Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/5314/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2014. Зареєстровано: 21.10.2014. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2014.
Дата набрання законної сили: 05.03.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		Справа № 815/5314/14 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 жовтня 2014 року             Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		                                                  головуючого судді - Завальнюк І.В.,                              
		                 за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Провентусмед» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові  повідомлення-рішення від 04.08.2014 року №№ 0002612202, 0002602202.
		В обґрунтування адміністративного позову позивач  (далі - Підприємство) зазначив, що висновки в акті перевірки від 17.06.2014 року № 968/15-21-22-02/37224455, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючими встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток. Позивач зазначає, що платник податків не несе автоматичну відповідальність за дії інших несумлінних платників податків, тому визначення йому податкових зобов'язань є необґрунтованим. Разом із тим, позивач зазначає, що формування витрат операційної діяльності та податкового кредиту здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, що є підставою для зменшення об'єкту оподаткування. Висновки про неправомірність включення до валових витрат та податкового кредиту ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірні та підлягають скасуванню.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.
		Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах правового поля та за наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства.
		Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
		Судом встановлено, що згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та наказу начальника ДПІ в Овідіопольському районі від 02.06.2014 р. № 345 співробітниками податкової інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Провентусмед» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Грант Тайм» за період березень, липень, грудень 2013 року, за результатами якої складений акт 17.06.2014 року № 968/15-21-22-02/37224455.
		Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Провентусмед» п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 117131 грн.; п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 111274 грн.
		На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.08.2014 року № 0002612202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 117131 гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі 58565,50 гривень, № 0002602202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 111274 гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі 27818,50 гривень.
		Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
		Судом встановлено, що між ТОВ «Провентусмед» (Покупець) та ТОВ «Грант Тайм» (Продавець) укладено договори поставки від 01.03.2013 р. № ТР-0001/03П (т.І, а.с.32-33) та купівлі-продажу від 01.11.2013 р. № 01/11/13 (т.І, а.с.34-35). За умовами цих договорів, які за змістом є ідентичними, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець, відповідно, прийняти та оплатити його вартість згідно накладних (Розділ І). Постачання товару за договорами може здійснюватися на умовах самостійного вивозу товару Покупцем зі складу Продавця, або на умовах доставки Продавцем по домовленості сторін в кожному випадку окремо (Розділ ІІ).
		На виконання вищевказаних договорів ТОВ «Грант Тайм» виписано видаткові та податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (т.І, а.с.36-50, 58-72), згідно яких Продавець поставив товар в березні 2013 р. на суму 185221,20 грн., у т.ч. ПДВ - 30870,20 грн.; в липні 2013 р. - на суму 121900 грн., у т.ч. ПДВ - 20316,17 грн.; в грудні 2013 р. - на суму 395664 грн., у т.ч. ПДВ - 65944 грн., а всього на суму 702785,20 гривень, у т.ч. ПДВ - 117130,40 гривень. 
		Розрахунки між підприємствами проведені у безготівковій формі згідно платіжних доручень, копії яких долучені до матеріалів справи (т.І, а.с. 51-57). Станом на 31.12.2013 р. по розрахунках з ТОВ «Грайнт Тайм» обліковувалась кредиторська заборгованість в розмірі 395664 грн. по рахунку 631. Витрати віднесено позивачем до валових витрат, а сплачений в ціні товару податок на додану вартість - до податкового кредиту.
		За висновками акту перевірки від 17.06.2014 року № 968/15-21-22-02/37224455: перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення по вищевказаним операціями у загальній сумі - 117131 грн., у т.ч.: березень 2013 р. - 30870 грн., липень 2013 р. - 20318 грн., грудень 2013 р. - 65944 грн.; перевіркою повноти визначення валових витрат встановлено їх завищення у загальній сумі 585655 грн. за 2013 р., в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 111274 грн.
		Предметом доказування у цій справі, який пов'язаний із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.
		На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (Постанова Верховного Суду України від 1 вересня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 4970766), докази, на які посилається позивач у справі (податкові накладні, акти виконаних робіт), є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справах цієї категорії становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту. 
		У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 N 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
		Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: 
		- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; 
		- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; 
		- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; 
		- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.
		В основу вищезазначених висновків за актом перевірки від 17.06.2014 року № 968/15-21-22-02/37224455 покладено податкова інформація, яка в силу пп.83.1.2 п.83.1 ст.83 ПК України, є підставою для висновків під час проведення перевірок.
		Як вбачається із вищевказаного акту перевірки, від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва надійшов акт від 16.04.2014 р. № 1057/2659/22-02/38123047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Грант Тайм» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2014 р.».
		Перевіркою ТОВ «Грант Тайм» встановлено, що оперативне управління ГУ Міндоходів у м. Києві до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві листом від 01.04.2014 р. № 575/7/26-15-07-2415 надано копії допиту посадових осіб та засновників ТОВ «Грант Тайм» щодо непричетності до діяльності зазначеного підприємства.
		Згідно протоколу допиту від 01.04.2014 р. (м. Харків), який проведений у присутності адвоката, гр. ОСОБА_1 в лютому 2013 р. погодився зайняти посаду директора ТОВ «Гран Тайм», в результаті чого підписав у нотаріуса в м. Києві ряд документів та чистих аркушів. Мету реєстрації підприємства, та де останнє знаходиться, відомості щодо складських приміщень, працівниках та транспорті він не знає. Допитаний ОСОБА_1 зазначив, що не підписував ніяких договорів, пов'язаних з орендою приміщення, не ставив підприємства на облік в податкових органах, не отримував свідоцтво платника податку на додану вартість. Він не мав наміру вести фінансово-господарську діяльності і нічого про це не знає.
		Згідно інформації, отриманої від ОУ ДПІ у Шевченківському району ГУ Міндоходів у м. Києві ОСОБА_1 перебував на посаді з лютого 2013 року. 
		Отже ОСОБА_1  участі в діяльності підприємства не приймав, документи фінансово-господарської діяльності не підписував, розрахунковим рахунком не керував та не розпоряджався, кошти з рахунків не знімав. Невстановлені особи, використовуючи реквізити ТОВ «Грант Тайм», від імені його номінального директора (ОСОБА_1.) провадили незаконну діяльність, яка полягала у створенні підприємствам-контрагентам умов для умисного ухилення від оплати податків шляхом здійснення безтоварних операцій.
		В даному випадку видаткові накладні характеризуються дефектністю, оскільки підписані особою - директором ТОВ «Грант Тайм» ОСОБА_1, який фактично заперечує дані обставини.
		Вирішуючи спір, суд враховує висновок Верховного Суду України у постанові від 05.03.2012 року (доступ - http://reyestr.court.gov.ua/Review/24068085) про те, що виписані податкові накладні, акти виконаних робіт та інші первинні документи, які створені від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення до валових витрат є безпідставним.
		Крім того, за результатами перевірок контрагентів ТОВ «Грант Тайм» по відносинам із цим підприємством, перевіряючими здійснено висновок про те, що ТОВ «Грант Тайм» здійснювало проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з матою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального характеру.
		Вирішуючи спір, суд враховує, що з наданих позивачем видаткових накладних неможливо встановити особу представника ТОВ «Грант Тайм», якою безпосередньо постачався товар (відсутні ПІБ), місце складання цих накладних, що обумовлює висновок про дефект змісту та походження документів, які, в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та є неналежні та недопустимі для встановлення реальності вчинення господарських операцій. 
		При цьому документи містять й інші недоліки. Так, видаткова накладна № 1304 від 29.07.2013 р. з боку постачальника - ТОВ «Грант Тайм» підписана директором ОСОБА_2 (при цьому візуальним оглядом встановлено, що підпис не відрізняється від підписів, вчинених на інших видаткових накладних), тоді як згідно інформації, отриманої від ОУ ДПІ у Шевченківському району ГУ Міндоходів у м. Києві, на посаді директора ТОВ «Грант Тайм» з лютого 2013 року перебував ОСОБА_1, який свою причетність до господарської діяльності заперечує.
		Пунктом 1.5 Договорів від 01.03.2013 р. № ТР-0001/03П та від 01.11.2013 р. № 01/11/13 передбачено, що загальна сума договорів не оговорюється, а товар продається Продавцем Покупцю згідно заявки останнього, проте до суду не надано відповідних заявок Покупця на отримання товару.
		Відповідно до 2.2 Договорів датою продажу є дата виписки товарної накладної Продавцем. При цьому в наданих до суду видаткових накладних відсутнє місце складання видаткових накладних, тоді як постачальник ТОВ «Грант Тайм» знаходиться у м. Києві, вул. Глибочицька, 72, оф. 320, а покупець у м. Одесі.
		На підтвердження перевезення товару представником позивача надано товарно-транспортні накладні (т.ІІ, а.с. 74-85), які також містять суперечності. Наприклад, згідно ТТН № 56 від 31.12.2013 р. (т.ІІ, а.с. 82) товар «Хлорантоин в банках, Біомой в банках, Пергідроль 5,1 л» перевозився автомобілем Mitsubishi Pajero Wagon, д/н НОМЕР_1, із пункту навантаження: м. Київ, вул. Глибочицька, 72, оф. 320 до пункту навантаження: м. Одеса, вул. Сегедська, 18, оф. 201 (тобто сполучання здійснювалося між офісними приміщеннями підприємств). Поряд із тим, згідно ТТН № 57 від 31.21.2013 р. цим же автомобілем, який перебував під керуванням цього ж водія (ОСОБА_3) в цей же день  (31.12.2013 р.) перевозився інший товар «Дезактінн (зат. у бан. 1 кг)». Зважаючи на те, що відстань між містами Одесою та Києвом складає 475 км, і в даному випадку однім автомобілем під керуванням одного водія ця відстань була подолана 4 рази за 31 грудня 2013 року, суд вважає, що документування вищезазначених операцій поставок товару не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів тощо.
		Вирішуючи спір, суд враховує, що презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширеною на реальність господарських операцій. До загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.
		В листі № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року ВАС України зазначив, що з урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України суд повинен виходити з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним у суді не вимагається. Тому за наявності відповідних обставин суди повинні в мотивувальній частині судового рішення вказувати на нікчемність відповідних договорів і розглядати податкові наслідки вчинення відповідних дій без урахування наявності цивільно-правового договору. При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.
		Статтею 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Такі ж вимоги до первинних документів визначені у п.2.4 Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88,  згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
		В п.2.15 і п.2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
		Згідно з абз.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).
		Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. 
		Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
		Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Цей пункт випливає із принципу підтвердження всіх витрат документально і означає, що витрати, які не були підтверджені відповідними первинними документами (розрахунковими, платіжними та ін.), обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються у складі витрат платника даного звітного періоду. 
		Отже позивачем не надано первинних документів у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання товару від контрагента.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.  Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Однак позивачем документально не доведено дотримання вимог, встановлених ч.1, ч. 2, ст. 3 Господарського кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію.
		У наказі Держкомстату від 26.12.2005 року № 375 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005» (втратив чинність з 01.01.2014 у зв'язку із закінченням строку його дії) дано визначення економічної діяльності як процесу виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції. 
		За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
		Вирішуючи спір, суд враховує, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можливо лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
		Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Таким чином, суд погоджується із викладеними в акті перевірки від 17.06.2014 року № 968/15-21-22-02/37224455 висновками про те, що у перевіреному періоді ТОВ «Провентусмед» порушено п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 117131 грн.; п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 111274 грн. Також суд враховує, що надані представником позивача сертифікати якості на підтвердження постачання товарів по договорам із контрагентом жодним чином не підтверджують факту їх виконання ТОВ «Грант Тайм».
		Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.
		З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість викладених в акті перевірки від 17.06.2014 року № 968/15-21-22-02/37224455 висновків про те, що наявні у позивача первинні документи, які не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у своїй сукупності не підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом - ТОВ «Грант Тайм», а тому формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок видаткових накладних та податкових накладних, отриманих від зазначеного суб'єкта господарювання, є неправомірним. 
		При таких обставинах суд вважає, що позивач не довів необґрунтованості    висновків акту перевірки та протиправності прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.
		На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. 
		Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
		При цьому, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з позивача належить стягнути решту суми (90%) судового збору пропорційно до відхиленої частини позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
		 
		     П О С Т А Н О В И В:
		                                                                                                          
		В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Провентусмед» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Провентусмед» (код ЄДРПОУ 37224455, 68000, Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/м Червоний Хутір, вул. Каштанова, 10) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4242,42 гривень (чотири тисячі двісті сорок дві грн. 42 коп.).
		Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
		Повний текст постанови складено 20 жовтня 2014 року.
		 
		                                                                                                                          
		          Суддя                                        _______________                              І.В. Завальнюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...