Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1700/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2014.
Дата набрання законної сили: 15.12.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"15" грудня 2014 р.                                                   Справа №   914/1700/14
		 
		Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:
		головуючого-судді:                                        Якімець Г.Г.,
		суддів:                                                  Данко Л.С.,                                                                                                                        Кордюк Г.Т.,
		при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,
		 
		за участю представників:
		від позивача - не з'явився
		від відповідача-1 - П'ятковська І.П.
		від відповідачів-2,3 - не з'явився
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", б/н від 01.08.2014 року 
		на рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року (підписане 24.07.2014 року), суддя Чорній Л.З.
		у справі №914/1700/14
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", м. Трускавець Львівської області
		до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів
		до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОФІ", м. Київ
		до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Прано Інвест", м. Київ
		про застосування наслідків нікчемного кредитного договору (стягнення з ПАТ "Кредобанк" 2662552,57 дол. США та 50195366,82 грн., та стягнення з ТзОВ "Трускавецьінвест" 7436017,06 дол. США); визнання недійсним договору іпотеки від 17.10.2006 року; визнання недійсним договору іпотеки від 26.06.2013 року; визнання недійсним договору поруки від 29.04.2010 року №3/48/2006; визнання недійсним договору поруки від 29.04.2010 року №2/48/2006
		 
		в с т а н о в и в :
		Рішенням господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року у справі №914/1700/14 (суддя Чорній Л.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 року (головуючий суддя Костів Т.С., судді: Марко Р.І., Желік М.Б.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" відмовлено повністю.
		Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014 року у справі №914/1700/14 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 року скасовано, а справу №914/1700/14 передано на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.
		Підставою для скасування постанови апеляційної інстанції слугувало порушення судом норм процесуального права, оскільки, справу №914/1700/14 розглянуто за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про час і місце судового засідання. Колегія суддів Вищого господарського суду України у постанові зазначила, що матеріали справи не містять жодного підтвердження направлення ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 року сторонам у справі, що унеможливлює зробити висновок про виконання апеляційним господарським судом вимог ст.87 ГПК України щодо повідомлення належним чином сторін у справі про час і місце засідання суду.
		 
		          Отже, рішенням господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року по справі №914/1700/14 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" до відповідачів: Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОФІ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Прано Інвест" про застосування наслідків нікчемного кредитного договору (стягнення з ПАТ "Кредобанк" 2662552,57 дол. США та 50195366,82 грн. та стягнення з ТзОВ "Трускавецьінвест" 7436017,06 дол. США); визнання недійсними договору іпотеки від 17.10.2006 року; договору іпотеки від 26.06.2013 року; договору поруки №3/48/2006 від 29.04.2010 року та договору поруки №2/48/2006 від 29.04.2010 року - відмовлено повністю.
		Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" подало апеляційну в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року по справі №914/1700/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не враховано неналежне обрання керівника позивача, відтак, на думку скаржника, без рішення загальних зборів ТзОВ "Трускавецьінвест", Токар І.М. не набув статусу генерального директора, не вступив в обов'язки органу управління товариства та не спричинив відповідних наслідків для товариства. Поряд з тим, вказує, що на момент укладення спірного кредитного договору у другої сторони - ПАТ "Кредобанк" був наявний статут ТзОВ "Трускавецьінвест", і відповідно, банку була відома процедура обрання та відкликання генерального директора товариства, однак, в цей же час ПАТ "Кредобанк" взяло до уваги протоколи генеральних зборів акціонерів АТ "СІВ Централ Інвест і пайова участь" від 07.06.2006 року та від 17.08.2006 року про обрання Токара І.М. всупереч статуту ТзОВ "Трускавецьінвест" директором товариства. Як зазначає апелянт, інші протоколи про обрання генерального директора ТзОВ «Трускавецьінвест» відповідачу не надавались.
		 
		Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року склад судової колегії у справі №914/1700/14 змінено: замість судді Бойко С.М. введено суддю Кордюк Г.Т.
		Представник відповідача-1 (ПАТ «Кредобанк») в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Представники позивача та відповідачів-2,3 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання (арк. справи 56 том IV).
		Оскільки, явка представників позивача та відповідачів-2,3 не визнавалась обов'язковою та останні належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а розгляд справи №914/1700/14 за клопотаннями позивача (скаржника) та відповідача-2 уже відкладався ухвалою суду від 01 грудня 2014 року, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
		 
		Суд, заслухавши пояснення представника відповідача-1, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
		Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 17.10.2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" (в тексті договору - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест (в тексті - договору - позичальник) укладено кредитний договір №48/2006, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати у власність позичальника кредит в сумі 5000000 дол. США під 13% річних, зокрема, для реконструкції та проведення загальноремонтних і оздоблювальних робіт, оплати витрат на придбання предметів побуту для облаштування санаторію, погашення заборгованості по кредитній лінії за договором, укладеним між ТзОВ "Трускавецьінвест" та АКБСР "Укрсоцбанк".
		Погашення кредиту здійснюється згідно графіку, щомісячно рівними частинами по 46300 дол. США, починаючи з жовтня 2007 року; до кінця терміну кредитування - 45900 дол. США. Дата остаточного повернення кредиту - 14.10.2016 року.
		Від імені ТзОВ "Трускавецьінвест", на підставі статуту товариства (нова редакція), зареєстрованого виконавчим комітетом Трускавецької міської ради, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 25.07.2005 року, номер запису 14181050001000234, протоколу генеральних зборів акціонерів АТ "СІВ Централ Інвесат і пайова участь" від 07.06.2006 року, кредитний договір підписав генеральний директор ТзОВ "Трускавецьінвест" Токар Ігор Миколайович.
		До вказаного договору між тими ж сторонами укладались додаткові угоди №1 від 18.01.2007 року, №2 від 18.01.2007 року, №3 від 26.01.2007 року, №4 від 28.02.2007 року, №5 від 13.04.2007 року, №6 від 23.04.2007 року, №7 від 29.08.2008 року, №8 від 25.02.2009 року, №9 від 05.03.2009 року, №10 від 30.04.2009 року, №11 від 29.04.2010 року, №12 від 11.05.2010 року, №13 від 27.07.2011 року, №14 від 21.06.2013 року.
		Перші 7 з вказаних вище додаткових угод підписані з боку ТзОВ "Трускавецьінвест" Токарем І.М., решта - в.о. генерального директора Березовським Р.Ф. та Юрківим А.П.
		В забезпечення виконання зобов'язань за наведеним кредитним договором між ПАТ "Кредобанк" (кредитор), ТзОВ "Трускавецьінвест" (боржник) та ТзОВ "Тофі" (поручитель) укладено договір поруки №2/48/2006 від 29.04.2010 року, між ПАТ "Кредобанк" (кредитор), ТзОВ "Трускавецьінвест" (боржник) та ТзОВ "Прано Інвест" (поручитель) укладено договір поруки №3/48/2006 від 29.04.2010 року; між ВАТ "Кредобанк" (іпотекодержатель) та ТзОВ "Трускавецьінвест" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки від 17.10.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кенц-Березюк І.М., зареєстрований в реєстрі за №1988, предметом якого є нежитлова будівля санаторію "Женева" загальною площею 2052,3 кв. м., що зазначена під літ. А-4 у Львівській області, м. Трускавець, вул. Суховоля, 61, а також земельна ділянка загальною площею 0,1354 га, кадастровий номер 4611500000:02:001:0005 за тією ж адресою; між тими ж сторонами 26.06.2013 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кенц-Березюк І.М., зареєстрований в реєстрі за №346, предметом якого є будівля готельного корпусу (спальний) 6А, загальною площею 9043,4 кв. м. у Львівській області, м. Трускавець, вул. Суховоля, 59, а також земельна ділянка загальною площею 0,2587 га кадастровий номер 4611500000:02:001:0009 за тією ж адресою.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» звернулось до місцевого господарського суду з позовом до відповідачів: ПАТ "Кредобанк", ТзОВ "ТОФІ" та ТзОВ "Прано Інвест" про застосування наслідків нікчемного кредитного договору (стягнення з ПАТ "Кредобанк" 2662552,57 дол. США та 50195366,82 грн. та стягнення з ТзОВ "Трускавецьінвест" 7436017,06 дол. США); визнання недійсними: договорів іпотеки від 17.10.2006 року та від 26.06.2013 року, договорів поруки №3/48/2006 від 29.04.2010 року та №2/48/2006 від 29.04.2010 року.
		Як на підставу заявлених позовних вимог, ТзОВ «Трускавецьінвест», посилається на п.п.12.1, 13.1 Статуту та те, що загальними зборами товариства не приймалося жодного рішення щодо обрання генеральним директором товариства - Токара І.М., на думку позивача, в силу ст.92 ЦК України, немає підстав вважати, що ТзОВ "Трускавецьінвест" набуло цивільних прав та обов'язків, які випливають із кредитного договору №48/2006 від 17.10.2006 року, вважаючи останній нікчемним.
		 
		Пунктом 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України»), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).
		Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має дати належну оцінку відповідним доводам позивача (п.2.13 наведеної вище постанови пленуму ВГСУ).
		Подаючи позов, ТзОВ «Трускавецьінвест», в силу положень ст.1055 ЦК України, посилається на нікчемність кредитного договору №48/2006 від 17.10.2006 року, у зв'язку з недодержанням письмової форми при його укладенні.
		 
		За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. (ч.1 ст.1054 ЦК України).
		Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі, а кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
		Згідно ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. 
		Крім того, частиною 1 ст.181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
		Відтак, підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому письмово. Тобто, наявність печатки на договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.
		 
		Відповідно до ст.237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
		Статтею 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. 
		В силу положень ст.62 ЗУ «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
		Відповідно до п.п.16.1, 16.5 статуту ТзОВ "Трускавецьінвест" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у товаристві створюється виконавчий орган - генеральний директор. Генеральний директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. Генеральний директор в межах своєї компетенції і відповідно до статуту без довіреності діє від імені товариства, від імені товариства та в межах своєї компетенції укладає правочини, представляє товариство у всіх організаціях, установах і підприємствах, а також перед громадянами.
		Як вбачається з п.16.4 статуту позивача, генеральний директор ТзОВ "Трускавецьінвест" обирається строком на 5 років і працює за контрактом. Контракт підписується повноваженим представником учасників товариства.
		На виконання вказаних положень статуту Токар Ігор Миколайович як генеральний директор ТзОВ "Трускавецьінвест" станом на момент укладення кредитного договору №48/2006 від 17.10.2006 року перебував у трудових відносинах з товариством і лише наказом від №619-К від 14.02.2008 року "Про звільнення з посади генерального директора ТзОВ "Трускавецьінвест" його як генерального директора ТзОВ "Трускавецьінвест" звільнено з посади з 14.02.2008 року за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.  Цим же наказом виконуючим обов'язки генерального директора ТзОВ "Трускавецьінвест" призначено Герея Василя Лукіяновича.
		Разом з тим, факт перебування Токара Ігоря Миколайовича у статусі керівника товариства засвідчується також довідкою №2926 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданою Головним управлінням статистики у Львівській області станом на 14.07.2006 року (дата передує моменту укладення кредитного договору), де вказано, що керівником ТзОВ "Трускавецьінвест" є Токар Ігор Миколайович.
		Наведене вище спростовує доводи скаржника з приводу того, що відсутність у кредитному договорі №48/2006 від 17.10.2006 року посилання на рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Трускавецьінвсет" про обрання генеральним директором товариства Токара Ігоря Миколайовича та відсутність такого рішення, засвідчує недотримання сторонами письмової форми кредитного договору №48/2006 від 17.10.2006 року.
		На момент підписання вказаного договору, право на підписання правочинів від імені ТзОВ "Трускавецьінвест" належало саме генеральному директору як органу управління товариством, а не іншій особі. У зв'язку із цим, вимога, визначена частиною 2 ст.207 ЦК України, щодо дотримання письмової форми кредитного договору від 17.10.2006 року №48/2006, сторонами дотримана, оскільки, генеральний директор Токар Ігор Миколайович на момент укладення договору був наділений повноваженнями на підписання правочинів від імені ТзОВ "Трускавецьінвест".
		Твердження скаржника про те, що запис до Єдиного державного реєстру щодо генерального директора ТзОВ "Трускавецьінвест" Токара І.М. здійснено виключно на підставі реєстраційної картки, поданої та підписаної Токарем І.М. не береться судом до уваги, зважаючи на наступне:
		Так, згідно ч.3 ст.4 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів ЄДР в порядку, встановленому цим Законом, підлягають лише зміни до установчих документів. Такі відомості про юридичну особу, як: прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифікаційні номери фізичних осіб-платників податків; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток (ч.ч. 1-2 ст.17 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"). Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, якщо вони не передбачені ч.1 цієї статті (ч.2 ст.19 Закону).
		Зі змісту ч.3 ст.11, ст.19 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" вбачається, що в реєстраційній справі не зберігаються документи, які підтверджують обрання особи виконавчим органом (керівником) товариства. Зміна відомостей про виконавчий орган (керівника) товариства здійснюється лише на підставі заповненої виконавчим органом товариства реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
		Факт внесення державним реєстратором в Єдиний державний реєстр відомостей про зміну виконавчого органу на підставі заповненої реєстраційної картки, про що вказано у виписці (серія ААА №045509) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом 20.09.2006 року, повністю відповідає ст.19 наведеного Закону. 
		Згідно ч.1 ст.18 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
		Поряд з тим, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що на момент підписання оспорюваних договорів керівником ТзОВ «Трускавецьінвест» була інша особа, а не Токар І.М.
		 
		Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		Так, пунктом 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас, саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
		Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
		Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. (п.3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).
		Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, зокрема, банківських виписок, ТзОВ "Трускавецьінвест" кредит фактично отримувало.
		Відповідно до довідки ПАТ "Кредобанк" від 02.07.2014 року заборгованість ТзОВ "Трускавецьінвест" за кредитним договором склала 7436017,06 дол. США, сума погашення кредиту - 382623,35 дол. США, сума нарахованих відсотків - 2293848,22 дол. США, сума сплати відсотків - 2293848,22 дол. США, сума нарахованої комісії - 22000 дол. США, сума сплати комісій - 22000 дол. США, а також сума кредиту - 98178515,75 грн., сума погашення кредиту - 4433260 грн., сума нарахованих відсотків - 58464688,03 грн., сума сплати відсотків - 45779106,82 грн., сума нарахованої комісії - 24000 грн., сума сплати комісій - 19000 грн.
		На виконання оскаржуваного договору позивач отримав 7436017,06 дол. США,  41805187,60 грн. та на виконання його умов сплатив на користь ПАТ "Кредобанк" 2662552,57 дол. США та 50195366,82 грн.
		Разом з тим, з протоколів №04/10 від 27.04.2010 року, №02/06 від 01.07.2011 року загальних зборів ТзОВ "Трускавецьінвест" вбачається прийняття позивачем рішення про збільшення суми кредиту в ПАТ "Кредобанк" та уповноваження в.о. генерального директора Юрківа А.П. на підписання відповідних договорів, а з протоколу загальних зборів ТзОВ "Трускавецьінвест" №05/03/13 від 05.03.2013 року вбачається погодження на внесення змін до договору іпотеки від 29.04.2010 року.
		Посилання позивача на отримання кредиту у меншій сумі, а саме: у частині 41805187,60 грн., з яких 16421500,04 грн. перераховано 11.05.2010 року на користь ТзОВ "Прано Інвест", а 20061913,99 грн. у той же день перераховано на користь ТзОВ "Тофі". Крім того, з 23.04.2007 року по 12.11.2010 року 3530845,49 грн. перераховано на користь ВКП "Кристал", ТзОВ ВКФ "Бескид", ТзОВ "КНП", ТзОВ "Профліга", МПП "Прадобуд", ПП "Бравіма-Буд", ФОП Бідник О.Є., ФОП Хуторянець, ФОП Жилінський В.В., ПП "Балансир", ТзОВ "БПК "Еліт", ТзОВ "Компанія ЄСКО", ПП "Регіональна експлуатаційна мережа", ТзОВ фірма "Сяйво", ПП "Олвік", ТзОВ "Комфорт Сервіс Л", ДП "Містопроект", СПВ "Компані ЛТД", ТзОВ "берізка", ТзОВ "Вока", спростовується договорами позивача із відповідними контрагентами, платіжними дорученнями позивача про перерахування їм відповідних кредитних коштів у межах цільового призначення кредиту.
		Враховуючи наведене, з огляду на прийняття позивачем кредиту, користування кредитними коштами, підписання позичальником (позивачем) 14 додаткових договорів до кредитного договору №48/2006 від 17.10.2006 року різними уповноваженими ТзОВ "Трускавецьінвест" особами у статусі генерального директора, в тому числі, за заявами ТзОВ «Трускваецьінвест» про реструктуризацію боргу, часткове повернення тіла кредиту та часткову сплату відсотків за користування кредитом, засвідчує схвалення ТзОВ "Трускавецьінвест" кредитного договору №48/2006 від 17.10.2006 року.
		Доводи позивача, що вказаний кредитний договір є нікчемним безпідставні, не підтверджені належними та допустимими доказами та ґрунтуються лише на припущеннях.
		У зв'язку з наведеним вище, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні вимоги про застосування наслідків нікчемного кредитного договору (стягнення з ПАТ "Кредобанк" 2662552,57 дол. США та 50195366,82 грн., та стягнення з ТзОВ "Трускавецьінвест" 7436017,06 дол. США).
		 
		Щодо вимоги позивача про визнання недійсними договорів іпотеки від 17.10.2006 року та від 26.06.2013 року, а також договорів поруки №3/48/2006 від 29.04.2010 року та №2/48/2006 від 29.04.2010 року, слід зазначити наступне:
		Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Згідно ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		В п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.          
		Позивач, як на підставу своїх вимог посилається на суперечність договорів поруки та іпотеки вимогам законодавства, а саме: ч.2 ст.548 ЦК України та ч.4 ст.3 ЗУ «Про іпотеку», вважаючи, що забезпечений наведеними договорами поруки та іпотеки, кредитний договір №48/2006 від 17.10.2006 року в силу ст.1055 ЦК України є нікчемним.
		Так, відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом.
		Поряд з тим, згідно ч.4 ст.3 ЗУ «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене  виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
		Враховуючи те, що вимога позивача про нікчемність кредитного договору №48/2006 від 17.10.2006 року є безпідставною та необґрунтованою, а інших підстав для визнання недійсними договорів іпотеки від 17.10.2006 року і від 26.06.2013 року, та договорів поруки №3/48/2006 від 29.04.2010 року і №2/48/2006 від 29.04.2010 року, скаржник не зазначає, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога про визнання недійсними наведених договорів поруки та іпотеки є безпідставною та задоволенню не підлягає.
		Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
		Згідно із  ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем такі обставини не доведено.
		З огляду на все наведене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.
		Відтак, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення від 22.07.2014 року у справі №914/1700/14 господарський суд Львівської області повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
		Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.
		Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
		 
		Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.
		Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України,  суд,
		 
		                                                      постановив:
		Рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року по справі №914/1700/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" - без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
		Матеріали справи №914/1700/14 повернути до господарського суду Львівської області.
		Повну постанову складено 18.12.2014 року
		 
		 
		Головуючий-суддя                                                                      Якімець Г.Г.
		 
		Судді                                                                                           Данко Л.С.
		 
		                                                                                                    Кордюк Г.Т.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...