Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/19225/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Іпотека і оренда землі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.10.2014. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  910/19225/13 01.10.14
		За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
		до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселинка»
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» 
		2) Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ»
		про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 33 324, 04 грн.
		Судді:  Пригунова А.Б.  (головуюча)
		          Гулевець О.В.
		          Бондаренко Г.П.
		Представники: 
		від прокуратури: Давиденко О.В.
		від позивача: Безносик А.О. 
		від відповідача: Горлач В.М.
		від третьої особи 1: Глущенко М.М.
		від третьої особи 2: Мостовий О.А.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселинка» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,23 га по вул. Княжий Затон, 12 у Дарницькому районі міста Києва (нормативна грошова оцінка якої складає 4 790 762 грн.), що використовується під розміщення автостоянки, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселинка» на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради 33 324,04 грн. шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовані використанням земельної ділянки без супровідних документів.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/19225/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.11.2013 р. за участю представників сторін та прокуратури, яких зобов'язано надати суду певні документи, а також залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс».
		У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Веселинка» припинило діяльність по вул. Княжий Затон, 12 у Дарницькому районі міста Києва та звільнило спірну земельну ділянку. 
		Під час провадження у справі відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі № 910/19225/13 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з припиненням Товариством з обмеженою відповідальністю «Веселинка» діяльності по вул. Княжий Затон, 12 у Дарницькому районі міста Києва та звільненням спірної земельної ділянки.
		Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
		Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
		В той же час, обставини щодо перебування/неперебування Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселинка» на спірній земельній ділянці є предметом дослідження у даній справі та встановлюється на підставі певних доказів, оцінка яких здійснюється судом.
		Відтак, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Веселинка» не свідчать про припинення існування предмету спору у даній справі та, відповідно, не є підставою для застосування п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. залучено до участі у розгляді даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ».
		Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» подало письмові пояснення по справі № 910/19225/13, у яких зазначає, що було змушене надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Веселинка» можливість безперешкодного проїзду на територію земельної ділянки № 19 у 9-му мкр. ж/м Позняки в Дарницькому районі міста Києва, у зв'язку з категоричною відмовою звільнити займану земельну ділянку.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/19225/13.
		Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. визначено колегіальний склад суду для подальшого розгляду справи № 910/19225/13 - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Спичак О.М.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. дану справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.07.2014 р.
		Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. 
		Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 р. колегіальний склад суду у справі № 910/19225/13 змінено наступним чином - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Бондаренко Г.П.
		У даному судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги.
		Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
		Представники третіх осіб заявили, що заперечують проти заявлених прокурором вимог.
		Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками судового процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
		У судовому засіданні 01.10.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Київської міської ради № 930/1591 від 26.06.2007 р. «Про вдосконалення паркування автотранспорту в місті Києві» Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в місті Києві.
		Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 1051/1051 «Про правила благоустрою міста Києва» затверджено Правила паркування транспортних засобів та визначено єдиний порядок організації та функціонування платних місць для паркування транспортних засобів.
		Відповідно до Переліку паркувальних майданчиків,  затвердженого рішенням Київської міської ради № 242/5629 від 23.06.2011 р. майданчик по вул. Княжий Затон, 12 у Дарницькому районі міста Києва закріплено за Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс».
		21.12.2012 р. між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Веселинка» укладено договір № ДНП 2012-12/28 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, за умовами якого позивач 3 зобов'язався надати відповідачу за плату право на організацію та експлуатацію 106 місця для платного паркування транспортних засобів та 12 паркувальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику по вул. Княжий Затон, 12 у Дарницькому районі міста Києва в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами та паркування їхнього автотранспорту.
		У відповідності до п. 1.3. договору відповідач набуває право на організацію та експлуатацію об'єкту з моменту набрання чинності даним договором.
		Відповідно до п. 2.2.5. договору відповідач зобов'язаний облаштувати та експлуатувати не більшу кількість місць для паркування транспортних засобів, ніж передбачено умовами договору.
		Відповідно до п.п. 3.1., 3.3. договору вартість послуг позивача 3 становить 6, 50 грн. за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу. Розрахунок за договором здійснюється шляхом оплати відповідачем у розмірі 100 % щомісячного платежу не пізніше 15-го числа поточного місяця.
		Договір, відповідно до п. 6.1., вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2013 р. до 31.12.2013 р. 
		11.09.2013 р. Державною інспекцією сільського господарства в місті Києві проведено обстеження земельної ділянки по вул. Княжий Затон, 12 у Дарницькому районі міста Києва та встановлено, що станом на 09.09.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Веселинка» на підставі договору № ДНП-2012-12/28 від 21.12.2012 р., укладеного з Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» експлуатує паркувальний майданчик, кількість машиномісць на якому має складати 118, що становить, 0 29 га вказаної земельної ділянки, в той час як перевіркою встановлено, що загальна площа займаної території під паркувальний майданчик складає 0, 53 га, що становить 213 машиномісць.
		За змістом акту Державної інспекції сільського господарства в місті Києві № 167 від 11.09.2013 р. порушення становить 95 машиномісць, що орієнтовно складає 0, 23 га.
		20.09.2013 р. Державною інспекцією сільського господарства в місті Києві проведено перевірку дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Веселинка» на земельній ділянці орієнтовною площею 0, 5343 га на території автостоянки, що знаходиться у користуванні Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» по вул. Княжий Затон, 12 у Дарницькому районі міста Києва, за результатами якої складено акт № А 387/101, у якому зазначається, що станом на 20.09.2013 р. на вказаній земельній ділянці Товариство з обмеженою відповідальністю «Веселинка» на підставі договору № ДНП-2012-12/28 від 21.12.2012 р., укладеного з Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» експлуатує паркувальний майданчик на 118 машиномісць, що замає площу 0, 29 га, однак перевіркою встановлено, що загальна площа займаної території під паркувальний майданчик складає 0, 53 га, що становить становить 213 машиномісць на земельній ділянці по вул. Княжий Затон, 12 у Дарницькому районі міста Києва.
		Також в акті зазначається, що порушення становить 95 машиномісць, що орієнтовно займає площу 0, 23 га.
		Як вбачається із вказаних актів, перевірка проводилась за відсутності посадових/уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселинка» та, при цьому, доказів повідомлення останніх про її проведення матеріали справи не містять.
		Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Веселинка» самовільно використовує частину земельної ділянки по вул. Княжий Затон, 12 у Дарницькому районі міста Києва площею 0,23 га, яка є власністю територіальної громади міста Києва, без правовстановлюючих документів, що є порушенням норм чинного законодавства України.
		Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
		Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Статтею 1, ч. 2 ст. 5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. 
		Стаття 15 Земельного кодексу України закріплює повноваження у сфері земельних відносин за центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
		Статтею 2 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
		Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. 
		Земельне законодавство, відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України, включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
		У відповідності до ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
		За приписами ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Згідно зі ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
		Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
		Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		Статтями 123 та 124 Земельного кодексу України визначено умови надання земельних ділянок комунальної власності у користування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. 
		Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
		Тож, згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.
		Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
		Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.
		Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
		Тож, виходячи з аналізу вищенаведених норм, підставою користування земельною ділянкою на умовах оренди, або на праві власності є відповідний договір, укладений у відповідності до рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства України та в межах визначеної компетенції, а також одержання державного акту на право власності на землю.
		Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
		У процесі провадження у даній справі учасників процесу було зобов'язано провести обстеження спірної земельної ділянки та скласти відповідний акт станом на вересень 2014 року.
		Прокуратурою було надано акт обстеження земельної ділянки № 1182/-02 від 15.09.2014 р. за змістом якого Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації проведено обстеження земельної ділянки по вул. Княжий Затон, 12 у Дарницькому районі міста Києва.
		В акті № 1182/-02 від 15.09.2014 р. зазначається, що земельна ділянка № 15 у 9-му мікрорайоні житлового масиву «Позняки» у Дарницькому районі міста Києва (8:000:000:000:90:005:035) перебуває у постійному користуванні Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ», загальна площа земельної ділянки відповідно до документації становить 1, 3484 га та частина ділянки використовується для розміщення паркувального майданчика. 
		Відповідно до акту № 1182/-02 від 15.09.2014 р. цільове призначення вказаної земельної ділянки - будівництво житлових будинків, в тому числі за програмою доступного житла з вбудовано-прибудованим дошкільним закладом; під час обстеження встановлене, що земельна ділянка за призначенням згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, на час обстеження не використовується; частина земельної ділянки (площею приблизно 0, 5 га) огороджена та охороняється використовується для розміщення та обслуговування паркувального майданчика.
		Проаналізувавши зміст вищевказаного акту № 1182/-02 від 15.09.2014 р., суд дійшов висновку, що останній не містить жодних відомостей про знаходження саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселинка» та/або його майна на земельній ділянці по вул. Княжий Затон, 12 у Дарницькому районі міста Києва, не міститься вказівки про площу земельної ділянки, яка використовується у якості паркувального майданчика, кількість машиномісць тощо.
		При цьому, суд звертає увагу, що при проведенні обстеження 15.09.2014 р. учасники процесу у даній справі присутні не були, документально підтверджених відомостей щодо повідомлення їх про час та місце такого обстеження матеріали справи не містять.
		Водночас, суд відзначає, що договір № ДНП-2012-12/28 від 21.12.2012 р. не містить умови стосовно оформлення повернення паркувальних місць, що розташовані на земельній ділянці по вул. Княжий Затон, 12 у Дарницькому районі міста Києва, шляхом складання відповідного акту приймання-передачі.
		Тобто, тягар доведення знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселинка» та/або його майна на земельній ділянці по вул. Княжий Затон, 12 у Дарницькому районі міста Києва та, відповідно, порушення відповідачем прав та охоронюваних інтересів держави, покладається на прокурора та позивача.
		Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із наведених прокурором обґрунтувань та наведених доводів, суд дійшов висновку що наявні у матеріалах справи документи не дають можливості дійти беззаперечного висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Веселинка» займає земельну ділянку площею 0,23 га по вул. Княжий Затон, 12 у Дарницькому районі міста Києва та використовує її під розміщення автостоянки.
		За приписами ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України підставою звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. В тому числі, до господарського суду має право звертатись прокурор в інтересах держави.
		Нормами ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України закріплено кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ані прокурором, ані позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Веселинка» вимог чинного законодавства України, що регулює земельні відносини та безпосередньо прав та охоронюваних законом інтересів держави станом на момент прийняття рішення.
		Щодо заявлених вимог про стягнення шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки площею 0,23 га по вул. Княжий Затон, 12 у Дарницькому районі міста Києва, суд  не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. 
		Між тим, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
		В той же час, оскільки ані прокурором, ані позивачем не доведено фактичного зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Веселинка» земельної ділянки площею 0,23 га по вул. Княжий Затон, 12 у Дарницькому районі міста Києва, приймаючи до уваги відсутність  всіх необхідних елементів для відшкодування шкоди, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині. 
		Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та відмовляє у його задоволенні повністю.
		Відповідно до п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.
		Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з позивачів в доход Державного бюджету України.
		Враховуючи наведене, керуючись   ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. У задоволені позову відмовити. 
		2. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 045, 00 (три тисячі сорок п'ять грн. 00 коп.) грн. - судового збору.
		3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		                    
		 
		              Повне рішення складено: 06.10.2014 р.  
		         
		               
		                Суддя                                                                        Пригунова А.Б. (головуюча)
		 
		 
		                                                                                    Гулевець О.В.
		 
		 
		                                                                                    Бондаренко Г.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...