Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1890/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 20.01.2015. Зареєстровано: 20.01.2015. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2015.
Дата набрання законної сили: 12.03.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		  12.01.2015 р.                                                                              Справа № 914/1890/14 
		 
		За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек", м. Київ,
		до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів, 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво", м.Львів,
		про: визнання недійсною ухвалу Львівської міської ради №2931 від 21.11.2013 року "Про погодження ТзОВ "Любінське сяйво" місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С. Петлюри, 11". 
		суддя Синчук М. М. 
		при секретарі Гринчишин О. О.
		За участю представників: 
		позивача: Грунський В.О. - довіреність б/н від 22.05.2012 р.;
		відповідача: не з'явився.
		третьої особи: Посікіра Р.Р. - представник (на підставі договору від 12.06.2014 року №14/06 про надання правової допомоги).
		Представникам позивача та третьої особи роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
		На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" до Львівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради №2931 від 21.11.2013 року "Про погодження ТзОВ "Любінське сяйво" місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С. Петлюри, 11".
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.05.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.06.2014 р. 
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.07.2014, (ухваленим суддею Козак І.Б.), у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції вказав на те, що оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради не порушено прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, і на момент її винесення земельна ділянка площею 0,4818 га перебувала у власності міськради. Водночас, суд зазначив, що пунктом 2 меморандуму від 26.12.2011 про вирішення спірних питань щодо користування земельною ділянкою на вул. С. Петлюри, 11 у м. Львові, який укладений між позивачем та третьою особою, визначено, що третя особа претендує на отримання в користування земельних ділянок N 4 площею 0,0150 га та N 5 площею 0,1831 га для спорудження торгових рядів і функціонування торгових рядів, а пунктами 3, 10 меморандуму передбачено, що позивач не претендує на вказані земельні ділянки і положення меморандуму є обов'язковими для сторін. Разом з цим, суд зазначив, що оскаржувана ухвала за своєю суттю не є рішенням про передачу в оренду земельної ділянки, при її прийнятті не вирішувалось питання щодо передачі земельної ділянки у власність чи користування.
		Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 року рішення у справі залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. При цьому, апеляційний суд зазначив, що оскільки порушень прав позивача спірною ухвалою не убачається, спір щодо відповідності змісту цієї ухвали вимогам законодавства повинен вирішуватись в порядку адміністративного судочинства. 
		Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2014 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 р. у справі №914/1890/14 і рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2014 у цій справі скасовано. Матеріали справи скеровано для нового розгляду до Господарського суду Львівської області.
		Внаслідок проведеного автоматичного розподілу справ 16.10.2014 року справу № 914/1890/14 передано для розгляду судді Долінській О.З. 
		У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Долінської О.З., розпорядженням  керівника апарату господарського суду Львівської області № 750 від 29.09.2014р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №914/1890/14. Суддею призначено Синчука М.М.
		Ухвалою суду від 30.10.2014р. справу №914/1890/14 прийнято до розгляду суддею Синчуком М.М.
		Обґрунтовуючи в судових засіданнях свої вимоги позивач вказував на те, що спірна ухвала прийнята міськрадою за межами процедури проведення земельних торгів, обов'язковість проведення яких визначена частиною 2 статті 124, частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України та за відсутності підстав, передбачених частинами 2, 3 цієї статті, чим порушено право позивача на оформлення права користування земельною ділянкою необхідною для обслуговування та реконструкції нерухомого майна, належного йому на праві власності.
		Крім того, позивач також зазначав, що оскаржувана ухвала стосується тієї самої земельної ділянки на вул. Петлюри, 11, право користування якою, перейшло до позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Інтермаркет" в порядку приписів статті 120 Земельного кодексу України, статей 377, 415 Цивільного кодексу України у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості, які розташовані на спірній земельній ділянці. 
		В ході розгляду справи позивач зазначив про те, що аналогічний спір вже був предметом розгляду у іншій справі N 5015/4379/11, під час розгляду якої встановлено порушення прав позивача прийнятою Львівською міською радою іншою ухвалою від 30.06.2011 р. N 650 "Про погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" місця розташування земельної ділянки площею 0,418 га на вул. С.Петлюри,11 в м. Львові".
		В судових засіданнях представник відповідача проти позовних вимог позивача заперечив, вважає позов безпідставним і необґрунтованим, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позов від 01.07.2014 р. №1104/вих.-438 (Том 1, а/с 144-146), а саме з огляду на те, що земельні ділянки №1 площею 0,1903 га та №2 площею 0,0125 га входили до складу земельної ділянки площею 0,4818 га. кадастровий №4610136300:04:002:0036, переданої позивачу в строкове платне користування за умовами Договору оренди землі від 24.07.2008 року, однак, рішенням господарського суду Львівської області від 07.12.2010 року у справі №24/132 (2010) (залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 року та Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2011 року) укладений між позивачем та відповідачем у справі договір оренди землі від 24.07.2008 року, предметом якого була земельна ділянка площею 0,4818 га. кадастровий №4610136300:04:002:0036 розірвано та зобов'язано позивача повернути відповідачу вказану земельну ділянку.
		З наведеного відповідач зазначив про те, що станом на час прийняття відповідачем Ухвали від 21.11.2013 року №2931 в позивача були відсутні будь-які права на земельну ділянку площею 0,4818 га.,яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри, 11, кадастровий №4610136300:04:002:0036.
		Окрім того, як на підставу своїх заперечень проти позову, відповідач покликається на те, що 11.04.2013 року Львівською міською радою зареєстровано звернення позивача №2-6904 про надання дозволу ТзОВ ТРК "Євротек" на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри, 11, 11б, загальною площею 0,9163 га для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс та його обслуговування.
		Як вбачається із плану земельної ділянки, на підставі якого виготовлявся проект ухвали Львівської міської ради "Про надання ТзОВ ТРК "Євротек" дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на місцевості на вул. С. Петлюри, 11-б у м. Львові", про надання яких звертався позивач, є відмінними від тих, які передані в оренду третій особі.
		Також, як на підставу своїх заперечень проти позову, відповідач покликається на той факт, що 26.12.2011 року між позивачем та третьою особою укладено Меморандум про вирішення спірних питань щодо користування земельною ділянкою по вул. С. Петлюри, 11 у м. Львові, пунктом 2 якого визначено, що третя особа претендує на отримання в користування земельних ділянок №4 площею 0,0150 га та №5 площею 0,1831 га. для спорудження торгових рядів і функціонування торгових рядів. Пунктами 3 та 10 Меморандуму визначено, що позивач не претендує на вказані земельні ділянки і положення Меморандуму є обов'язковими для сторін.
		22.12.2014 р. представником третьої особи подано клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи. Заявник просить поставити на вирішення судової експертизи наступні питання: 1) чи є різними земельні ділянки, про надання яких звертався позивач з клопотанням до міськради про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення, відновлення, меж земельної ділянки на місцевості на вул.С.Петлюри, 11, вул. С.Петлюри,11б, та земельні ділянки за цією ж адресою, на які ухвалою Львівської міської ради від 21.11.2013 р. №2931 надано дозвіл ТОВ «Любінське сяйво» на розробку проекту землеустрою; 2) чи є тотожними земельні ділянки, які визначені в ухвалі Львівської міської ради від 21.11.2013 р. №2931 земельним ділянкам, вказаним у меморандумі від 26.12.2011 року про вирішення спірних питань щодо користування прилеглою земельною ділянкою навколо ринку «Новий» по вул.Петлюри, 11, 11б у м.Львові.
		Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. 
		Розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку учасників судового процесу суд вважає доводи відповідача щодо проведення земельно-технічної експертизи необґрунтованими, безпідставними та недоведеними матеріалами поданого клопотання. На розгляд господарського суду подано витребуванні судом матеріали, які є необхідними та достатніми для встановлення усіх обставин і вирішення спору по суті.
		В судове засідання 12.01.2015 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. 
		В судове засідання 12.01.2015 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про причини неприбуття в судове засідання не повідомив. 
		В судове засідання 12.01.2015 р. представник третьої особи з'явився, подав через канцелярію суду відзив на позов, просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. 
		В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Вислухавши представників сторін по справі та пояснення третьої особи, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.
		25.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Інтермаркет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек"  було укладено договори купівлі-продажу, згідно яких Позивач набув у власність цілісні майнові комплекси, розташовані за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри 11, та 11б, які згідно з умовами договорів знаходяться на земельних ділянках загальною площею   0,6404 га   кадастровий номер 4610136300:04:002:0035 (Том 1, а/с 29-32) та 0,4818 га кадастровий номер 4610136300:04:002:0036 (Том 1, а/с 42-45) з цільовим призначенням для реконструкції існуючої споруди під торгово-ринковий комплекс "Новий" і його обслуговування. 
		Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" на зазначені нежитлові приміщення виникло з моменту державної реєстрації вище зазначених договорів в БТІ та ЕО, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію права №30491437 від 04.07.2011 р. (Том 1, а/с 23)
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" звернулось до Львівської міської ради із заявою №43/3 від 04.02.2013 року про надання дозволу на виготовлення  технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за адресою: м.Львів, вул. Петлюри, 11, 11-б загальною площею 0,9163 га в тому числі в межах червоних ліній 0,2761 га з метою продовження договору оренди для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс та його обслуговування. (Том 1, а/с 161)
		На час розгляду справи судом, відповідачем не прийнято рішення про погодження позивачу місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс по вул. Петлюри, 11, 11-б у м.Львові.
		18.06.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" звернулось на адресу Львівської міської ради із заявою про погодження місця розташування земельної ділянки для розміщення ринку із збірно-розбірних конструкцій на вул. С.Петлюри, 11 у м.Львові та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки. (Том 1, а/с 154)
		Ухвалою Львівської міської ради від 21.11.2013 року №2931 погоджено Товариству з обмеженою відповідальністю «Любінське сяйво» місце розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11 в оренду терміном на 5 років для розміщення ринку із збірно-розбірних конструкцій та його обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови, а саме: ділянки №1 площею 0,1903 га (у тому числі 0,1807 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень); ділянки №2 площею 0,0125 га. (Том 1, а/с 18)
		Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує на порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваної ухвали приписів статей 123, 124, 134 Земельного кодексу України. 
		Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем порушено Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі - продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у місті Львові, затверджене ухвалою Львівської міської ради від 26.07.2012 р. № 1675. Зокрема, Львівською міською радою не дотримано порядку формування переліку земельних ділянок, які можуть бути продані у власність або може бути продано право оренди на них; не надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, технічного паспорта земельної ділянки та експертної грошової оцінки вартості земельної ділянки відповідно до затвердженого переліку; порушено порядок розгляду та підготовки документів для продажу земель у власність або продажу права оренди земельних ділянок на аукціоні (вільних від забудови земельних ділянок); не забезпечено здійснення публікації у засобах масової інформації щодо проведення земельних торгів та реєстрації учасників аукціону; не забезпечено реалізацію права зацікавлених осіб на  участь в аукціоні.   
		В судових засіданнях позивач вказав те, що аналогічний спір вже був предметом розгляду у іншій справі N 5015/4379/11, під час розгляду якої встановлено порушення прав позивача прийнятою Львівською міською радою іншою ухвалою від 30.06.2011 р. N 650 "Про погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" місця розташування земельної ділянки площею 0,418 га на вул. С.Петлюри,11 в м. Львові".
		Рішенням господарського суду Львівської області від 26.08.2011 року у справі №5015/4379/11, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 рокуь (Том 1, а/с 55-68), було задоволено позов ТзОВ «Торгова роздрібна компанія «Євротек» та визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради від 30.06.2011 року №650 «Про погодження ТзОВ «Любінське сяйво» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. С.Петлюри, 11». 
		В ході розгляду справи судом, позивач посилається на висновки, надані колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду у постанові від 02.11.2011 року у справі № 5015/4379/11 про наявність інтересу позивача у оформленні права користування земельною ділянкою, що прилягає до придбаних ним приміщень та призначена для їх реконструкції та обслуговування та захист такого права є підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права. 
		В обґрунтування правових підстав недійсності рішення органу місцевого самоврядування щодо прийняття рішення про надання дозволу на погодження місця розташування та виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вільних земельних ділянок, які в подальшому передані в оренду без проведення  земельних торгів, позивач посилається на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 03.06.2014 р. по справі № 13/17/5022-675/2012.
		При винесенні рішення суд виходив з наступного.
		Згідно з   частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. 
		Статтею 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника,   внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. 
		Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують   це право. 
		За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл.
		Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу і від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституції.
		До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. 
		Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. 
		Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. 
		Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. 
		Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек"   до Львівської міської ради про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради від 21.11.2013 р. №2931   "Про погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С. Петлюри, 11", з тих підстав, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням порядку передачі земельних ділянок в оренду, і порушує право позивача на користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування та реконструкції об'єктів нерухомості, що належать йому на праві власності.
		Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою. 
		За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії на пленарному засіданні. 
		Відповідно пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" спори про поновлення порушених прав юридичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. 
		Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України, за приписами якої захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування. 
		Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. 
		Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. 
		З матеріалів справи убачається, що позивач на підставі договорів купівлі продажу від 25.06.2011 року, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Інтермаркет"   набув у власність цілісні майнові комплекси, розташовані за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри 11, 11б, які згідно з умовами договорів знаходяться на земельних ділянках загальною площею   0,6404 га   кадастровий номер 4610136300:04:002:0035 та 0,4818 га кадастровий номер 4610136300:04:002:0036 з цільовим призначенням для реконструкції існуючої споруди під торгово-ринковий комплекс "Новий" і його обслуговування. 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" звернулось до Львівської міської ради із заявою №43/3 від 04.02.2013 року про надання дозволу на виготовлення  технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за адресою: м.Львів, вул. Петлюри, 11, 11-б загальною площею 0,9163 га в тому числі в межах червоних ліній 0,2761 га з метою продовження договору оренди для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс та його обслуговування.
		На час розгляду справи судом, відповідачем не прийнято рішення про погодження позивачу місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс по вул. Петлюри, 11, 11-б у м.Львові.
		18.06.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" звернулось на адресу Львівської міської ради із заявою про погодження місця розташування земельної ділянки для розміщення ринку із збірно-розбірних конструкцій на вул. С.Петлюри, 11 у м.Львові та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки. 
		Ухвалою Львівської міської ради від 21.11.13 №2931, яка є предметом даного позову, Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" погоджено місця розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок розташованих у міста Львові на вул. С. Петлюри, 11. 
		Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент прийняття міськрадою оскаржуваної ухвали, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. 
		Відповідний орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а у разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. 
		Відтак, надання земельної ділянки в користування відбувається в два етапи: 1) прийняття відповідним органом   місцевого самоврядування рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, яке є підставою для розроблення заявником проекту відведення земельної ділянки та його погодження; 2) прийняття рішення про надання земельної ділянки в користування. 
		Таким чином, оскаржувана ухвала Львівської міської ради від 21.11.2013 р. №2931 є підставою для розроблення Товариством з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" проекту відведення земельної ділянки на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові та   передумовою для подальшого прийняття міською радою рішення про надання цієї земельної ділянки в користування третій особі, що може призвести до неможливості оформлення позивачем права користування цією ділянкою, яка за твердженням останнього необхідна йому для реконструкції та обслуговування належного йому на праві власності майна, адже один і той самий об'єкт не може бути одночасно в користуванні двох різних юридичних осіб.     
		Крім того, в матеріалах страви наявна ухвала Львівської міської ради від 15.05.2014 р. № 3352 «Про затвердження ТзОВ «Любінське сяйво» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання ТзОВ «Любінське сяйво» земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові в оренду терміном на 5 років для розміщення ринку із збірно-розбірних конструкцій (Том 1, а/с 183). Вказана ухвала прийнята на підставі оскаржуваної ухвали Львівської міської ради від 21.11.2013 р. №2931. 
		02.06.2014 року між Львівською міською радою та ТзОВ «Любінське сяйво» укладено відповідні договори оренди земельних ділянок.
		Поряд з тим, нормами статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.
		Статтею 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
		Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради від 21.11.2013 р. №2931 надано ТзОВ «Любінське сяйво» погодження розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11, на підставі якої в подальшому без проведення земельних торгів передано в оренду ТзОВ «Любінське сяйво» вільні земельні ділянки, які не підпадали під дію частин 2, 3 статті 134 Земельного кодексу України.   
		Виходячи з приписів чинного законодавства, необхідною умовою для передачі таких земельних ділянок в оренду мало бути проведення земельних торгів, за результатами яких в подальшому укладається договір оренди. Недотримання цієї процедури є порушенням органом місцевого самоврядування господарської компетенції під час укладення договору оренди землі.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 р. у справі № 13/17/5022-675/2012 (за позовом прокурора Бережанського району Тернопільської області до ПП "Галицькі аграрні інвестиції", третя особа - Управління Держкомзему у Бережанському районі, про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання вчинити дії), яка відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
		Відповідачем не надано суду доказів дотримання передбаченої законом процедури проведення земельних торгів передбаченої ст.ст. 124, 134-139 Земельного кодексу України, що є передумовою для передачі в оренду вільної земельної ділянки, в тому числі, щодо дотримання вимог «Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м.Львові», затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.07.2012 року № 1675, яке визначає порядок підготовки документів та процедуру продажу земельних ділянок у власність або права оренди. 
		Зокрема, при винесенні Львівською міською радою оскаржуваної ухвали від 21.11.2013 р. № 2931 відповідачем не дотримано порядку формування переліку земельних ділянок, які можуть бути продані у власність або може бути продано право оренди на них; не надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, технічного паспорта земельної ділянки та експертної грошової оцінки вартості земельної ділянки відповідно до затвердженого переліку; порушено порядок розгляду та підготовки документів для продажу земель у власність або продажу права оренди земельних ділянок на аукціоні (вільних від забудови земельних ділянок); не забезпечено здійснення публікації у засобах масової інформації щодо проведення земельних торгів та реєстрації учасників аукціону; не забезпечено реалізацію права зацікавлених осіб на  участь в аукціоні, чим порушено «Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м.Львові», затверджене ухвалою Львівської міської ради від 26.07.2012 року № 1675.
		Заперечуючи проти позову відповідач покликався на те, що земельні ділянки про надання яких звертався позивач з клопотанням до Львівської міської ради про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення, відновлення, меж земельної ділянки на місцевості на вул. Є.Петлюри, 11, вул. С.Петлюри, 11-6, і земельні ділянки, за цією ж адресою, на які третій особі ТзОВ «Любінське сяйво» оскаржуваною ухвалою від 21.11.2013 р. №2931 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою є різними, а земельна ділянка на якій знаходяться об'єкти нерухомості майна позивача суміжна зі спірною. 
		Проте, відповідачем не надано належних доказів в підтвердження вказаних обставин, зокрема не зазначено який саме кадастровий план з експлікацією земельних ділянок, з наявних у матеріалах справи, підтверджує межування, а не накладення цих земельних ділянок. 
		Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на судове рішення у іншій справі №24/132(2010) (Том 1, а/с 88-94), яким   розірвано укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Інтермаркет" та Львівською міською радою договір оренди землі та зобов'язано повернути Львівській міській раді земельну ділянку на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові, загальною площею 0,4818 га, оскільки вказане рішення не позбавляє позивача права вимагати передачі йому в оренду цієї земельної ділянки. 
		Безпідставним є також покликання відповідача на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 01.06.2012 у справі N 1309/1989/12 (Том 1, а/с 155-157) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2013 у справі N 116041/12 (Том 1, а/с 149-154), на підставі яких прийнята спірна ухвала від 21.11.2013 р. №2931, оскільки вказані судові рішення не містять вимог про передачу спірних земельних ділянок в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" без проведення аукціону (земельних торгів). 
		Заперечуючи щодо позовних вимог відповідач та третя особа покликались на наявність укладеного 26.12.2011 р. між позивачем і третьою особою меморандуму про вирішення спірних питань щодо користування прилеглою земельною ділянкою навколо Ринку "Новий" на вул. Петлюри 11, 11 б у місті Львові. (Том 1, а/с 98-99)
		Проте, ухвалою Львівської міської ради від 21.11.2013 р. №2931, яка є предметом даного судового розгляду, Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" погоджено місце розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11, а саме: ділянки №1 площею 0,1903 га та ділянки №2 площею 0,0125 га, в той час, як підпунктами б) пункту 2 Меморандуму сторони визначили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" претендує на отримання в користування земельної ділянки № 4 площею 0,0150 га та земельної ділянки №5 площею 0,1831 га для спорудження торгових рядів і функціонування ринкової торгівлі. 
		Таким чином, суд приходить до висновку, що земельні ділянки, які визначені в ухвалі Львівської міської ради від 21.11.2013 р. №2931 не є тотожними земельним ділянкам вказаним у меморандумі. 
		Крім того, надаючи оцінку меморандуму підписаному 26.12.2011 р. між ТзОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" та ТзОВ "Любінське сяйво", суд приходить до висновку, що підписання сторонами меморандуму та акта №2 від 24.04.2013 р. (Том 1, а/с 101) не може обмежувати позивача права на судовий захист. Принцип доступності правосуддя, яка реалізується через статтю 1 Господарського процесуального кодексу України та є реалізацією частини 1 статті 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування не може бути обмежено умовами цивільно-правових угодою.
		Надаючи пояснення з врахуванням висновків Вищого господарського суду, викладених у постанові від 02.10.2014 р. відповідач зазначив, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. 
		Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності. 
		Органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності діють як органи, через які територіальна громада реалізує повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. 
		Індивідуальні акти органів місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам. 
		Відтак, справи у спорах за участю органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам. 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.   
		Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
		Статтею 80 ЗК установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
		Як вбачається із висновків вказаних в постанові Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2014 р., помилкового висновку дійшли суди, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС. У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватись  порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. Не обговорюючи питання правильності застосування судами норм ЗК, колегія суддів вважає, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом». Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність  своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції. 
		Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що даний спір підвідомчий господарським судам.
		Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України ).
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій Львівської міської ради щодо надання ТзОВ «Любінське сяйво» погодження розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вільних земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11 без дотримання вимог ст.ст. 124, 134-139 Земельного кодексу України та «Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м.Львові», затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.07.2012 року № 1675.
		За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом доведеним, обґрунтованими, та таким, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати належить покласти на відповідача. 
		Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		В И Р І Ш И В : 
		1.          Позов задовольнити повністю.
		2.          Визнати недійсною ухвалу Львівської міської ради №2931 від 21.11.2013 року "Про погодження ТзОВ "Любінське сяйво" місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С. Петлюри, 11"
		3.          Стягнути з Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; ідентифікаційний код 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" (адреса: 03186, м. Київ, вул. Соціалістична, б. 5, корпус 2; ідентифікаційний код 37378350) 1 218,00 грн. судового збору. 
		4.     Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст рішення підписано  17.01.2015  р. 
		 
		Суддя                                                                                 Синчук М.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...