Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К/9991/37325/11-С : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 17.04.2015. Зареєстровано: 21.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		         "16" квітня 2015 р.                                 м. Київ                                              К/9991/37325/11 
		Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
		 
		                                     головуючого:Штульман І.В. (доповідач),                                  суддів:Кобилянського М.Г., Олексієнка М.М., -
		розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва, Державного казначейства України про визнання протиправними дій та стягнення коштів у розмірі 8454,50 гривень, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від  31 березня 2011 року, -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		У жовті 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва, Державного казначейства України про визнання неправомірними дій та зобов'язання відповідачів повернути 8454,50 гривень сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. 
		На обґрунтування позову послався на те, що він не є платником згаданого податку, оскільки житло (квартира АДРЕСА_1) придбане ним вперше.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва щодо відмови повернути помилково сплачений ОСОБА_4 збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 8454,50 років згідно договору купівлі-продажу квартири від 30 травня 2008 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва повернути ОСОБА_4 помилково сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 8454,50 років згідно договору купівлі-продажу квартири від 30 травня 2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
		У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року і закрити провадження у справі.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
		Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2008 року придбав у власність  квартиру АДРЕСА_1, загальною вартістю 845450 гривень, при цьому оплативши 8454,50 гривень збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% її вартості.  
		При зверненні до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва із заявою про повернення сплачених коштів, оскільки  придбання квартири здійснено вперше, позивачеві було відмовлено з підстав відсутності інформації щодо прав власності громадян на нерухоме майно.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів у підтвердження вперше придбаного нерухомого майна, а тому, виходячи з положень пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 400/97-ВР)  та пункту 151 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок), безпідставно сплачені кошти підлягають поверненню ОСОБА_4
		У відповідності до абзацу 1 пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ, організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
		Відповідно до пункту 151 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.  
		Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо підтвердження факту придбання зазначеного нерухомого майна позивачем вперше, а тому відмова Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є протиправною.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Оскільки відповідач, відмовляючи позивачеві у поверненні спірних коштів, діяв як суб'єкт владних повноважень, саме на нього покладається обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень. Проте, такі докази не містяться у матеріалах справи та не встановлені судами попередніх інстанцій. На відміну від позивача, яким повністю доведено підстави і обґрунтування позовних вимог, як того вимагає частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
		При цьому доводи Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва щодо відсутності правового механізму повернення спірних коштів, суди попередніх інстанцій правомірно визнали безпідставними і такими, що суперечать вимогам Конституції України та завданню адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		За правилами частини 3 статті 3 Закону № 400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 5 - 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України. 
		Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету, закріплено у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженому наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226 (чинному на час виникнення спірних відносин), пунктами 3, 5 якого передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в цих органах, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету або поданням платника податків, зборів (обов'язкових платежів).
		Частиною 2 статті 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV закріплено правило, згідно з яким кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються відповідно до частини першої статті 73 цього Закону на виплату пенсій, надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду України.
		На підставі викладеного, збір, помилково зарахований до спеціального фонду державного бюджету внаслідок сплати особою, яка не є суб'єктом цього збору, не підлягає стягненню із контролюючого органу - Пенсійного фонду України, оскільки такий спосіб відновлення порушеного права суперечить встановленому законодавством порядку повернення помилково сплачених чи зарахованих до бюджету обов'язкових платежів.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що сплачений позивачем збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 8454,50 гривень при придбанні вперше житла підлягає поверненню, однак помилково зобов'язав повернути ці кошти Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва, не звернувши уваги, що їх виплата проводиться з Державного бюджету України через територіальні управління Державного казначейства України.
		Зі змісту статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.    
		Ухвалюючи рішення суд першої інстанції залишив поза увагою вказані обставини та вимоги закону і не залучив до участі у справі належного відповідача,  
		Апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув та не виправив їх.
		Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.
		Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		                                              
		                                               у х в а л и в :
		 
		Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва - задовольнити частково.
		Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року - скасувати. 
		Справу за позовом  ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва, Державного казначейства України про визнання протиправними дій та стягнення коштів у розмірі 8454,50 гривень - направити до суду першої інстанції на новий розгляд. 
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий:                                                             Штульман І.В.
		 
		 
		Судді:                                                                               Кобилянський М.Г.
		          
		 
		                                                                                                       Олексієнко М.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...