Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/29400/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2015. Зареєстровано: 12.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05.03.2015Справа №910/29400/14
		за позовом  Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 
		до     Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"               
		про відшкодування збитків 31 856,40 грн. 
		Суддя Полякова К.В.
		Представники: 
		від позивача: Мирончук Ю.І. (дов.№776 від 11.08.2014)
		від відповідача: не з'явився 
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" про відшкодування збитків 31 856,40 грн.  
		Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2014 порушено провадження у справі №910/29400/14 та призначено її до розгляду на 12.02.2015 року.
		19.01.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
		23.01.2015 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація, витребувана ухвалою суду від 31.12.2014 року.
		За наслідками судового засідання 12.02.2015, у задоволення клопотання представника позивача, суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 05.03.2015 року.
		У судовому засіданні 05.03.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
		Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву відповідач не надавав, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України. 
		Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		15.04.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест» (страхувальник та вигодонабувач) укладено Договір  АМ.058550 добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням, зокрема, транспортним засобом марки «Ford», державний номер АВ8947ВН. 
		26.09.2013 на дорозі Житомир-Могилів-Подільський (у с.Хажин, Бердичівського району), відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «Ford», державний номер АВ8947ВН, під керуванням Кухнюка І.М. (право керування передбачено у технічному паспорті) та транспортним засобом марки «ВАЗ21013», державний номер АМ8522ВВ, під керуванням Лищук І.В. 
		Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Лищук І.В. Правил дорожнього руху України, якого постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14.11.2013 у справі №133/3311/13-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
		Як вбачається із матеріалів справи, 30.09.2013 від страхувальника до позивача надійшла заява про настання страхового випадку за договором АМ.058550 від 15.04.2013 року.
		Відповідно до Звіту №10/244/13 від 08.10.2013, складеного ФОП Васіковський Сергій Олександрович на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику ТЗ «Ford», державний номер АВ8947ВН, становить 28125,80 грн., а вартість відновлювального ремонту 35468,05 грн.
		Розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі рахунку №ФОППо-0058 від 08.10.2013 із ремонтною калькуляцією Aurora, виставленого СТО ФОП Цимбалюк Інна Юріївна, та зазначений у страховому акті  №UA2013092600038/L11/01 від 28.10.2013 та розрахунку до нього у розмірі 31856,40 грн.
		Позивач, на виконання умов договору АМ.058550 від 15.04.2013, перерахував на рахунок СТО ФОП Цимбалюк Інна Юріївна суму страхового відшкодування у розмірі 31856,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №17283 від 28.10.2013 року.
		Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
		Цивільно-правова відповідальність водія Лищук І.В.,  який керував транспортним засобом марки «ВАЗ21013», державний номер АМ8522ВВ, на момент скоєння ДТП застрахована Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (відповідач у справі), за полісом №АЕ/1851512, відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази МТСБУ.
		Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 16.12.2013 позивач  звернувся до відповідача із регресною вимогою №UA2013092600038 про виплату страхового відшкодування, однак коштів станом на день розгляду справи судом так і не отримав. 
		Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
		Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. 
		Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Цивільним  кодексом  України  встановлено,  що  цивільно-правова  відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).
		Наявною у матеріалах справи постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14.11.2013 у справі №133/3311/13-п встановлено вину Лищук І.В. у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки «ВАЗ21013», державний номер АМ8522ВВ. 
		На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність Лищук І.В.,  який керував транспортним засобом марки «ВАЗ21013», державний номер АМ8522ВВ,  застрахована Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (відповідач у справі), за полісом №АЕ/1851512, відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази МТСБУ.
		Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
		Таким чином відповідач - Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки «Ford», державний номер АВ8947ВН. 
		Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором АМ.058550 від 15.04.2013 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Лищук І.В., як до особи, відповідальної за завдані збитки.
		Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
		Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
		Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування. 
		При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
		При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 11.04.2013 у справі №5011-23/10750-2012.
		Як вбачається із матеріалів справи, позивач, у відповідності до чинного законодавства, умов Договору  АМ.058550 від 15.04.2013, перерахував визначену суму страхового відшкодування у розмірі 31856,40 грн. на рахунок СТО ФОП Цимбалюк Інна Юріївна, що підтверджується платіжним дорученням №17283 від 28.10.2013 року. 
		Підтвердженням фактично здійснених витрат по виплаті страхового відшкодування  страховиком є виставлений ФОП Цимбалюк Інна Юріївна рахунок по здійсненню ремонту пошкодженого ТЗ та платіжне доручення щодо перерахування грошових коштів (суми страхового відшкодування) на рахунок даної СТО.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 12.11.2013 у справі №905/4194/13, у якій зауважено, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого ТЗ, а звіт про оцінку ТЗ є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування  страхувальнику є саме платіжне доручення.
		У постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 у справі № 3-118гс11 та у постанові Верховного Суду України від 12.03.2012 у справі №3-12гс12 зауважено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право регресу, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
		Рішення Верховного Суду України, відповідно до положень ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
		Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
		Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
		Полісом №АЕ/1851512 передбачено франшизу у розмірі 0,00 грн.
		Водночас, відповідно до п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин таких як мийка, полірування тощо, не повинне відшкодовуватись за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
		Як вбачається із матеріалів справи, до розміру страхового відшкодування, визначеного на підставі рахунку №ФОППо-0058 від 08.10.2013 із ремонтною калькуляцією, виставленого ФОП Цимбалюк Інна Юріївна, включено вартість мийки ТЗ марки «Ford», державний номер АВ8947ВН у розмірі 105,45 грн. (111,00 грн.-5%знижки=105,45 грн.). 
		З системного аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, про зменшення суми страхового відшкодування на вартість мийки, враховуючи що позивачем не надано доказів на підтвердження виключення даної складової із розміру страхового відшкодування, заявленого до стягнення у межах даного позову, а отже, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача має становити 31750,95 грн. (31856,40 грн. - 105,45 грн. = 31750,95 грн.)
		Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).
		Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідачем - Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.
		З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню частково.
		Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування збитків 31856,40 грн. - задовольнити частково.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, місто Київ, вулиця Артема, 40, ідентифікаційний код 20782312) 31750 (тридцять одну тисячу сімсот п'ятдесят) гривень 95 копійок сплаченого страхового відшкодування та 1820 (одну тисячу вісімсот двадцять) гривень 95 копійок судового збору.
		У іншій частині позову - відмовити.
		Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 05.03.2015 року.
		Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили. 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 
		та підписано 10.03.2015 року
		 
		 
		Суддя                                                                                                         К.В. Полякова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...