Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/553/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:.
Надіслано судом: 04.02.2015. Зареєстровано: 04.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2015.
Дата набрання законної сили: 27.01.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Справа: №   810/553/13-а                                   Головуючий у 1-й інстанції:   Балаклицький А.І.                                                                                                             Суддя-доповідач:  Собків Я.М. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		 
		27 січня 2015 року                                                                                            м. Київ
		 
		 
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		 
		                       головуючого - судді:               Собківа Я.М.,    
		                                           суддів:                Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
		                            при секретарі:                Присяжній Д.В.
		                               
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_2 звернулася до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, третя особа: ОСОБА_3, в якому просила визнати  протиправними дії Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області при прийнятті 25.11.1999 рішення № 11 "Про передачу для ведення колективного садівництва  ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки площею 0,055 га, що розташована на території СТ "Арсеналець-6" Підгірцівської сільської ради Обухівського району"; скасувати рішення виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 25.11.1999 рішення № 11 та зобов'язати  Управління Держземагентства в Обухівському районі Київської області скасувати реєстраційний запис №2549 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:03:031:0166, а також зобов'язати реєстраційну службу Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області скасувати державну реєстрацію прав ОСОБА_3 на земельну ділянку, право власності на яку посвідчене Державним актом на право приватної власності на землю серії ІV № 077448, що був виданий 24 травня 2000 року і зареєстрований Підгірцівською сільською радою Обухівського району Київської області в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2549.
		Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено. 
		Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та  процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі. 
		Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті  (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у грудні під час розгляду Обухівським районним судом Київської області цивільної справи №2/1018/1728/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачу у цій адміністративній справі (ОСОБА_2) стало відомо, що на підставі рішення Виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 25.11.1999 № 11 ОСОБА_3 було передано для ведення колективного садівництва у приватну власність земельну ділянку площею 0,055 га, що розташована на території СТ «Арсеналець-6» Підгірцівської сільської ради Обухівського району. На підставі цього рішення третій особі видано Державний акт на право приватної власності на землю від 24.05.2000 серії ІV № 077448.
		Вважаючи, що вказане рішення Виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 25.11.1999 № 11 є протиправним та порушує права позивача, ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом.
		Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є членами Садівницького товариства «Арсеналець-6».
		Починаючи з 1987 року позивач та третя особа у справі користувались наданими їм товариством земельними ділянками №270 та №278 відповідно.
		Рішенням Виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 25.11.1999 №11 затверджено матеріали технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки членам Садівницького товариства «Арсеналець-6» та передано безкоштовно громадянам - членам товариства у приватну власність земельні ділянки по землекористувачах та угіддях, у тому числі і ОСОБА_3
		Після виготовлення і затвердження технічної документації ОСОБА_3 отримав Державний акт на право приватної власності на землю від 24.05.2000серії КВ 077448.
		Відповідно до вказаного Акта третій особі у справі передано у власність земельну ділянку у Садівницькому товаристві «Арсеналець-6» площею 0,055 га.
		Згідно із планом зовнішніх меж вказаної ділянки вона, у тому числі, межує з ділянкою громадянина ОСОБА_5
		Позивач вважає, що Виконавчий комітет Підгірцівської сільської ради не мав законних підстав для передачі вказаної земельної ділянки у власність третій особі, оскільки не наділений такими повноваженнями.
		Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що починаючи з 1987 року у користуванні ОСОБА_3 була земельна ділянка площею 0,05 га, а згідно із Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії КВ 077448 від 24.05.2000 йому передано у власність ділянку площею 0,055 га. Вважає, що різниця в площі вказаних земельних ділянок виникла внаслідок незаконної передачі у власність третьої особи частини земельної ділянки, що перебувала у користуванні позивача.
		Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття оспорюваного рішення Виконавчий комітет Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області діяв на підставі, у межах повноважень та в спосіб, передбачені Конституцією і законами України.
		Крім того, матеріали справи не містять належних доказів того, що починаючи з 1987 року у користуванні ОСОБА_3 була земельна ділянка площею 0,05 га, а не 0,055 га, а також те, що третій особі передано у власність частину земельної ділянки позивача.
		Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог даного позову.
		Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи, колегія суддів погоджується з викладеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
		Згідно з частинами першою і другою статті 99 КАС України (у чинній на час звернення позивача до суду редакції), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. 
		Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Положеннями статті 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
		Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
		Відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для відкриття адміністративного провадження та відповідність позовної заяви вимогам статей 105-106 КАС України.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, як зазначено у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_5 дізналась про оспорюване у справі рішення Виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 25.11.1999 №11 та виданий на його підставі Державний акт на право власності на земельну ділянку лише у грудні 2012 року. Тобто, ОСОБА_5 звернулась з цим позовом до суду у межах визначеного статтею 99 КАС України строку.
		Відповідно до частини другої статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Положеннями статті 9 Земельного кодексу України від 18.12.1990№561-XII (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; 4) справляння плати за землю; 5) ведення земельно-кадастрової документації; 6) погодження проектів землеустрою; 7) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; 8) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; 9) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; 10) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів; 11) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; 12) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції; 13) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.
		Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. 
		Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. 
		Водночас, статтею 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997№280/97-ВР (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) було встановлено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
		Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України від 18.12.1990№561-XII (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням І сесії Підгірцівської сільської ради ХХІІІ скликання Підгірцівської сільської Ради народних депутатів Обухівського району Київської області від 24.04.1998 згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 №1592, наказом Держкомітету України по земельних ресурсах «Про порядок передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України» від 15.02.1993 №10 та Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве та регіональне самоврядування» вирішено делегувати функції ради народних депутатів по вирішенню земельних питань, зокрема питання приватизації земельних ділянок Виконавчому комітету Підгірцівської сільської ради народних депутатів.
		Рішенням Виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 25.11.1999 №11 затверджено матеріали технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки членам Садівницького товариства «Арсеналець-6» та передано безкоштовно громадянам - членам товариства у приватну власність земельні ділянки по землекористувачах та угіддях, в тому числі і ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,055 га для ведення садівництва.
		Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо прийняття Виконавчим комітетом Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області рішення від 25.11.1999 №11 у межах наданих йому на той час повноважень.
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до змісту ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 10.04.2013 у справі №2/1018/1728/12ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку від 21.04.2006 належить земельна ділянка площею 0,0485 га для ведення садівництва.
		Відповідно до даних Державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 площі земельних ділянок вказаних осіб не накладаються, Державні акти в судовому порядку нечинними не визнавались.
		Як зазначалось вище, на підставі оспорюваного у цій справі рішення Виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області рішення від 25.11.1999 №11ОСОБА_3 оформлено право власності на земельну ділянку площею 0,055 га та отримано Державний акт від 24.05.2000 серії ІV № 077448.
		Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку.
		Прийняте Виконавчим комітетом Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області рішення (як суб'єктом владних повноважень) рішення від 25.11.1999 №11 про передачу третій особі у власність земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта (оспорюваного у справі рішення) не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства. 
		Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.
		Приймаючи до уваги те, що розгляд цього позову не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків), колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-405а14.
		Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
		Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
		Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
		Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
		Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. 
		 
		Головуючий суддя           суддя           суддя      Я.М. Собків     Л.П. Борисюк     І.Й. Петрик
		Повний текст ухвали виготовлено - 02.02.15р. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.
		 
		Головуючий суддя                                                                 Собків Я.М.            
		 
		Судді:                                                                                           Борисюк Л.П. 
		 
		                                                                                                                    Петрик І.Й.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...