Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-24133св14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.10.2014. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		  
		01 жовтня 2014  року                                                                             м. Київ
		 
		                            Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		                  
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і 
		                                          кримінальних справ у складі:
		 
		 
		головуючого:         Кузнєцова В.О.,  суддів:Ізмайлової Т.Л.,  Наумчука М.І., Мостової Г.І.,  Остапчука Д.О.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» про визнання частково недійсним договору доручення, припинення дії яка порушує право, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2014 року,  
		 
		в с т а н о в и л а :        
		 
		У січні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» (далі -ТОВ «Кредит Колекшн Груп») про визнання частково недійсним договору доручення та припинення дії яка порушує право. Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги відсутністю згоди на передачу кредитором його персональних даних третім особам. Позивач просив визнати частково недійсним договір доручення від 23 вересня 2011 року укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та  ТОВ «Кредит Колекшн Груп» в частині передачі останньому права вимоги з 14 січня 2008 року про стягнення заборгованості із ОСОБА_6; визнати незаконними дії  ПАТ «Укрсоцбанк» стосовно передання та розголошення персональних даних ОСОБА_6 третій особі - ТОВ «Кредит Колекшн Груп»; заборонити ПАТ «Укрсоцбанк» вчиняти подальші дії стосовно персональних даних ОСОБА_6 іншим третім особам та розголошувати інформацію стосовно рахунків ОСОБА_6, платежів, сум заборгованості, банківських операцій по кредитному договору № 210/7/7 від 14 січня 2008 року. 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2014 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.  
		У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить вказані судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог, зауважуючи, що ОСОБА_6 не будучи стороною оспорюваного договору доручення не зазначив в чому полягає його порушене право. У той же час, доводи щодо розповсюдження ПАТ «Укрсоцбанк» його персональних даних спростовуються п. 3.2.6. договору кредиту № 210/7/7, згідно якого позивач надав згоду банку, зокрема на використання такої інформації. 
		Із матеріалів справи вбачається, що 14 січня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та                   ОСОБА_6 укладено кредитний договір №210/7/7, за умовами якого кредитор надав позичальнику (позивачу) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 20 тис. доларів США зі сплатою 12,5% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості 13 січня 2033 року (а.с. 6-8).   
		В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між згаданими сторонами 14  січня 2008 року укладено іпотечний договір №210/8/6, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.с.9-11).
		23 вересня 2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Кредит Колекшн Груп» укладено договір доручення, за яким повірений за дорученням довірителя приймає на себе зобов'язання за винагороду здійснювати від імені довірителя юридичні та фактичні (не юридичні) дії по стягненню строкової та простроченої заборгованості з боржників довірителя (п. 1.1) Боржниками довірителя в даному договорі розуміються фізичні та юридичні особи-підприємці, які є позичальниками довірителя. Перелік боржників, по яким доручається вчинення дій по стягненню заборгованості, сума заборгованості та інші дані, необхідні для виконання доручення, зазначаються в реєстрі боржників, який надається довірителем за формою встановленою в додатку №1 до даного договору.    
		З листа ТОВ «Кредит Колекшн Груп» (а.с. 12), направленого на адресу позивача вбачається, що з 13 серпня 2013 року ПАТ «Укрсоцбанк» надав ТОВ «Кредит Колекшн Груп» повноваження по стягненню заборгованості позивача за кредитним договором згідно з договором доручення від 23 вересня 2011 року. Водночас,            ТОВ «Кредит Колекшн Груп» від імені ПАТ «УКРСОЦБАНК» пропонує позивачу погасити заборгованість шляхом добровільної реалізації заставного майна, що надасть можливість уникнути його примусової реалізації. 
		Відповідно до ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного. 
		Отже, предметом даного договору є послуга, зокрема, ТОВ «Кредит Колекшн Груп» за дорученням ПАТ «Укрсоцбанк» бере на себе зобов'язання, які полягають у встановленні контакту з боржниками довірителя, що мають заборгованість за договором та спонуканні боржників до погашення такої заборгованості, застосовуючи при цьому обрані на власний розсуд засоби та методи у межах чинного законодавства України. 
		За умовами кредитного договору, кредитор зобов'язаний надавати інформацію про позичальника, передбачену Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» до ТОВ «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» для формування останнім кредитної історії позичальника.  Підписанням цього договору позичальник дає згоду на збір, зберігання, використання та поширення через зазначене бюро кредитних історій щодо себе (п. 3.2.6).
		Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
		Зокрема, персональними даними загального характеру є прізвище, ім'я, по-батькові, дата і місце народження, громадянство, місце проживання.
		Відповідно до вимог ч. 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
		Згідно ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Частиною 1 ст.10 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця бази щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб'єкта персональних даних чи відповідно до закону.
		Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про захист персональних даних» підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних. 
		За ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу з баз персональних даних за згодою суб'єкта персональних даних; поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Одночасно з цим, порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю бази персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону (ч.1 ст.16 Закону України «Про захист персональних даних»).
		Вищезазначені норми та поняття закріплені, крім того, і у Законі України «Про інформацію», а саме: ч.2 ст.11, - не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
		Частинами 1,2 ст.32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суди виходили із того, що спірний правочин може бути визнаний недійсним  лише з підстав і за наслідками, передбаченими законодавством. Виходячи з положень ст.ст. 203, 215, 627 ЦК України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що оспорюваним договором права позивача не порушені, оскільки не може розглядатися як надання та поширення конфіденційної інформації без згоди ОСОБА_6 в розумінні абзацу 8 ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних». Так, частиною 10 договору доручення між сторонами погоджена угода про конфіденційність, яка направлена на захист персональних даних боржника.    
		Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Позивач на виконання вимог вказаного процесуального закону не довів, що відповідач - ПАТ «Укрсоцбанк», укладаючи 23 вересня 2011 року договір доручення з ТОВ «Кредит Колекшн Груп» щодо зобов'язання здійснення дій по стягненню строкової та простроченої заборгованості, в тому числі, з боржника та передаючи повіреному реєстр боржників,  діяв в порушення вимог передбачених положеннями  ст. 32 Конституції України, ст. ст. 6, 10 та 14 Закону України «Про захист персональних даних», умов кредитного договору.
		Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права  безпідставні.
		Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін. 
		Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 
		у х в а л и л а :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2014 року залишити без змін.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий В.О. Кузнєцов Судді: Т.Л. Ізмайлова  Г.І. Мостова  М.І. Наумчук  Д.О. Остапчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...