Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-54/10 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 23.06.2015. Зареєстровано: 27.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2015.
Дата набрання законної сили: 19.01.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		справа № 2-54/10 
		  провадження № -
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 листопада 2010 року                                                                   м. Городище
		 
		Городищенський районний суд Черкаської області в складі : головуючого судді Синиці Л. П., при секретарях судових засідань Сидоренко О.С., Нездолій І.О., Гудзь І.І., Хіжняк В.Л., за участю адвоката Каракоці Р.В., Петренка В.М.,
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городище цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, В'язівської філії ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня», Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня» про відшкодування матеріальної та моральної                  шкоди,  -
		 
		                                                     в с т а н о в и в :
		 
		04.01.2010 року ОСОБА_7, звернулася до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 26.05.2009 року Городиищенським районним судом Черкаської області відповідач по справі ОСОБА_8, визнаний винним у скоєні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто в тому, що 19.04.2008 року близько 11 год. 50 хв. на присадибній ділянці по АДРЕСА_2, керуючи автомобілем КАМАЗ - 5410, державний номерний знак 57-17 РКА, в порушення вимог п. 10.1 та п. 10.9 Правил дорожнього руху України, перед початком руху заднім ходом, здійснив рух, не переконався у безпечності руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9, завдавши йому травму живота та перелому 8, 10 ребер справа, що спричинило розрив печінки та крововтрату від чого ОСОБА_9 помер у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 11.08.2009 року, вирок Городищенського районного суду, Черкаської області залишено без змін, а апеляційні скарги без задоволення. 
		Після смерті чоловіка у позивача на утриманні залишилося двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_11,    ІНФОРМАЦІЯ_2. Скоєним злочином позивачу та її неповнолітнім дітям спричинена матеріальна та моральна шкода, котру відповідач по справі, до цього часу не відшкодував і не бажає відшкодовувати, про щ свідчить його поведінка під час досудового слідства та судового засідання. 
		19.04.2008 року, ОСОБА_9, був доставлений до Городищенського РТМО Черкаської області, де проводили його лікування на що позивачем було затрачено 808грн., 39коп., що підтверджується довідкою Городищенського РТМО, де вказано перелік ліків та їх вартість. 
		Також позивачем було проведено оплату послуг по встановленню пам'ятника ОСОБА_9, в розміні 1000грн. 00коп., що підтверджується довідкою від 10.11.2008 року ПП. ОСОБА_12, завіреною Хлистунівською сільською радою Городищенського району Черкаської області.
		За час досудового слідства з травня місяця 2008 року по січень 2009 року та в період судового розгляду справи позивач була вимушена, проводити виплати пов'язані з оплатою судово-медичних експертиз, та була вимушена користуватися послугами адвоката. Так, було проведено оплату комісійної судово-медичної експертизи, котра була виконана за клопотанням відповідача по справі ОСОБА_8, що підтверджується договором № 75 від 22.09.2008 року, між позивачем та КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи», рахунком № 75 від 22.09.2008 року, та квитанцією про оплату в розмірі 842грн. 32коп., оплачено судово-медичну експертизу котра була проведена експертом Корсунь - Шевченківського відділення СМЕ в розмірі 623грн. 94коп., що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів                                    від 22.04.2008 року. За надання юридичної допомоги було затрачено кошти в розмірі - 2750грн. 00коп., що підтверджується договором про надання юридичної допомоги від 17.06.2008 року та квитанцією про оплату №270 від 17.06.2008 року, №325 від 29.09.2009 року. 
		У зв'язку з тим, що крім ОСОБА_8,. винним в смерті ОСОБА_9, визнано і ОСОБА_13 до якого позов пред'явлено окремо, то загальна сума спричиненої позивачу матеріальної шкоди, котра підтверджена документально, і яку необхідно стягнути з ОСОБА_8 становить із розрахунку (808грн. 39коп. : 2) + 1000грн. 00коп. + 842грн. 32коп. + 623грн. 94коп. + 2750грн. 00коп., що дорівнює 5620грн. 46коп.. 
		Після смерті чоловіка ОСОБА_9, у позивача, змінилися умови життя та змінилися умови життя дітей, котрі чекають свого батька, запитуючи коли батько повернеться додому, на протязі тривалого часу, позивач відчуває душевний біль та неодноразово вживала заспокійливі. Спричинена позивачеві моральна травма, пов'язана зі смертю ОСОБА_14 до цього часу не закінчилась. Сім'я залишилась без годувальника, а двох малолітніх дітей необхідно виростити і дати освіту. Ситуація при якій сталося спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, котрі привели до його смерті, викликала у позивача цілу гамму негативних відчуттів: страху, збентеження, невпевненості у своєму повному фізичному одужанні, та матеріального благополуччя. Погіршився стан нервової системи, вона постійно відчуває небезпеку, її систематично мучать жахливі сни, в яких вона постійно потрапляє в ситуації з спричинення тілесних пошкоджень і отримує страшні фізичні травми. Не вирішеність ситуацій, що сталася, невиплата, спричиненої позивачу моральної шкоди, непродуктивність витрат свого часу, фізичних та духовних сил на ведення переговорів, проведення консультацій, частих судових засідань, котрі були викликані поведінкою відповідача по справі ущемляли і ущемляють позивачеві свободу та позбавляють повноцінного життя в силу її психотравмуючого характеру, перешкоджає їй в реалізації соціально та особисто значущих потреб, а саме: у матеріальному благополуччі, сприятливому кліматі, збереженні звичного душевного стану та способу життя як її так і її дітей. 
		Спричинення смерті ОСОБА_9 та наслідки цього, призвели до тяжких фізичних та моральних страждань, порушили нормальні життєві зв'язки і вимагають додаткових зусиль для організації праці та матеріального забезпечення сім'ї. Позивач вважає, що розмір спричиненої їй моральної шкоди становить 100 000, 00грн.. 
		Тому, для захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернулася до суду, просить постановити рішення, котрим стягнути з відповідача на її користь, спричинену матеріальну шкоду у розмірі 5620,46грн., моральну шкоду в розмірі 100000,00грн..
		 
		За ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 10.02.2010 року, до участі по даній справі були залучені співвідповідачі: В'язівська філія ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня», Відкрите акціонерне товариство «Птахофабрика «Перше Травня».
		 
		23.04.2010 року позивач ОСОБА_7 уточнила свої позовні вимоги, та просить, постановити рішення, котрим стягнути з відповідача ОСОБА_8 на її користь спричинену матеріальну шкоду в розмірі 5620грн. 46коп., з відповідача ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня» в особі В'язівської філії ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня» моральну шкоду в розмірі 100000,00грн., всього із відповідачів стягнути завдану шкоду в розмірі 105620 грн. 46 коп. .
		 
		В судовому засіданні позивач, її представник - адвокат Каракоця Р.В., уточнені позовні вимоги підтримали, просять задовольнити їх в повному обсязі, зазначивши, що своїми діями відповідачі завдали позивачу значної не лише матеріальної, але й і моральної шкоди.
		        Відповідач ОСОБА_8, його представник - адвокат Петренко В.М., позов не визнали, подали заперечення на позовну заяву, в якій посилається на те що, підставою звернення до суду стало, винесення Городищенським районним судом Черкаської області вироку, за який відповідача ОСОБА_8, визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, внаслідок чого загинув її чоловік, тому і просить, стягнути з нього на свою користь, понесені нею витрати на лікування, встановлення пам'ятника, витрати на проведення судово - медичних експертиз, надання правової допомоги, а також моральної шкоди. Однак такі вимоги позивача є безпідставними, оскільки він є неналежним відповідачем по справі, так на час події відповідач перебував у трудових відносинах із В'язівською філією ВАТ «Птахофабрика                  1 Травня», в якості водія та виконував трудові зобов'язання. Дана обставина стверджується копією акту №1 про нещасний випадок на підприємстві, пов'язаний з виробництвом від 26.05.2008 року, а тому згідно ч.1 ст.1172 ЦПК України, відповідальність має бути покладено на підприємство, роботодавця. Таким чином, матеріальна шкода, якщо вона завдана потерпілій стороні має бути відшкодована роботодавцем. Що стосується моральної шкоди, то Верховний Суд України у постанові Пленуму від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що: за моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах. Тобто, вимоги про відшкодування як матеріальних так і моральних збитків повинні бути пред'явлені не до відповідача ОСОБА_8, а до належного відповідача - ВАТ «Птахофабрика 1 Травня», як роботодавця відповідача. Крім того, позивач у своєму позовів замовчує факт виплати їй, як дружині загиблого загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що здійснена на підставі її заяви від 09.06.2008року, і становили, близько 75 000,00грн.. Що стосується позовних вимог про відшкодування витрат на надання юридичної допомоги, а також витрат по проведенню судових експертиз, то відповідно до ст. 93 КПК України, такі витрати мали б бути, заявлені стороною позивача під час розгляду кримінальної справи, в порядку кримінального судочинства, тому відповідно щодо позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката та витрат на судові експертизи, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і має бути закрите. До того ж, заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача коштів на правову допомогу адвоката, то вони не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, є неналежними і не відповідають вимогам ст. 59 ЦПК України. 
		Представник співвідповідача ВАТ «Птахофабрика» «Перше Травня» ОСОБА_15, що діє згідно довіреності від 01.07.2010 року, позов не визнав, подав заперечення на уточнену позовну заяву, в яких зазначив, що дійсно за загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право), володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Однак, одним із винятків є ч.3 ст.1187 ЦК України, де зазначено, що особа, котра на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (власник, орендар, підрядник), звільняється від обов'язку відшкодування шкоди, завданої транспортним засобом, у випадку неправомірного заволодіння третьою особою транспортним засобом. Так ОСОБА_8, 19.04.2008 року перебував у трудових відносинах з В'язівською філією ВАТ «Птахофабрика» «Перше Травня», однак, транспортним засобом в цей день заволодів неправомірно, оскільки зазначений день є вихідним днем, а ч. 3 ст. 70 КЗпП України - залучення працівників до роботи у вихідні дні проводиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Відповідний наказ на ОСОБА_8, відсутній, що підтверджується протоколом №3 від 25.04.2008 року. Згідно з приписом № 03 - 05 - 62      від 02.06.2005 року, експлуатація автокрана заборонена головним державтоінспектором з охорони праці Черкаської ДІОП ОСОБА_16. З цього можна зробити висновок, що ОСОБА_8 порушив приписи ч.3 ст.70 КЗпП, та вийшов на роботу самовільно та безпідставно, переслідуючи свої особисті потреби, використав автокран незважаючи на заборону, тобто здійснив вчинок (діяння), що суперечить приписам правової норми. І за своє неправомірне діяння має нести за нього відповідальність самостійно. Додав, що факт самовільного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_13 підтверджується наказом №31 від 23.04.2008р. по В'язівській філії ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня», де зазначено, що ОСОБА_13 зав. гаражем за самовільне використання техніки в особистих цілях, оголошена догана. Крім того, просив звернути увагу суду, що самовільне використання техніки В'язівської філії ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня» підтвердив і сам ОСОБА_13, що був допитаний, при розгляді, даної цивільної справи, як свідок. У зв'язку з цим, просить суд відмовити позивачу у стягненні з ВАТ «Птахофабрика» «Перше Травня» та В'язіської філії ВАТ «Птахофабрика» «Перше Травня». заявленої моральної шкоди.
		 
		Суд, розглянувши позов у межах заявлених (уточнених) позовних вимог, вислухавши позивача, його представника, відповідача ОСОБА_8, його представника, представника відповідача ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня», дослідивши матеріали справи, вважає, що даний позов є частково обґрунтованим та підлягає до часткового задоволення.
		 
		Відповідно до ст. 3 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, та враховуючи положення цивільно-процесуального законодавства позивач повинен довести підставу позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов'язує свою матеріально-правову вимогу, а суд повинен з'ясувати обставини, які пов'язані саме з предметом спору, встановити характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини - ст. 214 ЦПК України.
		 
		Позивач повинен зазначити і довести підставу позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов'язує свою матеріально-правову вимогу. Предметом вимоги позивача ОСОБА_7 є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином. 
		 
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів, за ст. 16 Цивільного Кодексу України, можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування. 
		Особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, і полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування - ст. 23 ЦК України.
		За загальними підставами, ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе,що шкоди завдано не з її вини.
		Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті - ч.1 ст. 1167 ЦК України. Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю. 
		Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. За    ст. 1187 ч.2 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, ч.5 ст.1187 ЦК України, зазначає, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових витрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховує стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, необхідні для відновлення попереднього стану, та має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості - п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року, з наступними змінами.
		 
		Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_8, вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 26.05.2009р., визнаний винним та засуджений за ст. 286 ч.2 КК України, за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого,     за те, що він 19.04.2008 року, близько 11год. 50хв., на присадибній ділянці по АДРЕСА_2 порушив вимоги п.10.1, п.10.9 Правил дорожнього руху України, перед початком руху на автомобілі «КАМАЗ 5410» д.р.н. 55-17 РКА, не переконався, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам, під час руху транспортним засобом заднім ходом для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших учасників, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_9, в результаті дорожньо-транспортної пригоди останній помер в лікувальному закладі (а.с. 39 - 41), що залишений без змін ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області                          від 11.08.2009р. (а.с. 4 - 5). 
		ОСОБА_13, визнаний винним за порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві як особа, яка зобов'язана їх дотримуватися, що спричинило загибель людини, та засуджений вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 19.05.2009р., за те, що він, працюючи завідуючим гаража В'язівської філії ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня», на якого згідно посадової інструкції обов'язки забезпечення ефективного використання автотранспорту та утримання його в стані постійної технічної готовності, проведення інструктажів працівників з правил охорони праці і безпеки руху з послідуючим фіксуванням у відповідних документах, здійснювати контроль за додержанням вимог нормативних актів з охорони праці; усвідомлюючи, що порушує визначені приписи та не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг передбачити, 19.04.2008р. близько 09.00 год. дав усний наряд водію ОСОБА_8 кранівникам ОСОБА_17 та ОСОБА_9, які мали посвідчення стропальників на проведення вантажно-розвантажувальних робіт, які відносяться до робіт з підвищеною небезпекою та перевезення залізобетонних виробів СВ 164-П9, В36 в кількості трьох штук від ферми МТФ №1 колишнього СВК «Лан» с. В'язівок, Городищенського району Черкаської області на території приватної садиби по АДРЕСА_3 із застосуванням автокрана КС-3577-3-1, реєстраційний номер 3492, на який була накладена заборона по експлуатації державним інспектором, та автомобіля КАМАЗ-5410, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом №127-67, які належать товариству, і всупереч покладеним на нього обов'язкам, не провів інструктаж перед початком робіт, не розробив технологічної карти для виконання вантажно-розвантажувальних робіт, не підготував площадку та не обладнав її спеціальним огородженням, не дав спеціальний наряд допуск, хоча роботи проводилися на відстані менші 40м. від  крайнього проводу ЛЕП напругою понад 42В., і взагалі залишив місце проведення робіт, внаслідок чого, розпочавши рух до крайньої установки, водій КАМАЗа втратив видимість руху причіпа, в результаті чого виступаючою із причіпа опорою, сторопольника ОСОБА_18 притиснуло до платформи автокрана, який отримав тупу травму живота з розривом печінки, внаслідок чого 20.04.2008р. помер, використання зазначених транспортних засобів, здійснювалося у вихідний день, без відповідного документального оформлення, що залишений без змін колегією суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 28.07.2009р. та колегією суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах                         від 16.02.2010р.. 
		Скоєння даних злочинів, а отже і смерті ОСОБА_9, під час виконання працівниками В'язівської філії ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня» робіт на виробництві, підтверджується й актом спеціального розслідування нещасного випадку по факту смерті ОСОБА_9 пов'язаного з нещасним випадком на виробництві від 26.05.2008р. щодо порушення трудової та виробничої дисципліни зав. гаража товариства ОСОБА_13, актом №1 про нещасний випадок на підприємстві, пов'язаний з виробництвом від 26.05.2008 року (а.с. 24-28, 43-51), путьовими листами вантажного автомобіля, автокрана від 19.04.2008р. (а.с. 122, 123), тому суд, критично ставиться до посилань представника відповідача ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня», що мало місце самовільне захоплення транспортних засобів, як і до наказу №31                   від 23.04.2008р., і вважає, посилання відповідача ОСОБА_8, що належним відповідачем як щодо відшкодування завданої матеріальної, так і відшкодування завданої моральної шкоди є саме ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня», такими, що заслуговують на увагу.
		Після смерті ОСОБА_9, у позивача по справі ОСОБА_7, дружини покійного, на утримані перебуває двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2.
		У зв'язку із смертю чоловіка, позивач із заявою звернулася до Фонду соціального страхування на підставі якої, заведена особова справа ОСОБА_7, і відділенням виконавчої дирекції Фонду у Шполянському районі Черкаської області відповідно до вимог ст. 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», всі належні сім'ї страхові виплати було проведено (а. с. 22), а вимога щодо відшкодування моральної шкоди, не стосується виплат по Фонду.
		 
		Враховуючи те, що позивач розмежовує завдану шкоду, і просить стягнути з відповідача ОСОБА_8 матеріальну шкоду, а з відповідача ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня» в особі В'язівської філії ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня» моральну шкоду, суд, приходить до висновку про стягнення лише моральної шкоди, відповідно до заявленої сторони, і вважає, що у зв'язку з вищенаведеними діями відповідача ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня» в особі В'язівської філії ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня», позивач ОСОБА_7 отримала негативні емоції та переживання, бо спричинення смерті ОСОБА_9 та наслідки цього, призвели до тяжких фізичних та моральних страждань, порушили нормальні життєві зв'язки як позивача, особисто, так і двох неповнолітніх дітей, і вимагають додаткових зусиль для організації праці та матеріального забезпечення сім'ї, яка залишилася без годувальника, батька, та з урахуванням глибини душевних страждань позивача, суд, вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 70000,00грн. є таким, що відповідає вимоги розумності та справедливості.
		 
		Що стосується позовної вимоги про стягнення судових витрат (проведення експертизи, надання правової допомоги), які були понесені, як стверджує позивач, за час досудового та судового слідства матеріалів кримінальної справи щодо обвинувачення ОСОБА_8, то суд, вважає, що в цій частині, позивач не довела свого позову відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, дійсно є ряд документів на підтвердження цієї вимоги, але чи вони стосуються та чи були при матеріалах кримінальної справи не відомо, обговорюючи необхідність оглянути матеріали кримінальної справи щодо засудження ОСОБА_8 за ст. 286 ч.2 КК України, позивач наполягла лише на огляді вироку, який і представила до суду, вказавши, що не в змозі знову пережити ті події, які мали місце. 
		 
		При вирішенні даної позовної заяви, судом враховані вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»» за №6 від 27.03.1992 року з наступними змінами, де зазначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку, і вирішуючи питання щодо відшкодування матеріальної шкоди, було обговорено питання про притягнення до участі у справі відповідного органу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, та з врахуванням того, що позивачу, згідно листа за №31-06-13 від 30.03.2009р. (а. с. 22) було здійснено такі виплати, вирішено недоцільно залучати Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, тим більше, що позивач з вимогою про відшкодування завданої матеріальної шкоди звернулася до неналежного відповідача.              
		 
		        Враховуючи викладене вище та керуючись ст. ст. 1166, 1167, 1168, 1172, 1187 Цивільного Кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року, з наступними змінами, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»» за №6 від 27.03.1992 року з наступними змінами, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року із наступними змінами і доповненнями, ст. ст. 3, 5, 10, 30, 60, 61, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -
		 
		                                                   в и р і ш и в :
		 
		позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_8, В'язівської філії ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня», Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
		 
		Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня»», юридична адреса: вул. Центральна, 2, с. Хутори, Черкаського району, Черкаської області на користь ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаюча АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, моральну шкоду в розмірі 70 (сімдесят тисяч) грн. 00коп..
		 
		В іншій частині позовним вимог - відмовити.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. 
		Суддя     Л. П. Синиця

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...