У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2009 року
|
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Григор'євої
Л.І.,
суддів: Балюка М.І., Данчука В.Г.,
Барсукової В.М., Луспеника
В.Г.,-
розглянувши
в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого
акціонерного товариства “Будинок побуту”,
Курахівської міської ради, третя особа - районне комунальне підприємство
“Мар'їнське бюро технічної інвентаризації”, про визнання права власності на
нерухоме майно за касаційною скаргою
Курахівської міської ради на рішення Мар'їнського районного суду
Донецької області від 23 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької
області від 21 листопада 2008 року,
встановила:
У червні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи
вимоги тим, що вона придбала у малого підприємства “Темп-2” (далі - МП “Темп-2”)
за 300 тис. крб. будинок побуту, що підтверджується касовим ордером від 17
березня 1993 року. Вказувала, що постійно користується вказаним приміщенням
більше десяти років. Просила на підставі ст. 344 ЦК України визнати за нею
право власності на зазначену приміщення будинку побуту, що розташоване за
адресою: місто Курахове, вул. Мечнікова, 22 а.
Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 23 липня 2008 року,
залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 листопада
2008 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності
на приміщення будинку
побуту, що розташоване за
адресою: м. Курахове, вул. Мечнікова, 22 а та зобов'язано районне
комунальне підприємство “Мар'їнське бюро технічної інвентаризації” провести державну
реєстрацію права власності на зазначене приміщення.
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі
Курахівська міська рада просить скасувати судові
рішення та передати справу на новий
розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування
судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Мар'їнської районної
ради народних депутатів від 28 грудня 1987 року № 269/1 введено в експлуатацію
5-поверховий жилий будинок з прибудованим приміщенням “Будинок побуту”, що
розташований за адресою: м. Курахове, вул. Мечникова, квартал 1а, збудований за
рахунок коштів треста “Донбасенергобуд” (а.с. 27).
Власником вказаного будинку було комунальне підприємство ”Курахівський
експериментальний завод спеціальних будівельних конструкцій” правонаступником
якого стало відкрите акціонерне товариство “Курахівський механічний завод”
(далі - ВАТ “КМЗ”) (а.с. 45).
Згідно з актом приймання-передачі
від 31 липня 1991 року ВАТ “КМЗ” передало на баланс кооперативного підприємства “Темп-2” приміщення комбінату
побутового обслуговування, що знаходиться в м. Курахове (а.с. 55).
Відповідно до квитанції до касового ордеру від 17 березня 1993 року ОСОБА_1
(дівоче прізвище ОСОБА_1) перерахувала на рахунок МП “Темп-2 кошти в сумі 300
тис. крб. В графі підстава вказано: приміщення “Будинок побуту” (а.с. 54, 71).
Рішенням Курахівської міської ради від 3 жовтня 2001 року прийнято в
комунальну власність територіальної громади м. Курахове житловий фонд
відкритого акціонерного товариства “Донбасенерго”, ВАТ “КМЗ”, комунального
підприємства “Курахівський завод залізобетонних конструкцій” (а.с. 28).
Актом приймання-передачі ВАТ “КМЗ” передав Курахівській міській раді 80-квартирний відомчий житловий
будинок, що розташований
за адресою м. Курахове, вул. Мечникова, 22 площею 4
598, 9 кв.м.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 на підставі ст. 344 ЦК України про визнання права власності на нерухоме
майно - приміщення Будинку побуту, суд першої інстанції, з яким погодився
апеляційний суд, виходив з того, що власником - ВАТ “КМЗ” приміщення Будинку
побуту до комунальної власності територіальної громади Курахівської міської
ради не передавалося, а передавався
тільки житловий будинок,
що розташований за
адресою м. Курахове, вул.
Мечникова, 22, та що ВАТ “КМЗ” 31 липня 1991 року передав це приміщення у
власність МП “Темп-2”, який в свою чергу 17 березня 1993 року продав це
приміщення ОСОБА_1 Оскільки вона володіє цим приміщенням понад 10 років то
підставі ст. 344 ЦК України набула права власності на це приміщення.
Однак з висновком судів не можна погодитись з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і
обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення,
ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони
посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.
Частиною 1 ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно
заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим
майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває
право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим
Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації,
виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Застосовуючи до спірних правовідносин норму ч. 1 ст. 344 ЦК України як
підставу визнання за ОСОБА_1 права власності на приміщення Будинку побуту суд
не врахував положення ст. 5 ЦК України про дію законів у
часі та п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України,
відповідно до якого правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність
поширюються на випадки, коли володіння майном розпочалося за три роки до
набрання чинності цим Кодексом.
Ураховуючи, що Цивільний Кодекс
України набрав чинності з 1 січня 2004 року (п.1. Прикінцевих та
перехідних положень Цивільного кодексу України) норми ст. 344 ЦК України
поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року, а відтак
визнання судом права власності на нерухоме майно не може мати місце раніше 1
січня 2011 року, за умови державної реєстрації нерухомого майна за такою
особою.
Крім того, виходячи з доведеності факту укладення договорів купівлі-продажу
нерухомого майна вбудованого приміщення будинку побуту 31 липня 1991 року між
ВАТ “КМЗ” та МП “Темп-2”, та 17 березня 1993 року між МП “Темп-2” і ОСОБА_1,
суд першої інстанції не врахував і не застосував норми ст. ст. 42, 44, 47, 224,
227 ЦК Української РСР та положення Закону України “Про власність”, які діяли
на час виникнення цих правовідносин.
Зробивши висновок про придбання ОСОБА_1 у власність спірного приміщення та
користування ним, суд послався на сплату нею як власником будівлі земельного
податку за користування земельною ділянкою, на якій розміщений Будинок побуту.
При цьому суд не дав оцінки тій обставині, що земельний податок сплачувався
не ОСОБА_1, а юридичною особою ЗАТ “Будинок побуту” (а.с. 6, 48-52), яким
надано довідку про те, що спірна будівля з 1997 року перебуває на його балансі
(а.с. 6, 20, 48-52).
Дійшовши висновку про те, що спірне приміщення внесено ОСОБА_1 до
статутного фонду ЗАТ “Будинок побуту”, суди не навели доказів на його
підтвердження, оскільки у п. 2.9 Статуту йдеться лише про наміри засновників
щодо формування статутного фонду.
Крім того, дійшовши такого висновку, суди разом з тим, визнали право
власності на це майно за ОСОБА_1, не врахували тим самим положення ст. 12
Закону України “Про господарські товариства” (чинного на час виникнення цих
правовідносин) про те, що майно, передане товариству його засновником
(учасником) є власністю товариства.
При ухваленні рішення суд також належним чином не перевірив і не дав
оцінки з
урахуванням положень ст. 7
Закону України від 3
березня 1998 року
№ 147/98-ВР “Про передачу об'єктів права державної та комунальної
власності” та наданих доказів заперечень Курахівської міської ради про передачу
у 2001 році ВАТ “КМЗ” спірного приміщення територіальній громаді Курахівської
міської ради як прибудованого нежилого приміщення у складі жилого будинку № 22
на вулиці Мечникова в місті Курахове.
З висновком суду першої інстанції погодився апеляційний суд, не усунув
порушення процесуальних
і матеріальних норм права, допущених судом першої інстанції.
За таких обставин ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у
цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу Курахівської міської ради задовольнити.
Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від
23 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21
листопада 2008 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Мар'їнського
районного суду Донецької області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Л.І. Григор'єва
Судді: М.І.
Балюк
В.М. Барсукова
В.Г. Данчук
Д.Д.
Луспеник