014.

Результат оскарження 15.10.2015 Верховний Суд: скасовано рішення першої та апеляційної інстанцій повністю і закрито провадження у справі
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		10 вересня 2014 року                     09:30                               № 826/8679/14
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: 
		головуючого судді - Шулежка В.П., 
		при секретарі судового засідання - Пасічнюк С.В.,
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Громадського об'єднання «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» до Київської міської ради, за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГРА», Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення,- 
		В С Т А Н О В И В:
		З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Громадське об'єднання «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» (далі - позивач, Об'єднання) до Київської міської ради (далі - відповідач, Київрада), за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГРА» (далі - третя особа 1, ТОВ «ВАГРА»), Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа 2) про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013 року №419/9907 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «ВАГРА» земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва».
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час прийняття даного рішення відповідачем було допущено ряд значних порушень положень чинного законодавства, які призвели до протиправного прийняття даного рішення.
		Крім того, позивач посилається на положення статуту Об'єднання, де закріплено головну мету діяльності Об'єднання - досягнення демократичного громадянського суспільства шляхом підвищення правової культури серед громадян, господарюючих суб'єктів (юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців) та суб'єктів владних повноважень; сприяння та допомога в побудові демократичного суспільства шляхом контролю та правового впливу на суб'єктів владних повноважень під час та/або за результатами вчинення такими суб'єктами певних дій, бездіяльності або винесення рішення, із недотриманням положень чинного законодавства; захист прав та інтересів громадян України від протиправних дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
		З огляду на викладені положення статуту, для досягнення зазначеної ним мети та виконання завдань Об'єднання в установленому законодавством порядку на всіх структурних рівнях, вважаючи, що відповідачем у порушення норм діючого законодавства України прийнято протиправне рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
		Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях та зазначив, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства та жодним чином не порушує прав та інтересів позивача.
		Представник третьої особи 1 заперечував проти позовних вимог, вважає їх безпідставними, та такими що не підлягають задоволенню.
		Третя особа 2 не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заяви про розгляд справи за її відсутності не подавала, письмових заперечень проти позову не надала.
		Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які  беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.  
		З огляду на наведене та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.
		Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне. 
		З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ВАГРА» звернулось до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку.
		На підставі статей 93, 120, 123, 124 Земельного кодексу України, Київрада прийняла рішення від 18.04.2013 року №232/9289, яким надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ВАГРА» на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва орієнтовною площею 0,15 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) в довгострокову оренду на 10 років для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку.
		В подальшому, рішенням Київради від 23.10.2013 року №419/9907 передано ТОВ «ВАГРА» у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.
		Позивач, вважаючи, що відповідачем вказане рішення прийнято з порушенням вимог законодавства, звернувся з позовом про визнання його протиправним та скасування.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. 
		Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 
		Положеннями ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом. 
		Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. 
		Підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів правовідносин, на регулювання яких видано спірний акт. 
		Акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. 
		У відповідності до ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Згідно із ч. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України: місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
		Відповідно до ст.ст. 143, 144 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Положеннями ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що Київська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від її імені та її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Відповідно до ст.5, ст. 6 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Київська міська рада, яка діє на території міста Києва як суб'єкт права власності від імені та в інтересах територіальної громади здійснює правомочності щодо володіння, користування й розпорядження об'єктами права комунальної власності.
		Згідно зі ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
		Статтею 6 Закону України «Про столицю України місто Київ» передбачено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.
		Таким чином, саме Київська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста розпоряджається майном, в тому числі, надання в користування земель державної чи комунальної власності. 
		Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Згідно ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема:
		розпорядження землями територіальної громади міста;
		передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
		надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
		вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом;
		припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом;
		вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
		Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.
		Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України, Київська міська державна адміністрація у межах її території передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. 
		Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до свої повноважень передають у власність або користування такі земельні ділянки. 
		Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ст. 124 Земельного кодексу України). 
		Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВАГРА» на підставі договору купівлі-продажу являється власником адміністративного будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 25.
		Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ВАГРА» за вищевказаною адресою передбачено відвести земельну ділянку в оренду площею 0,1521 га для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку за рахунок міських земель. Не наданих у власність чи користування.
		З метою отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку ТОВ «ВАГРА» звернулось до відповідача з відповідним клопотанням. 
		Розглянувши подане клопотання, на підставі статей 93, 120, 123, 124 Земельного кодексу України, Київрада вирішила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ВАГРА» на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва орієнтовною площею 0,15 га, що оформила рішенням від 18.04.2013 року №232/9289.
		Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ВАГРА» можливо не погоджений із структурними підрозділами у сфері містобудування та архітектури. 
		Однак, вказані твердження судом не беруться до уваги, оскільки відповідно до статті 5 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 року №63/9120, у разі подачі клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою будівництва (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єктів будівництва (будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури та інші об'єкти) Департамент земельних ресурсів надсилає клопотання з доданими до нього документами до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який у триденний термін надає Департаменту земельних ресурсів висновок щодо відповідності заявленої ініціативи містобудівній документації або ситуації, а також щодо наявних містобудівних умов і обмежень.
		В матеріалах справи міститься проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в якому наявний позитивний висновок Департаменту містобудування та архітектури від 18.03.2013 року №3247/0/12/19-13 щодо відповідності заявленої ініціативи містобудівній документації або ситуації та наявних містобудівних умов та обмежень, а також погодження інших зацікавлених органів.
		Крім того, позивач зазначає, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення не досліджено питання погодження меж земельної ділянки із сусідніми землекористувачами. 
		Однак, в матеріалах проекту землеустрою міститься акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 24.04.2013 року, який підписано представниками суміжних землекористувачів, які претензій до існуючих меж земельної ділянки вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва не заявляють. 
		З огляду на вищенаведене, суд не вбачає порушень чинного законодавства Київською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки при прийнятті спірного рішення відповідач діяв в межах своїх повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі відповідної документації. 
		В той час, як зазначено в постанові Верховного суду України № 21-1115во10 від 10.04.2012 року, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.
		Отже, під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, позивач повинен зазначити, які саме його права або законні інтереси порушено рішенням та діями суб'єкта владних повноважень.
		Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/30785/13 від 01.10.2013 року.
		З аналізу змісту рішення Київської міської ради від 23.10.2013 року №419/9907 вбачається, що воно не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.
		Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. 
		Частинами 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70).
		Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		В даному випадку, суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Натомість, позивач не довів суду та не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог. 
		З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
		 
		Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		В задоволенні адміністративного позову Громадського об'єднання «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» відмовити повністю.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва  апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду. 
		Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
		 
		 
		Суддя                                                                                                            В.П. Шулежко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...