Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/12051/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про авторське право.
Надіслано для оприлюднення: 27.05.2015. Зареєстровано: 27.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/12051/14-ц 
		Провадження № 2/161/207/15
		 
		ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		                    І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		(заочне)
		05 травня 2015 року     Луцький міськрайонний суд Волинської області 
		в складі: головуючого судді           Пушкарчук В.П.
		              при секретарі                      Акайомовій Т.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення компенсації за порушення авторського права на оригінальну назву літературного твору «Капітошка» та його персонажа,
		в с т а н о в и в :
		Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою до ФОП ОСОБА_2 про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав на оригінальну назву твору «Капітошка». З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 120000,00 гривень.
		В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що у 1979 році створила літературний твір «Капитошка» (російською мовою)/«Капітошка» (українською мовою). У 1980 році літературно-художній образ «Капітошка» було вперше оприлюднено в анімаційному фільмі, з однойменною назвою «Капитошка» (рос.)/«Капітошка» (укр.), а у 1989 році було оприлюднено твір «Повертайся Капітошко» українською та російською мовами. Дані анімаційні фільми були створені на кіностудії « КИЇВНАУКФІЛЬМ». Автором сценарію в титрах зазначених анімаційних фільмів вказана ОСОБА_1 Даний факт є загальновідомим та не потребує додаткового доказування. 
		Окрім того, позивач зазначає, що літературний твір «Капітошка» та його індивідуальна фантазійна назва є добре відомими в Україні. Даний факт є загальновідомим, що неодноразово визнавалося судами та не потребує додаткового доказування. Назва твору є оригінальною та охороняється, відповідно до ст. 9 ЗУ «Про авторське право і суміжні права». 
		У жовтні 2013 року позивачу стало відомо, що оригінальну назву літературного твору «Капітошка» та його персонажа було відтворено на упаковках сосисок під назвою «Капітошка», торгової марки «Мясний дар», та здійснено публічний показ, шляхом рекламування даного товару в мережі Інтернет за наступним посиланням http://www.kolbasa-vio.com/catalog/dried-sausage/page-1/. Даний факт підтверджується висновком експертного компютерно-технічного дослідження № 3523 Львівського НДІСЕ від 18.10.2013 року. 
		Позивач зазначає, що згідно із БД «Електронна версія акумулятивного офіційного бюлетеня «Промислова власність» власником торгової марки «Мясний дар» (свідоцтво № 179616) є ОСОБА_2. Згідно із пошуковою системою Whois власником доменного імені www.kolbasa-vio.com є ПП ОСОБА_2
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 неправомірно відтворив назву літературного твору «Капітошка» та його персонажа на упаковці товару власного виробництва та здійснив публічний показ в мережі Інтернет, рекламуючи свою продукцію  сосиски «Капітошка».
		Вважає, що відповідачем порушено вимоги Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, Цивільного кодексу України,Закону України «Про авторське право і суміжні права», а тому просила позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення виключного майнового авторського права, яке полягає у відтворенні не етикетці сосисок «Капітошка» оригінальної назви твору «Капітошка» та його персонажа у розмірі 10 мінімальних розмірів заробітних плат замість відшкодування збитків та стягнення доходу, що становить 12180,00 грн., стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення виключного майнового авторського права, шляхом публічного показу  розміщення в мережі Інтернет - у розмірі 10 мінімальних розмірів заробітних плат замість відшкодування збитків та стягнення доходу, що становить 12180,00 грн. З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 120000,00 гривень.
		В судове засідання представник позивача подала заяви про розгляд справи у її відсутності, уточнені позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у заяві та просила їх задовольнити.
		Відповідач в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи. На думку суду в справі є достатньо документів для її розгляду у відсутності відповідача згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України. За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.  
		У свою чергу, відповідач позов не визнав. У своїх запереченнях відповідач зазначає, що він публічно здійснив повторний ужиток уже публічно відомого слова для назви своєї продукції, назва якої не потребує реєстрації авторського права. Відповідач зазначає, що в його діях повністю відсутній факт використання чужого літературно-художнього твору, оскільки слово «Капітошка» ужито для назви сосисок, а не для створення свого літературно-художнього твору. Єдиний випадок можливої відповідальності  це якби твір або його оригінальна назва був викрадений і опублікований відповідачем під своїм іменем. Відповідач у свої запереченнях також зазначає, що оскільки ковбаса (сосиски) під назвою «Капітошка» не є літературним твором і не є контрафактним тиражуванням художнього твору позивача, то дії відповідача, який так назвав свою промислову продукцію не є порушенням авторського права. Таким чином позивач сам розтиражував і поширив літературну назву свого твору на необмежене коло осіб, в звязку з чим воно є загально-вжитковим, а тому може і підлягає до уживання усіма споживачами назви твору і його персонажу на свій розсуд у будь-яких сферах повсякденної діяльності, (не літературної, не мистецької), що не потребує реєстрації авторських прав. Факт використання чужого літературно-художнього твору у даному випадку відсутній, оскільки назва «Капітошка» ужита поза межами авторського права, тобто твір ужито в порядку вторинного споживання. Окрім заперечення, представником відповідача було подано письмові аргументи патентного повіреного ОСОБА_3, у яких йдеться про те, що відповідачем були здійснені кроки (наміри) до випуску продукції у пробній кількості з метою апробації маркетингового дослідження, здійсненого маркетологами відповідача. Етикетка, що була розроблена для продукції (сосиски «КАПІТОШКА») є промисловим зразком та розроблена дизайнерами відповідача для можливого подальшого її патентування. Відповідач у своєму технологічному процесі використав технічні умови (ТУ) із зазначенням назви фаршу для сосисок «Капітошка». Пошук на патентну чистоту надавачем технічних умов не був проведений своєчасно, а тому відповідач є лише користувачем отриманого ним складу фаршу для сосисок, тобто не може нести відповідальності за вже існуючі технічні умови. Задум назви «Капітошка» не є ініціативою відповідача. Якщо у етикетці, яка розміщена на сайті відповідача і була здійснена стилізація персонажу «Капітошка», то така стилізація не є копіюванням персонажу.
		Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 197 ЦПК України. 
		    Дослідивши надані письмові докази, висновок експерта, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.
		Відповідно до чинного на час створення анімаційного фільму законодавства(ст. 483 ЦК УРСР)авторське право на кінофільм належало підприємству, яке здійснило зйомку, а авторові сценарію, художникупостановникові та авторам інших творів, які увійшли складовою частиною у фільм, належало авторське право кожному на свій твір. 
		Таким чином, авторські (майнові) права на фільм належать кіностудії «УКРАНІМАФІЛЬМ» (правонаступниккіностудії «КИЇВНАУКФІЛЬМ»), а ОСОБА_1 належать авторське немайнове право та виключні майнові права на літературний твір, його оригінальну назву та імя головного персонажа: «Капитошка» (рос.) та «Капітошка» (укр.). 
		Відповідно до ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону. 
		Отож, самостійними обєктами, які підлягають правовій охороні авторським правом є оригінальна назва літературного твору «Капітошка» (укр.) та імя головного персонажа. 
		Відповідност. 437 ЦК України, ч. 2ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
		Одночасно, ч. 5 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»визначено, що субєкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.
		Позивач, користуючись своїм правом на реєстрацію авторського права, зареєструвала своє авторське право у Державному департаменті інтелектуальної власності і отримала свідоцтво від 11.05.2004 року № 9967 про державну реєстрацію авторського права на літературний твір «Капітошка», а 07.04.2014 року позивач отримала свідоцтво №54433 про реєстрацію авторського права на літературний твір «ПЕРСОНАЖ КАПІТОШКА».
		Суд встановив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 неправомірно відтворив оригінальну назву літературного твору «Капітошка» та його персонажа на упаковці товару власного виробництва та здійснив публічний показ в мережі Інтернет, рекламуючи на належному відповідачу сайті продукцію власного виробництва - сосиски «Капітошка».
		Положеннямст. 443 ЦК Українивстановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
		Суд приходить до висновку, що відповідач порушив виключне майнове авторське право ОСОБА_1 на оригінальну назву літературного твору «Капітошка», що охороняється відповідно до ст. 9 ЗУ «Про авторське право і суміжні права». 
		Статтею 50 Закону передбачено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права субєктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст.ст.14,38цьогоЗакону, та їх майнові права, визначені ст.ст. 15, 39, 40, 41 цього Закону, з урахуванням передбачених ст.ст. 21-25,42-43цьогоЗаконуобмежень майнових прав.
		Відповідно до п. 46 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 04 червня 2013 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», під контрафактними примірниками твору, фонограми, відеограми, програм організацій мовлення розуміються примірники обєктів авторського права і (або) суміжних прав, які виготовлені, відтворені, опубліковані і (або) розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав (особистих немайнових і (або) майнових), у тому числі примірники захищених в Україні зазначених обєктів, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого субєкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, у яких ці обєкти ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.
		Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 04.06.2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є поданням творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором відповідно до пункту 9 частини третьої статті 15 Закону № 3792-XII, тобто таке розміщення є правомірним лише з дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право. 
		Якщо у звязку з таким розміщенням у мережі Інтернет порушуються майнові права субєкта авторського права, визначені статтею 15 Закону № 3792-XII, то це дає підстави для судового захисту авторського права (пункт «а» статті 50 Закону №3792-XII). 
		Дані про власника веб-сайту, можуть бути витребувані, відповідно до положень ЦПК, у адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
		Згідно зі ст.ст.440,443 ЦК України, ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права»до майнових прав автора належить виключне право на використання твору, а також виключне право надавати дозвіл або забороняти використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами іншими особами.
		Відповідно до п. 2, 7 ч. 1, ч. 2 ст. 441 ЦК України, використанням твору є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, продаж тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
		Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати компютер; 
		публічний показ - будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення за згодою субєктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сімї чи близьких знайомих цієї сімї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час (публічний показ  аудіовізуального  твору  чи  відеограми означає також демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без дотримання їх послідовності); 
		розповсюдження обєктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої обєкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих обєктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих обєктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.
		Отже, відтворення, публічний показ, розповсюдження контрафактних примірників творів на будь-яких носіях (товарах) без відповідного дозволу субєкта авторського права є порушенням авторського (майнового) права.
		    Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 04.06.2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права субєктів авторського права і (або) суміжних прав.     
		За клопотанням позивача, з урахуванням запитань запропонованих відповідачем, у справі була призначена судова експертиза обєктів інтелектуальної власності, на вирішення якої було поставлено наступні питання:
		     1. Чи наявний сам факт використання авторського права у назві фаршу для сосисок «Капітошка» саме як літературно-художного твору, якщо дане слово було вжито в експериментальній розробці етикетки з однойменною назвою майбутніх сосисок без відповідного патентування відповідачем на своє імя?
		Чи є назва сосисок (фаршу) «Капітошка» (українською мовою) контрафактними (піратським) поширенням авторського літературного (анімаційного) твору «Капітошка» (російською мовою), належного позивачеві? 
		Чи є дії відповідача плагіатом - запозиченням для створення нових або повторення авторських форм і змісту у його новому творі літератури чи мистецтва від свого імені? 
		Який розмір доходу (упущеної вигоди), яку ОСОБА_1, як правовласник обєкта інтелектуальної власності, могла би реально одержати за звичайних обставин, за надання права на відтворення (використання) словесного позначення (оригінальної назви твору) «Капітошка» для маркування упаковок товару (сосисок) їх виробником ФОП ОСОБА_2, у поєднанні з правом на рекламування такого товару у глобальній мережі Інтернет? 
		У Висновку № 694/695 від 18.03.2015 року судових експертиз обєктів інтелектуальної власності Львівського НДІСЕ від 18.03.2015 року вказано, що: 
		<ul>
			<li>позначення «КАПІТОШКА» на упаковці з сосисками виробництва ФОП ОСОБА_2 є відтворенням частини літературного твору «Капітошка» (назва твору і імя однойменного з нею головного героя, які можуть використовуватися самостійно), авторське право на яку охороняється з дати створення (1979 рік та зареєстроване за ОСОБА_1 (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 9967); </li>
			<li> розмір упущеної вигоди, яку ОСОБА_1, як правовласник оригінальної назви літературного твору «Капітошка», могла би реально одержати за звичайних обставин, за надання права на відтворення (використання) словесного позначення (оригінальної назви твору) «Капітошка» для маркування упаковок товару (сосисок) їх виробником ФОП ОСОБА_2, у поєднанні з правом на рекламування такого товару у глобальній мережі Інтернет складає 120 тис. грн.; </li>
			<li>питання 2 та 3 ухвали носять правовий характер, а тому їх вирішення виходить за межі компенсації судової експертизи. Їх розгляд відноситься виключно до компетенції відповідного суду, тому не вирішується експертизою. </li>

</ul>
		Положеннями п. «г» ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		    У пункті 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04 червня 2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» зазначається, що відповідно до пункту «г» частини першої статті 52 Закону № 3792-ХІІ субєкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав субєкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; обєктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням обєкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних обєктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. 
		При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦКУ, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені у судовому рішенні. 
		    Розмір компенсації визначається судом, виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 й не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт «г» частини другої статті 52 Закону № 3792-ХІІ), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.
		    Згідно п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 04.06.2010 року: «Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому порушником авторських і (або) суміжних прав можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, що визначені в статті 2 ЦК України, які своїми діями (бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові права субєктів авторських прав і (або) суміжних прав.
		У звязку з цим суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону № 3792-XII); шкоди, завданої субєкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового звязку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.
		Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий звязок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (частина перша статті 435 ЦК України), стаття 11 Закону № 3792-XII). Зокрема, первинним субєктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
		Відповідач, який заперечує проти позову, зобовязаний довести виконання вимог Закону № 3792-XII при використанні ним обєкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК України).
		Відповідачем не доведено виконання вимог ЗУ «Про авторське право і суміжні права» при використанні ним оригінальної назви літературного твору «Капітошка» та презумпцію винного завдання шкоди в розмірі 120000 грн. не спростовано.
		Розмір завданої позивачу шкоди, що встановлена висновком судової експертизи, проведеної за матеріалами справи, суд врахував при визначенні розміру компенсації. З огляду на вказане вище, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача, на користь позивача компенсацію у розмірі 120000 грн. 00 коп.
		Відповідно дост. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем сплачена сума судового збору у розмірі 1 200,00 грн. та сума витрат на проведення судової експертизи у розмірі 3075,00 грн.
		Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212-215, 218, 224-231 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1, 7-9, 15, 17, 50-52 Закону України «Про авторське і суміжні права», ст.ст. 440,443 Цивільного кодексу України, Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 04.06.2010 року«Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», суд, -
		В И Р І Ш И В :
		Позов задовольнити повністю.
		Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (ПАТ «Агрокомбанк», МФО 322302, рахунок отримувача: № 26206001934801, РНОКПП НОМЕР_1) компенсацію за порушення виключного майнового авторського права у розмірі 120000 (сто двадцять тисяч) гривень.
		Стягнути фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір в сумі 1200,00 (одна тисяча двісті) грн. та вартість оплати висновку експертизи обєктів інтелектуальної власності № 694/695від 18.03.2015 року, що становить 3075,00 (три тисячі сімдесят пять) грн.
		Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		Суддя Луцького міськрайонного суду                               В.П. Пушкарчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...