Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/21118/13 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА
		 
		 
		Справа № 22-ц/796/6699/2015                            Головуючий у 1-й інстанції: Цимбал І.К.
		                                                                                                               Доповідач: Кравець В.А.
		 
		 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		            13 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва   в складі :
		                         Головуючої    - Кравець В.А.,
		                         Суддів            -  Шиманського В.Й.,  Семенюк Т.А.
		                         при секретарі -  Круглику В.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2015 року в справі за позовом Всеукраїнської громадської організації «Гільдія кінорежисерів 24/1» до ОСОБА_1, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Державна служба інтелектуальної власності МОН України про визнання частково не дійсним свідоцтва про право на спадщину та 
		за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації «Гільдія кінорежисерів 24/1», треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Державна служба інтелектуальної власності МОН України про визнання недійсним авторського договору, 
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		У грудні 2013 року представникпозивача ВГО «Гільдія кінорежисерів 24/1» звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 31.01.2014 року, просив визнати частково недійсним та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.04.2010 року (реєстровий номер 10- 550), видане державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Ковальчук М.В., в частині права на спадщину за законом на твір - «Опис і зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії «ІНФОРМАЦІЯ_1» - трьох запорізьких козаків ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 » та вирішити питання судових витрат.
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що між ВГО «Гільдією кінорежисерів 24/1» та ОСОБА_3 було укладено авторський договір, відповідно до якого позивачу належить виключне право на використання твору. Після смерті ОСОБА_3 майнові права останнього на твір повинні були перейти ВГО «Гільдія кінорежисерів 24/1». Разом з тим, під час оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3, нотаріусом були допущені порушення, які призвели до помилкового оформлення спадкового права на твір за донькою спадкодавця ОСОБА_1, що порушує права ВГО «Гільдії кінорежисерів 24/1». 
		У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила суд визнати недійсним авторський договір № Д/1 на передачу виключного права на використання Твору від 07 березня 2003 року, укладений між ВГО «Гільдія кінорежисерів «24/1», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 
		В мотивування вимог посилалася на те, що спірний авторський договір не містить положень щодо визначення твору, право на використання яким передається за договором, розміру та порядку виплати авторської винагороди, а щодо інших умов цього Договору, то враховуючи те, що підпис її батька, ОСОБА_3, міститься тільки на останній сторінці спірного договору, неможливо стверджувати, що він взагалі підписував спірний авторський договір саме на тих умовах, які викладені в ньому.
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2015 року первісний позов задоволено.
		Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.04.2010 року (реєстровий номер 10-550), видане державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Ковальчук М.В. в частині права ОСОБА_1 на спадщину за законом на твір «Опис і зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії «ІНФОРМАЦІЯ_1» - трьох запорізьких козаків ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4». Вирішено питання судових витрат.
		В задоволенні зустрічного позову - відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення її позову та про відмову у задоволенні первісного позову ВГО «Гільдія кінорежисерів 24/1», посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.   
		Вказує на те, що суд першої інстанції, керуючись ч. 1 ст. 146 ЦПК України, з врахуванням того, що позивачем не був наданий оригінал спірного авторського договору № Д/1 на передачу виключного права на використання твору від 07 березня 2003 року, у зв'язку з чим не була проведена призначена судом почеркознавча експертиза, на розгляд якої були поставлені питання   чи підписував ОСОБА_3 спірний договір, встановив факт, що ОСОБА_3 не підписував оспорюваний правочин. 
		Крім того, її батько, ОСОБА_3, жодних договорів про передачу виключних права на використання створених ним твору «Опис і зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії «ІНФОРМАЦІЯ_1» - трьох запорізьких козаків: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4» не укладав, на авторському договорі № Д/1 на передачу виключного права на використання Твору від 07 березня 2003 року міститься підпис, поставлений від імені її батька ОСОБА_3   іншою особою, вважає цей договір недійсним з підстав, передбачених ст. 48 ЦК УРСР в редакції 1963 року. 
		Зазначила, що «Приложение № 1 и Приложение № 2» до авторського договору № Д/1 на передачу виключного права на використання Твору від 07 березня 2003 року, в яких саме і зазначений опис твору в обсязі, необхідному та достатньому для його ідентифікації, а також: матеріальні носії, на яких виражений твір, право на використання якого отримала ВГО «Гільдія кінорежисерів «24/1», відсутні. Авторський договір не містить також: положень щодо розміру та порядку виплати авторської винагороди, що є прямим порушенням ч. 2 cт. 33 Закону. 
		Посилається також на те, що нею не було пропущено строк позовної давності для звернення до суду, оскільки про існування цього договору дізналася в 2012 році при розгляді в Печерському районному суді м. Києва іншої цивільної справи.
		В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 свою скаргу підтримали та просили її задовольнити з вищевказаних підстав.
		Представник ВГО «Гільдія кінорежисерів 24/1» - Бойченко А.В. проти скарги заперечував просив рішення суду у справі залишити без зміни.
		 Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню    з наступних підстав:
		Вирішуючи спір між сторонами за первісним позовом, суд виходив з того, що після смерті ОСОБА_3 у ОСОБА_1, як спадкоємця, не могло виникнути право на спадкування майнових прав автора на цей твір, оскільки ОСОБА_3 передав виключне право на використання твору  ВГО «Гільдії кінорежисерів 24/1» на весь строк охорони авторського права. Відмова у задоволенні зустрічного позову мотивована судом тим, що ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності для звернення до суду із позовом про визнання  договору  недійсним, а тому свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.04.2010 року   в частині права ОСОБА_1 на спадщину за законом на твір «Опис і зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії «ІНФОРМАЦІЯ_1» - трьох запорізьких козаків ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4» підлягає скасуванню.
		Проте, в повній мірі з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не з'ясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.  
		Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог. 
		 Судом встановлено, що 21.06.2002 p. рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності за ОСОБА_3 зареєстровано авторське право на твір: Опис і зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) товарів із серії «ІНФОРМАЦІЯ_1» - трьох козаків: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4, про що 02.07.2002 р. видане свідоцтво НОМЕР_1 про реєстрацію авторського права на твір. 
		ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина.  Державним нотаріусом П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_1 було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.04.2010 року на авторські права на твір на підставі свідоцтва НОМЕР_1 від 02.07.2002 р. про реєстрацію авторського права на твір - Опис і зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії «ІНФОРМАЦІЯ_1» трьох запорізьких козаків ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4, автором яких є ОСОБА_3 та на підставі Свідоцтва НОМЕР_2 від 29.11.2007 року про реєстрацію авторського права на твір - «ІНФОРМАЦІЯ_6» - автори: ОСОБА_7, ОСОБА_3, згідно повідомлення, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки від 16 березня 2010 року, № 16-08/1439 (Т.1 а.с.16-17).
		 З матеріалів справи убачається, що відповідно до Авторського договору №Д/1 від 07.03.2003 p. автори (ОСОБА_3 та ОСОБА_8.) передали ВГО «Гільдія кінорежисерів 24/1» на весь строк охорони авторського права виключне право на використання твору, а також право забороняти або дозволяти використання твору (Т.1 а.с. 13-15).
		Сторони обумовили, що термін «Твір», який використовується в цьому договорі означає - об'єкт авторського права, що являє собою ілюстрований літературний твір під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», а також твір образотворчого мистецтва (малюнки козаків), які є невід'ємною частиною анімаційних (мультиплікаційних) фільмів серії «ІНФОРМАЦІЯ_1» і прикладені до цього договору та є невід'ємною його частиною. 
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.11.2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.01.2013 року (т.I. а.с. 34 - 38, 40 - 42) встановлено, що відповідно до авторського договору № Д/1 від 07.03.2003 року, автори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали ВГО «Гільдії кінорежисерів 24/1» на весь строк охорони авторського права виключне право на використання твору, а також право забороняти або дозволяти використання твору «ІНФОРМАЦІЯ_7», а також твір образотворчого мистецтва (малюнки козаків), які є невід'ємною частиною анімаційних (мультиплікаційних) фільмів серії «ІНФОРМАЦІЯ_1» (Т.І а.с. 13-15). 
		Даним рішенням було також встановлено, що оскільки ОСОБА_3 передав виключне право на використання твору «ІНФОРМАЦІЯ_7», а також твір образотворчого мистецтва (малюнки козаків), які є невід'ємною частиною анімаційних (мультиплікаційних) фільмів серії «ІНФОРМАЦІЯ_1», які прикладені до цього договору є невід'ємною його частиною ВГО «Гільдії кінорежисерів 24/1» на весь строк охорони авторського права, то відповідно після смерті ОСОБА_3 у ОСОБА_1, як спадкоємиці, не могло виникнути право на спадкування майнових прав автора на цей твір, за наявності договорів, які не визнані не дійсними  . 
		Так, з метою захисту своїх прав, ОСОБА_1, яка є спадкоємицею ОСОБА_3, звернулася до суду із позовом, в якому ставила питання про визнання недійсним авторського договору № Д/1 на передачу виключного права на використання Твору від 07 березня 2003 року, укладеного між ВГО «Гільдія кінорежисерів «24/1», ОСОБА_3 та ОСОБА_4, мотивуючи це тим, що  її батько ОСОБА_3 жодних договорів про передачу виключних прав на використання створених ним твору «Опис і зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії «ІНФОРМАЦІЯ_1» - трьох запорізьких козаків: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4» не укладав, а на авторському договорі № Д/1 на передачу виключного права на використання Твору від 07 березня 2003 року міститься підпис, поставлений від імені її батька ОСОБА_3 не ним, а іншою особою.
		Для встановлення обставин, на які вказує ОСОБА_1, судом першої інстанції було задоволено її клопотання і ухвалою від 17.07.2014 року була призначена посмертна почеркознавча експертиза, а представника ВГО «Гільдії кінорежисерів 24/1» зобов'язано надати оригінал оспорюваного договору (т.І а.с. 240 - 247). 
		29.07.2014 року від ВГО «Гільдії кінорежисерів 24/1» були надані пояснення про неможливість надати оригінал договору за підписом директора ОСОБА_9 (т.І. а.с. 250), так як оригінал договору надавався під час розгляду справи за № 2-37/12 Печерським районним судом м. Києва та із матеріалів справи вилучений не був. 
		Ухвалою суду від 10.10.2014 року справа була витребувана (Т.ІІ а.с. 52, 53) та оглянута в судовому засіданні, оригіналу оспорюваного договору матеріали справи № 2-37/12 не містять, хоча згідно журналу судового засідання останній на п'яти аркушах не пронумерований та не прошитий був долучений до справи (Т.ІІ а.с. 13), відомості про повернення такого договору в матеріалах справи № 2-37/12 відсутні. 
		Згідно відповіді приватного нотаріуса КМНО Прокудіної В.В., 14.05.2014 року оригінал оспорюваного договору був поданий ОСОБА_9 з метою посвідчення його копії. Договір був наданий на шести аркушах (Т.ІІ а.с. 63). 
		В свою чергу, ОСОБА_9, є директором ВГО «Гільдії кінорежисерів 24/1», представника якої судом було зобов'язано надати відповідний договір, що  є обов'язковим для виконання стороною, яка уповноважила особу діяти в її інтересах, тобто ОСОБА_9, як директором ВГО «Гільдії кінорежисерів 24/1». За відсутності оригіналу оспорюваного правочину, експертизу провести неможливо. 
		Як встановлено з відповіді нотаріуса, витребуваний доказ знаходиться у ОСОБА_9, і, не зважаючи на покладений судом обов'язок надати оригінал оспорюваного правочину, ВГО «Гільдія кінорежисерів 24/1» ухилилася від його виконання та не подала витребуваний документ для проведення експертизи.
		Відповідно до ст. 33 Закону «Про авторське право і суміжні права» договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. 
		Згідно ч. 2 ст. 44 ЦК УРСР письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. 
		Недотримання необхідної законом форми угоди є порушенням чинного законодавства і в силу цього викликав певні негативні наслідки для сторін, що беруть участь в угоді. Одним з таких наслідків, причому найбільш істотним, є визнання угоди недійсною. Але тут слід зазначити, що недійсною, в силу порушення вказаної форми, угода може бути визнана лише у випадку, коли такий наслідок прямо вказаний в спеціальному законі, що регламентує даний вид угод.
		Статтею 48 ЦК УРСР передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
		Недійсними визнаються всі угоди, які не відповідають вимогам чинного законодавства і в яких порушена хоча б одна з умов дійсності угод. А саме: правомірність і неаморальність угоди, дієздатність учасників угоди, збіг волі і волевиявлення, відсутність вад в утворенні волі, дотримання форми угоди в тих випадках, коли її недотримання викликає недійсність угоди. При цьому під невідповідністю вимогам законодавства слід розуміти невідповідність угоди не тільки закону, а й іншим нормативним актам, виданим органами державної влади і управління в рамках їх компетенції. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. 
		Отже, колегія суддів з урахуванням вимог дизпозитивності та змагальності сторін погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір № Д/1 від 07.03.2003 року є недійсним, оскільки ОСОБА_3 його не підписував.
		Крім того, ВГО «Гільдія кінорежисерів 24/1» не надала суду доказів того, що після укладення такого договору, ОСОБА_3 вчиняв дії, які б підтверджували факт укладення цього договору чи визнання його останнім.
		Копія ілюстрованої книги під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7» з серії «Антологія української анімації», виданої Парламентським видавництвом Верховної Ради України у 2003 році (т.І а.с. 204 - 210), з підписами обох авторів з подякою ОСОБА_9, не є фактичним підтвердженням передання авторами матеріальних носіїв із об'єктами авторського права, оскільки така подяка не розцінюється судом як підтвердження факту укладення договору про передачу виключних прав на використання твору, а також заборони або дозволу використання твору на весь строк охорони авторського права.
		Також суд першої інстанції не звернув уваги на те, що довіреністю 02.02.2006 року, посвідченою приватним нотаріусом КМНО Леончук І.А. за реєстровим № 444, ОСОБА_3 уповноважив свою дружину ОСОБА_13 представляти його інтереси в усіх державних та недержавних установах і організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування з питань, відносно оформлення та захисту належної йому інтелектуальної власності (авторських прав) (т.1 а.с. 103)
		На звернення ОСОБА_13 до ВГО «Гільдії кінорежисерів 24/1» про надання всіх укладених договорів і платіжних доручень, виплачених гонорарів, за час управління Гільдією ОСОБА_9 майновими правами ОСОБА_3 (графічними зображеннями трьох персонажів, які є героями сюжетів мультиплікаційних фільмів і їх серіалів - ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 і ІНФОРМАЦІЯ_3) за період з 21.09.1997 року по 05.06.2006 року, було надано відповідь про те, що договори не можуть бути надані, оскільки це є конфіденційною інформацією(т.1 а.с.101/102).
		Тобто,  є не зрозумілою позиція Гільдії в особі ОСОБА_9 чому ця інформація не могла бути надана ОСОБА_13,  як представнику інтересів ОСОБА_3, який бажав оформити та захистити належну йому інтелектуальну власність (авторські права), оскільки це не є порушенням конфіденційної інформації, так як запитувані документи стосувалися лише майнових прав ОСОБА_3 (графічних зображень трьох персонажів, які є героями сюжетів мультиплікаційних фільмів і їх серіалів - ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 і ІНФОРМАЦІЯ_3).
		Варто зауважити, що ВГО «Гільдія кінорежисерів 24/1», не зважаючи на те, що суд першої інстанції фактично визнав договір недійсним, не звертався до апеляційного суду із відповідною апеляційною скаргою.
		Разом з тим, представник ВГО «Гільдії кінорежисерів 24/1» подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, оскільки позивач пропустила трирічний строк для звернення до суду з даним позовом (т.І. а.с. 173-175).
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання правочину недійсним з підстав непідписання його ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що вона звернулась із зустрічним позовом у 2014 році та пропустила трирічний строк позовної давності, який розпочався з 01.08.2006 року та не просила суд про його поновлення.
		Натомість, вирішуючи спір в цій частині та застосовуючи до даних правовідносин строк позовної давності, суд першої інстанції невірно визначився із початком його перебігу та нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до вказаних правовідносин, з огляду на таке.
		Так, суд вказав , що 01.08.2006 року ОСОБА_1 по видатковому касовому ордеру на підставі наданих ВГО «Гільдії кінорежисерів 24/1» прав на виключне використання персонажів трьох запорізьких козаків - ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 і ІНФОРМАЦІЯ_3 способами, вказаними в оспорюваному правочині, особисто отримала в Гільдії триста гривень, за використання створених автором ОСОБА_3 персонажів трьох запорізьких козаків для видання і розповсюдження (продажу) тиражу першої ілюстрованої книги «ІНФОРМАЦІЯ_7» із серії «Антологія української анімації» (т.І а.с. 182), що було вирішено на засіданні бюро Гільдії кінорежисерів згідно витягу протоколу (т.І. а.с. 176).
		Між тим, колегія суддів не приймає касовий ордер як доказ того, що ОСОБА_1 отримала  триста гривень, за використання створених автором ОСОБА_3 персонажів трьох запорізьких козаків та знала про існування договору № Д/1 від 07.03.2003 року, оскільки він не містить на це вказівки про цільове їх призначення. Більше того, підстава видачі цих коштів була заява, яка ВГО «Гільдія кінорежисерів 24/1» надана суду не була.
		Крім того, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5, а грошові кошти у вигляді 300 грн. були видані ОСОБА_1 01.08.2006 року на її прохання у якості грошової допомоги  після смерті батька, про що вказувала у судовому засіданні представник ОСОБА_1 і не спростував даних обставин  представник ВГО «Гільдії кінорежисерів 24/1».
		Суд в своєму рішенні також вказав на те, що ОСОБА_1 не оспорювала протоколу, де було прийнято рішення про виплату грошових коштів за використання створених автором ОСОБА_3 персонажів трьох запорізьких козаків для видання і розповсюдження (продажу) тиражу першої ілюстрованої книги «ІНФОРМАЦІЯ_7» із серії «Антологія української анімації».
		Проте, колегія суддів не вбачає підстав та необхідності для його оскарження.
		 Окрім того,  обставини щодо  виплати  залишкової суми 2000 грн. (400 дол. США) після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5  Гільдією в особі виконавчого директора ОСОБА_9 особисто ОСОБА_1 під письмову розписку  не можуть бути доказом того, що позивач пропустила строк позовної давності (т.І. а.с 182), оскільки  така розписка взагалі не стосується даної справи.
		Згідно п. 28 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюються не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч. 1 ст.261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 
		Так, з матеріалів справи цивільної справи № 2-37/12 Печерського районного суду м. Києві у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Казка» про поновлення порушених авторських прав та стягнення компенсації вбачається, що позивач дізналася про оспорюваний договір у судовому засіданні 25.04.2012 року, що підтверджується відповідним журналом.
		Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку про те, що саме з 25.04.2012 року розпочинається строк позовної давності, коли вона дізналася про договір.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. 
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). 
		 Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. 
		З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що строк позовної давності для звернення ОСОБА_1 із позовом про визнання договору недійсним розпочався 25.04.2012 року.
		Оскільки із зустрічним позовом вона звернулася у квітні 2014 року, строк позовної давності є не пропущеним, а тому її вимоги про визнання недійсним авторського договору № Д/1 на передачу виключного права на використання Твору від 07 березня 2003 року, укладеного між ВГО «Гільдія кінорежисерів «24/1», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з підстав непідписання його самим ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
		Доводи ОСОБА_1 , що договір є недійсним також з підстав того, що він не містить положень  про розмір та порядок виплати авторської винагороди, що є прямим порушенням ч. 2 ст. 33 Закону «Про авторське право і суміжні права» не мають значення для справи, оскільки договір є недійсним з підстав не підписання його ОСОБА_3, а його положення ні на що не впливають.
		 Не заслуговують на увагу твердження ВГО «Гільдія кінорежисерів «24/1» про те, що нотаріус П'ятнадцятої державної Київської нотаріальної контори Ковальчук М.В. незаконно та без наявності достатніх на те правових підстав видала Свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 квітня 2010 року (реєстровий номер 10- 550), з огляду на наступне.
		Згідно листа № 16-08/1439 від 16.03.2010 p. Держдепартамент повідомив П'ятнадцятій Київській державній нотаріальній конторі про те, що станом на 16.03.2010 Держдепартаментом на зазначену у листі особу, а саме - ОСОБА_3, були здійснені наступні державні реєстрації авторського права на твір і видані відповідні свідоцтва: 
		- Свідоцтво НОМЕР_1 від 02.07.2002 про реєстрацію авторського права на твір - Опис і зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії «ІНФОРМАЦІЯ_1» - трьох запорізьких козаків ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4, автор - ОСОБА_3; 
		- Свідоцтво НОМЕР_2 від 29.11.2007 про реєстрацію авторського права на твір - ІНФОРМАЦІЯ_6», автори: ОСОБА_7, ОСОБА_3. 
		Також було повідомлено про те, що станом на 16.03.2010 державна реєстрація договорів, які стосуються права автора на твір на ОСОБА_3, не проводилась Держдепартаментом (відповідно до Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1756). 
		Держдепартаментом дійсно не було повідомлено нотаріуса про те, ВГО «Гільдія кінорежисерів «24/1» управляє авторськими правами на твори ОСОБА_3 і саме у неї можна отримати відомості про фактичну належність майнових авторських прав на твори ОСОБА_3, оскільки станом на 16.03.2010 р. - на момент надання відповіді Держдепартаменту на запит нотаріуса  ВГО «Гільдія кінорежисерів №24/1» за Рішенням Держдепартаменту від 11.06.2009 року № 9/2009-30 було знято з обліку організацій колективного управління, виключено з Реєстру та анульовано свідоцтво про облік № 2 від 22.05.2002 р.
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ВГО «Гільдія кінорежисерів «24/1», оскільки ОСОБА_1 законно отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.04.2010 року (реєстровий номер 10- 550), видане державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Ковальчук М.В., так як Авторський договір №Д/1 від 07.03.2003 p. є недійсним.
		В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 212 ЦПК  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
		Суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного у повному обсязі.
		Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,
		 
		                                            В И Р І Ш И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити .
		 
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
		 
		В задоволенні позову Всеукраїнської громадської організації «Гільдія кінорежисерів 24/1» до ОСОБА_1, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Державна служба інтелектуальної власності МОН України про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину - відмовити.
		 
		Зустрічний позов ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації «Гільдія кінорежисерів 24/1», треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Державна служба інтелектуальної власності МОН України про визнання недійсним авторського договору - задовольнити.
		 
		Визнати недійсним Авторський договір № Д/1 на передачу виключного права на використання Твору від 07 березня 2003 року, укладений між ВГО «Гільдія кінорежисерів «24/1», ОСОБА_3 та ОСОБА_4. 
		 
		Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Гільдія кінорежисерів 24/1» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243,60 грн.
		 
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
		 
		 
		Головуючий:                                                                               Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...