Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/9808/14-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 23.01.2015. Зареєстровано: 23.01.2015. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2015.
Дата набрання законної сили: 20.01.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		___________________________________________________________________
		Провадження: № 22-ц-/790/195/15                                                                   Головуючий: 1 інстанції
		Справа: № 643/9808/14-ц                                                                        Марченко О.М.
		Категорія: житлові                                                                            Доповідач:     Даниленко В.М.
		                                                                                                                                           
		                                                                                                                                                              
		         
		  Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 січня 2015 року                                                м. Харків
		Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
		                   
		                     Головуючого:  судді - Даниленка В.М., 
		                  суддів:              Малінської С.М., Швецової Л.А., 
		                  за участю секретаря: Каменської Д.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Жилкомсервіс» та Харківської міської ради Харківської області на рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 липня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради Харківської області, Комунального підприємства «Жилкомсервіс», третя особа: Служба у справах дітей Московського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради Харківської області про встановлення факту проживання в квартирі в якості члена сім'ї наймача, визнання права користування житловим приміщенням та визнання наймачем квартири, - 
		    
		   В С Т А Н О В И Л А :
		У липні 2014 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказувала на те, що з 1993 року вона перебувала у фактичних шлюбно-сімейних відносинах з ОСОБА_3, з яким вони разом мешкали у гуртожитку по АДРЕСА_3, як працівники швейної фабрики. У жовтні 1996 року вони переїхали до двокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка була надана ОСОБА_3 на підставі ордеру - контрольного талону посвідчення № 755 від 26.09.1996 року. У період сумісного проживання вони вели спільне господарство, мали єдиний бюджет, разом сплачували комунальні послуги, у липні 1999 року в них народилась донька ОСОБА_4. Перешкодою для реєстрації за новим місцем проживання стала хвороба ОСОБА_3, у зв'язку з чим останній час від часу перебував на лікуванні та стверджував, що як тільки йому стане краще, він займеться пропискою та оформленням необхідних документів на квартиру.
		Після народження доньки позивачка постійно мешкає в квартирі АДРЕСА_1, яка є єдиним постійним місцем проживання її самої та її доньки, оскільки іншого житла вони не мають.
		ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 помер, усі витрати на його поховання понесла позивачка.
		Після смерті ОСОБА_3 позивачка дізналась, що останній так і не встиг скористатись правом на приватизацію житла, а квартира, в якій вона разом із донькою продовжують проживати, і досі перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Харкова. З метою переоформлення договору найму займаної нею квартири позивачка звернулась до КП «Жилкомсервіс», проте отримала відповідь, що оскільки вона разом із донькою не були зареєстровані у спірній квартирі, вони не є членами сім'ї наймача та відповідно не мають права займати житлову площу. Доводи ж позивачки про те, що вони з дитиною не мають іншого житла та місця реєстрації, а також те, що вона вселилась у квартиру разом з ОСОБА_3 у якості члена його сім'ї, не були прийняті до уваги КП «Жилкомсервіс».
		Посилаючись на вказані обставини, позивачка ОСОБА_2 просила суд на підставі ст.ст. 64, 65, 106 ЖК України:
		- встановити факт її проживання з 19 липня 1999 року в якості члена сім'ї ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, в квартирі АДРЕСА_1;
		- визнати її - ОСОБА_2 наймачем зазначеної квартири;
		- визнати за нею та її донькою ОСОБА_4 право на користування вказаним житлом;
		- зобов'язати КП «Жилкомсервіс» укласти з нею договір найму житла - квартири АДРЕСА_1.
		У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримала заявлені нею вимоги в повному обсязі й просила суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, наведені в позовній заяві, а також на те, що вищезазначений позов заявлений у першу чергу в інтересах її неповнолітньої доньки, яка як і сама позивачка не має зареєстрованого місця проживання, а відтак позбавлена можливості навіть отримати паспорт громадянина України.
		Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. 
		Встановлено факт того, що позивачка ОСОБА_2 з 19 липня 1999 року проживала в якості члена сім'ї ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, в квартирі АДРЕСА_1.
		Визнано позивачку ОСОБА_2 наймачем зазначеної квартири.
		Визнано за ОСОБА_2 та її донькою ОСОБА_4 право на користування квартирою АДРЕСА_1.
		Зобов'язано відповідача - КП «Жилкомсервіс» укласти з позивачкою ОСОБА_2 договір найму вищевказаної квартири.
		Не погодившись із таким рішенням районного суду відповідачі: КП «Жилкомсервіс» та Харківська міська рада у своїх апеляційних скаргах просять скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачкою ОСОБА_2 вимог.
		В обґрунтування своїх скарг апелянти КП «Жилкомсервіс» та Харківська міська рада посилаються на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.
		Зокрема, КП «Жилкомсервіс» вказує на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було прийнято до уваги той факт, що ОСОБА_2 в спірній квартирі зареєстрована ніколи не була, а згідно штампу в паспорті останньої з 16.10.2006 року по 09.02.2010 року вона була зареєстрована в АДРЕСА_2. Крім того, суд першої інстанції не врахував того, що згідно Положення про управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання» від 24.11.2010 року № 07/10 розгляд питань щодо укладення та переоформлення договорів найму житлових приміщень у будинках, що належать до комунальної власності, віднесено до функцій управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, а не КП «Жилкомсервіс».
		Апелянт - Харківська міська рада посилається на те, що позивачка ОСОБА_2 не представила до суду документальних та безспірних доказів на підтвердження того, що вона вселилась в квартиру     АДРЕСА_1 в установленому порядку саме в якості члена сім'ї наймача, а не тимчасового мешканця, та ведення з наймачем цієї квартири спільного господарства.
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Однак, у даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.
		Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		 
		Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
		Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.
		Право громадян на житло передбачено ст. 1 Житлового кодексу УРСР (далі: ЖК України).
		Коментована стаття відповідно до ст.ст. 47, 48 Конституції України закріпляє право громадян на житло, як найважливіше соціально-економічне право.
		Згідно ч. 3 ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
		Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
		Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами).
		За змістом ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.  
		Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
		       
		Згідно ч. 3 ст. 64 ЖК України, якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї. 
		Право наймача на вселення інших осіб у займане ним житлове приміщення передбачено ст. 65 ЖК України.
		Відповідно до вказаної правової норми наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
		Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. 
		Як роз'яснено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року              № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»,  вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. 
		При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. 
		 
		За загальним правилом особа, яка вселилася до наймача як член сім'ї (статті 64, 65 ЖК України), не набуває права користування займаним жилим приміщенням, якщо вона зберігає за собою право користування іншим жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду.
		Відповідно до ст. 106 ЖК повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним  договором  найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
		У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
		Як встановлено по справі, кімната АДРЕСА_1 була надана для проживання 09.10.1996 року ОСОБА_3. 
		Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2
		Матір'ю останньої є позивачка по справі - ОСОБА_2.
		Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року у віці 42 років.
		Як показали допитані в судовому засіданні суду першої інстанції під присягою свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - мешканці квартир АДРЕСА_1, позивачка ОСОБА_2 разом зі своєю донькою ОСОБА_4 та батьком останньої ОСОБА_3 з липня 1999 року постійно проживали однією сім'єю в квартирі № 527-528 цього житлового будинку, наймачем якої був ОСОБА_3, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, а батьки разом виховували свою доньку.
		Після смерті наймача ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, ОСОБА_2 та її неповнолітня донька ОСОБА_4 також постійно проживають у вказаній квартирі.
		Зазначені факти відповідачами по справі КП «Жилкомсервіс» та Харківською міською радою Харківської області не спростовані й будь-яких належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, доказів на підтвердження того, що позивачка ОСОБА_2 та її неповнолітня донька ОСОБА_4 зберігають за собою право користування іншим жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, або мають інше житло на праві власності, не представлено.
		Таким чином, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі та встановивши вищезазначені факти, обґрунтовано задовольнив заявлені позивачкою ОСОБА_2 вимоги, визнавши за нею та її неповнолітньою донькою право на користування квартирою АДРЕСА_1, в якій вони тривалий час постійно проживають як члени сім'ї наймача ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та визнавши позивачку наймачем цієї квартири у зв'язку зі смертю попереднього її наймача.
		Однак, правильно вирішивши справу в частині зазначених позовних вимог, суд першої інстанції безпідставно зобов'язав КП «Жилкомсервіс» укласти з позивачкою ОСОБА_2 договір найму житла - спірної квартири, оскільки згідно Положення про управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання» від 24.11.2010 року № 07/10 розгляд питань щодо укладення та переоформлення договорів найму житлових приміщень у будинках, що належать до комунальної власності, віднесено до функцій управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, а не КП «Жилкомсервіс».
		За таких обставин, рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 липня 2014 року, ухвалене по справі, не може бути визнане цілком правильним, законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне на підставі п..п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінити це судове рішення, скасувавши його в частині, що стосується задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобов'язання відповідача КП «Жилкомсервіс» укласти з нею договір найму квартири АДРЕСА_1, та відмовивши в задоволенні цих позовних вимог за їх безпідставністю.
		Що ж стосується доводів апеляційних скарг КП «Жилкомсервіс» та Харківської міської ради Харківської області про те, що позивачка ОСОБА_2 ніколи не була зареєстрована в спірній квартирі, то ці доводи апелянтів судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки як зазначалося вище, відсутність прописки (реєстрації місця проживання) сама по собі не може бути підставою для відмови у визнанні права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення. 
		Інші доводи апеляційних скарг КП «Жилкомсервіс» та Харківської міської ради Харківської області, що наведені на їх обґрунтування, в даному випадку є несуттєвими і не містять передбачених законом підстав для подальшої зміни чи скасування ухваленого судом першої інстанції по справі рішення.
		  
		Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -                         
		     В И Р І Ш И Л А :     
		Апеляційні скарги Комунального підприємства «Жилкомсервіс» та Харківської міської ради Харківської області - задовольнити частково. 
		Рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 липня 2014 року - змінити.
		Скасувати це судове рішення в частині, що стосується задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобов'язання КП «Жилкомсервіс» укласти з нею договір найму квартири           АДРЕСА_1, та відмовити в задоволенні цих позовних вимог за їх безпідставністю.
		У решті рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 липня 2014 року, ухвалене по справі, - залишити без змін.
		Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.
		Головуючий: 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...