Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-24637св14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.10.2014. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У х в а л а
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		22 жовтня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: 
		головуючого   Ситнік О.М.,
		 
		суддів:              Кафідової О.В.,         Нагорняка В.А.,
		                         Мазур Л.М.,               Писаної Т.О.,
		                         
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про визнання права власності та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мьолі-Інвест-Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», Комунального підприємства КОР «Ірпінське БТІ» про визнання недійсними договорів, визнання права власності та усунення перешкод у користуванні квартирою, за касаційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на рішення апеляційного суду Київської області від 20 травня 2014 року,
		 
		в с т а н о в и л а: 
		У грудні 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (далі - ТОВ «Аверс-Сіті») про визнання права власності.
		 
		Позивачі посилались на те, що 17 вересня 2010 року між ОСОБА_9 та ТОВ «Аверс-Сіті» укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт капітального будівництва - житловий комплекс «Багатоповерховий будинок з об'єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінгом по АДРЕСА_2. 
		 
		02 березня 2011 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 укладено договір відступлення права вимоги за договором від 17 вересня 2010 року. 
		 
		19 травня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт капітального будівництва - житлового призначення та багатоповерховим паркінгом по              АДРЕСА_2 від 17 вересня          2010 року.
		 
		Відповідно до умов укладеного договору позивачам переходить право вимоги до ТОВ «Аверс-Сіті». Відповідно до п. 1.3 договору об'єкт нерухомості - трикімнатна квартира АДРЕСА_1.
		 
		Відповідно до листа від 07 грудня 2011 року ТОВ «Аверс-Сіті» підтверджує факт повного та вчасного виконання позивачами своїх обов'язків за договором.
		 
		Зазначали, що будинок введено в експлуатацію 16 вересня 2011 року, про що свідчить сертифікат. Після отримання зазначеної інформації позивачі зверталися до відповідача з проханням укласти основний договір купівлі-продажу, а також передати їм, як власникам, відповідні документи на квартиру, однак відповідач відповіді не надає.
		 
		Крім того, на спірну квартиру та майнові права на неї накладено арешт та внесено запис щодо заборони відчуження. Такі дії з боку відповідача створюють перешкоди в оформленні права власності.
		 
		Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,             ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості, а саме: на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, від 17 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Аверс-Сіті»; визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 02 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав від 17 вересня 2010 року; визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 19 травня 2011 року, укладений між ОСОБА_6 та        ОСОБА_3, ОСОБА_4; визнати за ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1; усунути перешкоди у користуванні вказаною квартирою шляхом виселення      ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з цієї квартири, судові витрати покласти на відповідачів.
		 
		Рішенням Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2014 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.
		Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на об'єкт нерухомості - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
		У задоволенні позову ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» відмовлено.
		 
		Рішенням апеляційного суду Київської області від 20 травня 2014 року рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 17 березня          2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, від 17 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Аверс-Сіті».
		Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 02 березня        2011 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав від 17 вересня         2010 року.
		Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 19 травня         2011 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, ОСОБА_4
		Визнано за ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
		Ухвалено усунути перешкоди у користуванні трикімнатною квартирою       АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_3 та            ОСОБА_4 із трикімнатної квартири АДРЕСА_1.
		 
		У касаційних скаргах ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «Аверс-Сіті», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
		 
		Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		 
		Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		 
		Рішення апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам.
		 
		Судами встановлено, що 17 вересня 2010 року між ОСОБА_10 та ТОВ «Аверс-Сіті» був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт капітального будівництва - житловий комплекс «Багатоповерховий будинок з об'єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінгом по АДРЕСА_2.
		 
		02                            березня 2011 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 був укладений договір відступлення права вимоги за договором від 17 вересня          2010 року.
		 
		Додатком 1 до договору відступлення права вимоги від 02 березня           2011 року ТОВ «Аверс-Сіті» було визнано легітимність та чинність вимоги за вказаним договором.
		 
		На підставі договору відступлення права вимоги від 02 березня 2011 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Аверс-Сіті» було укладено додаткову угоду від       03 березня 2011 року до договору від 17 вересня 2010 року купівлі-продажу майнових прав на об'єкт капітального будівництва.
		 
		19 травня 2011 року між ОСОБА_6, з однієї сторони, та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, з іншої сторони, був укладений договір відступлення права вимоги, згідно з умовами якого ОСОБА_6 здійснює відступлення права вимоги позивачам, а позивачі приймають в рівних частках кожний право вимоги до ТОВ «Аверс-Сіті» щодо передачі у власність трикімнатної квартири АДРЕСА_1. 
		 
		На підставі вказаного договору відступлення права вимоги від 19 травня 2011 року між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду від 20 травня 2011 року до договору від 17 вересня 2010 року.
		 
		Відповідно до п. 1.3 договору об'єкт нерухомості - трикімнатна квартира АДРЕСА_1. 
		 
		Пунктом 3 договору передбачено, що майнові права на об'єкт нерухомості передаються продавцем покупцю шляхом підписання акта. Акт підписується сторонами не пізніше 120 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення покупцем оплати 100 % вартості майнових прав, введення відповідної частини об'єкта капітального будівництва, складовою частиною якої є об'єкт нерухомості, в експлуатацію та здійснення розрахунків.
		 
		Відповідно до листа від 07 грудня 2011 року ТОВ «Аверс-Сіті» підтверджує факт повного та вчасного виконання позивачами своїх обов'язків за договором.
		 
		Будинок введено в експлуатацію 16 вересня 2011 року, що підтверджено сертифікатом відповідності від 16 вересня 2011 року серії КС № 16411043016.
		 
		Рішенням виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Київської області від 22 вересня 2011 року № 270 було дано доручення відповідному БТІ оформити та видати поквартирно свідоцтва про право власності ТОВ «Аверс-Сіті» на квартири введеного в експлуатацію будинку.
		Постановами у кримінальній справі № 24-271 накладено заборону відчуження зазначених квартир, а тому КП КОР «Ірпінське БТІ» припинило реєстрацію та видачу витягів з єдиного реєстру прав власності на вказані вище квартири.
		 
		Також встановлено, що 03 серпня 2007 року TOB «Регіональні будівні інвестиції» уклало з ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» договір бронювання об'єкта нерухомості, відповідно до умов якого ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» забронювало квартиру за будівельним АДРЕСА_3, а 04 серпня 2008 року, після здійснення повного розрахунку за пакет цінних паперів, набуло право на вказане майно. 
		 
		У подальшому на підставі рішень Господарського суду Київської області від 30 червня 2009 року та від 17 серпня 2009 року активи будівельного проекту житлового комплексу «Коцюбинський», у тому числі й спірної квартири, перейшли від TOB «Регіональні будівні інвестиції» до TOB «Аверс-Сіті».
		 
		Актом звіряння договірних зобов'язань від 30 червня 2010 року, підписаним між TOB «Аверс-Сіті» та TOB «Регіональні будівні інвестиції», а також переліком об'єктів, щодо яких станом на 30 червня 2010 року укладено відповідні цивільно-правові угоди (нерухоме майно, що створюється під час реалізації Проекту Житловий Комплекс «Коцюбинський», розташоване за адресою: АДРЕСА_2), сторони засвідчили та гарантували, що об'єкти, які увійшли до акта та переліку, у тому числі й спірна квартира, не можуть бути предметом іншого договору купівлі-продажу, не можуть бути використані як внесок до статутного фонду юридичних осіб, передані, відчужені в іншій спосіб, не можуть бути використані сторонами, як юридична адреса тощо, а договори купівлі-продажу цінних паперів та попередні договори є підставою для отримання права власності на ці об'єкти.
		 
		До переліку об'єктів, визначених у вказаному акті, увійшла спірна квартира.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що, порушуючи умови договору купівлі-продажу майнових прав, відповідач ухилився від оформлення на позивачів права власності на квартиру, незважаючи на завершення будівництва та введення в експлуатацію будинку,  у якому знаходиться спірна квартира; виконання позивачами умов договору купівлі-продажу та сплати на користь відповідача всієї вартості спірної квартири; наявності у відповідача обов'язку передачі позивачам у власність спірної нерухомості після введення об'єкта капітального будівництва в експлуатацію. 
		Також суд виходив з того, що ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу майнових прав від 17 вересня 2010 року, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за договором відступлення права вимоги від         02 березня 2011 року, а також ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за договором відступлення права вимоги від 19 травня 2011 року дійшли згоди з усіх істотних умов договорів, вказані договори відповідають вимогам та нормам чинного законодавства на момент їх укладення, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна».
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна», як суб'єкт інвестиційної діяльності, 04 серпня 2008 року набуло майнових прав на спірне майно, тобто раніше ніж позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а тому дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна»  права власності в судовому порядку.
		 
		Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		 
		Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги до правочинів.            Їх невиконання є підставою для визнання правочинів недійсними.
		 
		Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
		 
		Як роз'яснено у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від               06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.  
		 
		Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
		 
		Таким чином, зазначеними положеннями цивільного процесуального законодавства на апеляційний суд покладено обов'язок перевіряти законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановлені судом фактичні обставини і усувати недоліки, допущені судом першої інстанції.
		 
		Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
		 
		Так, висновок суду апеляційної інстанції про визнання недійсними: договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості від 17 вересня    2010 року, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Аверс-Сіті»; договору відступлення права вимоги від 02 березня 2011 року, укладеного між        ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав від  17 вересня 2010 року; договору відступлення права вимоги від 19 травня 2011 року, укладеного між ОСОБА_6 та       ОСОБА_3, ОСОБА_4, належним чином не мотивовано.
		 
		Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що                 ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» не є стороною вказаних договорів, а тому не може ставити питання про їх недійсність, оскільки втратив право на об'єкт нерухомості з укладенням договору відступлення права вимоги.
		 
		За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам          ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		 
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		у х в а л и л а:
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» задовольнити частково.
		 
		Рішення апеляційного суду Київської області від 20 травня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                  О.М. Ситнік
		        
		Судді:                                                       О.В. Кафідова 
		 
		                                         Л.М. Мазур
		                                                                                                                                                                                                                          
		В.А. Нагорняк                                                                                   
		                                                                                        
		Т.О. Писана

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...