Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/1684/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.11.2014. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 жовтня 2014 року Справа № 902/1684/13 
		Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
		Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали  касаційної скарги  Господарського товариства з додатковою відповідальністю "Іскра"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2014у справі № 902/1684/13 Господарського суду Вінницької області за позовомВінницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації до Господарського товариства з додатковою відповідальністю "Іскра"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача    Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс"прознесення самочинно збудованих будинків на самовільно зайнятій земельній ділянці лісового фонду
		в судовому засіданні взяли участь  представники :
		-          - позивачане з'явився -          - відповідачаКецкал В.В.-          - третьої особине з'явився-          - Генеральної прокуратури УкраїниБоднарчук В.М.
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		В грудні 2013 року Вінницький міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Господарського товариства з додатковою відповідальністю "Іскра", в якій просив суд зобов'язати останнього звільнити земельну лісову ділянку на базі відпочинку "На скелі", квартал 102 виділ 3 в межах Степаської сільської ради, але за межами населеного пункту с. Степашки Гайсинського району Вінницької області, шляхом знесення об'єктів нерухомості - двоповерхової споруди прямокутної форми з верандою, розмірами в плані 6,10 х 7,57 м., двоповерхової споруди прямокутної форми з верандою розмірами в плані 7,80 х 5,80 м. та вбиральні з розміром в плані 4,20 х 5,85 м. за рахунок Господарського товариства з додатковою відповідальністю "Іскра" (з урахуванням заяви про зміну предмета позову № 68-253 вих. 14, від 26.03.2014, яка прийнята судом до розгляду).
		 
		Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.01.2014 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс".
		 
		Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.04.2014 (головуючий  Матвійчук В.В., судді: Грабик В.В., Кожухар М.С.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 (у складі головуючого судді Демянчук Ю.Г., суддів: Бригинець Л.М., Крейбух О.Г.) у справі № 902/1684/13 позов задоволено повністю. 
		 
		Не погоджуючись із судовими рішеннями, Господарське товариство з додатковою відповідальністю "Іскра" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, позо прокурора - залишити без розгляду.
		 
		Вінницька обласна державна адміністрація, Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс" не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
		 
		Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 15.09.2000 16 сесією 3 скликання Вінницької обласної ради прийнято рішення № 252 "Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс" та відповідним районним структурам" згідно з яким вирішено, на виконання рішення 15 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання від 6 липня 2000 року "Про передачу земельних ділянок лісового фонду" передати землі лісового фонду колишніх сільськогосподарських підприємств за межами населених пунктів обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс" та відповідним районним комунальним спеціалізованим лісогосподарським структурам в обсягах, що рахуються в земельно-обліковій документації (т. 1. а.с. 47).
		 
		На виконання вказаного рішення, 07.12.2000 комісією, утвореною рішенням 11 сесії Гайсинської районної ради 23 скликання, складено Акт приймання земель лісового фонду, за яким було  проведено обстеження  земель лісового фонду  колишнього КСП  "За мир" с. Степашки  Гайсинського району у зв'язку з припиненням його права користування за рішенням 15 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання від 6 липня 2000 року і передано у постійне користування створеному ТОВ "Гайсинське районне комунальне спеціалізоване сільськогосподарське підприємство "Гайсинрайкомунліс" (т. 1, а.с. 48).
		 
		На виконання рішення № 252 15 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання від 15.09.2000, комісія Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблкомунліс" у складі: голови комісії -головного лісничого Іванця А.В., членів комісії - головного економіста           Мазуренко Ж.П. та головного бухгалтера Зарічного М.В., обстежила і прийняла землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Гайсинського району Вінницької області в обсягах, що рахуються в земельно-обліковій документації згідно з формою № 6-зем, про що складено Акт приймання земель лісового фонду. За даним актом по Гайсинському районі прийнято земель лісового фонду (лісових площ) 5 814,4 га (т. 2, а.с. 28).
		 
		Рішенням 23 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання № 463 від 12.10.2001 Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблкомунліс" перейменоване у Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс".
		 
		Розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації № 307 від 25.09.2002 надано в постійне користування землі лісового фонду колишніх державних сільськогосподарських підприємств (радгоспів) за межами населених пунктів Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблагроліс" в обсягах, що рахуються в земельно-обліковій документації, згідно з додатком (т. 2, а.с. 2).
		 
		09.01.2013 між Степаською сільською радою Гайсинського району Вінницької області (орендодавцем) та Господарським товариством з додатковою відповідальністю "Іскра" (орендарем) укладено договір оренди землі № 21, за умовами якого в оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,8414 га із земель лісового фонду для експлуатації бази відпочинку за межами населеного пункту с. Степашки на території Степаської сільської ради Гайсинського району Вінницької області строком до 09.01.2018. Договір зареєстровано у Степаській сільській раді, про що вчинено запис від 09.01.2013 за № 21(т. 1, а.с. 147-151).
		 
		Передача в оренду зазначеної земельної ділянки оформлена відповідним актом приймання-передачі об'єкта оренди від 09.01.2013 (т. 1, а.с. 152).
		 
		На підставі рішення 20 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради від 20.12.2013 № 646, між постійним лісокористувачем Вінницьким обласним комунальним спеціалізованим підприємством "Віноблагроліс" та тимчасовим лісокористувачем Господарським товариством з додатковою відповідальністю "Іскра" 23.12.2013 укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами строком на 49 років (т. 1, а.с. 97-104). Договір зареєстрований у Вінницькому обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис від 23.12.2013 за № 596 (т.2., а.с.97-103).
		 
		Передача в користування лісової ділянки оформлено відповідним актом приймання-передачі від 25.12.2013 (т.2., а.с. 105).
		 
		В своєму позові прокурор послався на те, що під час проведеної перевірки  діяльності відповідача йому стало відомо про порушення вимог діючого законодавства. В ході перевірки встановлено, що службовими особами Господарського товариства з додатковою відповідальністю "Іскра" на земельній ділянці лісового фонду площею 0,8414 га в кварталі 102 виділі 3, користувачем якої є ДП "Гайсинський райагроліс", без правовстановлюючих документів: за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, самовільно побудовано десять одноповерхових споруд прямокутної форми (загальною площею 561, 6198 м), гараж (загальною площею 47,52 м), дві двоповерхові споруди з верандами збудовані та реконструйовані в 2007 році (загальною площею 91,417 м) та вбиральню (загальною плщею 24,57 м2) у межа зони санітарної охорони та прибережно-захисної смуги р. Південний Буг, які використовуються як база відпочинку "На скелі" на території Степаської сільської ради Гайсинського району Вінницької області (т. 1, а.с 14,15).
		 
		До матеріалів справи надано акт обстеження земельної ділянки № 64 від 12.11.2013,  протокол про адміністративне правопорушення № 000835, постанову про накладення адміністративного стягнення, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12.11.2013, постанову № 50 від 15.11.2013 про накладення на штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил 12.11.2013, постанову № 1382 від 15.11.2013 по справі про адміністративне правопорушення про накладення штрафу, пояснення директора підприємства ОСОБА_1 та ін. 
		 
		В основу прийнятих по справі судових рішень покладено висновки про самовільне зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення на території бази відпочинку "На скелі" Гайсинського району с. Степашки квартал 102 виділ 3 Степаської сільської ради (за межами населеного пункту) - за відсутності рішення Вінницької обласної державної адміністрації, як розпорядника земель про передачу вказаної ділянки у власність чи у користування, та за відсутності згоди на початок будівництва постійного землекористувача земельної ділянки Вінницького обласного спеціалізованого комунального лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс".
		 
		Суди також виходили з встановленого ними факту здійснення відповідачем будівельних робіт об'єктів нерухомості, а саме: двоповерхової споруди прямокутної форми з верандою, розмірами в плані 6,10 х 7,57 м, двоповерхової споруди прямокутної форми з верандою розмірами в плані 7,80 х 5,80 м та вбиральні з розміром в плані 4,20 х 5,85 м за відсутності документів, що надають право на виконання будівельних робіт, та затвердженого проекту, на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. На підставі статті 376 Цивільного кодексу України спірні об'єкти визнані судами самочинним будівництвом.
		 
		Колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що не повністю відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки судами при прийнятті рішень не надано правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення для правильного вирішення цього спору.
		 
		Позов прокурора фактично складається з двох вимог, а саме, звільнення земельної ділянки та знесення самовільно побудованих споруд. 
		 
		Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок регулюються положеннями статті 212 Земельного кодексу України.
		 
		Відповідно до приписів зазначеної статті самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
		 
		Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. 
		 
		Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
		 
		Здійснюючи судовий розгляд справи, судами попередніх інстанцій було встановлено факт самовільного використання відповідачем, без правовстанолюючих документів, земельної ділянки лісогосподарського призначення на території бази відпочинку "На скелі" Гайсинського району с. Степашки квартал 102 виділ 3 Степаської сільської ради (за межами населеного пункту). 
		 
		Зазначені висновки судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що позивачем не приймалось рішення про передачу відповідачу спірної земельної ділянки у власність чи оренду.
		 
		В позові та заяві прокурора про зміну предмета позову, яка прийнята судом до розгляду (т.1., а.с.231) та в резолютивній частині рішення суду першої інстанції (т.2., а.с.46) взагалі не визначені координати і межі земельної ділянки, яка самовільно зайнята. В той же час, слід звернути увагу, що прокурор просить звільнити земельну ділянку шляхом знесення не всіх споруд, які розміщені на орендованій відповідачем земельній ділянці, а  лише двох двоповерхових споруд та вбиральні. 
		 
		Визначення меж самовільно зайнятої земельної ділянки та чітка її ідентифікація має суттєве значення для вирішення цього спору та належного виконання судового рішення.
		 
		Водночас, за відсутності визначеного розміру та меж земельної ділянки висновки судів попередніх інстанцій стосовно звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки не можна вважати правильними.
		 
		Колегія звертає також увагу на те, що не з'ясованим залишилось питання щодо осіб, права та інтереси яких зачіпає цей спір. 
		 
		Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі укладеного між Степаською сільською радою Гайсинського району Вінницької області (орендодавцем) та Господарським товариством з додатковою відповідальністю "Іскра" (орендарем) договору оренди від 09.01.2013, останньому в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 0,8414 га із земель лісового фонду для експлуатації бази відпочинку на території Степаської сільської ради Гайсинського району Вінницької області строком 09.01.2018, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 09.01.2013. 
		 
		Таким чином, Степаська сільська рада Гайсинського району Вінницької області, яка отримує оренді платежі за використання земельної ділянки, до участі у справі не залучена, хоча даний судовий спір може вплинути на її права та обов'язки щодо однієї з сторін. Відповідна ухвала суду про залучення сільради до участі у справі в матеріалах справи відсутня.
		 
		          Що стосується вимоги про знесення самочинних споруд. Дане питання визначене та регулюється положеннями статті 376 Цивільного кодексу України.
		 
		Відповідно до частини першої зазначеної статті, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		 
		Зі змісту частини першої зазначеної статті вбачається, що самочинним будівництвом вважається будівництво об'єкту нерухомості за наявності хоч одного з елементів:
		будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тобто цільове призначення земельної ділянки, наданої у власність або користування (оренду), прямо не передбачає зведення (будівництво) певного об'єкту нерухомості;  
		будівництво без належного дозволу, тобто без дозволу на виконання будівельних робіт та дозволу на будівництво (до 12.03.2011 - дня втрати чинності Законом України „Про планування і забудову територій") або без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів будівництва, які належать до І - III категорій складності, чи дозволу  на виконання  будівельних робіт щодо об'єктів будівництва, які належать до IV і V категорій складності (з  12.03.2011 дня набрання чинності Законом України „Про регулювання містобудівної діяльності");
		будівництво без належно затвердженого проекту, тобто без архітектурного проекту на будівництво, розробленого, погодженого і затвердженого в порядку, передбаченому Законом України „Про архітектурну діяльність" (а до 12.03.2011 також Законом України „Про планування і забудову територій"). Стаття 1 Закону України „Про архітектурну діяльність" визначає поняття проекту. Проект - це документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил;
		будівництво з істотними порушеннями будівельних норм і правил, тобто зведення об'єкту нерухомості з суттєвим відхиленням від установлених державних будівельних норм, регіональних і місцевих правил забудови. Стаття 16 Закону України „Про основи містобудування" визначає поняття будівельних норм, державних стандартів, норм і правил. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природнокліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та як найкращих умов життєдіяльності людини. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом. Істотність порушення при будівництві об'єкту нерухомості будівельних норм та правил є ознакою самочинного будівництва, однак істотність таких порушень - це оціночне поняття, встановлення якого потребує спеціальних знань у галузі будівництва.
		 
		За загальним правилом частини другої статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно не набувається. Разом з цим, частина п'ята вказаної статті передбачає одне із виключень з цього правила. Відповідно до названої норми на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Таким чином, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини п'ятої статті 376 ЦК України допускається законодавством при наявності двох обставин: 1) позивач є власником (користувачем) земельної ділянки; 2) таке будівництво не порушує права інших осіб.
		 
		При розгляді справ у спорах що стосуються об'єктів самочинного будівництва, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд має вирішити наступні питання: з'ясувати правовий статус земельної ділянки та осіб, права та інтереси яких торкається цей спір, хто є власником самочинно забудованої земельної ділянки, на якій правовій підставі позивач нею користується, перевірити наявність документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, чи заявлено позивачем позов саме на підставах, передбачених статтею 376 Цивільного кодексу України, якщо земельна ділянка, на якій здійснено будівництво, знаходиться у власності (користуванні) кількох суб'єктів господарської діяльності, чи врахована їхня думка при здійсненні самочинного будівництва, чи не порушуються їхні права цим будівництвом, з'ясувати відповідність або невідповідність самочинно побудованих будівель державним будівельним, санітарним, протипожежним нормам, встановити, що спірне майно відповідає ознакам нерухомого майна.
		 
		Вирішуючи справу, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи звертався відповідач до компетентного державного органу про прийняття об'єкту до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
		 
		При розгляді даної категорії спорів, суд повинен залучити до участі у справі відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю як орган, на який законом покладено здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури для надання висновків на виконання її повноважень.  
		 
		З цього приводу, відповідач в своїй апеляційній скарзі (т.2, а.с.100) посилався на припис інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 12.11.2013 з вимогою привести об'єкт до вимог чинного законодавства у сфері містобудування до 12.11.2014. Таким чином, даний судовий спір може вплинути на права та обов'язки інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області щодо однієї з сторін, яка до участі у справі не залучена, що є підставою для скасування судових рішень.
		 
		Крім того, у своїх поясненнях (т.1., а.с.75-80) та апеляційній скарзі (т.2., а.с.97-103) відповідач посилався на те, що спірна земельна ділянка перебувала у нього в безперервному строковому платному користуванні з 1989 року на підставі договорів оренди і з користування не вибувала. В 1989 році між відповідачем та підприємством ЕЧ-325/п-25 було укладено договір на спільне будівництво бази відпочинку на землях колгоспу "За мир" с. Степашки (т.1, а.с.129). Договір оренди землі був укладений між підприємством ЕЧ-325/п-25, колгоспом "За мир" та ГТзДВ "Іскра". З 1989 по 1991 відповідач побудував базу відпочинку в кількості 12 будиночків, які вважаються такими, що прийняті в експлуатацію, оскільки зведені ще до 1992 року. В 1996 році підприємство ЕЧ-325/п-25 продало належні йому будинки, розташовані в межах бази відпочинку відповідачу. В 2006 році відповідач добудував другий поверх будиночка за № Г, а в 2007 році будинок за № Д та вбиральню № О, які прокурор просить знести як самочинно збудовані. 20.12.2013 Вінницька облрада прийняла рішення про передачу земельної ділянки відповідачу в оренду на 49 років. 23.12.2013 між Господарським товариством з додатковою відповідальністю "Іскра" та Вінницьким обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством "Віноблагроліс" укладено договір оренди земельної ділянки з розташованими на ній об'єктами, які прокурор просить знести. За посиланням відповідача, спірні споруди відповідають будівельним нормам, правилам і стандартам.
		 
		Відповідач також зазначив, що ним вчинялись дії спрямовані на узаконення спірних споруд, однак через невизначеність правового статусу земельної ділянки та її власника, він не міг зробити це своєчасно. На думку відповідача, прокурор помилково кваліфікував використання ним земельної ділянки, на якій розміщені споруди, як самовільне, а зведення цих споруд самочинним будівництвом.
		 
		Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції не містять мотивів вирішення зазначених доводів та аргументів відповідача із посиланням на норми матеріального права, що регулюють дані відносини, що в свою чергу, є підставою для скасування судових рішень.
		 
		Суди попередніх інстанцій не надали висновків щодо майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, та не з'ясували, з якого моменту відповідач почав використовувати спірну земельну ділянку та в якому стані вона знаходилась на той період. 
		 
		Судами не враховано і не надано оцінки тій обставині, що за умовами договору оренди землі від 09.01.2013 та договору довготривалого тимчасового користування лісами від 23.12.2.2013 відповідачу передані ділянки із розташованими на ній спорудами. Доказів визнання цих договорів недійсними в установленому порядку матеріали справи не містять. 
		 
		Зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення цього спору та виконання судового рішення.
		 
		Частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. 
		 
		Оскаржувані в касаційному порядку судові рішення наведеним вимогам не відповідають.
		 
		Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.
		 
		За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
		 
		Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу задовольнити частково. 
		 
		Рішення Господарського суду Вінницької області від 15.04.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2014  у справі                              № 902/1684/13 скасувати.
		 
		Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
		 
		Головуючий суддя                                                            В.А. Корсак
		 
		 
		 
		 
		 
		С у д д і                                                                               М.В. Данилова 
		 
		 
		                                                                                          
		 
		                                                                                          
		                                                                                         Т.Б. Данилова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...