Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 317/1257/14-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.09.2014. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2014.
Дата набрання законної сили: 29.09.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                            
		                                                                                                            Справа № 317/1257/14-а
		                                                                                                            №/п 2-а/317/27/2014
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		16 вересня 2014 року                                                                      м. Запоріжжя
		Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
		головуючого - судді Гончаренка П.П.
		при секретарі - Поповій О.
		розглянувши у відкритому судовому засідання справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Августинівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, третя особа Територіальна державна інспекція з питань праці у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Августинівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, третя особа: територіальна Державна інспекція з питань праці у Запорізькій області, про скасування розпорядження голови органу місцевого самоврядування, поновлення на роботі на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що з 19.08.2004 року він працював на посаді спеціаліста-землевпорядника виконавчого комітету Августинівської сільської ради після переведення його на цю посаду як такого, що пройшов конкурс (розпорядження сільського голови № 15-к від 18.08.2004 року). За весь час роботи до нього не було жодних претензій та жодного разу він не притягувався до дисциплінарної відповідальності. 06.09.2010 року за розпорядженням сільського голови Августинівської сільської ради ОСОБА_2 позивача було звільнено за посади спеціаліста-землевпорядника на підставі абзацу 2 статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» у зв'язку з порушенням етики службовця місцевого органу самоврядування, перевищення своїх повноважень, заподіянням значної моральної шкоди авторитету сільської ради та порушенням присяги, передбаченої ст. 11 згаданого Закону. З розпорядженням сільського голови Августинівської сільської ради позивач згоден, вважає своє звільнення незаконним, так як доводи, викладені у розпорядженні Августинівського сільського голови, не відповідають фактичним обставинам. Просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Августинівського сільського голови Запорізького району Запорізької області № 03-к від 06.09.2010 року, поновити його на роботі на посаді спеціаліста-землевпорядника виконавчого комітету Августинівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, стягнути з Августинівської сільської ради Запорізького району Запорізької області середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		          В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат ОСОБА_4 підтримали позов, просили суд його задовольнити в повному обсязі, пояснили, що обставини, на які є посилання у розпорядженні, не відповідають дійсності, так як 10.08.2010 року ОСОБА_1 був у відпустці та знаходився у тверезому стані, не перешкоджав пересуванню екскаватора, а конфлікт був ініційований директором комунального підприємства ОСОБА_5 та сільським головою ОСОБА_2 по причині послідуючої участі позивача у виборах на посаду сільського голови.          
		          Представник відповідача - голова Августинівської сільської ради Запорізького району Запорізької області заперечувала проти позовних вимог, просила суд відмовити у його задоволенні, надала суду письмові заперечення, вважає звільнення законним, так як ОСОБА_1 порушив етику службовця. 
		Представник третьої особи - територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області пояснив, що звільнення з підстав перебування у стані алкогольного сп'яніння (ст. 40 ч. 1 п. 7 КЗпП України) можливе лише, якщо особа перебуває в такому стані саме на робочому місці. Окрім цього, третьою особою були надані письмові пояснення стосовно можливості поновлення позивача на посаді спеціаліста-землевпорядника, з яких слідує, що інспекція не вбачає перешкод для цього. 
		Суд, вислухавши пояснення сторін у справі, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
		19.08.2004 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду (за переводом) спеціаліста-землевпорядника виконавчого комітету Августинівської сільської ради, як такого, що пройшов конкурс, того ж дня ним прийнята Присяга посадової особи місцевого самоврядування, що підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_1 (розпорядження сільського голови № 15-к від 18.08.2004 року).
		Згідно розпорядження сільського голови Августинівської сільської ради ОСОБА_2 06.09.2010 року ОСОБА_1 було звільнено з посади спеціаліста-землевпорядника виконавчого комітету Августинівської сільської ради за порушення ним Присяги, на підставі абзацу 2 статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», у зв'язку з порушенням етики службовця місцевого органу самоврядування, за те, що він, 10.08.2010 року, перебуваючи у нетверезому стані та керуючи власним автомобілем у с. Відрадне перешкоджав пересуванню екскаватора, за кермом якого знаходився працівник КП «Привітне» ОСОБА_6, намагався спровокувати бійку з причини відмови директора КП «Привітне» ОСОБА_5 проводити агітаційну роботу серед населення сільської ради на підтримку його кандидатури на посаду Августинівського сільського голови.
		З вказаним розпорядженням сільського голови 06.09.2010 року позивач не був ознайомлений, письмові пояснення ним не були надані, як того вимагає законодавство. 
		Як встановлено судом, позивач в період з 13 липня 2010 року по 14 серпня 2010р. перебував у відпустці, працював до 01 вересня 2010 року, потім пішов на лікарняний, так як захворіла дитина, в цей проміжок часу ніхто його не попереджав про звільнення. Лише 06 вересня 2010 року колишній голова ОСОБА_2 (в день звільнення) лише усно повідомив про наміри його звільнити, але з яких причин - не пояснив. 
		Суд критично оцінює пояснення представника відповідача про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення та надання пояснень, так як у випадку відмови складається відповідний Акт. Ці факти не знайшли свого відображення ні як під час судового розгляду, так і не підтверджені документами сільської ради, що надавались в судове засідання.
		Окрім цього, 16.09.2010 року, після лікарняного, ОСОБА_1 було подане письмове звернення на ім'я в.о. голови сільської ради ОСОБА_7 з проханням провести перевірку його звільнення, так як вважав його незаконним. Але відповіді на нього так і не отримав, тому і звернувся до суду з позовом. 
		Відповідно до п.1.4. посадової інструкції спеціаліста-землевпорядника Августинівської сільської  ради Запорізького району Запорізької області спеціаліст-землевпорядник сільської ради підпорядкований безпосередньо голові сільської ради та підзвітний та підконтрольний начальнику районного відділу земельних ресурсів. 
		У п. 3.11. посадової інструкції вказано, що у права позивача входить вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозр.
		Відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (ст.9 Закону) посадова особа місцевого самоврядування має право: у порядку і в межах, встановлених законом, отримувати інформацію щодо матеріалів своєї особової справи та ознайомлюватися з іншими документами, що стосуються проходження нею служби в органах місцевого самоврядування, отримувати від керівників органу місцевого самоврядування відповідні пояснення та давати особисті пояснення; вимагати проведення службового розслідування з метою спростування безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри щодо неї, тощо.
		Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» № 950 від 13.06.2000р. стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування:
		- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;
		- у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки; 
		- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
		Службове розслідування на вимогу позивача та відповідно до законодавства не було проведене. 
		Стосовно доведеності факту порушення позивачем Присяги, судом встановлено наступне.
		Норми Законів України «Про державну службу» та «Про службу в органах місцевого самоврядування» свідчать, що орган самостійно робить висновок про обставини та достатність доказів, які свідчать про порушення службовцем Присяги, але разом з тим, такий висновок про порушення Присяги має бути обґрунтованим та підтверджений належними доказами. 
		Згідно положень п.6 ч.1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», порушення Присяги може проявлятися виключно в умисних діях чи бездіяльності, тобто за таких обставин, коли нормативно чітко визначено коло обов'язків особи і зрозумілий їх зміст, особа знає про ці обов'язки і зобов'язана діяти саме таким чином, як це передбачено нормативними актами, але свідомо не виконує ці обов'язки або виконує всупереч встановленим приписам. 
		Як вбачається з наказу про звільнення, він не містить обґрунтувань, яким саме чином позивач порушив Присягу службовця органу місцевого самоврядування. а саме - відповідачем не було жодним чином аргументовано та підтверджено здійснення позивачем вчинку, який можна було б кваліфікувати, як факт порушення ним Присяги, не зазначені конкретні протиправні дії, що є перешкодою для його перебування на службі. Дані обставини є не доведеними належними доказами. 
		Про це було наголошено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.03.2014 року у даній справі за касаційною скаргою позивача на рішення судів першої та апеляційної інстанцій після попереднього розгляду справи.
		Окрім цього, відповідачем не було надано доказів на підтвердження невиконання чи неналежного виконання ОСОБА_1 службових обов'язків, перевищення ним своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням служби.
		Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
		Будь-яке звільнення особи, як у відносинах публічної служби, так і у звичайних трудових відносинах, має бути обгрунтованим, тобто, мати чітко вказану підставу для звільнення, передбачену або Кодексом законів про працю України, або Законом України «Про державну службу», або іншими спеціальними нормативно-правовими актами. 
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9, із змінами та доповненнями, звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведене лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.
		Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Таким чином, відповідачем не доведено факту допущення ОСОБА_1 порушення Присяги службовця органу місцевого самоврядування, яке б давало підстави для звільнення його з посади спеціаліста-землевпорядника. 
		Стосовно можливості поновлення позивача у зв'язку з наявністю судимості, судом встановлено наступне.
		Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 06.12.2010 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.367 ч.1 КК України (службова недбалість) та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
		В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 753/11/13-10 від 26.05.2010 року «Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби» вказано, що розглядаючи справи важливо з'ясувати, чи належить відповідно до чинного законодавства особа до таких, що мають судимість.
		Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну службу» не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які мають не зняту або не погашену судимість за вчинення злочину або на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.
		Відповідно до ч. 3 ст. 88 КК України особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.
		Відповідно до ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до основного покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
		ОСОБА_1 звільнений у зв'язку із порушенням Присяги, а не за наявність обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі, у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу», що є самостійною підставою для розірвання трудового договору.
		Окрім цього, на момент розгляду справи позивач вважається таким, що не має судимості, що не перешкоджає його поновленню на посаді. Відповідний висновок зроблений як листом Управління державної служби Головного управління Державної служби України в Запорізькій області від 14.02.2012 року № 61/ТО0830-12, так і територіальної Державна інспекція з питань праці у Запорізькій області.
		Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992р. у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. 
		Відповідно до розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.
		Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП при частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з'являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим. 
		Судом не встановлено обставин для зменшення оплати за час вимушеного прогулу, так як позивач завжди був присутній в судових засіданнях, а судові засідання призначались неодноразово для повноти, всебічності та об'єктивності розгляду справи.
		Оцінюючи правомірність дій відповідача, необхідно керуватися критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, та які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта. 
		Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
		Судом не встановлено обставин порушення позивачем Присяги службовця органу місцевого самоврядування, а також інших причин, які б перешкоджали поновленню його на посаді спеціаліста-землевпорядника. Таким чином, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 17-20, 104-106, 137, 158-163, 256 КАС України, ст.ст. 19, 38 Конституції України, ст.ст. 47, 116, 117, 147-149 КЗпП України, ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 11, 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Августинівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, третя особа Територіальна державна інспекція з питань праці у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити у повному обсязі.
		Визнати незаконним та скасувати розпорядження Августинівського сільського голови Запорізького району Запорізької області № 03-к від 06.09.2010 року.
		Поновити ОСОБА_1, на роботі на посаді спеціаліста-землевпорядника виконавчого комітету Августинівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
		Стягнути з Августинівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 64054,77 (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят чотири гривні 77 копійок) грн.
		Допустити негайне виконання постанови суду у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в розрахунку за один місяць на суму 1499,61 грн. та у цій частині видати виконавчий лист.
		Постанову може бути оскаржено протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.
		 
		 
		          Суддя:                                                                                                            П.П. Гончаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...