Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/17930/14 : не визначено.
Надіслано судом: 24.06.2015. Зареєстровано: 25.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 червня 2015 року Справа № 910/17930/14 
		 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		Головуючого судді:Дунаєвської Н.Г.суддів:Владимиренко С.В. - доповідач, Мележик Н.І.,розглянув у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Міллагро" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.04.2015р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 14.01.2015р.у справі№910/17930/14 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Міллагро"до відповідачів:1. Київської міської ради; 2. Головного управління державної казначейської служби України м. Києваза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  1. Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Реакс Резиденце"за участю Прокуратури м. Києвапростягнення 39 162 219,45 грн.
		за участю представників:
		 
		позивача:                       Маленко О.М., дов. №5 від 01.08.2014р.;
		відповідачів:                      1. Безносик А.О., дов. №225-КР-1027 від 02.04.2015р.;
		2. не з'явились;
		третіх осіб:                      1. Крижний Я.О., дов. № 062/02/07-11628 від 29.12.2014р.
		                               2. не з'явились;
		від прокуратури          Потапенко О.С., посв. №029012 від 17.09.2014р.
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Міллагро" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Головного управління державної казначейської служби України м. Києва про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, грошових коштів в розмірі 29300000 грн. та 11769689,59 грн. процентів.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог, товариство з обмеженою відповідальністю "Міллагро" зазначило, що Київська міська рада, після визнання в судовому порядку недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового будинку загальною площею 10005,70кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Б.Грінченка, 3-а (літ А), укладених між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради і ТОВ "Реакс Резиденце" від 09.07.2010р. №641  та між ТОВ "Реакс Резиденце" і ТОВ "Міллагро" від 11.08.2010р. не повернула позивачу сплачені ним грошові кошти за вказану нерухомість. На думку позивача, Київська міська рада зобов'язана повернути йому, як потерпілій особі, кошти в сумі 29300000грн., набуті на підставі, яка згодом відпала, оскільки договір купівлі-продажу від 09.07.2010р. №641 визнано судом недійсним. Крім цього, позивачем нараховано збитки у вигляді неотриманого прибутку в розмірі 11769689,59грн. процентів, обґрунтовуючи це тим, що позивач міг би одержати вказані кошти у випадку розміщення їх у банківських установах. 
		Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2015р. у справі №910/17930/14 (суддя Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського  апеляційного господарського  суду  від 02.04.2015р.  (колегія суддів у  складі   головуючого  судді   Шапран В.В., Буравльов С.І., Андрієнко В.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015р. та рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2015р. у справі №910/17930/14 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. 
		Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій зі здійсненого аналізу матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 18.06.2009р. № 647/1703 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007р. № 62/723 "Про програму приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2007-2010 роки" об'єкт за адресою: м. Київ, вул.Б.Грінченка, 3а літера "А" включено до списку об'єктів, що підлягають приватизації, за способом приватизації - аукціон.
		06.07.2010р. проведено аукціон з продажу нежитлового будинку загальною площею 10005,70 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Б.Грінченка, 3-а, переможцем якого визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Реакс Резиденце".
		09.07.2010р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та ТОВ "Реакс Резиденце" укладено договір купівлі-продажу №641 нежитлового будинку загальною площею 10005,70 кв. м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Б.Грінченка, 3-а (літ А), проданий за 28016746 грн., що підтверджується платіжним дорученням.
		11.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Реакс Резиденце" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міллагро" (позивач) укладено договір купівлі-продажу нежитлового будинку загальною площею 10005,70 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Б.Грінченка, 3-а (літ А). Вказаний об'єкт продано за 29300000 грн., що також підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
		24.05.2011р. рішенням господарського суду міста Києва у справі № 2/21, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2011р. та Вищого господарського суду України від 22.11.2011р., визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового будинку загальною площею 10005,70 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Б.Грінченка, 3-а (літ А) № 641 від 09.07.2010р., укладений між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та ТОВ "Реакс Резиденце", визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 11.08.2010р. нежитлового будинку загальною площею 10005,70кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Б.Грінченка, 3-а (літ А), укладений між ТОВ "Реакс Резиденце" та ТОВ "Міллагро", зобов'язано останнього повернути у комунальну власність територіальної громади міста Києва  нежитловий будинок загальною площею 10005,70 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Б.Грінченка, 3-а (літ А).
		Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Згідно ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. 
		Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).
		У відповідності до п. 2 ч. 1 с. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
		За змістом ст.ст. 22, 611, 612, 614, 623 Цивільного кодексу України для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина та встановлення заходів вжитих стороною для одержання такої вигоди. Аналогічна позиція зазначена Верховним судом України в постановах від 20.06.2011р. у справі № 2/121-30/118, від 04.07.2011р. у справах №42/78-10 та № 51/250.
		Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. 
		Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. 
		Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо повернення Київською міською радою ТОВ "Міллагро" коштів у розмірі 29300000грн., суди попередніх інстанцій, врахував вищевказані норми матеріального права, правильно зазначили про необгрунтованість позовних вимог, оскільки позивач не є стороною за договором купівлі-продажу від 09.07.2010р. №641, на підставі якого Київська міська рада отримала від ТОВ "Реакс Резиденце" оплату, грошових коштів до місцевого бюджету позивач не сплачував.
		Розглядаючи заявлені позивачем вимоги про стягнення збитків, суди попередніх інстанцій,  врахував  приписи  ст.22 Цивільного  кодексу  України, ст. 224, п.2 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, зазначили, що умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій чи бездіяльності цієї особи, причинного зв'язку між діями чи бездіяльністю особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій чи бездіяльності якої спричинено збитки. 
		Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею одержані, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою і тільки неправомірні дії чи бездіяльність відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати вигоду. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті особою для їх одержання. У вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.
		Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, позивачем заявлено до стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 11769689,59грн. процентів, проте обґрунтований розрахунок вказаної суми та  доказів наявності збитків у вигляді упущеної вигоди позивачем суду не надано всупереч ст. 32 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, судами вірно зазначено про неналежність тверджень позивача про завдання йому Київською міською радою збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з наявною у нього можливістю розміщення вчасно повернутих Київською міською радою грошових коштів у банківській установі та отримання внаслідок цього прибутку у вигляді процентів.
		Зі здійсненого аналізу матеріалів справи у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судами попередніх інстанцій зазначено і про не доведення позивачем наявності елементів визначених вказаними нормами матеріального права для застосування відповідальності у вигляді стягнення з відповідача збитків.
		Врахував вищевикладені обставини вірно встановлені судами попередніх інстанцій та вищезазначені норми матеріального права, суд першої інстанції, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
		Згідно зі ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що у відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції, та не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду.
		Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міллагро" залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015р. у справі №910/17930/14 залишити без змін.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            Н.Г. Дунаєвська
		 
		Судді                                                                                 С.В. Владимиренко
		 
		                                                                                          Н.І. Мележик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...