Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-49092св13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.09.2014. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Ухвала
		іменем україни
		 
		10 вересня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		головуючого Макарчука М.А.,суддів:  Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,Маляренка А.В.,Писаної Т.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» про визнання відмови у прийнятті на роботу неправомірною, зобов'язання укласти трудовий договір, визнання роботи не специфічною, визнання недотримання порядку складання звіту про наявність вакансій та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня  2013 року, 
		в с т а н о в и л а: 
		У травні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд визнати відмову відповідача у прийнятті його на роботу необґрунтованою, зобов'язати відповідача укласти з ним трудовий договір з 13 травня 2010 року, визнати роботу оператора комп'ютерного набору не специфічною, яка може виконуватися виключно особами певної статі та віку, визнати, що відповідач станом на 16 квітня 2010 року недотримався порядку складання форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» та у відшкодування заподіяної моральної шкоди стягнути з відповідача 5 000 грн.
		Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він з 2009 року перебуває на обліку як безробітний у Святошинському районному центрі занятості.  У травні 2010 року він, за направленням центру зайнятості, звернувся до відповідача для працевлаштування на вакантну посаду оператора комп'ютерного набору, однак йому було відмовлено у прийнятті на роботу, оскільки відповідачу зазначену посаду була необхідна жінка віком від 30 до 45 років. Позивач вважає, що відмова відповідача у прийнятті його на роботу є незаконною тому, що робота оператора комп'ютерного набору не є специфічною роботою, яка може виконуватися виключно особами певної статі та віку. Тобто відповідач не мав правових підстав при заповненні форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» вносити до неї інформацію, що на зазначену вакансію потрібна жінка віком від 30 до 45 років.
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від                29 жовтня 2013 року, у вищезазначеному позові відмовлено.
		У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Відмовляючи у задоволенні пред'явленого позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що прийняття на роботу позивача буде порушувати законні права та інтереси інших працівників-жінок, оскільки відповідачем, з урахуванням специфіки роботи, створено особливі умови щодо охорони праці жінок (а. с. 11−15). 
		Такий висновок судів є правильним, відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які правильно застосовані з огляду на наступне.
		Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (далі −   ПАТ «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект») про визнання відмови у прийнятті на роботу незаконною, що відбулась внаслідок дискримінації за ознакою статі, та відшкодування моральної шкоди відмовлено (а. с. 11−17).
		Зазначеним рішенням встановлено наступні обставини, а саме: відповідач відмовив позивачу у прийнятті на роботу у зв'язку з тим, що на вакантну посаду необхідна жінка 30−45 років та відсутні інші вакантні посади.
		Крім того, судом встановлено, що позивач не належить до осіб, з якими відповідач був зобов'язаний укладати трудовий договір (запрошені на роботу в порядку переведення (ст. 24 КЗпП України), молоді спеціалісти, яких в установленому порядку направлено на роботу в дану організацію відповідно до ст. 197 КЗпП України).
		Судом встановлено, що вакантна посада оператора комп'ютерного набору, була наявна в бюро комп'ютерного набору документації, яке, у свою чергу, входить до відділу випуску проектної проекції відповідача. У зазначеному відділі працюють 29 осіб (у тому числі у бюро комп'ютерного набору документації 5 осіб) виключно жіночої статі.
		Відповідно до п. 1.8 державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98 «Гігієнічні вимоги до організації роботами з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин», затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10 грудня 1998 року № 7, керівники державних органів, підприємств, організацій та установ незалежно від форми власності й підлеглості, в порядку забезпечення виробничого контролю, зобов'язані впорядкувати робочі місця користувачів ЕОМ та ПЕОМ з ВДТ відповідно до вимог цих Правил та забезпечити виконання гігієнічних вимог з організації роботи для операторів комп'ютерного набору.
		У зв'язку з зазначеним відповідачем, враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму для працівниць (жінок) бюро комп'ютерного набору документації, були створені відповідні санітарно-побутові умови. Крім цього, вільних площ для організації окремого санітарно-побутового приміщення для робітників чоловічої статі у відповідача немає. Таким чином, прийняття на зазначену посаду особу іншої статі призведе до порушення прав інших працівників (жінок).
		Враховуючи, що в зазначеному відділі працюють 29 осіб (у тому числі у бюро комп'ютерного набору документації 5 осіб) виключно жіночої статі, відповідачем відповідно до п. 1.8 Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98 «Гігієнічні вимоги до організації роботами з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин» з метою охорони праці жінок створено відповідні санітарно-побутові умови. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» не вважаються дискримінацією за ознакою статі: спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини; обов'язкова строкова військова служба для чоловіків, передбачена законом; різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом; особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов'язані з охороною їх репродуктивного здоров'я; позитивні дії. 
		Відмовляючи у позові ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про те, що прийняття на роботу позивача буде порушувати законні права та інтереси інших працівників-жінок, оскільки відповідачем, з урахуванням специфіки роботи, створено особливі умови щодо охорони праці жінок. 
		Разом з тим суд надавши оцінку зібраним по справі доказам, дійшов правильного висновку про відмову ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки не було надано будь-яких належних та допустимих доказів щодо заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, її розміру та наявності вини відповідача. 
		Наведені в скарзі доводи не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень.
		За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
		Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		у х в а л и л а: 
		Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
		Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року залишити без змін. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                   М.А. МакарчукСудді: А.О. Леванчук  А.В. Маляренко  В.А. Нагорняк  Т.О. Писана

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...