Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18487/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 20.02.2015. Зареєстровано: 20.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2015.
Дата набрання законної сили: 16.02.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"16" лютого 2015 р.           Справа№ 910/18487/14
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Жук  Г.А.
		суддів:            Сухового В.Г. 
		          Мальченко  А.О. 
		 
		при секретарі судового засідання  Анісімовій М.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги  б/н, від 14.11.2014 року Публічного акціонерного товариства «Київський  завод «Аналітприлад» на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2014 року            
		 
		у справі       № 910/18487/14 (суддя Ващенко Т.М.)
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський завод 
		                   «Аналітприлад»
		до                  Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1» 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Євробанк»
		про                визнання договору розірванним, визнання права власності на  
		                  об'єкт незавершеного будівництва та зобов'язання вчинити дії
		 
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача: Самойленко О.В., представник за довіреністю б/н від 16.07.2014 року
		від відповідача: Веничук Є.В., голова правління згідно наказу №36 від 05.09.2013 року
		від третьої особи: Приступа О.О., представник за довіреністю №47 від 21.08.2014 року
		     
		ВСТАНОВИВ:
		02.09.2014 року до господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство (ПАТ) «Київський завод «Аналітприлад» з позовом до Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) «Трест Київміськбуд-1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство (ПАТ) Комерційний банк «Євробанк» про припинення господарських правовідносин  між ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» та ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» за договором про будівництво житлового комплексу з об'єктами соціально-культурного призначення по проспекту Перемоги, 26 від 14.10.2010 року та визнання договору про будівництво житлового комплексу з об'єктами соціально-культурного призначення по проспекту Перемоги, 26 від 14.10.2010 року (нова редакція) розірванним з 07.08.2014 року. 
		17.09.2014 року позивач звернувся до суду із заявою від 16.09.2014 року про збільшення розміру позовних вимог та доповнення правових підстав позову, посилаючись на рішення Київської міської ради від 10.07.2003 року № 638/798, договір оренди земельної ділянки від 23.02.2004 року (реєстраційний № 119), дозвіл на виконання будівельних робіт № 0101-Шв з будівництва житлового будинку за адресою: пр. Перемоги, 26 у Шевченківському районі м. Києва, Генеральний договір організації спорудження об'єктів будівництва та їх фінансування № 8-ФФБ від 22.08.2008 року, Договір  №  8-ФФБ-01 від 22.08.2008 року, що укладені між управителем та забудовником будівництва, просить визнати за ним право власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: пр. Перемоги, 26 у Шевченківському районі м. Києва, а саме: житлову секцію з вбудованими приміщеннями №1 загальним будівельним об'ємом 40940 кв.м. на 25 поверхів; житлову секцію з вбудованими приміщеннями №2 загальним будівельним об'ємом 41680 кв.м. на 25 поверхів; вбудовану підземну автостоянку на 98 машиномісць загальним будівельним об'ємом 3920 кв.м.
		23.09.2014 року позивач повторно звернувся до суду із заявою про збільшення розміру та зміну позовних вимог, просить визнати договір про будівництво житлового комплексу з об'єктами соціально-культурного призначення по проспекту Перемоги, 26 від 14.10.2010 року (нова редакція) розірваним з 07.08.2014 року; зобов'язати ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» повернути ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» будівельний майданчик та розташований на ньому об'єкт незавершеного будівництва - квартирний (багатоповерховий) житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 26; визнати за ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» право власності на об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: пр. Перемоги, 26 у Шевченківському районі м. Києва та складається з 3-х секцій, а саме: житлову секцію з вбудованими приміщеннями №1 на 25 поверхів; житлову секцію з вбудованими приміщеннями №2 на 25 поверхів; торговельно-офісну секцію з вбудованим підземним паркінгом на 98 машиномісць.  
		02.10.2014 року позивач втретє звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, просить визнати договір про будівництво житлового комплексу з об'єктами соціально-культурного призначення по проспекту Перемоги, 26 від 14.10.2010 року (нова редакція) розірваним; визнати за ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» право власності на об'єкт незавершеного будівництва - квартирний (багатоповерховий) житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями, який знаходиться за адресою: пр. Перемоги, 26 у Шевченківському районі м. Києва та складається з 3-х секцій, ступень будівельної готовності якого становить 49 (сорок дев'ять) відсотків, а саме: житлову секцію з вбудованими приміщеннями №1 на 25 поверхів; житлову секцію з вбудованими приміщеннями №2 на 25 поверхів; торговельно-офісну секцію з вбудованим підземним паркінгом на 98 машиномісць; зобов'язати ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» повернути ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» об'єкт незавершеного будівництва- квартирний (багатоповерховий) житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 26.  
		У відповідності до вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог, зменшити розмір позовних вимог, а також, змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, але до початку розгляду справи по суті. При цьому, згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами І інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або подання «додаткових» позовних вимог. Зазначені заяви можуть бути розцінено судом як подання іншого позову чи збільшення або зменшення вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Збільшено чи зменшено може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо ж у заяві позивач висуває ще одну або кілько немайнових вимог, то фактично йдеться про подання іншого позову.
		Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізовано лише до початку розгляду справи по суті шляхом подання відповідної письмової заяви, яка за формою та змістом узгоджується з вимогами ст.ст.54, 56, 57 ГПК України. 
		Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти рішення. Підставою позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна предмету позову означає зміну вимоги з якою позивач звертається до відповідача, а зміна підстави позову - це зміна обставин на яких ґрунтується вимога позивача. При цьому, одночасна зміна предмету та підстави позову не допускається, оскільки законодавець у статті 22 ГПК України чітко зазначив право позивача змінити підставу або предмет позову. Початком розгляду справи по суті слід вважати момент відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам та іншим учасникам їх прав та обов'язків, розгляд клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів, тощо) з переходом безпосередньо до розгляду позовних вимог.
		У разі подання позивачем заяви, яка направлена на одночасну зміну предмета та підстави позову, якими є заяви позивача від 16.09.2014 року, від 23.09.2014 року та від 02.10.2014 року, місцевий господарський суд повинен був відмовити у задоволені таких заяв та розглянути по суті первинно заявлені позовні вимоги. При цьому, право позивача на звернення до суду за захистом прав та інтересів не порушується, оскільки позивач не позбавлений права звернутися до суду із самостійним позовом у загальному порядку. 
		Однак, місцевий господарський суд, враховуючи дотримання позивачем вимог ст.ст. 54, 56, 57 ГПК України, щодо надіслання сторонам копій заяв та оплату судового збору за всіма вимогами, прийняв до розгляду позовні вимоги в редакції заяви від 02.10.2014 року.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2014 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
		Місцевий господарський суд відмовив у визнанні договору про будівництво житлового комплексу по проспекту Перемоги, 26 від 14.10.2010 року (нова редакція) розірваним з 07.08.2014 року, оскільки зазначена вимога є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, що не підсудна господарським судам та відмовив позивачеві у визнанні права власності на об'єкт незавершеного будівництва за недоведеністю такого права з огляду на приписи статті 331 ЦК України. 
		Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач 26.11.2014 року подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2014 року у справі № 910/18487/14 скасувати, та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2014 року апеляційну скаргу ПрАТ «Київський завод «Аналітприлад» прийнято до провадження та призначено до розгляду у складі колегії суддів Баранець О.М.,Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.
		Розпорядженням керівника апарату суду від 12.01.2015 року № 09-52/8/15 справу передано на повторний автоматичний розподіл.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 року апеляційну скаргу ПрАТ «Київський завод «Аналітприлад» прийнято до провадження у складі колегії суддів: Жук Г.А. - головуючий суддя, суддів: Мальченко А.О., Сухового В.Г. та призначено до розгляду на 02.02.2015 року.
		У судовому засіданні 02.02.2015 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.02.2015 року у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі.  
		Ухвалою від 02.02.2015 року апеляційний суд зобов'язав сторони надати оригінали та належним чином засвідчені копії договору від 28.05.2003 року, додаткової угоди № 1 від 19.10.2004 року, додаткової угоди № 2 від 14.10.2010 року, а також додаток до листа № 25-07/14-1 від 25.07.2014 року, договір оренди земельної ділянки, дозвіл на будівництво об'єкту, проектно-кошторисну документацію по будівництву об'єкта за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 26; акти здачі-прийняття підрядних робіт по будівництву зазначеного об'єкту.
		Представник апелянта в судовому засіданні 16.02.2015 року підтримав вимоги апеляційної скарги 
		Представник відповідача в судовому засіданні 16.02.2015 року та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи апелянта, просить рішення суду залишити без змін.  
		Представник третьої особи в судовому засіданні 16.02.2015 року заперечив доводи апелянта, просить рішення суду залишити без змін 
		Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі. 
		Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне. 
		28 травня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Київський завод «Аналітприлад» (нині ПАТ «Київський завод «Аналітприлад»), («замовник» за договором, позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-1» (нині ПрАТ «Трест Київміськбуд-1»), («інвестор-забудовник» за договором, відповідач у справі), керуючись постановою Верховної Ради України від 22.02.1994 року № 3983-ХІІ «Про заходи щодо залучення додаткових коштів на житлове будівництво та створення ринку житла» та розпорядження Президента України № 136/96-рп від 04.06.1996 року «Про заходи щодо залучення коштів населення для будівництва житла» було укладено Договір про будівництво житлового комплексу з об'єктами соціально-культурного призначення по проспекту Перемоги, 26. Відповідно до п. 1.1 Договору сторони зобов'язалися шляхом прямих власних інвестицій «інвестора-забудовника» та залучених коштів населення, фізичних та юридичних осіб спільно діяти в сфері виконання проектування і будівництва об'єкта по даному договору (п.1.1, 2.1 договору від 28.05.2003 року).
		Предметом Договору від 28 травня 2003 року є зобов'язання сторін з виконання проектування і будівництва житлового комплексу із вбудованими торговими та офісними приміщеннями, що буде розміщуватися по проспекту Перемоги, 26 у м. Києві.
		Замовник (позивач у справі) за даним договором зобов'язався забезпечити всі необхідні погодження, надати правові та дозвільні документи, передати забудовнику вихідні дані для виконання проектно-вишукувальних робіт, будівництва об'єкта та здачі його в експлуатацію, здійснювати технагляд та щомісячне приймання виконаних робіт та забезпечити після приймання об'єкту в експлуатацію передачу будинку на баланс експлуатаційної організації.
		Інвестор -забудовник за договором зобов'язався одержати проектно-кошторисну документацію, затвердити її та побудувати житловий комплекс за власні інвестиції та залучені кошти фізичних та юридичних осіб (п.4 договору від 28.05.2003 року).
		Договором сторони обумовили, що по завершенню будівництва та здачі його в експлуатацію сторони сумісно передають об'єкт на баланс та у власність сторін у об'ємах визначених договором: інвестору - забудовнику у розмірі 91 % загальної площі квартир, 100% вбудовано прибудованих приміщень і 100% машиномісць паркінгу; та замовнику - відповідно 9% загальної площі квартир (п. 3.1.5, 3.1.6 договору від 28.05.2003 року).
		19.10.2004 року додатковою угодою № 1 до договору від 28.05.2003 року про будівництво житлового комплексу з об'єктами соціально-культурного призначення по проспекту Перемоги, 26 замовник, з метою забезпечення скорочення строків відводу земельної ділянки, підготовки вихідних даних на проектування, скорочення строків погодження проекту делегував (передав) частину своїх повноважень замовника інвестору-забудовнику, а саме повноваження щодо: проведення розрахунків за відведення земельної ділянки; сплати орендної плати за землю; замовлення та виготовлення проектно-кошторисної документації на об'єкт; одержання всіх погоджень та проведення державної експертизи проекту; отримання дозволу на будівництво та здійснення технічного нагляду за будівництвом об'єкту; ведення бухгалтерського обліку будівництва об'єкту; укладення угод на проведення будівельних робіт з підрядними та субпідрядними організаціями; оформлення у власність усіх вбудовано-прибудованих приміщень та квартир.
		Рішенням Київської міської ради № 638/798 від 10.07.2003 року «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» затверджено проект відведення земельної ділянки ВАТ «Київський завод «Аналітприлад» для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано- прибудованими приміщеннями на просп. Перемоги, 26, у Шевченківському районі м. Києва; передано ВАТ «Київський завод «Аналітприлад», за умови виконання п. 10.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,62 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на просп. Перемоги, 26, у Шевченківському районі м. Києва.
		23.02.2004 року між ВАТ «Київський завод «Аналітприлад» (як орендарем) та Київської міською радою (як орендодавцем) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстраційним № 119 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.03.2004 року за № 91-6-00231 (далі - договір оренди № 91-6-00231).
		Відповідно до п. 1.1 договору оренди № 91-6-00231 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду на 10 років земельну ділянку, що розташована по проспекту Перемоги, 26, у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:88:137:0003, розміром 5 614 кв. м., для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями.
		Відповідно до ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
		Згідно з ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
		Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.
		Згідно зі ст. ст. 1, 4 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» забудовником може бути особа, яка згідно із законодавством має право на виконання функцій замовника будівництва для спорудження об'єктів будівництва та уклала договір з управителем. Управитель - це фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та відповідає вимогам, встановленим цим Законом.
		За приписами ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. 
		22.08.2008 року між ТОВ «Комерційний банк «Столиця» (як Управителем) та ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» (як Забудовником) було укладено Генеральний договір організації спорудження об'єктів будівництва та їх фінансування № 8-ФФБ (генеральний договір № 8-ФФБ), згідно п. 1.1 якого Управитель, який діє на праві довірчої власності в інтересах довірителів, в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовляє Забудовнику, шляхом укладання договорів про спорудження об'єктів будівництва, збудувати належної якості об'єкти житлового та нежитлового будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об'єкти інвестування довірителям у власність у встановлені в договорах про спорудження об'єктів будівництва строки та на умовах, визначених Правилами ФФБ, а Управитель зобов'язується забезпечити фінансування будівництва за рахунок грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з Довірителями Договорами про участь у ФФБ.
		Відповідно до п. 1.2 генерального договору № 8-ФФБ характеристика об'єктів будівництва з основними даними щодо споживчих властивостей об'єкта будівництва та об'єктів інвестування визначається Забудовником у договорах про спорудження об'єкту будівництва.
		22.08.2008 року між ТОВ «Комерційний банк «Столиця» (управитель за договором) та ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» (забудовник за договором) було укладено договір про організацію спорудження об'єкту будівництва та його фінансування № 8-ФФБ-01 (договір про спорудження № 8-ФФБ-01), відповідно до п.п. 1.1. та 1.2. договору його укладено в рамках та на виконання діючого генерального договору; в порядку та на умовах, визначених цим договором, Управитель, який діє на праві довірчої власності в інтересах довірителів, замовляє Забудовнику збудувати належної якості об'єкт будівництва - житловий будинок з об'єктами соціальної сфери, розташований за адресою: пр. Перемоги, 26 у Шевченківському районі м. Києва, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування довірителям у власність у встановлені в цьому договорі строки та на умовах, визначених Правилами ФФБ, а Управитель зобов'язується забезпечити фінансування будівництва цього об'єкту за рахунок грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з довірителями договорами про участь у ФФБ.
		Отже позивачем, як орендарем земельної ділянки, яка надана йому власником саме для будівництва житлового будинку, було укладено договір про будівництво від 28.05.2003 року, за яким він виступив замовником будівництва та делегував забудовнику забезпечити фінансування будівництва. Договори № 8-ФФБ та № 8-ФФБ-01 від 22.08.2008 року були укладені саме з цією метою у відповідності до вимог Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», Закону України «Про інвестиційну діяльність». Рішенням господарського суду м. Києва від 06.11.2014 року №910/18487/14, яке набрало законної сили, відмовлено ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» у визнані недійсними зазначених договорів. 
		Рішенням господарського суду м. Києва від 13.08.2014 року № 910/16117/14, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року і набрало законної сили, змінено управителя Фонду фінансування будівництва «Столиця-8» виду «А» багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Київ, Шевченківський р-н, просп. Перемоги, 26, а саме Публічне акціонерне товариство «Банк Столиця» (ідентифікаційний код 26520464) на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Євробанк» (ідентифікаційний код 33305163) у зв'язку з відкликанням банківської ліцензії та ініціюванні процедури ліквідації ПАТ Банк «Столиця», згідно постанови Правління Національного Банку України від 30.01.2012 року №30, та зобов'язано ПАТ «Банк Столиця» передати ПАТ Комерційний банк «Євробанк» Фонд фінансування будівництва «Столиця-8» багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Київ, Шевченківський р-н, просп. Перемоги, 26 - документацію в повному обсязі та кошти оперативного резерву вказаного Фонду. 
		14.10.2010 року сторони підписали додаткову угоду №2 до договору від 28.05.2003 року про будівництво житлового комплексу з об'єктами соціально-культурного призначення по проспекту Перемоги, 26, якою визначили, що зазначений у договорі об'єкт будівництва являє собою два житлових будинки з вбудованими офісними та торговельними приміщеннями, торговельно-офісний центр та паркінг для автомобілів.
		До функцій замовника за даною редакцією договору віднесено забезпечення разом з інвестором забудовником необхідні погодження для закінчення будівництва об'єкту та здачі його в експлуатацію, забезпечення передачі об'єкту на баланс експлуатаційній організації та передачі комплексу на баланс та у власність сторін у таких частках: інвестору - забудовнику у розмірі 81 % загальної площі квартир, 90% вбудовано прибудованих торговельних та офісних приміщень і 90% машиномісць у паркінгу; та замовнику - відповідно 19% загальної площі квартир, 10% вбудовано прибудованих торговельних та офісних приміщень і 10% машиномісць у паркінгу; (п. 3.1. 3 договору в редакції від 14.10.2010 року).
		Укладаючи Додаткову угоду №2 від 14.10.2010 року сторони обумовили строк поновлення будівництва об'єкта до 01.07.2011 року та право дострокового розірвання договору у разі порушення даного строку та терміну будівництва на вимогу Замовника (п.3.5 договору в редакції від 14.10.2010 року).
		25.07.2014 року позивач листом за №25-07/14-1 звернувся до ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» з повідомленням про розірвання договору, надіславши останньому проект Договору про розірвання договір від 28.05.2003 року про будівництво житлового комплексу з об'єктами соціально-культурного призначення по проспекту Перемоги, 26.
		Відповідач листом за № 127 від 07.08.2014 року заперечив розірвання договору.
		Посилаючись на п.3.5 договору (в редакції від 14.10.2010 року) позивач просить визнати договір від 28.05.2003 року про будівництво житлового комплексу з об'єктами соціально-культурного призначення по проспекту Перемоги, 26 розірваним.
		Відповідно ч.ч. 1 та 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. 
		Частиною 2 ст. 849, ст. 852 ЦК України, ч.2 ст. 320 ГК України передбачено, що за наявності істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків з підстав, передбачених цим кодексом та в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.
		Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		За приписами зазначених норм Замовник має право у будь який час  перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника, здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості та якості виконаних робіт проектам та кошторисам. Він має право перевіряти хід та якість будівельних та монтажних робіт, якість матеріалів, що використовуються. Таке право замовника передбачено і в умовах договору (п.3.1.4 договору від 28.05.2003 року). 
		Позивач стверджує, що відповідачем порушено терміни будівництва об'єкта по проспекту Перемоги, 26, оскільки не завершено будівництво та не забезпечено введення його в експлуатацію до 01 липня 2012 року, що є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку. Однак за умовами п. 3.4, п.3.5 договору в редакції додаткової угоди №2 від 14.10.2010 року замовник мав право на розірвання договору у разі не поновлення будівництва до 01.07.2011 року . 
		Як обґрунтовано зазначено місцевим господарськом судом, належних доказів на підтвердження того, що відповідачем не було поновлено будівництво об'єкту у строк до 1 липня 2011 року позивачем суду не надано.
		Натомість, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо розірвання договору, позивач посилається на те, що відповідачем не закінчено будівництво та не введено в експлуатацію об'єкт по проспекту Перемоги, 26 у м. Києві.
		Пунктом 4.1.1. Додаткової угоди № 2 від 14.10.2010 року визначено, що відповідач зобов'язується приступити до виконання функцій Інвестора-Забудовника негайно після прийняття на себе таких зобов'язань, згідно договору закінчити будівництво об'єкта та забезпечити введення в експлуатацію до 01.07.2012 року, але договір не передбачає права замовника на розірвання договору за порушення даного строку.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази  контролю замовником виконання підрядних робіт. Проектно-кошторисної документації на будівництво об'єкту, графіків виконання підрядних робіт матеріали справи не містять і сторонами на вимогу суду не надано.
		Згідно ч. ч. 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
		Позивач, отримавши від відповідача відмову від підписання договору про розірвання Договору про будівництво житлового комплексу по проспекту Перемоги,26 від 28.05.2003 року мав право, за наявності правових підстав, звернутися до суду з вимогою про розірвання договору, однак просить визнати договір розірваним, що суперечить вимогам ст. 188 ГК України, відтак, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вимога позивача про визнання договору розірваним не підлягає задоволенюу зв'язку з її необґрунтованістю та недоведеністю.
		Щодо позовних вимог про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, суд відзначає наступне. 
		За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		З огляду на приписи статей 179, 190, 317 ЦК України предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей, сукупності речей та майнових прав Право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить тільки власникові.
		До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
		Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (стаття 182 частина перша ЦК України)
		За змістом статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
		Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва. 
		Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 534 та іншими нормативними актами Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
		За змістом зазначених норм матеріального права особа (фізична або юридична), яка набула право на майно від іншої особи, є власником новоствореного нерухомого майна як об'єкта цивільного обороту лише у разі, коли їй було передано прийняте до експлуатації в порядку, визначеному законодавством, новостворене нерухоме майно, а у разі необхідності його реєстрації також майно, яке зареєстроване за цією особою як нерухоме майно. В іншому випадку особа може передати іншій особі лише матеріали, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
		Місцевим господарським судом встановлено, що на підставі Рішенням Київської міської ради № 638/798 від 10.07.2003 року «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» про затвердження проекту відведення земельної ділянки ВАТ «Київський завод «Аналітприлад» для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано- прибудованими приміщеннями на просп. Перемоги, 26, у Шевченківському районі м. Києва, між ВАТ «Київський завод «Аналітприлад» (як орендарем) та Київської міською радою (як орендодавцем) було укладено договір оренди земельної ділянки від 23.02.2004 року, кадастровий номер 8000000000:88:137:0003, розміром 5 614 кв. м., для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями строком на 10 років, який припинив свою дію 23.02.2014 року. На час прийняття рішення суду та розгляду справи в апеляційній інстанції позивачем не надано доказів продовження строку дії данного договору, укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, прийняття Київської міською радою (як орендодавцем) відповідного рішення.
		Для будівництва житлового будинку з вбудовано- прибудованими приміщеннями на просп. Перемоги, 26, у Шевченківському районі м. Києва позивачем укладено з забудовником (відповідач у справі) Договір про будівництво житлового комплексу з об'єктами соціально-культурного призначення по проспекту Перемоги, 26 від 28.05.2003 року, додаткові угоди № 1 від 19.10.2004 року та №2 від 14.10.2010 року, за умовами яких будівництво об'єкта здійснюється за власні кошти «Інвестора-Забудовника» (відповідача у справі) та залучених коштів населення, фізичних та юридичних осіб. З матеріалів справи вбачається, що на час розгляду справи забудовником побудовано об'єкт на 95% готовності (секція 1), 50% готовності (секція 2), із залученням інвестицій на будівництво понад 200 млн. грн. Через Фонд фінансування будівництва, управителем якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Євробанк», згідно Генерального договору організації спорудження об'єктів будівництва та їх фінансування № 8-ФФБ від 22.08.2008 року на будівництво об'єкта було залучено грошові кошти інвесторів (юридичних та фізичних осіб) в сумі 18 830 626,29 грн.
		В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що коштів на будівництво не інвестував, лише сплачував орендну плату за договором оренди земельної ділянки, яка за умовами договору  від 28.05.2003 року відшкодовується йому, як Замовнику будівництва після введення об'єкта в експлуатацію.
		Договором будівництва житлового будинку з вбудовано- прибудованими приміщеннями на просп. Перемоги, 26, у Шевченківському районі м. Києва від 28.05.2003 року (в редакції додаткової угоди від 14.10.2010 року) визначено, що оформлення права власності відбувається по завершенню будівництва об'єкта та здачі його в експлуатацію в частках зазначених у п. 3.1.3 договору..
		Отже, враховуючи, що додатковою угодою №1 від 19.10.2004 року до договору від 28.05.2003 року Замовник передав всі свої повноваження замовника Інвестору - забудовнику, крім оформлення права власності на частку майна у розмірі, визначеному договором, після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію, замовник (позивач у справі) вправі, у відповідності до умов Додаткової угоди № 2 від 14.10.2010 року, розраховувати на отримання у власність 19% загальної площі квартир, 10% вбудовано прибудованих торговельних та офісних приміщень і 10% машиномісць у паркінгу та компенсацію орендної плати за земельну ділянку лише після прийняття об'єкта в єксплуатацію (п. 3.1. 3 договору в редакції від 14.10.2010 року). 
		Враховуючи наведене, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки об'єкт незавершеного будівництва по проспекту Перемоги, 26 у м. Києві не введено в експлуатацію, позивачем не надано суду договору оренди земельної ділянки чинного станом на час вирішення спору, технічного паспорту на об'єкт незавершеного будівництва. 
		Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкт незавершеного будівництва по проспекту Перемоги, 26 у м. Києві, задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вищерозглянутих вимог. Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідач утримує об'єкт незавершеного будівництва - квартирний (багатоповерховий) житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 26, або перешкоджає позивачу виконувати обов'язки та користуватися правами замовника, згідно договору про будівництво об'єкту від 28.05.2003 року, додаткової угоди від 14.10.2010 року.
		Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2014 року у справі №910/18487/14 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається. 
		Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати із сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача у справі (апелянта).
		Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, - 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад» на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2014 року у справі № 910/18487/14 залишити  без задоволення. 
		 
		2.Рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2014 року у справі №910/18487/14 залишити без змін. 
		 
		3.Справу №910/18487/14 повернути до господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
		 
		Головуючий суддя                                                            Г.А. Жук 
		 
		Судді                                                                                В.Г. Суховий
		 
		                                                                                А.О. Мальченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...