Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/7818/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:.
Надіслано судом: 26.12.2014. Зареєстровано: 26.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2014.
Дата набрання законної сили: 16.12.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 грудня 2014 року                                                                      Справа № 10152/14/876
		 
		Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого судді -                                                  Гулида Р.М.,
		суддів -                                                            Кузьмича С.М., Улицького В.З.,
		при секретарі судового засідання -                                Бєлкіна Н.І.,
		за участю:
		представника позивача -                                        ОСОБА_1,
		представника відповідача -                                        Грицини Я.М.,
		представник третьої особи -                                        ОСОБА_3.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 16 жовтня                  2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, з участю третьої особи - ОСОБА_5 про скасування наказу та свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, -
		 
		                                                     ВСТАНОВИЛА:
		 
		ОСОБА_4 звернувся з позовом до управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, з участю третьої особи ОСОБА_5 про скасування наказу та свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення.
		В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є власником квартири АДРЕСА_1, що знаходиться на другому поверсі будинку. На першому поверсі будинку знаходиться допоміжне приміщення будинку, на яке наказом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради    №1758-НЖ-Л від 03.10.2011 року гр. ОСОБА_5 оформлено право власності. Вважає, що оформлення права власності на допоміжне нежитлове приміщення першого поверху на АДРЕСА_2, площею 17 кв.м. порушує його права, як власника, так і права інших співвласників квартир в даному будинку. Допоміжні приміщення можуть бути об'єктом права власності лише за згоди усіх власників приватизованих квартир в будинку, якої ОСОБА_5 в даному будинку не має, просить суд позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради №1758-НЖ-Л від 03.10.2011 року «Про оформлення права власності на нежитлові приміщення у будинку АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_5», скасувати свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення від 03.10.2011 року №ЛР1383, видане ОСОБА_5.
		Постановою Галицького районного суду м. Львова від 16 жовтня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
		Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
		Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою позов задоволити частково, мотивуючи це наступним.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться на другому поверсі будинку.
		На першому поверсі будинку знаходиться нежитлове приміщення, на яке наказом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради №1758-НЖ-Л від 03.10.2011 року гр. ОСОБА_5 оформлено право власності.
		За матеріалами справи, між гр.ОСОБА_5 та КБП «Карпатбуд» 05.10.2005 року було укладено договір про пайову участь у будівництві, згідно якого ОСОБА_5 було прийнято до пайової участі у будівництві будинку за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язано    в строк до 30.12.2009 року сплатити повну вартість нежитлового приміщення площею  17(сімнадцять) м.кв. в розмірі 18 000 гривень.
		ОСОБА_5 свої зобов'язання за вищевказаним договором виконав у повному обсязі та згідно акту прийому-передачі нежитлового приміщення в житловому будинку АДРЕСА_2 від 19.05.2011 року став добросовісним набувачем та правомірним власником нежитлового приміщення загальною площею 17 кв.м..
		Проте, в багатоквартирних будинках власники приватизованих квартир є рівноправними співвласниками допоміжних та технічних приміщень загального користування. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними нежитловими технічними приміщеннями.
		Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань влаштування мансард, надбудови поверхів. Таким чином, питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку на надбудову поверхів, влаштування мансард та інших приміщень з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо), має вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного кодексу України.
		Ч.2 ст.382 ЦК України обумовлено, що власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі,нежитлові приміщення, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, які розташовані у житловому будинку.
		Осібне оформлення права власності на єдине нежитлове приміщення першого поверху будинку по АДРЕСА_2, площею 17 кв.м. об'єктивно порушує права апелянта, як одного із співвласників квартир в даному будинку.
		Як вбачається з матеріалів справи, а саме: поверхового плану та технічного паспорту від 25.08.2011 року, спірне приміщення шириною 2.29 м та довжиною 7,43 м знаходиться впродовж сходового маршу одного із під'їздів будинку і з'єднано з нею дверним отвором та окремим виходом на вулицю.
		За вимогами п.5.42 Державних Будівельних Норм, - пункт В.1.1-7-2002р., у сходових клітках не допускається розміщувати нежитлові приміщення будь-якого призначення.
		Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій від 17.05.2005року, евакуаційні шляхи і виходи повинні бути вільними, нічим не захаращуватися і в разі виникнення пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у приміщеннях будівель та споруд. 
		Крім цього, згідно з рішенням Конституційного суду України у справі №1-2/2004р. від 02.03.2004 року та ч.2 ст.382 ЦК України, гр. ОСОБА_5 не може бути власником сходової частини будинку чи сходового маршу, нежитлових та допоміжних приміщень, розташованих поруч з ними, які призначені для спільного використання усіх власників квартир в будинку по АДРЕСА_2, а у випадку доцільності оформлення права власності на таке приміщення,  обов'язковою є згода усіх власників квартир даного підїзду, чого останній не отримав.
		Стосовно вимог позивача скасування свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення від 03.10.2011 року №ЛР1383, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. За змістом п.1 ч.2 цієї статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних  осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
		Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття суб'єкта владних повноважень, відповідно до якого, - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
		Отже, до компетенції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. 
		Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних чи господарських правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться, оскільки такі регулюються Цивільним та Господарським Кодексами України.
		Свідоцтво про право власності на нерухоме майно не є рішенням, дією чи бездіяльністю в розумінні КАС України, які можуть бути оскаржені до адміністративного суду, а є правовстановлюючим документом. Відтак, спір про право, що має місце в даному випадку, є виключною компетенцією суду загальної юрисдикції на підставі вимог ЦК України.
		Таким чином, у відповідності до змісту чинного законодавства, дана вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки така є цивільно-правовим спором, а тому у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, провадження по справі в частинні скасування свідоцтва про право власності  ОСОБА_5 на нежитлове приміщення за №ЛР1383 від 03.10.2011 року слід - закрити.
		Згідно з ч.1 ст. 203 КАС України - постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду, або провадження у справі закривається з підстав, встановлених  ст.ст. 155 і 157цього Кодексу.
		Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що висновок суду першої інстанції по даній справі зроблений при неповному з'ясуванні судом та недоведеності позивачем обставин, які мали значення для справи, внаслідок порушення норм матеріального права що і призвело до неправильного вирішення справи по суті спору, а у відповідності до вимог ст.202 КАС України є обов'язковою підставою для скасування постановленого судового рішення і ухвалення нового рішення по справі.
		 
		 
		 
		Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч. ст. 198, п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205,     ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		                                                     ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задоволити частково, постанову Галицького районного суду м. Львова від 16 жовтня 2014 року у справі №461/7818/13-а - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити частково.
		Визнати нечинним наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради №1758-НЖ-Л від 03.10.2011 року про оформлення права власності на нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_2 на імя ОСОБА_5
		Провадження по справі в частинні скасування свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення  площею 17 м.кв. в будинку АДРЕСА_2 за №ЛР1383 від 03.10.2011 року на імя ОСОБА_5 - закрити.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
		 
		 
		Головуючий:                                                                                          Р.М. Гулид
		 
		 
		Судді:                                                                                                     C.М. Кузьмич
		 
		 
		                                                                                                               В.З. Улицький
		 
		 
		 
		Повний текст постанови виготовлено 22.12.2014 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...