№ 2-1742/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Заочне
18 жовтня 2007
року Оболонський районний суд м. Києва в
складі: головуючого судді Пшонка P.M., при секретарі Тищенко І.Л.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в м.
Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ТЦД
«Цифрал-Сервіс», 3-я особа ОСОБА_2 про
усунення перешкод у користуванні квартирою та відшкодування моральної
шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка
звернулась до суду із зазначеним позовом,
посилаючись на те, що в листопаді
2006 року у під'їзді будинку, в якому
вона проживає, були замінені вхідні
двері і на них встановлено систему обмеження доступу - домофон, незважаючи на те,
що частина мешканців під'їзду, у
тому числі і вона, своєї згоди на
встановлення домофону не
давали. Вільний вхід у під'їзд було припинено. За тиждень до встановлення
домофону і припинення вільного входу у під'їзд,
всіх мешканців було повідомлено про припинення вільного входу у під'їзд
і про необхідність придбати ключ.1 від вхідної двері. Позивачка була вимушена
придбати ключ.1 від домофона
по 12 грн. у представника ТОВ «ТЦД «Цифрал-Сервіс», ОСОБА_2. Квитанції про
оплату ключ.1в ОСОБА_2 надати відмовився.
Таким
чином, незважаючи на відмову позивачки
від встановлення домофону
її вимусили придбати ключ.1 від вхідної двері на всіх мешканців квартири.
Після
встановлення домофону до
неї в квартиру не можуть прийти ані родич.1, ані знайомі,
ані лікарі. Викликаючи лікаря або майстра вона вимушена зустрічати
їх, щоб вони змогли пройти у під'їзд.
Встановлювати код на домофоні для доступу у під'їзд осіб без ключа відповідач
відмовляється, хоча технічними
характеристиками домофону
це передбачено.
25.12.2006
року позивачка письмово звернулась до відповідача з проханням встановити
цифровий код та надати їй його для користування. Відповідач повідомив, що встановлення коду і передача його
позивачці у користування можливе лише за письмової згоди всіх мешканців, з ким у відповідача підписані договори на
встановлення домофону і запропонував укласти з ним договір або придбати необхідну
кількість ключ.1в.
Позивачка
вважає, що діями відповідача, які полягають у нав'язуванні їй своїх послуг
порушені її права споживача, передбачені
законодавством України. Крім цього,
діями відповідача, що виражаються
в обмеженні права користування власністю (квартирою) порушені її права власника
квартири.
Також, внаслідок незаконних дій відповідача
позивачці була завдана моральна шкода. Обмеження доступу до квартири призвело
до негативних змін у житті позивачки, до
неї вільно не можуть прийти родич.1. Виклик лікаря або майстра стали неможливі
або дуже складними, оскільки для цього
треба оч.1кувати під під'їздом щоб відкрити двері. Моральні страждання
внаслідок змін у житті, порушення
нормальних стосунків з оточуючими людьми,
порушення її прав споживача и
прав власника, приниження її гідності
призвели до нервового струсу. Розмір моральної шкоди позивач визначає в сумі
1000 грн.
Враховуючи
вищевказане позивачка просила суд зобов'язати відповідача встановити цифровий
код на систему обмеження доступу (домофон), встановлену ним у під'їзді будинку № 42-в по пр-ту Героїв
Сталінграда в м. Києві, де знаходиться квартира НОМЕР_1, негайно повідомити позивачку про встановлений
код зручним для неї способом.
Зобов'язати відповідача завчасно повідомляти її про зміну коду зручним
для неї способом. Стягнути з відповідача
моральну шкоду розмірі 1000 грн. та судові витрати у розмірі 1708, 50 гривень.
В
судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги в
повному обсязі та просили суд задовольнити позов.
Відповідач
та третя особа в судове засідання не з'явились. Повідомлялись про час та місце
розгляду справи належним чином. Причини
неявки не повідомили.
Оскільки
позивачка не заперечує проти заочного розгляду справи, а відповідач належним чином повідомлений про
розгляд справи, суд вважає можливим
провести заочний розгляд справи.
Суд
заслухавши пояснення позивачки, її
представника, дослідивши матеріали
справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому
задоволенню, виходячи з наступного.
Як
вбачається з матеріалів справи,
позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ЖЕК № 510 КП
«Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району м.
Києва № 220 від 31.01.2007 року.
20.10.2006
року між мешканцями під'їзду № 2 будинку № 42-в по пр-ту Г.Сталінграду в
м. Києві в особі ОСОБА_2., який діяв на підставі договору доручення №
1985 від 20.10.2006 року, та ТОВ «ТЦД
«Цифрал-Сервіс» було укладено договір № 1985 на виконання монтажних робіт.
Згідно вказаного договору відповідач зобов'язувався встановити систему
багатоквартирного домофону
«Цифрал» в зазначеному під'їзді будинку.
Відповідно
до ст.
10 Закону України «Про приватизацію житлового фонду», ст.
ст. 1, 19 Закону України «Про об'єднання співвласників
багатоквартирних будинків» територія сходових клітин, сходів відноситься до допоміжних
приміщень, які перебувають у спільній
сумісній власності всіх власників квартир.
Згідно ст.
369 ЦК України
співвласники майна, що є у спільній
сумісній власності, володіють і
користуються ним спільно, якщо інше не
встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Судом
встановлено, що в жовтні 2006 року серед
мешканців під'їзду № 2 будинку № 42-в по пр-ту Г.Сталінграду було проведено
опитування відносно їх згоди на встановлення на вхідних дверях під'їздусистеми
обмеження доступу (домофону).
Частина мешканців під'їзду, у тому
числі і позивачка, своєї згоди на встановлення
домофону не давали, незважаючи на це в листопаді 2006 року у
під'їзді були замінені вхідні двері і на них встановлений домофон.
25.12.2006
року позивачка звернулась до відповідача з проханням встановити цифровий код на
домофон і налати
їй для користування. Листом № 020/01 від 11.01.2007 року відповідач
повідомив, що встановлення коду і
передача його позивачці у користування можливе лише за наявності письмової
згоди всіх мешканців, з ким у
відповідача укладені договори на встановлення домофону та запропонував укласти
з ним договір або придбати необхідну кількість ключ.1в.
Позивачка
була вимушена придбати ключ.1 від домофона
вартістю 12 грн. кожний, у
представника відповідача ОСОБА_2 Квитанції про оплату ключ.1в ОСОБА_2 надати
відмовився.
Таким чином, дії ТОВ «ТЦД «Цифрал-Сервіс» по встановленню
системи багатоквартирного домофону, які обмежили доступ в під'їзд будинку, були вчинені відповідачем без узгодження з
всіма власниками квартир, а лише з
частиною з них, які погодились на
встановлення переговорного пристрою в квартирі. Вказані дії порушують права
інших співвласників, яких обмежили в
праві користування спільною сумісною власністю у вигляді допоміжних приміщень.
Обмеживши
доступ в під'їзд будинку, в якому
знаходиться квартира позивачки, відповідач порушив її право власності на
квартиру без її згоди.
У
відповідності до ст. ст.
316, 321 ЦК України правом
власності є право особи на річ (майно),
яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право
власності є непорушним. Ніхто не може
бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно
до ст.
391 ЦК України
власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права
користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно
умов договору № 1985 від 20.10.2006 року на виконання монтажних робіт мешканці
квартир, розташованих у під'їзді № 2
будинку № 42-в по пр-ту Г.Сталінграду придбавали ключ.1 для домофону з розрахунку 12
грн. за штуку.
Цими
діями відповідач обмежив доступ позивачки в під'їзд будинку, в якому знаходиться її квартира та поставив
доступ в квартиру в залежність від надання власних послуг та товарів.
Відповідно
до п. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав
споживач.1в» споживач має право на вільний вибір продукції. Забороняється
примушувати споживача до придбання продукції непотрібного йому асортименту.
Згідно ст. 19
Закону України «Про захист прав споживач.1в» забороняється підприємницька
практика, яка фактично містить в собі
елементи примусу, докучання або
неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або
поведінку споживача стосовно придбання продукції.
З
технічного паспорту домофона
«Цифрал CCD-2094.1», який
встановлено на вхідні двері під'їзду, до
його основних функцій належить можливість відкривання електромагнітного замка
як з допомогою електронних ключ.1в, так
і набором цифрової кодової комбінації на клавіатурі пристрою.
Тому
вимоги позивача по встановленню цифрового коду на систему обмеження доступу (домофон) законні і
обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно
зі ст.
386 ЦК України, власник,
права якого порушені, має право
на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно
до ст.
22 Закону України «Про захист прав споживач.1в», при задоволенні вимог споживача, суд одночасно вирішує питання щодо
відшкодування моральної шкоди.
Відповідно
до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4
розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог
залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних
страждань, з урахуванням у кожному
конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість
страждань, стан здоров'я
потерпілого, тяжкість завданої
травми, наслідки тілесних
ушкоджень, істотність вимушених змін у
його життєвих і виробничих стосунках.
Суд
вважає, що діями відповідача по
обмеженню доступу в під'їзд будинку, в
якому знаходиться квартира позивачки, порушенню
її права власності на квартиру,
позивачці завдана моральна шкода,
яка виражається у наступному. Обмеження доступу до квартири призвело до
негативних змін у житті позивачки,
порушенні нормального життєвого устрою. Виклик лікаря або майстра стали неможливими
або дуже складними, оскільки для цього
необхідно чергувати під під'їздом щоб відкрити відвідувачам двері. Моральні
страждання внаслідок змін у її житті,
порушення нормальних стосунків з оточуючими людьми, порушення її прав споживача и прав власника, призвели до нервового зриву, внаслідок чого позивачка зверталась до
лікаря-невролога.
Проте, суд вважає,
що розмір моральної шкоди не відповідає рівню душевних страждань та
переживань, яких позивачка зазнала у
зв'язку з порушенням її прав. Розмір моральної шкоди позивачем завищено, а тому він підлягає зниженню до 500 грн.
Також, суд,
керуючись ст. 88 ЦПК України, вважає необхідним стягнути з відповідача на
користь позивача 27 грн. державного мита,
15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи, 1650 грн. витрат на юридичну
допомогу та 16, 50 грн. комісійної винагороди за послуги банку, що разом становить 1708, 50 грн. судових
витрат.
На
підставі викладеного та керуючись
ст. 10 Закону України «Про
приватизацію житлового фонду», ст. ст.
1, 19 Закону України «Про
об'єднання співвласників багатоквартирних будинків» ст.
ст. 17, 19, 22
Закону України «Про захист прав споживач.1в»,
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4, ст.
ст. 316, 321,
369, 386, 391 ЦК
України, ст. ст.
10, 60, 130,
174, 175, 197,
198, 208, 209, 212 - 215, 218, 224 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов
ОСОБА_1 до ТОВ «ТЦД «Цифрал-Сервіс», 3-я
особа ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та відшкодування
моральної шкоди задовольнити частково.
Зобов'язати
ТОВ «ТЦД «Цифрал-Сервіс» встановити цифровий код на систему обмеження доступу /
домофон /, встановленому у під'їзді № 2 будинку № 42-в
по проспекту Героїв
Сталінграда
в м. Києві, про що повідомити про встановлений код
ОСОБА_1.
Стягнути
з ТОВ «ТЦД «Цифрал-Сервіс» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі
500 гривень та суму понесених судових витрат в розмірі 1 708 / одна тисяча
сімсот вісім / гривень 50 копійок.
В іншій частині
позову відмовити.
Заочне
рішення може бути переглянуте судом, що
його ухвалив, за письмовою заявою
відповідача.
Заява
про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня
отримання його копії.
Заяву
про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з
дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом
двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.