Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/16136/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.10.2014. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2014.
Дата набрання законної сили: 27.01.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		№  910/16136/14 15.10.14
		За позовом  Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави
		До                  1.Київської міської ради;
		                      2.Відкритого акціонерного товариства "Гідромеханізація"
		Про                визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки, визнання відсутності права, відновлення становища, що існувало до порушення
		         Суддя   Літвінова М.Є.
		          
		Представники сторін:
		Від прокуратури:  Лядецька Л.В.
		від відповідача-1:  Козак А.Л. - представ. за дов.;
		від відповідача- 2: Демедюк О.Б. - представ. за дов.;
		 
		Рішення прийняте 15.10.2014, у зв'язку з оголошенням перерви в судовому засіданні 13.10.2014 на 15.10.2014.
		У судовому засіданні 15.10.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Заступника прокурора м. Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Відкритого акціонерного товариства "Гідромеханізація" про визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради від 28.12.2006 №572/629, визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки №63-6-00421 та від 23.07.2007 та №63-6-00422 від 23.07.2007, визнання відсутності права, відновлення становища, що існувало до порушення. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Київської міської ради від 28.12.2006 №572/629 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням ч. ст.59 Земельного кодексу України (ЗК України) враховуючи, що частина наданих в оренду відповідачу-2 земельних ділянок належить до земель водного фонду; в порушення вимог ч. 6 ст. 123 ЗК України та п. 9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу) земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 05.11.2004 №434, проект відведення не погоджений природоохоронними органами, не погоджений органом архітектури, органом охорони культурної спадщини, органом державного геологічного контролю та органом державного гірничого нагляду; в порушення ст. 62 Закону України "Про землеустрій", ч. 6 ст. 123 ЗК України, п 10  Порядку, ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" рішення Київської міської ради від 28.12.2006 №572/629 прийнято за відсутності позитивного висновку обов'язкової державної експертизи.
		У відзиві на позов відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог з наступних підстав: 1.Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 06.10.1986 №578-Р територія кар'єру №7 в мікрорайоні Бортничі Дарницького району відведена для видобування піску і намиву території житлових масивів. Тобто цільове призначення земельних ділянок - для розробки кар'єру піску №7 для виконання інженерної підготовки території житлових масивів було визначено ще у 1986 році і цього часу не змінювалось;
		2. Відповідно до постанови про закриття кримінальної справи від 04.06.2013 винесеної старшим слідчим СВ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві встановлено, що відведення земельних ділянок погоджено;
		3. ВАТ "Гідромеханізація" було отримано спеціальний дозвіл на користування надрами №5738 від 11.03.2013 на видобування піску на Бортницькому родовищі (кар'єр №7), а також укладено угоду №5738 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин;
		4. Застосувати строк позовної давності.
		Відповідач-1 також звернувся до суду та просив застосувати строк позовної давності до заявлених прокурором позовних вимог. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2014 порушено провадження у справі №910/16136/14 розгляд справи призначений на 03.09.2014.
		В судовому засіданні 03.09.2014, в порядку статті 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 01.10.2014. 
		01.10.2014 оголошено перерву до 13.10.2010 та до 15.10.2014 відповідно, в порядку ст. 77 ГПК України.
		Клопотання відповідача-2 про припинення провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки суд при дослідженні копії позовної заяви (справа № 910/5719/13) дійшов висновку, що підстави звернення з ним є відмінними від підстав звернення з даним позовом.
		В судовому засіданні 15.10.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.
		Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.
		Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.
		Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
		Відповідно   до ч. 1 ст. 2   ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема,   за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. 
		Рішенням Київської міської ради від 28.12.2006 №572/629 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано ВАТ "Гідромеханізація" у довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 84,30 га для розробки кар'єру піску №7 для виконання інженерної підготовки території житлових масивів у мікрорайоні Бортничі у Дарницькому районі м. Києва, у тому числі ділянку №1 площею 81,32 га, ділянку №2 площею 2,98 га.
		На підставі вказаного рішення між Київською міською радою та товариством укладено договір оренди земельної ділянки площею 81,3223 га (кадастровий номер 8000000000:90:283:0033) та договір оренди земельної ділянки площею 2,9791 (кадастровий номер 8000000000:90:283:0031) у мікрорайоні Бортничі у Дарницькому районі м. Києва з цільовим призначенням вказаним у рішенні. Договори зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за №63-6-0422 та №63-6-00421 у книзі записів державної реєстрації договорів.
		У поданій позовній заяв прокурор зазначає, що рішення Київської міської ради від 28.12.2006 №572/629 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим має бути визнано незаконним і скасовано, а договори оренди - недійсними з огляду на наступне:
		1.в порушення ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України спірну земельну ділянку надано відповідачу із земель водного фонду для розробки кар»єру піску №7 та виконання інженерної підготовки території житлових масивів, тобто для потреб, не передбачених вказаною нормою Закону;
		2.в порушення вимог ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України та п. 9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу) земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 05.11.2004 №434, проект відведення не погоджено природоохоронним органом, органом архітектури, органом охорони культурної спадщини, органом геологічного контролю та органом державного гірничого нагляду та за відсутності позитивного висновку обов'язкової державної експертизи;
		3.ч.2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.4-6, 11 ,17 ,19  цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також визнання договору недійсним відповідно до Закону.
		В свою чергу, відповідачі заперечили проти позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення Київської міської ради прийняте у цілковитій відповідності до вимог чинного на той час законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Крім того відповідачі подали заяви про застосування строку позовної давності.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.
		Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Згідно із ст.ст. 13, 41 Конституції України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
		Відповідно до ст.ст. 142, 143 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого   самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
		Так, за змістом ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
		В силу ст. 124 вказаного Кодексу, в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, при цьому, передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
		Отже, передача в оренду земельної ділянки, яка знаходиться в державній або комунальній власності, здійснюється на підставі проекту відведення цієї ділянки, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди і право на оренду земельної ділянки виникає після його державної реєстрації.
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України проект відведення спірних земельних ділянок був погоджений з усіма органами, а саме:
		з землекористувачем (згода Київського міського голови на розроблення проекту відведення земельної ділянки ВАТ "Гідромеханізація" від 21 квітня 2005 року № Д-1090, дозвіл на продовження терміну дії на 4 місяці згоди від 21.04.2005 №Д-1090 на розроблення проекту відведення земельної ділянки від 06.10.2005 №ДЗ-0418);
		з органом по земельних ресурсах (позитивні висновки Київського міського головного управління земельних ресурсів від 13.11.2006 № 06-03-н/3807 про погодження проекту відведення земельної ділянки ВАТ "Гідромеханізація" для розробки кар'єру піску №7 для виконання інженерної підготовки території житлових масивів у мікрорайоні Бортничі у Дарницькому районі міста Києва та висновок Головного управління земельних ресурсів №03-79/986 від 05.12.2006); 
		з природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами (позитивні висновки Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 30.06.2005 № 06-6-25/2673, Управління охорони навколишнього природного середовища №071/04-4-19/2328 від 23.05.2005, Київської міської санепідемстанції від 20.05.2005 № 3418, Головного державного санітарного лікаря м. Києві від 19.05.2005 № 990); 
		з органами архітектури та охорони культурної спадщини (позитивні висновки Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 27.03.2006 №09/2423, Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини від 19.05.2005 № 001-09/3152).
		Крім того, позитивні висновку дали Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація (лист від 31.05.2005 №3475/01), Державне комунальне підприємство "Плесо" (лист №877 від 11.07.2005), Дніпровське басейнове управління водних ресурсів (№АД/8-1198 від 24.11.2005).
		Землевпорядна організація або зацікавлена особа забезпечує погодження розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київради (КМДА), Головним управлінням охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт виконавчого органу Київради (КМДА), управлінням охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради (КМДА), Київською міською санітарно-епідеміологічною станцією, іншими підприємствами, установами та організаціями, землекористувачами та власниками земельних ділянок, з якими відповідно до вимог законодавства необхідно погодити проект. 
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується зазначеними органами в порядку, визначеному законодавством України, шляхом надання ними письмового висновку або здійснення запису "погоджено", засвідчених підписом уповноваженої особи та скріплених печаткою. Надання письмових висновків є обов'язковим за наявності обмежень або обтяжень (стаття 14 Порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у мсті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 №457/1867 ( в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення).
		Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" обов'язковій державній експертизі підлягають проекти щодо відведення земельних ділянок.
		Згідно ч.ч. 1-4, 8 ст. 35 вказаного Закону результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи, який повинен містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.
		Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується, позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.
		Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковим для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.
		Як вбачається з матеріалів справи, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ВАТ "Гідромеханізація" для розробки кар'єру піску №7 для виконання інженерної підготовки території житлових масивів у мікрорайоні Бортничі у Дарницькому районі, отримав позитивний висновок (при умові продовжити термін дії висновку Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА) державної експертизи від 29.11.2006 №02-49, який затверджений 29.11.2006 Державним комітетом України по земельних ресурсах, що спростовує доводи прокурора.
		Вищевикладене свідчить, що відповідачем-2 при зверненні до відповідача-1 з заявою про отримання в орендне користування спірних земельних ділянок було дотримано вимоги чинного на той час законодавства.
		В той час, як статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, згідно ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України.
		Тобто для визначення цільового призначення земельної ділянки та віднесення її до земель водного фонду обов'язковою та необхідною є така підстава - відповідне рішення Київської міської ради, а не будь-яким іншим органом.
		Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.11.2004 №2013 ВАТ "Гідромеханізація" передбачено збереження кар'єру №7 з подальшим його використанням як кар'єр для добування піску і виконання робіт для гідронамиву території житлових масивів Позняки і Осокорки м. Києва.
		Крім того, листом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" від 26.02.2013 №412 повідомлено, що спірні земельні ділянки на балансі КП "Плесо" не обліковуються.
		Більш того, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, є беззаперечною підставою для припинення права користування такою земельною ділянкою (п.г ст. 141 Земельного кодексу України).
		Однак, матеріали справи не містять жодного рішення Київради про віднесення спірних земельних ділянок  до земель водного фонду.
		В той час, як в матеріалах справи наявне розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 06.10.1986 №578-Р територія кар'єру №7 в мікрорайоні Бортничі Дарницького району відведена для видобування піску і намиву території житлових масивів.
		Також, з листа Управління охорони навколишнього природного середовища від 08.02.2006 № 071/04-4-19/432 вбачається, що відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.11.2004 №2103 ВАТ "Гідромеханізація" передбачено збереження кар'єру піску №7 з подальшим його використанням як кар'єр для добування піску і виконання робіт з гідронамиву території житлових масивів Позняки  і Осокорки м. Кивєва.
		Також з цього листа вбачається, що ділянка представляє собою торф'яне болото, порите, на 30 % покрите водою (кар'єрами). Ведеться видобуток за торфованих грунтів та торфу для благоустрою та озеленення міста.
		Тобто цільове призначення земельних ділянок - для розробки кар'єру піску №7 для виконання інженерної підготовки території житлових масивів визначено ще у 1986 році та не змінювалось, доказів протилежного суду не надано, а тому з цього слідує, що оскаржуване рішення Київради та договори оренди є законними.
		Щодо посилання прокурора на земельно-кадастрову інформацію (дані за формою 6-зем), відповідно до якої частина спірної земельної ділянки площею 70,9944 га обліковується як болота низинні, суд зазначає наступне.
		Відповідно до наказу Державного комітету статистики України №377 від 05.11.1998, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1998 за №788/3228 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) було затверджено наступні форми державної статистичної звітності: 
		-          №6-зем "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності";
		-           №6а-зем "Звіт про наявність зрошуваних земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями";
		-           №6б-зем "Звіт про наявність осушених земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями";
		-          №2-зем "Звіт про землі, які перебувають у власності й користуванні".
		Відповідно до ст. 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
		Відповідач також повідомив суду, що обставини передачі у користування ВАТ "Гідромеханізація" вказаних земельних ділянок були предметом дослідження правоохоронних органів.
		Зокрема, відповідно до постанови про закриття кримінальної справи від 04.06.2013 винесеної старшим слідчим СВ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві (за фактом незаконного заволодіння поверхневими (грунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах) встановлено, що в ході проведення досудового розслідування не отримано будь-яких фактичних даних, що підтверджують факт здійснення незаконного заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах посадовими особами ВАТ "Гідромеханізація".
		Крім того, відповідач звернув увагу суду, що ВАТ "Гідромеханізація" було отримано спеціальний дозвіл на користування надрами №5738 від 11.03.2013 на видобування піску на Бортницькому родовищі (кар'єр №7), а також укладено угоду №5738 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, що також свідчить про правомірність використання відповідачем-2 надані в оренду земельні ділянки у цільовій відповідності з їх цільовим призначенням - для розпорядки кар'єру піску №7 для виконання інженерної підготовки території житлових масивів.
		Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що відведення земельних ділянок погоджено Головним управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, ДП "Інститут генерального плану міста Києва" ВАТ "Київпроект", Київською міською санепідемстанцією, управлінням охорони навколишнього природного середовища, Головним управлінням культури, мистецтв а охорони культурної спадщини, Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією, Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Дарницького району та Головним управлінням земельних ресурсів. Крім того, згідно листа-погодження проекту землеустрою вказаних земельних ділянок загальною площею 84,30 га Головного управління охорони навколишнього природного середовища КМДА від 22.02.2006 №071/04-4-19/642, утворення штучних водойм передбачається внаслідок розроблення кар'єру.
		Статтею 16 ЦК України передбачено можливість захисту цивільних (майнових та особистих немайнових) прав та інтересів, зокрема, визнанням незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб. 
		Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії або нормативно-правовий акт, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. 
		Отже, підставами для визнання акта недійсним (визнання незаконним та скасування) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
		Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України, з врахуванням пункту 12 перехідних положень даного Кодексу передбачено, що надання земельних ділянок у користування на території міста Києва віднесено до компетенції Київської міської ради.
		Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
		Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
		Враховуючи викладені вище обставини справи та норми законодавства, суд дійшов висновку, що Київська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення № 572/629 від 28.12.2006, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а позовні вимоги прокурора щодо визнання цього рішення незаконним та його скасування належить визнати необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в цій частині.
		Що позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди суд зазначає наступне.
		Згідно із роз'ясненнями, наведеними в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
		Отже, в кожній справі  про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
		Так, відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено ст. 203 ЦК України, згідно з ч.ч. 1-3, 5-6 якої: 1)  зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. 
		Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України), (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
		Із наведених положень випливає, що у випадку визнання правочину недійсним як такого, зміст якого суперечить актам цивільного законодавства, суд повинен у рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого не відповідає правочин.
		Однак, дослідивши положення оспорюваних договорів та заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, судом не було встановлено, що зміст договорів суперечить вимогам чинного законодавства. 
		За змістом статей 1, 8 Конституції України Україна є правова держава. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
		Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. 
		Законом України №475/97 від 17.07.1997 р. ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (надалі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
		Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
		Так, згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999 р., заява №311107/96, п.54).
		Відтак, право оренди земельної ділянки також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирно володіння яким з моменту винесення оспорюваного рішення та укладання договору оренди земельної ділянки гарантується ст.ст. 1, 8, 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
		Враховуючи вищенаведене та зважаючи, що оспорювані договори оренди були укладені на підставі рішення Київської міської ради від 28.12.2006 №572/629 "Про передачу відкритому акціонерному товариству "Гідромеханізація" земельних ділянок для розробки кар'єру піску №7 для виконання інженерної підготовки території житлових масивів у мікрорайоні Бортничі у Дарницькому районі м. Києва", яке в судовому порядку не скасовано (не визнано недійсним), суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними таких угод з підстав, зазначених прокурором, а також про зобов'язання відповідача-2 повернути спірні земельні ділянки, визнання відсутності у відповідача права користування спірними земельними ділянками та зобов'язання відновити становище, яке існувало до порушення.
		При цьому, судом не приймається до уваги заява відповідача-2 про застосування строків позовної давності у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог (п.2.2  постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013  № 10).
		Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
		Позаяк, прокурором не доведено належними та допустимими доказами обставини незаконності оскаржуваного рішення Київради та підстави недійсності оспорюваних договорів оренди земельних ділянок.
		За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва належить відмовити повністю з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		 
		 
		Дата підписання 
		повного тексту рішення: 20.10.2014.
		 
		 
		          Суддя                                                                                                                                                                                                            М.Є. Літвінова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...