Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 11-сс/796/1844/2014 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2014.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		Справа № 11-cc/796/1844/2014 Слідчий суддя в 1-ї інстанції: ОСОБА_1 
		Категорія: ст. 181 КПК Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 жовтня 2014 року місто Київ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі: 
		головуючого судді  ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі судового засідання  ОСОБА_5 ,
		з участю:
		прокурорів  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		захисника  ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу старшого прокурора 1-го відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року,  
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , яке погоджене із старшим прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 ,про продовження строку тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою:      АДРЕСА_1 , з 23 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного ранку, щодо
		ОСОБА_10 , який народився   ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Комишуваха Оріхівського району Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою:     АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365; ч. 3 ст. 265; п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 262; ч. 1 ст. 263 КК України.
		 
		Згідно ухвали слідчого судді, застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_10 у вигляді домашнього арешту мотивовано тим, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя прийшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365; ч. 3 ст. 265; п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 262; ч. 1 ст. 263 КК України, та про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. При цьому слідчий суддя вказав, що старший слідчий та прокурор не навели обґрунтованих підстав, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України, та дійшов висновку про відсутність обставин, передбачених ст. ст. 183, 194 КПК України, які б вказували на наявність підстав для продовження строку тримання ОСОБА_10 під вартою.
		 
		Не погоджуючись з таким рішенням, старший прокурор 1-го відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_10 на 1 місяць 27 днів. Зокрема, апелянт стверджує, що слідчим суддею не взято до уваги наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме не враховано, що, перебуваючи не під вартою, ОСОБА_10 може незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших учасників процесу. Також автор апеляції вважає, що слідчим суддею залишено поза увагою, що ОСОБА_10 був командиром спецроти ПМОП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », тобто працівником правоохоронного органу, і в силу свого авторитету та попередніх службових відносин з бійцями цього ж спецпідрозділу, показання яких, як очевидців, є важливими для встановлення об`єктивної істини, матиме змогу перешкоджати встановленню всіх обставин кримінальних правопорушень з метою уникнення відповідальності за їх вчинення.
		На думку прокурора, під час розгляду клопотання слідчим суддею не враховано, що у кримінальному провадженні, яке розслідується стосовно інших працівників правоохоронних органів, причетних до вбивств учасників акцій протесту, досудове розслідування не завершено і в його рамках продовжується збір доказів та, як вважає апелянт, за таких обставин слідчим суддею не враховано, що, перебуваючи не під вартою, ОСОБА_10 зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
		Разом з тим, автор апеляції звертає увагу, що ОСОБА_10 та інші працівники спецроти ПМОП «Беркут», грубо порушуючи вимоги нормативних актів щодо зберігання вогнепальної зброї, сприяли зникненню автоматів АКМС, якими вони були озброєні 18  20 лютого 2014 року. При цьому прокурор вказує, що слідством встановлений факт знищення працівниками ПМОП «Беркут» усієї документації та зникнення особистих карток-замісників щодо вогнепальної зброї, яку використовували бійці полку. Таким чином, апелянт стверджує, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_10 та інші бійці, чия зброя зникла, вже вчиняли умисні дії, спрямовані на її приховування, тобто на приховування доказів та перешкоджання встановленню істини у провадженні.
		Далі в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що в ухвалі слідчого судді не наведено жодного обґрунтування, чому домашній арешт замість тримання під вартою може виключити зазначені у судовому рішенні ризики та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. При цьому апелянт вважає, що, зобов`язавши ОСОБА_10 не залишати місце свого проживання в період з 23 години до 07 години наступної доби, це не зможе запобігти такому ризику, як можливості незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших учасників кримінального провадження, а також іншим чином перешкоджати встановленню істини у справі.
		Крім того, апелянт стверджує, що, враховуючи те, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді довічного ув`язнення, то існує ризик, що підозрюваний з метою уникнення від покарання за вчинені кримінальні правопорушення може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. 
		Прокурор далі запевняє, що у своїй ухвалі слідчий суддя, посилаючись на стан здоров`я  ОСОБА_10 , зокрема, на наявність у нього фізичних вад, належним чином не надав оцінку тому, що навіть ці вади не перешкоджали йому перебувати на службі в бойовому підрозділі спеціального призначення МВС України, де стан здоров`я є одним з основоположних чинників для визначення можливості проходження служби.
		І останнє, на що звертає увагу автор апеляції, так це на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 липня 2014 року, законність якої була підтверджена ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 серпня 2014 року і якою строк тримання під вартою ОСОБА_10 був визначений до 11 годин 45 хвилин 28 вересня 2014 року. В свою чергу, слідчий суддя, на думку апелянта, безпідставно прийняв рішення про негайне звільнення підозрюваного з-під варти 19 вересня 2014 року.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового та кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		 
		Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000709 за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 115, 262, 263, 365 КК України. Це провадження 01 серпня 2014 року було виділене в окреме провадження із кримінального провадження № 12014100060000228 від 22 січня 2014 року. 
		03 квітня 2014 року ОСОБА_10 був затриманий в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365 КК України (в редакції закону від 07.04.2011 р.), п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та того ж числа йому було повідомлено про підозру у вчиненні вказаних злочинів, а 24 липня 2014 року ОСОБА_10 було повідомлено про нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365; ч. 3 ст. 265; п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 262; ч. 1 ст. 263 КК України.
		05 квітня 2014 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_10 було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту.
		22 квітня 2014 року Апеляційним судом міста Києва дане рішення суду першої інстанції було скасоване і щодо ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 01 червня 2014 року.
		26 травня 2014 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва строк тримання під вартою  ОСОБА_10 було продовжено до 30 липня 2014 року.
		22 липня 2014 року заступником Генерального прокурора України строк досудового розслідування було продовжено до дев`яти місяців, тобто до 25 листопада 2014 року.
		29 липня2014 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва строк тримання під вартою  ОСОБА_10 було продовжено до 28 вересня 2014 року.
		17 вересня 2014 року старший слідчий в особливо важливих справах головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , за погодженням із старшим прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , звернувся до Печерськогорайонного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартоюпід вартою ОСОБА_10 на 1 місяць 27 днів.
		19 вересня 2014 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва в задоволенні даного клопотання було відмовлено, а щодо ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
		На ухвалу слідчого судді 22 вересня 2014 року надійшла до Апеляційного суду міста Києва апеляційна скарга прокурора ОСОБА_6 , розгляд якої було призначено на 25 вересня 2014 року.
		В засідання суду апеляційної інстанції 25 вересня 2014 року не з`явився у зв`язку з хворобою захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 , а тому розгляд апеляційної скарги прокурора було відкладено на 26 вересня 2014 року та підозрюваному призначено захисника в порядку ст. ст. 49, 53 КПК України, оскільки, у відповідності до ч. 1 ст. 52 КПК України, участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.
		26 вересня 2014 року в засідання суду апеляційної інстанції не з`явився сам підозрюваний ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_8 , а призначений Київським міським центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги захисник ОСОБА_11 повідомив в судовому засіданні, що ОСОБА_10 перебуває на лікуванні в Київському міському центрі пластичної мікрохірургії та хірургії кисті, про що надав відповідну довідку (т. 4, а. с. 152).
		У зв`язку з цим судове засідання було відкладено на 01 жовтня 2014 року, однак в засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_10 в черговий раз не з`явився, а його захисник ОСОБА_8 повідомив суду, що його підзахисний перебуває на лікуванні в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги.
		Тому судове засідання було відкладено на 03 жовтня 2014 року.
		03 жовтня 2014 року ОСОБА_10 знову не з`явився в засідання суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим колегія суддів для з`ясування причин його неприбуття оголосила перерву в судовому засіданні і було встановлено, що ОСОБА_10 виписаний з лікарні, а прокурори внесли клопотання про примусовий привід ОСОБА_10 до суду.
		Однак виконати примусовий привід підозрюваного не представилося можливим із-за того, що в квартирі, де він проживає, двері ніхто не відчиняє, хоча електронний засіб контролю знаходиться за місцем проживання ОСОБА_10 . Тому прокурори внесли клопотання про затримання ОСОБА_10 з метою його приводу до суду, яке колегією суддів було задоволено, а розгляд апеляційної скарги відкладено.
		Затримати ОСОБА_10 з метою його приводу до суду не вдалося, оскільки він зник, у зв`язку з чим постановою начальника 2-го СВ ГСУ Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 від 04 жовтня 2014 року було оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_10 , а ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від того ж числа надано дозвіл на його затримання з метою приводу для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу із домашнього арешту на тримання під вартою.
		Вищенаведене свідчить про те, що колегією суддів були вжиті всі можливі заходи для забезпечення явки підозрюваного в судове засідання суду апеляційної інстанції, однак ОСОБА_10 від явки до суду ухилився. З цього випливає, що підозрюваний порушив покладений на нього при застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обов`язок прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, а тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути апеляційну скаргу прокурора без участі підозрюваного. При цьому колегія суддів виходила з того, що розгляд апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про відмову у продовженні строку тримання під вартою, яка не набрала законної сили, не є погіршенням становища підозрюваного, оскільки в такому випадку ставиться питання не про обрання запобіжного заходу в розумінні положень ч. 6 ст. 193 КПК України, а про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який підозрюваному вже був обраний, причому, не слідчим суддею районного суду, а судом апеляційної інстанції.
		 
		Що стосується безпосередньо розгляду апеляційної скарги прокурора, то колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне. 
		Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановляється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.
		Під час розгляду зазначеного клопотання слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365; ч. 3 ст. 265; п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 262; ч. 1 ст. 263 КК України, є вірогідною і достатньою для застосування щодо нього обмежувальних заходів. Зокрема,підозра у вчиненні ОСОБА_10 зазначених кримінальних правопорушень обґрунтована органами досудового слідства приведеними у клопотанні старшого слідчого доказами, а саме протоколами допитів потерпілих та свідків, протоколами слідчих експериментів за участю потерпілих та свідків, висновками судово-медичних, балістичних, криміналістичних, хімічних фото-портретних та судово-портретних експертиз, протоколами огляду місця події, одягу потерпілих, протоколами огляду відеозаписів телекомпаній та камер відеоспостереження, іншими здобутими доказами. Оскільки ці докази з достатньою вірогідністю свідчать про причетність ОСОБА_10 до вчинення злочинів, в яких він підозрюється, а питання про оцінку вищенаведених доказів з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів не входить до компетенції суду на даному етапі провадження, то слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_10 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
		 
		Разом з тим, розглядаючи клопотання слідчого про продовження підозрюваному строку тримання під вартою, слідчий суддя також повинен перевірити в тому числі і наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого, свідків, знищити або приховати докази, перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення. Крім того, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, слідчий суддя повинен взяти до уваги особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість кримінального правопорушення та наслідки вчинення протиправних діянь.
		В свою чергу, застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж того, про який просить слідчий і прокурор, згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, можливе при тих обставинах, коли відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не здатні запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Таких обставин слідчий суддя при розгляді клопотання не встановив, тобто вищезазначених вимог закону слідчий суддя не дотримався.
		Дослідивши клопотання старшого слідчого та матеріали кримінального провадження, колегія суддів встановила наявність передбачених законом обставин, які пов`язують необхідність продовжити строк тримання ОСОБА_10 під вартою.
		Зокрема, перевіряючи доводи клопотання старшого слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тих, що ОСОБА_10 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого і свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів встановила, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на характер кримінальних правопорушень, в яких ОСОБА_10 підозрюється, тяжкість покарання, яке йому загрожує, та конкретні обставини провадження.
		Вказані обставини підтверджені і поведінкою підозрюваного ОСОБА_10 під час апеляційного розгляду, а саме тим, що він ухилився від явки до суду апеляційної інстанції, порушивши покладений на нього обов`язок прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду. 
		Тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність продовження підозрюваному строку тримання під вартою. Тільки тримання ОСОБА_10 під вартою зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та запобігти спробам будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню. Підстав вважати, що більш м`які запобіжні заходи можуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, колегією суддів не встановлено.
		За вищенаведених обставин апеляційна скарга старшого прокурора підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням колегією суддів нової ухвали про задоволення клопотання старшого слідчого та продовження ОСОБА_10 строку тримання під вартою.
		 
		Керуючись, ст. ст. 176  178, 183, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів  
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу старшого прокурора 1-го відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 задовольнити.
		Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , погодженого із старшим прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 ,про продовження строку тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою:      АДРЕСА_1 , з 23 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного ранку, щодо ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 ,  скасувати.
		Постановити нову ухвалу, якою клопотаннястаршого слідчого в особливо важливих справах головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , погоджене із старшим прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 ,про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 ,  задовольнити.
		Продовжити  ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою до 25 листопада 2014 року. 
		Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
		 СУДДІ:
		 
		 
		_____________________ _______________________ ____________________
		 ОСОБА_2   ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...