Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/6855/15-г : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 20.04.2015. Зареєстровано: 21.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15.04.2015Справа №910/6855/15-г
		За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 
		до                Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»      
		про              відшкодування збитків 16 367,16 грн.
		суддя Пукшин Л.Г.
		Представники: 
		від позивача       Мирончук Ю.І.- представник за довіреністю № 776 від 11.08.14 
		від відповідачів  не з'явились
		 
		В судовому засіданні 15.04.2015, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"   про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 16 367,16 грн. 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.076552 від 25.10.2013р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Peugeot 308», державний номер АК 7688 СЕ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «ВАЗ 21099» державний номер АХ  4930 АМ, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована СТзДВ "Гарантія", позивачем було направлено останньому регресну вимогу. Враховуючи, що відповідачем   не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 16  367,16 грн. невиплаченого страхового відшкодування.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 порушено провадження у справі № 910/6855/15-г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 15.04.2015.
		30.03.2015 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що позивачем було виплачено страхове відшкодування у сумі  53  775,65 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 25376 від 04.08.2014 р. на суму 37  408,49 грн та № 26658 від 22.09.2014 р. на суму 16  367,16 грн, а тому просить суд стягнути з відповідача 50  000,00 грн. 
		09.04.2015 на адресу господарського суду надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу  «ВАЗ 21099» державний номер АХ  4930 АМ.
		У судове засідання 15.04.2015 представник позивача з'явився та просив суд прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, подану 30.03.2015 через загальний відділ діловодства.
		Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
		З огляду на положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заява про збільшення позовних вимог приймається судом до розгляду.
		Представник позивача надав пояснення по суті спору, позов підтримав з урахуванням заяви про збільшення. 
		Представник відповідача в судове засідання 15.04.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином,  оскільки ухвала суду направлялась на юридичну адресу відповідача - 04070 м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 56, офіс 13.
		При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. 
		Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК.
		За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
		25 жовтня 2013 року за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.076552  ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - позивач) було застраховано автомобіль марки «Peugeot 308», державний номер АК 7688 СЕ, страхувальник  за договором є Медведєв Віталій Сергійович, вигодонабувач за договором - ПАТ КБ «Правекс-Банк», строк дії договору з 28.10.13 по 27.10.14.
		З Довідки ДАІ № 9398036 вбачається, що 10.06.2014. на просп. Московському, 41  у м. Харкові мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «Peugeot 308», державний номер АК 7688 СЕ, що належить Медведєву В.С. під керуванням Мехайлової Ганни Геннадіївни та автомобіля «ВАЗ 21099» державний номер АХ  4930 АМ, що належить Циганенко А.Д., під керуванням Матус Івана Віталійовича.
		ДТП сталася в результаті порушення водієм Матус І.В. вимог п.п. 10.1., 12.1. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Московського районного суду м. Харкова від 22.07.2014 р. у справі № 643/9220/14-п.
		11.06.2014 р. страхувальник повідомив позивача про настання страхового випадку та звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.
		Відповідно до Звіту № 847/14   від 18.06.2014 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Peugeot 308», державний номер АК 7688 СЕ, внаслідок пошкодження при ДТП складає 59  026,09 грн. 
		За страховим випадком - ДТП що сталась 10.06.2014 р. за участю застрахованого автомобіля «Peugeot 308», державний номер АК 7688 СЕ, згідно складених страхових актів № UA2014061000060/L01/03 від 04.08.2014 та №  UA2014061000060/L01/04 від 22.09.2014 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 53  775,65 грн., виплата якого підтверджується платіжними дорученнями  № 25376 від 04.08.2014 р. на суму 37  408,49 грн та № 26658 від 22.09.2014 р. на суму 16  367,16 грн.
		Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. 
		У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування"  роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. 
		Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. 
		Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. 
		Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 
		Вина водія Матус І.В., який керував автомобілем «ВАЗ 21099», державний номер АХ  4930 АМ, підтверджується постановою Московського районного суду м. Харкова від 22.07.2014 р. у справі № 643/9220/14-п.
		Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. 
		З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та Солнцевим Дмитром Юхимовичем як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв з 13.11.2013 по 12.11.2014 (Поліс АС/4327758), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ 21099», державний номер АХ  4930 АМ, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 1 000,00 грн.
		Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля  «Peugeot 308», державний номер АК 7688 СЕ, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування автотранспорту № АМ.076552 від 25.10.2013р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки. 
		Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.
		За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
		Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно -  автомобіль «Peugeot 308», державний номер АК 7688 СЕ.
		В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи. 
		Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. 
		Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
		За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АС/4327758) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 1000,00 грн, таким чином розмір страхового відшкодування, який зобов'язаний був сплатити відповідач в порядку регресу, становить 50  000,00 грн. - 1000,00 грн. = 49  000,00 грн.
		З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою вих. № 079-10/14 від 20.10.2014 про відшкодування шкоди в порядку регресу, яка була отримана відповідачем 31.10.2014 р.
		Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.         
		Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 49  000,00 грн., в частині позовних вимог про стягнення 1000,00  грн. слід відмовити.
		Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
		Керуючись  ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд - 
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»     (04070 м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 56, офіс 13, ідентифікаційний код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 40, ідентифікаційний код 20782312) страхове відшкодування в сумі 49  000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1790 (одну тисячу сімсот дев'яносто) грн. 46 коп.
		3. В частині стягнення 1 000 грн. 00 коп. відмовити.
		4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		 
		Повне рішення складено 20.04.2015 р.
		      
		Суддя                                                                                      Л.Г. Пукшин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...