Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-14163/12/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		09 грудня 2014 року                               м. Київ                                        К/800/29466/13 
		 
		 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),
		Малиніна В.В.
		Щвеця В.В.
		розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Центральної виборчої комісії України  про визнання протиправними дій та нечинним рішення,  зобов'язання вчинити  дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року, -  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом визнання протиправною відмови Центральної виборчої комісії надати ОСОБА_4 наступну інформацію: автобіографії всіх зареєстрованих ЦВК кандидатів в народні депутати в одномандатних округах Рівненської області №152-156; фотографії всіх зареєстрованих ЦВК кандидатів в народні депутати в одномандатних округах Рівненської області №152-156; визнання нечинним п. 1 постанови Центральної виборчої комісії від 26.09.12 р. №1092 "Про запит на інформацію головного редактора Рівненсько-Волинського інформаційно-аналітичного порталу "Четверта влада" ОСОБА_4, зареєстрованого в Центральній виборчій комісії 10.09.12 р. №21-66-21010"; зобов'язання Центральну виборчу комісію надати ОСОБА_4 не електронну пошту наступну інформацію: автобіографії всіх зареєстрованих ЦВК кандидатів в народні депутати в одномандатних округах Рівненської області №152-156; фотографії всіх зареєстрованих ЦВК кандидатів в народні депутати в одномандатних округах Рівненської області №152-156.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2013 року.
		Позивач ОСОБА_4 не погодився з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2013 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року, і звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових  рішень.
		Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини. 
		10 вересня 2012 року позивач, як Головний редактор Рівненсько-Волинського інформаційно-аналітичного порталу «Четверта влада», звернувся з запитом до Центральної виборчої комісії   щодо надання йому автобіографій та фотографій кандидатів у народні депутати України, зареєстрованих в одномандатних виборчих округах, утворених у межах Рівненської області, подані ними при реєстрації.
		За результатами розгляду запиту 26 вересня 2012 року Центральна виборча комісія прийняла постанову № 1092 «Про запит на інформацію головного редактора Рівненсько-Волинського інформаційно-аналітичного порталу «Четверта влада» ОСОБА_4, зареєстрований у Центральній виборчій комісії 10 вересня 2012 року за № 21-66-21020», якою відмовила позивачу в задоволенні його запиту на інформацію.
		Водночас зазначеною постановою позивачу надано біографічні відомості кандидатів у народні депутати України, зареєстрованих в одномандатних виборчих округах, утворених у межах Рівненської області, а саме: відомості про прізвище, власне ім'я та по батькові, число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про посаду (заняття), місце роботи, партійність, місце проживання, наявність чи відсутність судимості, суб'єкт висування кожного кандидата у депутати.
		Вважаючи, що дана відповідь надана відповідачем не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, надавши інформацію по суті, в межах своїх повноважень та компетенції, у термін, передбачений законом. 
		З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного  суду України, на підставі наступного. 
		Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. 
		Частиною другою статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. 
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Як встановлено, ч.1 ст. 7 цього закону,   право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
		  Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 2 ст. 7 цього закону).
		  Водночас, Законом України «Про доступ до публічної інформації» регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
		      Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічно інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
		      Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
		Статтею 6 вказаного Закону встановлені обмеження доступну до публічної інформації.
		Згідно із статтею 6 зазначеного Закону  інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
		Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов (частина перша статті 7 Закону України  «Про доступ до публічно інформації»)
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних»  персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		Статтею 13 цього ж Закону  встановлено, що накопичення персональних даних передбачає дії щодо поєднання та систематизації відомостей про фізичну особу чи групу фізичних осіб або внесення цих даних до бази персональних даних. Зберігання персональних даних передбачає дії щодо забезпечення їх цілісності та відповідного режиму доступу до них.
		Поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (стаття 14 Закону «Про захист персональних даних»)
		У Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 2-рп/2012 визначено, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан.
		Згідно до п. 4 ч. 1 , п. 2 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» - автобіографія кандидатів в народні депутати України, що подавалися для їх реєстрації до Центральної виборчої комісії, обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (в тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.
		З огляду на наведене, автобіографії кандидатів у народні депутати України - це їх персональні дані, які є конфіденційною інформацією.
		Як встановлено ч. 2 ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частинна друга статті 7 Про доступ до публічно інформації»)
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що згоди на поширення своїх автобіографій та фотографій кандидати у народні депутати України Центральній виборчій комісії не надавали.
		Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
		Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що відповідач діяв відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України та ч.2 ст. 19 Конституції України.
		З огляду на викладене,  суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій  Центральної виборчої комісії України  оскільки відмовляючи у задоволенні запиту позивачу про надання автобіографій та фотографій кандидатів у народні депутати України, зареєстрованих в одномандатних виборчих округах, утворених у межах Рівненської області, поданих ними при реєстрації, Центральна виборча комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України  та законами України.
		Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.
		Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України, -
		 
		у х в а л и в :
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року - без змін.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                  О.Ф. Ситников 
		 
		 
		                                                            В.В. Малинін 
		 
		                                                            
		                                                                      В.В. Швець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...