Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/28297/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 02.06.2015. Зареєстровано: 03.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2015.

Результат оскарження 29.10.2015 Київський апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19.05.2015Справа №910/28297/14
		За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи"до1) Львівської міської ради 2) Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 3) Львівської обласної державної адміністраціїпровизнання договорів недійсними, застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування збитків у розмірі 197 478 061,25 грн.Головуючий суддя Підченко Ю.О.
		Судді: Літвінова М.Є.
		Нечай О.В.
		Представники сторін:
		від позивача:Смосюк С.М. - юрисконсульт;від відповідача 1:Гнатковська М.І. - головний спеціаліст;від відповідача 2:Малиняк В.А. - головний юрисконсульт;від відповідача 3:Крук І.В. - головний спеціаліст;
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" (надалі - ТОВ "Українські інвестиційні системи") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Львівської міської ради, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Львівської обласної державної адміністрації про визнання договорів недійсними, застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування збитків у розмірі 151  803 451,97 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Положення "Про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові", затвердженого Ухвалою Львівської міської ради 5-ї сесії 5-го скликання від 07.06.2007 р. за №899, Ухвали Львівської міської ради 14-ї сесії 4-го скликання від 14.04.2005 р. за №2241 "Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах", Ухвали Львівської міської ради 5-ї сесії 5-го скликання від 24.05.2007 р. за №885 "Про внесення змін та доповнень до ухвали міської ради від 14.04.2005 р. №2241 "Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах"", Ухвали Львівської міської ради 6-ї сесії 5-го скликання від 05.07.2007 р. за №1003 "Про продаж шляхом аукціону права оренди земельної ділянки та об'єкта комунальної власності на вул. І.Федорова, 23, 28 у м. Львові", рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.09.2007 р. за №738 "Про ствердження істотних умов для укладення договору купівлі-продажу права оренди, договорів оренди земельних ділянок та об'єкта комунальної власності на вул. I. Федорова, 23, 28, призначених для будівництва і обслуговування готелю" між Львівською міською радою та TOB "Українські інвестиційні системи" було укладено Договір купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об'єкту комунальної власності №4830 від 15.10.2007 р. В подальшому на підставі Ухвал Львівської міської ради №899, 1003, Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №738 та Договору купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об'єкту комунальної власності №4830 від 15.10.2007 р. між Львівською міською радою та TOB "Українські інвестиційні системи" 28.11.2007 р. було укладено Договори оренди землі №Г-481 та №Г-482. Крім того, 18.12.2007 р. на підставі Ухвали Львівської міської ради №1003, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №738, протоколу №5 аукціону з продажу права оренди земельних ділянок та об'єкта комунальної власності на вул. І.Федорова, 23, 28 у м. Львові, а також Договору купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об'єкту комунальної власності №4830 від 15.10.2007 р. між Львівською міською радою та TOB "Українські інвестиційні системи" було укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-5874-7. Позивач зазначає, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. у справі №5015/5589/11 визнані недійсними Ухвала Львівської міської ради 14-ї сесії 4-го скликання від 14.04.2005 р. за №2241 "Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах" в частині включення до переліку земельної ділянки та погодження її місця розташування, а також надання дозволу управлінню природних ресурсів та регулювання земельних відносин на виготовлення проекту відведення земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Федорова, 28, площею 0,0511 га, Ухвала Львівської міської ради 5-ї сесії 5-го скликання від 24.05.2007 р. за №885 "Про внесення змін та доповнень до ухвали міської ради від 14.04.2005 р. №2241 "Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах"" та Ухвала Львівської міської ради 6-ї сесії 5-го скликання від 05.07.2007 р. за №1003 "Про продаж шляхом аукціону права оренди земельної ділянки та об'єкта комунальної власності на вул. І.Федорова, 23, 28 у м. Львові" в частині надання дозволу на продаж шляхом аукціону права оренди для будівництва готелю з об'єктами інфраструктури: земельних ділянок площею 0,0900 га, на вул. Федорова, 28 та площею 0,0661 на вул. Федорова, 23 та затвердження ціни продажу права оренди; укладення з переможцем договору купівлі-продажу земельних ділянок у зв'язку із чим позивач вказує на наявність підстав для визнання Договорів №№4830, Г-481, Г-482, Г-5874-7, укладених на підставі вказаних Ухвал Львівської міської ради недійсними. Крім того, позивачем заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності спірних правочинів та стягнення з Львівської міської ради суми коштів у розмірі 37 077 772,03 грн., а також солідарно з Львівської міської ради та Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради грошові кошти у розмірі 17 463 307,57 грн., які були сплачені на виконання відповідних Договорів. Також, у зв'язку із вчиненням недійсного правочину, позивач просить стягнути з Львівської міської ради збитки у розмірі 97 262 372,37 грн. та зобов'язати Львівську обласну державну адміністрацію прийняти за актами приймання-передачі земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:01:002:0013, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Федорова, 23, загальною площею 0,0661 га та земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:01:002:0014, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Федорова, 23, загальною площею 0,0909 га.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2014 р. порушено провадження у справі №910/28297/14, розгляд справи призначено на 16.01.2015 р.
		15.01.2015 р. представником відповідача 1 через загальний відділ суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.
		16.01.2015 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано заяву про забезпечення позову згідно якої позивач просить до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили заборонити Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради вчиняти дії щодо нарахування орендної плати за користування будівлею №28 по вул. Федорова у м. Львові за Договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-5874-7 від 18.12.2007 р.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2015 р. у зв'язку із неявкою представників відповідачів та невиконанням ними вимог ухвали суду від 19.12.2014 р., розгляд справи відкладено на 04.02.2015 р.
		19.01.2015 р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву згідно змісту якого проти позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення.
		02.02.2015 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано заяву про збільшення позовних вимог згідно змісту якої просить стягнути з Львівської міської ради на користь ТОВ "Українські інвестиційні системи" за наслідками визнання правочинів недійсними грошові кошти у розмірі 38 749 713,95 грн. (з урахуванням інфляції і процентів за користування чужими коштами), у тому числі 37 661 981,35 грн. - за Договором купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об'єкту комунальної власності від 15.10.2007 р. №4830 та 1 018 040,77 грн. - за Договорами оренди землі від 28.11.2007 р. №№Г-481 і Г-482. Крім того, позивач просить стягнути солідарно з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Львівської міської ради на користь ТОВ "Українські інвестиційні системи" за наслідками визнання правочинів недійсними грошові кошти у розмірі 18 203 435,67 грн. (з урахуванням інфляції і процентів за користування чужими коштами), у тому числі 13 834 217,65 грн. - за Договором купівлі - продажу права оренди земельних ділянок та об'єкту комунальної власності від 15.10.2007 р. №4830 та 4 369 218,02 грн. - за Договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-5874-7, а також стягнути з Львівської міської ради на користь ТОВ "Українські інвестиційні системи" у зв'язку із вчиненням недійсного правочину збитки у розмірі 111 898 576,24 грн.
		04.02.2015 р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 19.12.2014 р. через загальний відділ суду було подано витребувані документи.
		04.02.2015 р. на адресу суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2015 р. у зв'язку із неявкою представників відповідачів 2, 3 та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 13.02.2015 р.
		05.02.2015 р. на адресу суду від представника відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву згідно змісту якого просить в частині позовних вимог до Львівської обласної державної адміністрації відмовити в повному обсязі. Крім того, представник відповідача 3 у зазначеному відзиві просить розгляд справи здійснювати за його відсутності.
		10.02.2015 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано заяву про збільшення позовних вимог згідно змісту якої просить стягнути з Львівської міської ради на користь ТОВ "Українські інвестиційні системи" за наслідками визнання правочинів недійсними грошові кошти у розмірі 39 891 291,69 грн. (з урахуванням інфляції і процентів за користування чужими коштами), у тому числі 38 763 652,89 грн. - за Договором купівлі - продажу права оренди земельних ділянок та об'єкту комунальної власності від 15.10.2007 р. №4830, 1 127 638,80 грн. - за Договорами оренди землі від 28.11.2007 р. №№Г-481 і Г-482, стягнути солідарно з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Львівської міської ради на користь ТОВ "Українські інвестиційні системи" за наслідками визнання правочинів недійсними грошові кошти у розмірі 18 776 574,89 грн. (з урахуванням інфляції і процентів за користування чужими коштами), у тому числі 14 260 552,45 грн. - за Договором купівлі - продажу права оренди земельних ділянок та об'єкту комунальної власності від 15.10.2007 р. №4830, 4 516 022,44 грн. - за Договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-5874-7, стягнути з Львівської міської ради на користь ТОВ "Українські інвестиційні системи" у зв'язку із вчиненням недійсного правочину збитки у розмірі 138  810  194,67 грн.
		11.02.2015 р. на адресу суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		13.02.2015 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано додаткові письмові пояснення по справі.
		Представник позивача в судове засідання 13.02.2015 р. з'явився, подав заяву згідно змісту якої відмовляється від заяви про забезпечення позову.
		Представники відповідача, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 13.02.2015 р. не з'явились, вимоги ухвал суду виконали.
		В судовому засіданні 13.02.2015 р. судом було вирішено здійснювати колегіальний розгляд справи №910/28297/14, про що було прийнято відповідну ухвалу.
		Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 13.02.2015 р. визначений склад колегії суддів у справі №910/28297/14: головуючий суддя Підченко Ю.О., суддя Босий В.П., суддя Літвінова М.Є.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2015 р. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 24.03.2015 р.
		16.03.2015 р. на адресу суду від відповідача 1 надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2015 р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 1 про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.
		20.03.2015 р. на адресу суду від представника відповідача 1 надійшли письмові пояснення по справі згідно змісту яких відповідач 1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 24.03.2015 р. у зв'язку із перебуванням судді Босого В.П. у відпустці справу №910/28297/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Підченко Ю.О., суддя Літвінова М.Є., суддя Нечай О.В.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2015 р. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 24.03.2015 р.
		В судовому засіданні 24.03.2015 р. судом було розглянуто заяви позивача про збільшення позовних вимог стосовно яких суд зазначає наступне.
		Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити  розмір позовних вимог.
		Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. 
		Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяви позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.
		Отже, оскільки збільшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмових заявах, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 197  478 061,25 грн.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2015 р. у зв'язку із неявкою представників відповідачів та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 14.04.2015 р.
		10.04.2015 р. на адресу суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		14.04.2015 р. на адресу суду від представника відповідача 3 надійшли письмові пояснення згідно змісту яких просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		14.04.2015 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано письмові пояснення згідно змісту яких позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог б/н від 10.04.2015 р., підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2015 р. у зв'язку із неявкою представників відповідачів та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 19.05.2015 р.
		16.05.2015 р. представником відповідача 3 через загальний відділ суду було подано письмові пояснення згідно змісту яких проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні.
		Представник позивача в судове засідання 19.05.2015 р. з'явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
		Представники відповідачів 1, 2, 3 в судове засідання 19.05.2015 р. з'явились, проти позовних вимог заперечують та просять відмовити в їх задоволенні.
		В судовому засіданні 19.05.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		14.04.2005 р. ухвалою Львівської міської ради 14 сесії 4-го скликання №2241 "Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах" визначено перелік таких земельних ділянок та погоджено їх місце розташування, а також надано дозвіл управлінню природних ресурсів та регулювання земельних відносин на виготовлення проектів відведення земельних ділянок серед яких земельна ділянка за адресою: м. Львів, вул. Федорова, 28, площею 0,0511 га.
		24.05.2007 р. ухвалою Львівської міської ради 5 сесії 5 скликання №885 внесено зміни у попередню ухвалу №2241 від 14.04.2005 р. та збільшено площу земельної ділянки, що підлягає наданню в користування на вул. Федорова, 28 до 0,0900 га та доповнено перелік включивши земельну ділянку, що на вул. Федорова, 23, площею 0,0700 га.
		Ухвалою Львівської міської ради 6 сесії 5 скликання №1003 від 05.07.2007 р. "Про продаж шляхом аукціону права оренди земельної ділянки та об'єкта комунальної власності на вул. Федорова, 23, 28 у м. Львові" дозволено продаж шляхом аукціону права оренди для будівництва готелю з об'єктами інфраструктури земельних ділянок площею 0,0900 га, на вул. Федорова, 28 та площею 0,0661 га на вул. Федорова, 23, а також права оренди об'єкта нерухомого майна, площею 600,3 кв.м на вул. Федорова, 28. Затверджено стартову ціну продажу права оренди земельних ділянок та об'єкта комунальної власності. Вирішено після проведення аукціону та визначення переможця укласти з ним відповідні договори.
		Рішенням Львівської міської ради №738 від 14.09.2007 р. (із доповненнями, внесеними рішенням №815 від 28.09.2007 р.) затверджено істотні умови для укладення договору купівлі-продажу права оренди, договорів оренди земельних ділянок та об'єкта комунальної власності на вул. Федорова, 23, 28 призначених для будівництва готелю.
		05.10.2007 р. відбувся аукціон, переможцем якого визначено ТОВ "Українські інвестиційні системи" відповідно до протоколу №05 аукціону з продажу права оренди земельних ділянок від 05.10.2007 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.
		15.10.2007 р. між Львівською міською радою (продавець) та TOB "Українські інвестиційні системи" (покупець) на підставі Положення "Про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові", затвердженого ухвалою Львівської міської ради 5-ї сесії 5-го скликання від 07.06.2007 р. за №899, ухвали Львівської міської ради 14-ї сесії 4-го скликання від 14.04.2005 р. за №2241 "Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах", ухвали Львівської міської ради 5-ї сесії 5-го скликання від 24.05.2007 р. за №885 "Про внесення змін та доповнень до ухвали міської ради від 14.04.2005 р. №2241 "Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах"", ухвали Львівської міської ради 6-ї сесії 5-го скликання від 05.07.2007 р. за №1003 "Про продаж шляхом аукціону права оренди земельної ділянки та об'єкта комунальної власності на вул. І.Федорова, 23, 28 у м. Львові", рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.09.2007 р. за №738 "Про ствердження істотних умов для укладення договору купівлі-продажу права оренди, договорів оренди земельних ділянок та об'єкта комунальної власності на вул. I. Федорова, 23, 28, призначених для будівництва і обслуговування готелю" було укладено Договір купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об'єкту комунальної власності, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пелех О.З. та зареєстровано в реєстрі за №4830 (надалі - Договір 1).
		Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору продавець при умові повної сплати вартості придбаного права оренди земельної ділянки та об'єкту комунальної власності зобовязуєтьяс передати в оренду, а покупець зобов'язується прийняти в оренду з усіма обмеженнями земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 23, загальною площею 0,0661 га, вул. І. Федорова, 28, загальною площею 0,0909 га, та об'єкт комунальної власності, а саме будинок №28 по вул. І. Федорова у м. Львові, загальною тацею 600,3 кв. м., надалі - "предмет договору", сплатити суму коштів, яка вказана в п. 2.1 цього Договору.
		Об'єктом договору є:
		- право оренди земельної ділянки по вул. І. Федорова, 23, категорія якої за цільовим призначенням: землі житлової та громадської забудови. Кадастровий номер земельної ділянки - 4610136600:01:002:0013.
		- право оренди земельної ділянки по вул. І. Федорова, 28, категорія якої за цільовим призначенням: землі житлової та громадської забудови. Кадастровий номер земельної ділянки - 4610136600:01:002:0014.
		- право оренди об'єкту комунальної власності - будинку №28 по вул. Федорова у м. Львові, який належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 04.02.2000 року за №27 "Про передачу на баланс управлінню земельних ресурсів м. Львова аварійного будинку №28 по вул. Федорова" (п. 1.2 Договору 1).
		Відповідно до п. 2.1 Договору 1 продаж права оренди предмету договору вчиняється за 19 000 000,00 грн. на підставі протоколу №05 аукціону з продажу права оренди земельних ділянок по вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові та об'єкта комунальної власності по вул. І. Федорова, 28 у м. Львові від 05.10.2007 року, в тому числі:
		- земельна ділянка площею 00661 га вул. І. Федорова, 23 у м. Львові, продажна ціна 5 839 881,00 грн.;
		- земельна ділянка площею 0,909 га по вул. І. Федорова, 28 у м. Львові, продажна ціна 8 030 942,00 грн.;
		- об'єкт комунальної власності, площею 600,3 кв.м., будинок №28 вул. І. Федорова у м. Львові, продажна ціна 5 129 177,00 грн. В тому числі ПДВ 20% - 854 862,83 грн.
		Згідно із п. 3.2 Договору 1 право користування земельними ділянками виникає у покупця після посвідчення договору оренди земельних ділянок та їх державної реєстрації. Право користування об'єктом комунальної власності виникає у покупця після посвідчення договору оренди об'єкту комунальної власності та його державної реєстрації.
		28.11.2007 р. між Львівською міською радою та ТОВ "Українські інвестиційні системи" із врахуванням результатів аукціону та на підставі ухвал Львівської міської ради №2241 від 14.04.2005 р., №885 від 24.05.2007 р., №1003 від 05.07.2007 р., рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №738 від 14.09.2007 р. та Договору купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об'єкту комунальної власності №4830 від 15.10.2007 р. були укладені Договори оренди землі №Г-481, №Г-482 для будівництва готелю з об'єктами інфраструктури терміном на 49 років та Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд приміщень) на будинок на вул. І. Федорова, 28, №Г-5874-7 від 18.12.2007 р.
		Так відповідно до п. 1 Договорів №Г-481 та №Г-482 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться у м. Львові на вул. І. Федорова, 23, 28 для будівництва готелю з об'єктами інфраструктури.
		Згідно із п. 2 Договорів №Г-481 та №Г-482 в оренду передаються земельна ділянка, кадастровий номер 4610136600:01:002:0013, загальною площею 0,0661 га, у тому числі під забудовою - 0,0225 га, під твердим покриттям - 0,0436 га, а також земельна ділянка, 4610136600:01:002:0014, загальною площею 0,0909 га, у тому числі під забудовою - 0,0279 га, під твердим покриттям - 0,0036 га, під озелененням - 0,0594 га.
		Пунктом 1.1 Договору №Г-5874-7 від 18.12.2007 р. визначено, що орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - будівлю загальною площею 600,3 кв.м., яка розташована за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, буд. 28, і є у власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, що підтверджується витягом №16859178 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 29.11.2007 р. (реєстраційний №6934929). Дана будівля згідно рішення №27 виконкому Львівської міської ради "Про передачу на баланс управлінню земельних ресурсів м. Львова аварійного будинку №28 по вул. Федорова" від 04.02.2002 року знаходиться на балансі управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради (балансоутримувач).
		Об'єкт оренди буде використовуватись орендарем для готелю з подальшим створенням (будівництвом) готелю з об'єктами інфраструктури (цілісного майнового комплексу) (розділ 2 Договору №Г-5874-7).
		11.01.2008 р. по акту приймання - передачі вказані земельні ділянки було передано орендарю - ТОВ "Українські інвестиційні системи".
		Спір у справі виник у зв'язку із по-перше, оспорюванням позивачем дійсності Договору купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об'єкту комунальної власності №4830 від 15.10.2007 р., Договорів оренди землі №Г-481, №Г-482 від 28.11.2007 р. та Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд приміщень) №Г-5874-7 від 18.12.2007 р.
		Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Крім того, згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
		Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
		Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
		Як на підставу для визнання недійсними Договорів позивач вказує на те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. у справі №5015/5589/11 визнані недійсними Ухвала Львівської міської ради 14-ї сесії 4-го скликання від 14.04.2005 р. за №2241 "Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах" в частині включення до переліку земельної ділянки та погодження її місця розташування, а також надання дозволу управлінню природних ресурсів та регулювання земельних відносин на виготовлення проекту відведення земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Федорова, 28, площею 0,0511 га, Ухвала Львівської міської ради 5-ї сесії 5-го скликання від 24.05.2007 р. за №885 "Про внесення змін та доповнень до ухвали міської ради від 14.04.2005 р. №2241 "Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах"" та Ухвала Львівської міської ради 6-ї сесії 5-го скликання від 05.07.2007 р. за №1003 "Про продаж шляхом аукціону права оренди земельної ділянки та об'єкта комунальної власності на вул. І.Федорова, 23, 28 у м. Львові" в частині надання дозволу на продаж шляхом аукціону права оренди для будівництва готелю з об'єктами інфраструктури: земельних ділянок площею 0,0900 га, на вул. Федорова, 28 та площею 0,0661 на вул. Федорова, 23 та затвердження ціни продажу права оренди; укладення з переможцем договору купівлі-продажу земельних ділянок.
		Згідно з абз. 1 п. 2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.
		З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.
		Крім того, абзацом 4 пункту 2.26 вказаної постанови визначено, що також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.
		Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
		Так, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. у справі №5015/5589/11 було встановлено, що ухвали Львівської міської ради №2241, №885 та №1003 прийняті з порушенням вимог законодавства України у зв'язку із чим вказаною постановою визнано недійсними ухвалу Львівської міської ради 14 сесії 4-го скликання від 14.04.2005 р. №2241 "Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах" в частині включення до переліку земельної ділянки та погодження її місця розташування, а також надання дозволу управлінню природних ресурсів та регулювання земельних відносин на виготовлення проекту відведення земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Федорова, 28, площею 0,0511 га, ухвалу Львівської міської ради 5 сесії 5 скликання від 24.05.2007 р. №885, якою внесено зміни у попередню ухвалу та збільшено площу земельної ділянки, яка підлягає відчуженню на вул. Федорова, 28 у м. Львові до 0,0900 га та доповнено перелік із включенням земельної ділянки по вул. Федорова, 23, площею 0,0700 га та ухвалу Львівської міської ради 6 сесії 5 скликання від 05.07.2007 р. №1003 "Про продаж шляхом аукціону права оренди земельної ділянки та об'єкта комунальної власності на вул. Федорова, 23/28 у м. Львові" в частині надання дозволу на продаж шляхом аукціону права оренди для будівництва готелю з об'єктами інфраструктури: земельних ділянок площею 0,0900 га, на вул. Федорова, 28 та площею 0,0661 га на вул. Федорова, 23 та затвердження ціни продажу права оренди; укладення з переможцем договору купівлі-продажу земельних ділянок.
		Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2014 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. у справі №5015/5589/11 залишено без змін.
		Оскільки, на момент розгляду даної справи набрала законної сили та діє постанова Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. у справі №5015/5589/11, то встановлені в ній факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. 
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		З урахуванням того, що спірні Договори укладені на підставі ухвали Львівської міської ради 14-ї сесії 4-го скликання №2241 від 14.04.2005 р., ухвала Львівської міської ради 5-ї сесії 5-го скликання №885 від 24.05.2007 р., ухвали Львівської міської ради 6 сесії 5 скликання №1003 від 05.07.2007 р., які визнано недійсними у встановленому чинним законодавством України порядку, суд дійшов висновку, що Договір купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об'єкту комунальної власності №4830 від 15.10.2007 р., Договори оренди землі №Г-481, №Г-482 від 28.11.2007 р. та Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд приміщень) №Г-5874-7 від 18.12.2007 р. не відповідають нормам законодавства України, що згідно ч. 1 ст. 207 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання їх недійсним.
		При цьому, суд зазначає, що Договір оренди є за своєю суттю договором, який може бути визнаний судом недійсним лише на майбутнє.
		Так, частиною третьої статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
		При цьому, у пункті 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.
		При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.
		Крім того, відповідно до п. 2.29 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.
		Разом з тим у постанові пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013  р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказано - якщо за правочином, визнаним недійсним, права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, то наслідки у вигляді реституції застосовані бути не можуть, але згідно з частиною другою статті 236 ЦК України можливість настання таких прав та обов'язків у майбутньому припиняються.
		За таких обставин, Договори оренди землі №Г-481, №Г-482 від 28.11.2007 р. та Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд приміщень) №Г-5874-7 від 18.12.2007 р. слід визнати недійсним та припинити зобов'язання на майбутнє.
		Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
		У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Згідно частини 3 статті 216 Цивільного кодексу України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. 
		У відповідності до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. 
		Законом передбачені особливі наслідки, які застосовуються при визнанні недійсним договору оренди землі, так частиною 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. 
		Інших наслідків, які застосовуються при визнанні недійсним договору оренди землі, законом не передбачено.
		Такі ж наслідки настають при визнанні недійсним в судовому порядку договору оренди нерухомого майна.
		Що до посилань позивача на статтю 1212 Цивільного кодексу України, то слід зазначити таке.
		Судом встановлено, що позивачем на виконання умов спірних договорів було сплачено грошові кошти за купівлю права оренди земельних ділянок, а також здійснено сплату орендних платежів. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень. 
		Відповідно до частини першої статі 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 
		Згідно зі статтю 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
		Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статті 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
		Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
		Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
		З огляду на викладене суд відхиляє доводи позивача про те, що у даному випадку має застосовуватись стаття 1212 Цивільного кодексу України, оскільки кошти, які були сплачені позивачем набуті відповідачем 1 та відповідачем 2 за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані як безпідставне збагачення.
		Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012 і від 17.06.2014 у справі № 13/096-12.
		Стосовно вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами суд зазначає наступне.
		Оплата інфляційних втрат передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Зазначена норма є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання.
		Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Проте, в даному випадку, предметом оскарження є не порушення зобов'язання однією із сторін, а визнання договорів недійсними, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин ст. 610 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
		Щодо процентів за користування чужими грошовими коштами, то ст. 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		Згідно з п. 6.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).
		Проте, ні оспорюваними договорами, ні нормами чинного законодавства не встановлено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами за договорами оренди та купівлі-продажу права оренди. Крім того, судом також не встановлено факту користування чужими коштами. 
		Посилання позивача на ст. 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки зазначені норми регулюють відносини, що випливають з договорів позики, кредиту та банківського вкладу, а не орендних відносин. 
		За таких обставин, вимоги позивача про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідачів 1, 2 грошових коштів у розмірі 58 667 866,58 грн. задоволенню не підлягають.
		Щодо позовних вимог ТОВ "Українські інвестиційні системи" про стягнення збитків у розмірі 138 810 194,67 грн. господарський суд зазначає наступне.
		У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Згідно із ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. 
		Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
		На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. 
		Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
		Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків. 
		З огляду на положення статті 224 Господарського кодексу України, статей 22, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. 
		При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
		Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
		Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
		Позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності вини відповідача та доказів понесення позивачем збитків в розмірі 138 810 194,67 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань суду не подано.
		Таким чином, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та нібито понесеними збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.
		З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Українські інвестиційні системи" про стягнення з відповідача 1 збитків є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання Львівської обласної державної адміністрації прийняти за актами приймання-передачі земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:01:002:0013, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Федорова, 23, загальною площею 0,0661 га та земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:01:002:0014, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Федорова, 23, загальною площею 0,0909 га, оскільки Львівська обласна державна адміністрація не є стороною спірних Договорів та за актами приймания-передачі об'єкти оренди ТОВ "Українські інвестиційні системи" не передавала.
		При цьому, суд зазначає, що така вимога, згідно із статтею 387 Цивільного кодексу України може бути заявлена виключно власником майна до особи, яка незаконно володіє ним, але в жодному разі не орендарем земельних ділянок до місцевої державної адміністрації, яка не є ні їх власником, ні розпорядником.
		За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
		Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача, відповідача 1 та відповідача 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" задовольнити частково. 
		2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об'єкту комунальної власності від 15.10.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" (04053, м. Київ, Львівська площа, 8А; ідентифікаційний код 33695378) та Львівською міською радою (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; ідентифікаційний код 04055896), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пелех О.З. за реєстровим №4830.
		3. Визнати недійсним на майбутнє Договір оренди землі №Г-481 від 28.11.2007 р. загальною площею 0,0661 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 23, кадастровий номер 4610136600:01:002:0013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" (04053, м. Київ, Львівська площа, 8А; ідентифікаційний код 33695378) та Львівською міською радою (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; ідентифікаційний код 04055896).
		4. Визнати недійсним на майбутнє Договір оренди землі №Г-482 від 28.11.2007 р. загальною площею 0,0909 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 28, кадастровий номер 4610136600:01:002:0014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" (04053, м. Київ, Львівська площа, 8А; ідентифікаційний код 33695378) та Львівською міською радою (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; ідентифікаційний код 04055896).
		5. Визнати недійсним на майбутнє Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-5874-7 від 18.12.2007 р., загальною площею 600,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 28, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" (04053, м. Київ, Львівська площа, 8А; ідентифікаційний код 33695378) та Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, Галицька площа, 15; ідентифікаційний код 25558625).
		6. Стягнути з Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; ідентифікаційний код 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" (04053, м. Київ, Львівська площа, 8А; ідентифікаційний код 33695378) судовий збір у розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.
		7. Стягнути з Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, Галицька площа, 15; ідентифікаційний код 25558625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" (04053, м. Київ, Львівська площа, 8А; ідентифікаційний код 33695378) судовий збір у розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.
		8. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		 
		Дата підписання повного тексту рішення - 26.05.2015 р.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                 Ю.О. Підченко
		 
		 
		Судді                                                                                                    М.Є. Літвінова
		 
		 
		                                                                                                              О.В. Нечай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...