Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 163/3258/14-п : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Митний кодекс 2012 р.; Недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Надіслано судом: 23.02.2015. Зареєстровано: 23.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2015.
Дата набрання законної сили: 18.02.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		Справа № 163/3258/14-п  Провадження №33/773/51/15 Суддя в 1 інстанції: Чишій С.С. Категорія: ст.ст.471, 471 МК України Доповідач: Філюк П. Т.
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И 
		                    
		"18" лютого 2015 р.      місто Луцьк 
		 
		Суддя Апеляційного суду Волинської області Філюк П.Т. 
		з участю
		представника митниці Федчишиної С.Ф.,
		представника особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, адвоката ОСОБА_2,
		розглянувши апеляцію адвоката ОСОБА_2 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 18 грудня 2014 року щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Польща, що проживає АДРЕСА_1, непрацюючого, посвідка на тимчасове проживання НОМЕР_2, РНОКПП невідомий,
		В С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст.471, 472 МК України, і на підставі ч.2 ст.36 КУпАП накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 53654 (п'ятдесят три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні 65 копійок з конфіскацією в дохід держави 3500(трьох тисяч п'ятиста) доларів США, що за курсом НБУ становить 53654,65 гривень. 
		Стягнуто з ОСОБА_3 в користь держави 36 (тридцять шість) гривень 54 копійки судового збору.  
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, слідуючи 18 листопада 2014 року з України в Республіку Польща через митний пост «Ягодин» Ягодинської митниці в якості водія автомобіля «Порш», номерний знак НОМЕР_3, порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, переміщуючи, окрім дозволеної до переміщення через митний кордон України без письмового декларування та надання дозвільних документів суми іноземної валюти в розмірі 10000 євро, валюту, яка склала понад дозволену до вивезення норму готівки, в розмірі 3500 доларів США, що по курсу НБУ становить 53654,65 гривень,  чим порушив вимоги п.2 розділу 2 Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 148 від 27.05.2008 року «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України», та вчинив правопорушення, передбачене ст.471 МК України.
		Він же при тих же обставинах не задекларував за встановленою формою вказану валюту, яка згідно з постановою НБУ від 27.05.2008 року №148 підлягала обов'язковому письмовому декларуванню, використавши всупереч положенням ст.ст.257, 366, 374 МК України «зелений коридор» як форму декларування шляхом вчинення дії, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.472 МК України.
		     
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 вважає, що притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.ст.471, 472 МК України є незаконним і необґрунтованим. Вказує, що під час перетину кордону останній повідомив працівника митниці про наявні у нього кошти, умислу на приховування від митного контролю даної суми грошей у нього не було.
		Просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі за відсутністю в діях ознак складу інкримінованих адміністративних правопорушень на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
		     ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Враховуючи думку учасників судового розгляду, які не заперечували щодо розгляду провадження у відсутності ОСОБА_3, що не з'явився, вирішено провести судовий розгляд у його відсутності.
		Заслухавши думку ОСОБА_5, який підтримав подану апеляцію і просив її задовольнити, міркування представника митниці, який просив залишити постанову суду щодо ОСОБА_3  без зміни, дослідивши матеріали вищевказаної справи про адміністративне правопорушення, приходжу висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
		Згідно ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
		Відповідно до вимог ст.489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Вказані вимоги закону судом першої інстанції не в повній мірі були виконані, при прийнятті рішення обставини справи  досліджено  неповно, не перевірено об'єктивність та повноту провадження у справі.
		Визнавши ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, суд належним чином  мотивував своє рішення з цього приводу із  зазначенням доказів, якими підтверджується вина останнього.
		Відповідно до ст.471 МК України передбаченим у цій статті адміністративним правопорушенням є порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.
		Таким чином, за переміщення через митний кордон України товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення, особа, яка формою проходження митного контролю обрала смугу спрощеного митного контролю, несе відповідальність за ст.471 МК України. 
		ОСОБА_3 в поданих поясненнях не заперечує перевезення через митний кордон грошові кошти понад встановлену норму без подання письмової декларації, чим допустив порушення вимог ст.366 МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.
		Посилання захисника ОСОБА_3 на відсутність умислу останнього на перевезення грошових коштів понад встановлену постановою НБУ від 27.05.2008 року №148 норму до уваги не приймається.
		Відповідно до копії паспорту громадянина ОСОБА_3 останній неодноразово здійснював перетин кордону, що дає підстави зробити висновок про його належну обізнаність із правилами перетину державного кордону в тому числі з дозволеними нормативами переміщення товарів, як щодо їх ввезення так і вивезення.
		Здійснення ним перетину кордону у поспіху, на що посилається захисник у апеляційній скарзі, не звільняє ОСОБА_3 від відповідальності.
		Таким чином, ОСОБА_3 своїми діями порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю «зелений коридор» шляхом переміщення через митний кордон України валюти - 3500 доларів США, яка перевищила дозволену до вивезення норму готівки, визначену постановою Правління НБУ №148 від 27.05.2008 року, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 471 МК України.
		Кваліфікація тих же дій ОСОБА_3 крім як за ст.471 МК України ще й за ст.472 МК України є зайвою та безпідставною у зв'язку з відсутністю ознак складу даного правопорушення.
		Статтею 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмово, усно, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
		У відповідності до вимог ст. 472 МК України, адміністративним правопорушенням є недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
		Зі змісту статей 257, 366 МК України та диспозиції статті 472 МК України випливає, що за ст.472 МК України кваліфікуються діяння осіб, які переміщуються через митний кордон України смугою митного контролю «червоний коридор» і допустили зазначене у диспозиції порушення.
		ОСОБА_3 допустив порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, що повністю охоплюється диспозицією ст.471 МК України і такі дії додаткової кваліфікації за ст.472 МК України не потребують
		Враховуючи вищевикладене, постанову суду в частині притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ст.472 МК слід скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю складу правопорушення, а в частині притягнення його до відповідальності за ст.471 МК - змінити і накласти на нього стягнення в межах санкції даної статті.
		Згідно з ст.471 МК України, за таке правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і конфіскації не задекларованої валюти, переміщення якої обмежено.
		При накладенні стягнення в межах санкції вказаної статті виходжу з наступного.
		У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. 
		У разі встановлення міжнародним договором правил, що суперечать чи не відповідають правилам, передбачених законодавством України, застосуванню підлягають правила міжнародного договору України. 
		Аналіз вказаних статей свідчить про пріоритетне значення міжнародно-правових норм.
		У своєму рішенні від 06.11.2008 року, по справі «Ісмаїлов проти Російської Федерації» Європейський Суд з прав людини зазначив, що при вирішенні питання про конфіскацію валютних цінностей, як стягнення (на прикладі порушення громадянином встановленого порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю) необхідно враховувати співрозмірність шкоди, завданої державним та суспільним інтересам, і шкоди, завданої особі.
		Суд звертає увагу, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Щодо загальних інтересів суспільства, для досягнення яких і мало місце втручання в право на мирне володіння майном, Суд зауважує, що держави мають законний інтерес, а також обов'язок на підставі різних міжнародних договорів, таких як Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, вживати заходи з метою виявлення та відстеження руху коштів через їхні кордони, оскільки значні суми можуть використовуватися під час відмивання грошей, торгівлі наркотиками, фінансуванні тероризму чи організованої злочинності, ухилення від сплати податків чи вчинення інших тяжких фінансових злочинів. 
		Загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства. 
		Однак, суд повинен проаналізувати, чи дотримано органами влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. 
		Питання про те чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.
		Правопорушення, яке вчинив громадянин Польщі ОСОБА_3, полягало у переміщенні через митний кордон не задекларованих митному органу коштів в сумі 3500 доларів США, що підлягає обов'язковому декларуванню.
		Слід зауважити, що діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.
		Дії правопорушника не були спрямовані на ухилення від сплати податків чи інших зборів.
		Шкода, яку ОСОБА_3 потенційно міг завдати державі, є незначною. Недекларування вказаної суми грошей фактично призвело б до відсутності інформації у органів влади про те, що ці кошти вивезені з території країни.
		Митними органами в судовому засіданні не надано доказів, які б підтверджували завдання шкоди державним чи суспільним інтересам, в тому числі і доказів, які б підтверджували, що вилучені кошти будуть спрямовані на забезпечення можливої протиправної діяльності.
		В судовому засіданні представник митниці також не висловив припущень щодо незаконності походження валютних цінностей. Підстав вважати, що гроші, які він перевозив, були отримані незаконним шляхом, немає.
		Таким чином, єдине протиправне діяння, яке вчинив ОСОБА_3, полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації.
		З огляду на наведене, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, приходжу до висновку, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил, в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, і призведе до завдання шкоди іміджу держави перед світовою спільнотою, крім того таке додаткове стягнення є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_3 «індивідуальний надмірний тягар» та позбавляє можливості ОСОБА_3 мирно володіти своїм майном. 
		Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
		Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що за вищевказане правопорушення, яке полягає в недекларуванні іноземної валюти, ОСОБА_3 підлягає адміністративному стягненню у виді штрафу. 
		При цьому представник митниці, у судовому засіданні, не довів і навіть не стверджував, що одного такого адміністративного стягнення не достатньо для досягнення бажаного стримуючого і карного впливу і запобігання порушень вимог про декларування, чи те, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо.
		Його пояснення щодо застосування конфіскації обґрунтовуються виключно тим, що таке додаткове адміністративне стягнення передбачене ст.471 МК України, як обов'язкове.
		При накладенні стягнення на ОСОБА_3 за ст.471 МК України, суд враховує характер та обставини вчиненого правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, ступінь його вини у вчиненому, дані про особу правопорушника, зокрема те, що він вперше притягується до відповідальності за порушення митних правил, та вважає, що відносно останнього слід застосувати стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Підстав для застосування додаткового покарання - конфіскації вилученої валюти, у суду немає.
		Саме таке стягнення вважаю достатнім для виправлення та належної поведінки громадянина Польщі ОСОБА_3 в подальшому.
		На підставі викладеного, керуючись ст.530 МК України, ст.ст.294, 247 КУпАП,
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну  скаргу  ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Постанову Любомльського районного суду від 18 грудня 2014 року в частині притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.472 МК України скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
		Цю ж постанову в частині притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.471 МК України змінити. Накласти на ОСОБА_3 за ст.471 МК України стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, без застосування додаткового адміністративного стягнення - конфіскації товару.
		Вилучену згідно протоколу про порушення митних правил №1207/20502/2014 від 18 листопада 2014 року валюту в сумі 3500 (три тисячі п'ятсот) доларів США - повернути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_4, яку вилучено в якості товару.
		В решті постанову залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя апеляційного суду                  ____________               П.Т. Філюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...