Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/2249/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 26.05.2015. Зареєстровано: 27.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2015.
Дата набрання законної сили: 18.06.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 202/2249/15-ц
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї НИ 
		/з а о ч н е/
		    22 травня 2015 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючої - судді Марченко Н.Ю. при секретарі Куріній О.Ю., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист особистих немайнових прав та відшкодування моральної шкоди, - 
		                                                                    В С Т А Н О В И В:
		    Звернувшись до суду, позивач просить зобов'язати відповідача припинити публічний показ та вилучити усі фото- та відеоматеріали, пов'язані з ним та його партнерами, відшкодувати моральну шкоду в розмірі 20000 грн., завдану незаконним поширенням фотографій у соціальних мережах, та судові витрати. 
		    Позовній вимоги обґрунтовані тим, що він є приватним підприємцем. У грудні 2014 року домовився з відповідачем, що він бере його за власний рахунок у поїздку до Китаю, де той має продемонструвати, на що здатен, а наприкінці січня 2015 року приймає його на роботу в якості інженера-радіоелектронщика. По приїзду з Китаю у перший робочий день ОСОБА_3 покинув робоче місце. У вечорі того ж дня в Інтернеті на його інстаграмі побачив чимало фото зі своїм зображенням та зображенням своїх партнерів по бізнесу, фото і відео з ділових перемовин. Проте ані він, ані його партнери не надавали згоди на фотозйомку. Вважає, що незаконним розміщенням фотографій в мережі Інтернет порушені його особисті немайнові права.            
		    У судовому засіданні представник позивача позов підтримала. 
		    Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся за його зареєстрованим місцем проживання, про причину неявки суд не повідомив, заперечень проти позову не надав. Тому суд розглядає справу на підставі повідомлених позивачем даних та доказів у відсутності відповідача в заочному порядку. 
		    Суд, зясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав: 
		    Згідно ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. 
		    Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у відповідності до ст. 16 ЦК України припинення дії, яка порушує право, та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		    Відповідно до частини 1 статті 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Знімання фізичної особина фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом. 
		    Частиною 1 статті 308 ЦК України визначено, що фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу. 
		Аналіз наведеної норми права вказує на те, що охороні підлягає право фізичної особи на зображення, а саме на охорону інтересів зображеної фізичної особи.
		Право на зображення за своєю правовою природою розглядається як суб'єктивне цивільне право, тобто як форма дозвільної поведінки, яка полягає в закріплених нормами права правомочностях фізичної особи на власні дії, дії інших осіб та правомочності захисту. Будучи одним із елементів системи особистих немайнових прав фізичних осіб, право на зображення володіє усім спектром ознак останніх: право на зображення не може бути оцінено у грошовому еквіваленті; має на меті захист індивідуальності людини; його об'єктом виступає елемент особистості, що розглядається через призму різноманітних аспектів: фізіологічних і духовних, індивідуальних і соціальних. Зображення будь-якого об'єкта - це те, що створюється з образу такого об'єкта. У випадку зображення фізичної особи таким образом є її зовнішність.
		Зовнішність є невідчужуваним нематеріальним благом, що належить фізичній особі від народження. У зміст цього правового блага входять можливість фізичної особи формувати свою зовнішність за своїм розсудом, зберігати і змінювати її, визначати коло осіб, яким фізична особа надає можливість огляду своєї зовнішності, фіксувати або дозволяти фіксацію своєї зовнішності в певний момент часу, наприклад фотографуванням, відеозйомкою і т.п. 
		Хоча зовнішність громадянина прямо не згадана в статті 270 ЦК України, за своїми ознаками вона входить у відкритий перелік тих нематеріальних благ, про які йде мова в цій нормі. Зовнішність є індивідуалізуючим фізичну особу в суспільстві елементом її особистості. Саме тому опис зовнішності фізичної особи або її зображення являють собою частину відомостей про її особистість. 
		Крім того, зовнішність як елемент особистості фізичної особи, зафіксована в її зображенні в певний час, може складати його особисту таємницю. Більш того, будь-яке не оприлюднене самою фізичною особою власне зображення слід припускати як бажання зберегти його в таємниці від третіх осіб. Представляється, що саме таємниця зовнішнього вигляду фізичної особи і є тим нематеріальним благом, на охорону якого направлено положення статті 308 ЦК України. Тому не дозволене фізичною особою оприлюднення її зображення слід розглядати як незаконне розголошення її особистої таємниці, за винятком випадків, коли таке оприлюднення прямо дозволено законом.
		Правило статті 308 ЦК України спрямовано на охорону таємниці зовнішнього вигляду. Порушення заборони на оприлюднення та подальше використання зображення фізичної особи без її на це згоди спричиняє виникнення у такої фізичної особи права на застосування передбачених цивільним законодавством способів захисту порушеного права на таємницю зовнішнього вигляду.
		Таким чином, особисте немайнове право фізичної особи на зображення в силу ч. 1 ст. 308 ЦК України підлягає захисту лише у разі використання такого зображення фізичної особи без її на це згоди.
		Судом встановлено, що відповідач неправомірно розмістив у соціальній мережі «Інстаграм» фото- та відеоматеріали з зображенням позивача ОСОБА_2, чим здійснив їх публічний показ без згоди останнього. Зазначене підтверджується як матеріалами, долученими до справи, так і показаннями допитаних у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які стверджували, що бачили у ОСОБА_3 в Інстаграмі багато фотографій із зображенням ОСОБА_2, що знаходилися у відкритому доступі. При цьому представник позивача наполягала в судовому засіданні на тому, що позивач не надавав відповідачу згоду на розміщення та показ в Інтернеті фото- та відеоматеріалів з його зображенням і відповідач у відповідності до ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надав суду доказів щодо наявності згоди позивача на це. 
		    За таких обставин, суд вважає, що відповідача слід зобовязати припинити публічний показ у соціальній мережі «Інстанграм» фото- та відеоматеріалів із зображенням ОСОБА_2 шляхом їх видалення. 
		    Проте не може бути задоволена вимога позивача про зобовязання відповідача припинити публічний показ та вилучити фото- та відеоматеріали, повязані з його партнерами по бізнесу, оскільки згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, та позивачем не надано доказів, на підтвердження повноважень звертатися до суду за захистом прав цих осіб. Суд вважає, що в даному випадку особисті (немайнові) права позивача не порушені. 
		Відповідно до статті 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
		Суд вважає, що внаслідок порушення відповідачем особистого немайнового права позивача, яке полягає у публічному показі в соціальній мережі фото- та відеоматеріалів із його зображенням, позивачу завдана моральна шкода. 
		Враховуючи глибину душевних страждань, завданих позивачу неправомірними діями відповідача, наслідки такої поведінки відповідача, а також виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 6000 грн.
		Вирішуючи питання про судові витрати, суд вважає необхідним відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп. 
		    Керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд
		    В И Р І Ш И В:
		    Позов задовольнити частково.  
		Зобовязати ОСОБА_3 припинити публічний показ у соціальній мережі «Інстаграм» фото- та відеоматеріалів із зображенням ОСОБА_2 шляхом їх видалення.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 6000 (шість тисяч) грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. 
		В іншій частині позову відмовити. 
		Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. 
		У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. 
		Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська протягом 10 днів з дня його проголошення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		    Суддя:                                                                                                              Н.Ю. Марченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...