Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/419/13 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 03.04.2015. Зареєстровано: 04.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2015.
Дата набрання законної сили: 24.03.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 466/419/13                 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т. 
		Провадження № 22-ц/783/1961/15             Доповідач в 2-й інстанції:  Ніткевич  А. В. 
		Категорія: 47
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		24 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
		                                       головуючого - судді Ніткевича А.В.,    
		                                       суддів - Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,
		                                       секретаря Гацій І.І. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2014 року у справі за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до ОСОБА_2, Брюховицької селищної ради, з участю третіх осіб, Управління Держземагенства м. Львова, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумува Ж.М., ОСОБА_7, про скасування рішення, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання не чинними державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування майна від добросовісного набувача,-                                                    
		встановила:
		Прокурор Шевченківського району м. Львова звернувся в суд з позовною заявою в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до ОСОБА_8, Брюховицької селищної ради, з участю третіх осіб, вимоги по якому уточнивши просив: поновити термін звернення до суду; скасувати рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року"; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 8676, укладений між Брюховицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн"; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008 року, зареєстрований в реєстрі за №10400, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" та ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в частині передачі у власність ОСОБА_7 8275/18000 частин земельної ділянки загальною площею 0,7931га, кадастровий НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.06.2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 2196, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 в частині передачі у власність ОСОБА_8 1503/7931 ідеальних часток земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 визнати недійсним договір поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, від 10.07.2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 2742, укладений між ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16; визнати нечинним Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_8 НОМЕР_2, а також витребувати від ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,1503 га - кадастровий НОМЕР_3 - державний акт НОМЕР_4 та зобов'язати повернути спірну земельну ділянку у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 січня 2012 року вимоги прокурора роз'єднано у самостійні провадження, зокрема, справі за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до ОСОБА_8 про витребування майна від добросовісного набувача присвоєно № 1328/978/12 (т. 1 а.с. 1-2).
		Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 19.11.2004 року зобов'язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж ТзОВ "Новобуддизайн" земельної ділянки площею 8,8643 га в АДРЕСА_1 яку ТзОВ "Новобуддизайн" орендував для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру та укласти з ТзОВ "Новобуддизайн" договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. На виконання вищевказаного рішення суду Брюховицькою селищною радою винесено рішення № 618 від 23.10.2008 року, згідно якого між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ "Новобуддизайн" укладено договір купівлі-продажу від 05.11.2008 року, реєстровий №8676, земельної ділянки загальною площею 8,8643 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з яких: 1,8000 га - для житлового будівництва, 7,0643 га - для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру. 
		В подальшому, ТзОВ "Новобуддизайн" відчужив земельну ділянку площею 1,8000 га для житлового будівництва (кадастровий НОМЕР_5) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008 року, укладеного з покупцями ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11. Згідно вказаного договору ОСОБА_7 придбав земельну ділянку площею 0,7931 га та земельну ділянку площею 0,0344 га.
		11.06.2009 року ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу відчужив земельну ділянку площею - 0,7931 га (кадастровий НОМЕР_6), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 покупцям - ОСОБА_8 - 1503/7931 ідеальних часток, ОСОБА_12 - 1503/7931 ідеальних часток, ОСОБА_13 - 1503/7931 ідеальних часток; ОСОБА_14 - 1501/7931 ідеальних часток, ОСОБА_15 - 1501/7931 ідеальних часток, ОСОБА_16 - 420/7931 ідеальних часток земельної ділянки. 
		10.07.2009 року ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 уклали між собою договір про поділ земельної ділянки площею - 0,7931 га (кадастровий .НОМЕР_6), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок чого ОСОБА_8 набув у власність земельну ділянку площею - 0,1503 га - кадастровий НОМЕР_3, про що 06.08.2009 року йому видано державний акт НОМЕР_4.
		Прокурор вважає, що відповідач набув земельну ділянку за рахунок Держави без достатньої правової підстави, з порушенням вимог п. 9 ст. 149 ЗК України, з покликанням на вимоги ст.ст. 387, 388 ЦК України зазначав, що власник має право витребувати своє майно, оскільки таке вибуло з володіння власника або особи не з їхньої волі іншим шляхом. 
		Справа розглядалася судами неодноразово, останнім оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2014 року позов задоволено частково.
		Поновлено терміни для звернення до суду.
		Витребувано у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1503га, кадастровий НОМЕР_7 державний акт НОМЕР_4 та зобов'язано повернути спірну земельну ділянку у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, з рішенням не погоджуються, вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
		В апеляційній скарзі зазначає, що враховуючи те, що спірна земельна ділянка, яка відчуджена Брюховицькою селищною радою на користь ТзОВ "Новобуддизайн", знаходилася в межах смт. Брюховичі, а також те, що розмежування земель державною і комунальної власності в межах смт. Брюховичі не проводилося, тому відповідно до п. 34 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", п.п. "а" ст.. 12, ст.ст. 83,122,127,128, п. 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення № 618 від 23.10.2008 року) Брюховицька селищна рада мала усі необхідні повноваження щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою.
		В свою чергу, прокурором та позивачем не надано доказів перебування спірної земельної ділянки станом на 2008 рік в державній власності та не наведено жодних підстав набуття державою права власності на цю земельну ділянку.
		Вважає безпідставним покликання суду першої інстанції на скасування рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року та закриття провадження по справі № 2-3327/04, як на підставу скасування рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року, оскільки це судове рішення скасоване і провадження по справі закрито після виконання оспорюваного рішення селищної ради.
		Також, суд залишив поза увагою те, що відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
		Вважають, що суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності на підставі ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, яке з покликанням на відповідні обставини повторно мотивує. 
		Зазначає, що покликання суду першої інстанції на ст. 268 ЦК України про те, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади є незаконним, оскільки вказана правова норма вилучена із ЦК України на підставі ЗУ № 4176-VI від 20.12.2011 р. (набрав чинності 15.01.2012 року, а позов подано 27.01.2012 року).
		Крім цього, звертає увагу на неправомірність застосування до спірних правовідносин ст.388 ЦК України, оскільки такою наведений вичерпний перелік підстав для витребування майна від добросовісного набувача і такий розширеному тлумаченню не підлягає.
		Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, судові витрати стягнути з позивачів.
		Учасники розгляду справи, а саме прокурор Шевченківського району м. Львова, представники позивачів Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради, а також відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, відповідачі Брюховицька селищна рада, третя особа ОСОБА_7, представник третьої особи управління держземагенства м. Львова, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумува Ж.М., будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм поштових відправлень (т. 3 а.с. 246-256), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, не повідомили суд про причину неявки.
		На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з"явилися. 
		За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
		Під час розгляду даної апеляційної скарги, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2014 року в частині відмови у позові прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету міністрів України, Державного агенства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до ОСОБА_2, Брюховицької селищної ради, про скасування рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року, укладеного між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ "Новобуддизайн" скасовано та в цій частині провадження у справі закрито.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. 
		Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
		На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
		Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. 
		Задовольняючи частково позовні вимоги та відмовляючи в решті позовних вимог районний суд виходив з того, спірна земельна ділянка до часу її продажу Брюховицькою селищною радою, перебувала у державній власності і розпоряджатись нею вправі Кабінет Міністрів України. Зважаючи на те, що рішення Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 року № 618 не відповідає вимогам чинного законодавства, селищна рада не вправі була відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки не була її власником, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року скасовано цим же судом в порядку встановленої процедури перегляду судових рішень, тому суд задовольнив вимогу про витребування майна у добросовісного набувача та повернув земельну ділянку законному власнику.
		Враховуючи наведені вище вимоги закону та матеріали справи колегія суддів приходить переконання, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає вимогам матеріального та процесуального права з наступних підстав.
		Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
		Частиною 4 ст. 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст. 41).
		Судом встановлено, що земельні ділянки загальною площею 8,8643 га. (у тому числі й спірна земельна ділянка площею 0,1503), які розташовані в районі вул. Ряснянської у смт.Брюховичі, належать до земель лісового фонду, що віднесені до категорії лісів першої групи (ліси населених пунктів, які призначені для виконання рекреаційних, санітарно-гігієнічних та оздоровчих функцій), та на час прийняття селищною радою рішення про їх відчуження перебували в державній власності.
		Згідно з проектом організації і розвитку лісового господарства Львівського державного лісового господарства, затвердженого Державним комітетом лісового господарства України, за функціональним зонуванням лісопарку квартал 44 Брюховицького лісництва віднесений до зони масового відпочинку; землі цього кварталу перебували у складі державного лісового фонду, у тому числі спірна земельна ділянка, що передана за договором купівлі-продажу ОСОБА_8
		Постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1997 року № 1391 "Про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до курортних" селище Брюховичі віднесено до категорії курортних.
		Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих від 12 січня 1978 року № 14 зазначені земельні ділянки відносяться до земель рекреаційного призначення. 
		Рішеннями Брюховицької селищної ради від 11 березня 2004 року № 245 та від 18 березня 2004 року № 263 вилучено земельні ділянки, ліси першої групи, у кварталі 44 з державного лісового фонду Брюховицького лісництва Львівського державного лісового господарства, загальною площею 19,1 га, і віднесено їх до земель селища рекреаційного призначення.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2005 року визнано неправомірними та скасовано зазначені рішення Брюховицької селищної ради від 11 березня 2004 року № 245 та від 18 березня 2004 року № 263 з тих підстав, що за нормами частини дев'ятої статті 149 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, лісів першої групи площею понад 10 га, а також земельних ділянок природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить виключно до компетенції Кабінету Міністрів України; порядок погодження питань, пов'язаних із вилученням цих земельних ділянок, установлений статтею 151 ЗК України.
		Вказане рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2005 року залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2005 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 серпня 2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2009 року.
		Разом з тим, рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року зобов'язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про відчуження ТОВ "Новобуддизайн" земельної ділянки площею 8,8643 га, що розташована в районі вул. Ряснянської у смт. Брюховичі та перебуває в оренді ТОВ  "Новобуддизайн" для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру, й укласти з ТОВ "Новобуддизайн" договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.
		23 жовтня 2008 року Брюховицькою селищною радою прийнято рішення, на підставі якого 5 листопада 2008 року між радою й ТзОВ "Новобуддизайн" укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.
		25 грудня 2008 року між ТОВ "Новобуддизайн" (продавець) і ОСОБА_7 (продавець) та ще трьома фізичними особами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким, зокрема, ОСОБА_7 передано у власність земельні ділянки площею 0,7931 га. та 0,0344 га.
		11.06.2009 року ОСОБА_7 продав земельну ділянку площею 0,7931 га. (кадастровий номер НОМЕР_1) покупцям ОСОБА_8 1503/7931 ідеальних часток, ОСОБА_12 1503/7931 ідеальних часток, ОСОБА_13 1503/7931 ідеальних часток, ОСОБА_14 1501/7931 ідеальних часток, ОСОБА_15 1501/7931 ідеальних часток, ОСОБА_16 420/7931 ідеальних часток земельної ділянки.
		20.07.2009 року ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14. ОСОБА_15, ОСОБА_16 уклали між собою договір про поділ земельної ділянки, що є у спільній частковій власності.
		На підставі вказаного договору, 06.08.2009 року ОСОБА_8 зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1503 га, кадастровий номер НОМЕР_3, державний акт НОМЕР_2.
		Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2010 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року скасовано в порядку перегляду за нововиявленими обставинами; провадження у справі закрито.
		Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
		Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в частині другій статті 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
		Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
		Згідно зі статтею 13 ЗК України саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. 
		До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт "ґ" частини четвертої статті 84 ЗК України). 
		Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення (стаття 56 ЗК України). 
		Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 ЗК України, частина перша статті 17 ЛК України). 
		Відповідно до статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті  31 ЛК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі, передачу у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припинення права користування ними.
		Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
		Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.
		Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України, у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1  га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
		У справі, яка переглядається, судом установлено, що земельні ділянки загальною площею 8,8643 га. (у тому числі й спірна земельна ділянка площею 0,1503 га.), які розташовані в районі вул. Рясненської, в смт. Брюховичі, належать до земель лісового фонду, що віднесені до категорії лісів першої групи, та перебували в державній власності, проте жодних дій щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками Кабінетом Міністрів України не вчинялось. 
		Як зазначено вище, це рішення Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 року та договір купівлі-продажу від 05.11.2008 року у судовому порядку скасовані, що відповідно було підставою для закриття провадження у справі в у цій частині на стадії апеляційного розгляду у даній справі, про що постановлено відповідну ухвалу від 24.03.2015 року.
		В свою чергу, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.
		Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.
		Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (частина перша статті 388 ЦК України). 
		Оскільки рішення про відчуження спірної земельної ділянки, що перебувала в державній власності, було прийняте селищною радою з перевищенням повноважень, жодних дій щодо розпорядження цією земельною ділянкою Кабінетом Міністрів України не вчинялось, тобто спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави - поза його волею, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування зазначеної земельної ділянки від добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України.  
		Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України в аналогічній справі № 6-99цс14 від 17 грудня 2014р. та відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
		В свою чергу, вважаючи, що прокуратурою Шевченківського району пропущено строк звернення з позовом до суду з поважних причин, оскільки про порушення інтересів держави прокуратура довідалася 11.01.2010 року після отримання ухвали Вищого адміністративного суду України, суд першої інстанції поновив строк позовної давності, при цьому одночасно покликався на п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, зазначивши, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, при цьому не звернувши увагу на те, що пункт 4 частини 1 ст. 268 ЦПК України виключено на підставі Закону № 4176-VI від 20.12.2011 року.
		Таким чином, прийшов обґрунтованого висновку про поважність пропуску строку звернення з позовом до суду та поновляючи такий, суд безпідставно покликався на п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, а відтак, рішення суду в цій частині підлягає зміні з виключенням із мотивувальної частини рішення покликання на п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України.
		За таких обставин, рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення покликання на п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, а врешті рішення залишити без змін, з врахуванням ухвали апеляційного суду Львівської області від 24.03.2014 року, якою скасовано рішення в частині відмови у задоволенні вимог про скасування рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року, укладеного між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ "Новобуддизайн" та закриття в цій частині провадження у справі.
		Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
		вирішила:
		Апеляційну скаргу адвоката відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2014 року змінити.
		Виключити з мотивувальної частини рішення покликання на п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України.
		Врешті рішення суду залишити без змін, з врахуванням ухвали Апеляційного суду Львівської області від 24.03.2014 року, якою скасовано рішення в частині відмови у задоволенні вимог про скасування рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року, укладеного між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ "Новобуддизайн" та закриття в цій частині провадження у справі.
		Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
		Головуючий:                                                                                    А.В. Ніткевич  
		Судді:     Ю.Р. Мікуш
		                                                                                                                  
		                                              О.Ф. Павлишин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...