Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 546/848/14-а : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.09.2014. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 серпня 2014 р.Справа № 546/848/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
		Головуючого судді: Філатова Ю.М.
		Суддів: Водолажської Н.С. ,  Бенедик А.П. 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами  ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області  на постанову Решетилівського районного суду Полтавської області від  24.07.2014р. по справі №  546/848/14-а
		за позовом       ОСОБА_1         
		до       Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області                        
		про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
		ВСТАНОВИЛА:
		Позивач, ОСОБА_1,  звернувся  до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Решитилівському районі Полтавської області, в якому просив: 1) визнати дії Управління Пенсійного фонду в Решетилівському районі Полтавської області щодо відмови позивачу  в перерахунку державної та додаткової пенсії в розмірах,  встановленої статтями 50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" протиправними; 2)зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області провести позивачу, починаючи з 20 січня 2014 року нарахування та виплату пенсії, передбаченої ч.4 ст.54, ст.50 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно, з урахуванням проведених виплат; 3) зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Решетилівському районі Полтавської області подати звіт до суду першої інстанції про виконання судового рішення на протязі 1 місяця з дня набрання законної сили  постанови суду.
		Постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 24.07.14 року зазначений позов задоволений частково.
		Визнано неправомірними дії  Управління Пенсійного Фонду України в Решитилівському районі Полтавської області щодо відмови у перерахунку  та виплаті позивачу  державної та додаткової пенсії у розмірі, встановленому статтями 50, 54 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
		Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Решитилівському районі Полтавської області із врахуванням проведених виплат здійснити з 20.01.2014 року перерахунок та виплату державної пенсії позивачу відповідно до вимог  ч.4 ст.54 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
		Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Решитилівському районі Полтавської області, починаючи з 20 січня 2014 року, із врахуванням проведених виплат здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії позивачу відповідно до вимог ст.50 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В задоволені іншої частини  позовних вимог відмовлено.
		Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
		Позивач також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції,  змінити постанову Решетилівського районного суду Полтавської області від 24.07.14 року, шляхом доповнення  резолютивної частини вищезазначеної постанови  абзацом п'ятим наступного змісту: "Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Решитилівському районі Полтавської області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання  законної сили постановою суду."
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 197 та ч. 1 ст. 195 КАС України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження та в межах доводів апеляційної скарги.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом III групи, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
		В червні 2014 року позивач звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в Решитилівському районі Полтавської області з заявою нарахувати  та виплачувати згідно статей 50, 54 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" державну пенсію, як постраждалому  від  Чорнобильської  катастрофи 1-ої категорії, інваліду III групи у розмірі  не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, визначеної на рівні  прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили  працездатність та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком з 01.01.2014 року та провести відповідні виплати.
		Листом Управління Пенсійного Фонду України в Решитилівському районі Полтавської області від 04.07.2014 року  № 27/0-02 повідомлено, що розмір виплати пенсії  визначається постановою  Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською  катастрофою. 
		Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом, вважає, що дії відповідача є незаконними, порушують його права, а тому просить визнати дії відповідача щодо відмови нараховувати та виплачувати йому з 20.01.2014 року державної та додаткової пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
		Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист   громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".   
		Пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б)   додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію (ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
		Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ч. 1  ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам 3групи - 50% мінімальної пенсії за віком.
		Згідно з ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону України від  05.10.06 р. N 231-У) встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
		Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
		Разом з тим, 14.06.11 р. Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19.06.11 р. Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
		Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнані такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.
		Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
		Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.12 р. визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2. 1, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
		Також, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України  "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
		Згідно ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
		З аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011 та 2012, 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.
		На виконання вищевказаних вимог, постановами Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.11 р. та № 1210 від 23.11.11 р. були визначені мінімальні розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Отже, у період з 23.07.11 р. по 31.12.13 р. розмір основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинен визначатися відповідно до вказаних постанов КМУ.
		В свою чергу, Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було передбачено обмежень щодо застосування ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у період з 20.01.14 р. має право на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, який встановлено положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
		Посилання відповідача на той факт, що пенсія позивачу у спірний період була проведена та виплачена у розмірі визначеному постановами КМ України № 745 від 06.07.11 р. та № 1210 від 23.11.11 р., колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки застосування зазначених постанов було розраховано на бюджетний період в 2011 та 2012, 2013 бюджетних роках, а тому у період з 20.01.14 р. вказані постанови застосуванню не підлягали.
		На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачу у період з 20.01.14 р. перерахунок та виплату щомісячної основної державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі, який визначено ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		Відносно доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Вказаній нормі кореспондуються положення абз. 7 п. 4 ч. 1 ст. 163, абз. 5 п. 4 ч. 1 ст. 207 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
		Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень-відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. У разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття постанови у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви, оскільки, згідно з ч. 4 ст. 257 КАС України в подальшому, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
		Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів дійшла висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в резолютивній його частині має бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі. Разом з цим, слід зазначити, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		Враховуючи викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни постанови суду першої інстанції з підстав, викладених в апеляційній скарзі.              
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення. За таких обставин, позивач не позбавлений можливості звернутися до Решетилівського районного суду Полтавської області в порядку п. 1 ч. 1 ст. 168 КАС України із заявою про ухвалення додаткової постанови та вирішити заявлене у адміністративному позові клопотання про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили.
		Відповідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Наведені вище обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення  частково позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційних скарг його не спростовують.
		Зважаючи на те, що постанова Решетилівського районного суду Полтавської області від  24.07.2014р. прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
		Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200,  п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційні скарги ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області  залишити без задоволення.
		Постанову Решетилівського районного суду Полтавської області від 24.07.2014р. по справі №  546/848/14-а залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис)  (підпис) Водолажська Н.С.    Бенедик А.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...