Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-7к15 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                              
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		 
		27 квітня 2015 року  м. Київ
		 
		Верховний Суд України у складі:
		головуючого  судді - доповідача Кліменко М.Р., суддів                Барбари В.П., Берднік І.С., Волкова О.Ф., Вус С.М.,                             Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Гуля В.С.,                            Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,                             Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І.,                             Колесника П.І.,Короткевича М.Є., Коротких О.А.,                             Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т.,                             Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В.,                            Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М.,                             Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Самсіна І.Л.,                            Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Таран Т.С., Терлецького О.О.,                            Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.,    за участю           ОСОБА_1., захисника          ОСОБА_2, розглянувши на спільному засіданні судових палат справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за її заявою про перегляд постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 30 серпня 2011 року та постанови Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом,
		в с т а н о в и в :
		постановою Шевченківського районного суду міста Києва від              30 серпня 2011 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  уродженку міста Біла Церква Київської області, мешканку   міста Києва, визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення» № 2744-У1 від 2 грудня 2010 року, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 (десять) діб. Строк арешту постановлено рахувати з моменту фактичного затримання та визначено, що постанова суду підлягає  негайному виконанню. 
		Як визнав суд, ОСОБА_1 вчинила дрібне хуліганство за таких обставин.
		24 серпня 2011 року приблизно о 10 годині 25 хвилин на вулиці Володимирській у місті Києві в Парку імені Тараса Шевченка біля пам'ятника Тарасу Шевченку ОСОБА_1 з хуліганських мотивів пошкодила чуже майно, а саме вінок, покладений до пам'ятника Президентом України, шляхом виривання пам'ятної стрічки з вінка та розрізання її навпіл. 
		Постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін. На момент розгляду справи апеляційним судом заявниця вже відбула накладене на неї стягнення у виді адміністративного арешту  у повному обсязі.
		21 березня 2012 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Європейського суду з прав людини (далі - Суд), у якій зазначала, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо неї були порушені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.  
		Розглянувши справу за заявою ОСОБА_1. № 17888/12, Суд у своєму рішенні від 30 жовтня 2014 року, яке набуло статусу остаточного     30 січня 2015 року, констатував, що при постановленні національними судами рішень щодо ОСОБА_1. були порушені: стаття 10 Конвенції  -  право заявниці на свободу вираження поглядів у зв'язку з тим, що до неї застосовано захід, який був непропорційним переслідуваній меті захисту громадського порядку та прав інших громадян, а тому він не був необхідним у демократичному суспільстві, та стаття 2 протоколу № 7 до Конвенції - право заявниці на ефективний перегляд в апеляційному порядку  її справи  у зв'язку з тим, що такий перегляд хоча і відбувся відповідно до встановленого законодавством України порядку, але мав місце після того, як  вона вже відбула накладене на неї стягнення у повному обсязі, що не сприяло  ефективному виправленню на цій стадії недоліків рішення суду нижчої інстанції.     
		Також Суд присудив відшкодувати заявниці моральну шкоду в повному обсязі в сумі 5000 євро. 
		У заяві від 2 лютого 2015 року про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_1 просить скасувати їх та закрити провадження у справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП. 
		 Своє прохання ОСОБА_1 обґрунтовує  доводами, констатованими у рішенні  Суду  від 30 жовтня 2014 року щодо неї про те, що її дії були формою вираження  поглядів і не могли бути обмежені у той спосіб, який до неї був застосований. Також ОСОБА_1 посилається в заяві на те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо неї суди першої і апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, наклавши на неї явно непропорційне та суворе стягнення за дії, які бездоказово були визнані дрібним хуліганством, оскільки вони не були подібними до образливого чіпляння до громадян та  вчинені не з хуліганських мотивів. 
		Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року за заявою   ОСОБА_1.  справу про адміністративне правопорушення щодо заявниці допущено до провадження Верховного Суду України.
		Верховний Суд України заслухав доповідь судді Кліменко М.Р., пояснення ОСОБА_1. та її захисника ОСОБА_2 про задоволення заяви із наведених у ній підстав, дослідив обставини справи про адміністративне правопорушення та матеріали, додані до заяви, проаналізував наукові висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді України, обговорив доводи заяви та дійшов висновку про таке.
		1.  Відповідно до частини другої статті 297-1 КУпАП  (в редакції Закону України від 24 травня 2012 року № 4847-У1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права особи на перегляд судових рішень») судові рішення по справі про адміністративне правопорушення можуть бути переглянуті з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні судом справи про адміністративне правопорушення.  
		Україна зобов'язалася гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 Конвенції (стаття 1 Конвенції), в тому числі і право на свободу вираження своїх поглядів (стаття 10 Конвенції), яке закріплено і в статті 34 Конституції України.   
		У разі  встановлення  міжнародною судовою установою порушення Україною цього права при розгляді судом конкретної справи про адміністративне правопорушення перегляд справи відповідно до вимог статей 297-4, 297-8, 297-9 КУпАП здійснюється Верховним Судом України незалежно від того, в якому аспекті (матеріальному чи процесуальному) допущені судом порушення Конвенції.  
		2. Відповідно до статті 46 Конвенції держава Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення Суду в будь-якій справі, в якій вона є стороною. 
		На підставі глави 3 Закону України від 23 лютого 2006 року                № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» констатоване Судом порушення Конвенції може бути виконано шляхом виплати грошової компенсації, вжиття індивідуальних та/або загальних заходів. За статтею 10 цього Закону додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції; б) інші заходи, передбачені у Рішенні Суду. Відновлення попереднього юридичного стану заявника здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі.
		 Згідно із Рекомендацією від 19 січня 2000 року № R (2000) 2 Комітету міністрів Ради Європи «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, визнається адекватним способом поновлення прав і пропонується застосовувати, особливо: коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження, та коли рішення Суду спонукає до висновку, що оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції або в основі визнаного порушення лежали істотні процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні. 
		          3. Як зазначив Суд у своєму рішенні по справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року, Конвенція захищає не тільки зміст ідей і поглядів особи, але й форму їх поширення (п. 31); дії заявниці, яка належала до опозиційної політичної партії і в присутності багатьох людей відірвала стрічку від вінка, покладеного Президентом України до пам'ятника відомому українському поетові в День Незалежності України, свідчили про її прагнення поширити серед людей навколо себе певні ідеї щодо Президента, і це можна вважати формою вираження політичних поглядів (пункти 37, 38).  
		Для того, щоб втручання в свободу вираження поглядів було виправданим за статтею 10 Конвенції, воно мало бути встановленим законом, переслідувати одну або більше легітимних цілей, зазначених у частині другій цієї статті, та бути необхідним у демократичному суспільстві, тобто пропорційним переслідуваній меті. При оцінці пропорційності втручання, серед інших чинників, належало враховувати характер та суворість застосованих стягнень, зокрема якщо вони полягали у позбавленні волі (адміністративному арешті).   
		Як констатував у рішенні  Суд, застосування до заявниці за її вчинок стягнення у виді десятиденного адміністративного арешту з посиланням на відмову заявниці визнавати свою провину, тобто накладення на неї стягнення за небажання змінити свої політичні погляди, становило втручання у її право на свободу вираження поглядів, яке в силу непропорційності не було необхідним у демократичному суспільстві (пункти 38, 40, 41). 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Тому й було встановлено порушення статті 10 Конвенції - права заявниці на свободу вираження поглядів.       
		Таким чином, Судом визнано порушення Україною своїх зобов'язань при вирішенні судом справи щодо ОСОБА_1. про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП, і це дає право Верховному Суду України для перегляду зазначеної справи як з погляду доведеності винуватості і кваліфікації дій ОСОБА_1., так і правильності накладеного на неї стягнення.            
		           4. Статтею 173 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне хуліганство, яке тягне накладення стягнення у виді штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від сорока до шестидесяти годин, або виправних робіт на строк від одного до двох місяців, або адміністративного арешту на строк до п'ятнадцяти діб.   
		Згідно з диспозицією статті 173 КУпАП об'єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що  кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.   
		При цьому норма статті 173 КУпАП не дає однозначного визначення, що саме підпадає під поняття «інших подібних дій», що порушують громадський порядок і спокій громадян, та в чому саме проявляється хуліганський мотив дій особи, а тому це потребує  з'ясування і конкретизації у кожній справі, яка  вирішується судом. 
		У справі, яка переглядається Верховним Судом України, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у денний час у громадському  місці та за обставин, зазначених у постанові районного суду від 30 серпня 2011 року, діючи із хуліганських мотивів, умисно пошкодила вінок, покладений Президентом України до пам'ятника Тарасу Шевченку, шляхом виривання з вінка пам'ятної стрічки і розрізання її, чим учинила дрібне хуліганство, за що на неї, з посиланням на характер вчиненого правопорушення і ставлення до вчиненого, яке полягало в невизнанні вини,  було накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на десять діб.  
		Залишаючи це рішення без зміни, апеляційний суд у постанові від       21 вересня 2011 року зазначив, що наведені вище дії ОСОБА_1., вчинені в громадському місці, відкритому для відпочинку населення, слід розглядати як «інші дії», які становлять склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, а накладене на неї стягнення відповідає вимогам статті 33 КУпАП.      
		Разом з тим, в обох судових рішеннях немає конкретизації того,  у чому проявилось порушення цими діями громадського порядку і спокою громадян, та немає оцінки, чи не виключала наведена ОСОБА_1 мотивація її поведінки наявність у неї хуліганського мотиву. У рішеннях судів також не наведено мотивів незгоди з поясненнями заявниці, яка стверджувала, що, відрізавши частину стрічки з вінка з написом від Президента України, вона не мала хуліганського мотиву, а висловлювала свою громадянську позицію, тобто використала своє право на свободу вираження поглядів - відстоювала свої політичні переконання у публічному місці. 
		 Також у зазначених рішеннях, всупереч вимогам статей 32, 33 КУпАП, які передбачають необхідність при накладенні стягнення на особу за вчинене адміністративне правопорушення враховувати характер правопорушення, його наслідки, особу порушника і застосовувати адміністративний арешт лише у виняткових випадках, не надано ніякої оцінки даним про особу ОСОБА_1., яка мала вік 63 роки, працювала, характеризувалася позитивно, до адміністративної відповідальності притягалася вперше, та тій обставині, що її дії не мали серйозних негативних наслідків. У результаті на неї без належних підстав накладено найбільш суворе адміністративне стягнення з альтернативних стягнень, передбачених санкцією статті 173 КУпАП.     
		Наведена необґрунтованість судових рішень поряд з висновками Суду у рішенні по справі «Швидка проти України» є істотним порушенням такої засади судового провадження, як законність і дає підстави вважати, що в діях ОСОБА_1. відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, а безпідставне накладення на неї за цією статтею стягнення у виді адміністративного арешту строком на десять діб є також порушенням конституційного принципу верховенства права, за яким рішення судів мають бути не тільки законними та обґрунтованими, а й справедливими.
		З огляду на викладене заява ОСОБА_1. підлягає задоволенню.
		Відповідно до вимог статті 297-9 КУпАП, якщо Верховний Суд України за наслідками розгляду справи дійде висновку про задоволення заяви, він має право скасувати судові рішення та закрити провадження у справі.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. 
		Ураховуючи викладене та відсутність у рішеннях національних судів встановлення у діях ОСОБА_1. нормативних ознак дрібного хуліганства, Верховний Суд України вважає необхідним скасувати постановлені щодо неї судові рішення, а провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.  
		Керуючись статтями 297-8, 297-9, 297-10 КУпАП, Верховний Суд України,
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		заяву ОСОБА_1 задовольнити. 
		 
		Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 30 серпня    2011 року та постанову апеляційного суду міста Києва від 21 вересня       2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу про адміністративне правопорушення, розпочате щодо неї за статтею 173 КУпАП, закрити за відсутністю в її діях складу цього адміністративного правопорушення.  
		Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій частиною другою статті 297-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 
		 
		Головуючий                                М.Р. Кліменко
		           Судді:В.П. Барбара   О.Т. Кузьменко
		І.С. БерднікВ.Л. Маринченко
		О.Ф. Волков     Л.І. Охрімчук 
		С.М. Вус    П.В. Панталієнко
		Л.Ф. Глос В.Ф. Пивовар
		Т.В. ГошовськаО.І. Потильчак     М.І. Гриців                                              Б.М. Пошва     В.С. Гуль                                                 О.Б. Прокопенко    В.І. Гуменюк                                           А.І. Редька      А.А. Ємець                                              Я.М. Романюк      Т.Є. Жайворонок                                     І.Л. Самсін     В.В. Заголдний                                        Ю.Л. Сенін        Г.В. Канигіна                                           В.М. Сімоненко        Є.І. Ковтюк                                               Т.С. Таран                                                                                                                    П.І. Колесник                                            О.О. Терлецький     М.Є. Короткевич                                       І.Б. Шицький     О.А. Коротких                                           В.Ф. Школяров      О.В. Кривенда                                           А.Г. Ярема                                   В.В. Кривенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...