Справа № 22ц-1089/08 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.
Категорія:
35 Доповідач:
Мусіна Т.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня
2008 року Колегія
суддів Судової палати
у цивільних справах апеляційного суду Львівської області
в складі:
Головуючого: Бермеса
І.В.
Суддів: Мусіної
Т.П, Мікуш Ю.Р.
При
секретарі: Гарванко М. М.
З
участю: ОСОБА_1
та його представника
ОСОБА_5.
розглянувши в судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною
скаргою ДП „Львіввугілля"
на рішення
Сокальського районного суду Львівської області від 29 червня 2006 року, -
встановила:
В липні
2005 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4звернулись в суд з позовом,
доповненим у травні 2006 р., до
Державного підприємства „Львіввугулля" про визнання бездіяльності ДП
„Львіввігулля" незаконною,
зупинення діяльності шахти „Візейська", відшкодування моральної шкоди в сумі 80000
грн. та стягнення 152, 70 грн. за відрив від звичайних занять та добові у
розмірі 150 грн,
Позовні
вимоги обґрунтовували тим, що проживають
в буд. НОМЕР_1 на присілку Солтиси в с Сілець
Сокальського району, який знаходиться на
відстані 100 м. від шахти
„Візейська" ДП „Львіввугілля" та протягом понад 40 років їх
сім"я піддається негативному впливу,
пов'язаному з діяльністю шахти: шум шахтного вентилятора перевищує
гранично-допустимі рівні, концентрація
забруднюючих речовин у атмосферному повітрі перевищує гранично-допустимі
концентрації, проживання у
санітарно-захисній зоні є небезпечним для їхнього життя та шкідливим для
здоров"я, створює обмеження у
користуванні та розпорядженні будинком,
вартість якого через знаходження у санітарно-захисній зоні шахти є
низькою і створює неможливість його продати та купити інше житло. Окрім того
відповідач протягом багатьох років не виконує вимоги щодо розробки та
організації санітарно-захисної зони шахти „Візейська" та відселення їх
сім'ї, тимчасової заборони експлуатації
шахти.
Посилаючись
на вказані обставини, просили ухвалити
рішення про задоволення їх вимог.
Рішенням
Сокальського районного суду Львівської області від 29 червня 2006 р. позов
задоволено частково.
2
Визнано
бездіяльність ДП „Львіввугілля" по непогодженню проекту санітарно-захисної
зони шахти „Візейська" та не відселення з неї ОСОБА_1., ОСОБА_2.,
ОСОБА_4., ОСОБА_3. незаконною.
Стягнуто
з ДП „Львіввугілля" заподіяну моральну шкоду в користь ОСОБА_1. - 24500
грн., ОСОБА_2. - 24500 грн., ОСОБА_3. - 14000 грн., ОСОБА_4. -14000 грн.
В решті позовних
вимог відмовлено.
Рішення суду
оскаржив відповідач - ДП „Львіввугілля".
В
апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову
в позові, оскільки в діях відповідача
відсутній склад цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди та
визнання бездіяльності незаконною.
Заслухавши
суддю-доповідача, пояснення
позивачаОСОБА_1. та його представника,
перевіривши матеріали справи,
межі та доводи апеляційної скарги,
колегія суддів вважає, що
апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом
встановлено, що житловий будинок НОМЕР_1
на присілку Солтиси в с Сілець
Сокальського району, що зареєстрований
на праві власності за ОСОБА_2., який
збудований у 1921 р. (а.с. 99),
розташований на віддалі 100 м.
від діючої шахти „Візейська" ДП „Львіввугілля", яка розпочала свою діяльність у 1960 році у
безпосередній близькості від житлової забудови і згідно санітарної класифікації
відноситься до 2-го класу з розміром санітарно-захисної зони - 500 м. , яка була встановлена згідно СН-245-71.
Таким
чином позивачі проживають у санітарно-захисній зоні шахти, що підтверджується списками жителів с
Сілець, які проживають у
санітарно-захисній зоні шахти № 8 „Великомостівська" ( в даний час шахта
„Візейська", затверджених сільською
радою та директором шахти (а.с. 8-10).
Судом
встановлено, що протягом десятків років
не вирішується питання про організацію санітарно-захисної зони шахти
„Візейська" та відселенню мешканців,
зокрема, сім'ї ОСОБА_1із
санітарно-захисної зони.
Бездіяльність
шахти щодо організації санітарно-захисної зони є незаконною та суперечить
чинному законодавству - ст. 114
Земельного кодексу України, п.5.4
Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони
здоров"я України від 19 червня 1996 р. № 173 із змінами і доповненнями від
22 липня 2007 р. № 362, п.5.10
Правил, згідно якого у
санітарно-захисній зоні не можна допускати розміщення житлових будинків з при
домовими територіями, не допускається
використання земель для вирощування сільськогосподарських культур, пасовищ для худоби.
На
незаконні дії шахти вказують чисельні притягнення посадових осіб шахти до
адміністративної відповідальності та зупинення органами санепідемнагляду
діяльності шахти через відсутність організованої санітарно-захисної зони та не відселенню
мешканців із санітарно-захисної зони і,
зокрема, сім"ї ОСОБА_1. Це
підтверджується листами Головного державного санітарного лікаря м. Червоногруда від 26.06.1995 р. № 569/06, № 1871/06 від -7.09.1998 p.,
№ 36/06 від 14.01.1999 p.,
№ 1477/06 від 04.07.03 p.,
№ 871/06 від 12.05.05 р.
Судом
встановлено, що сім"яОСОБА_1ротягом
багатьох років піддається негативному впливу шуму від роботи шахтного
вентилятора, який перевищує
гранично-допустимі рівні, а також
негативному впливу забруднюючих речовин у атмосферному повітрі, зокрема діоксиду азоту, сірчистого ангідриду, пилу,
які також перевищують гранично-допустимі концентрації, що негативно позначається на стані
здоров"я позивачів.
2
Наведене
підтверджується „Оцінкою впливу факторів діяльності шахти № 8
„Великомостівська" (в даний час шахта „Візейська") на стан оточення
та здоров"я населення і зокрема сім'ї ОСОБА_1, що проживає в санітарно-захисній зоні", проведеного лабораторією промислової
токсикології Львівського державного медичного університету (а.с. 18-33).
Перевищення
гранично-допустимих рівнів шуму та гранично допустимих концентрацій
забруднюючих речовин в атмосферному повітрі суперечить ст. 19 Закону України „Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення", відповідно до якої атмосферне повітря в
населених пунктах повинно відповідати санітарним нормам.
В
порушення вимог ст. 24 Закону України
„Про охорону атмосферного повітря" відповідачем протягом багатьох років не
вирішується питання про відселення сім'ї ОСОБА_1із санітарно-захисної
зони, хоча відповідач брав на себе такі
зобов'язання, обіцяв конкретну квартиру
сім'ї ОСОБА_1, однак в послідуючому
відмовив у наданні нової квартири та розподілив її іншій особі, яка не проживає у санітарно-захисній зоні, з приводу чого існує судовий спір.
Здійснення
шахтою „Візейська" гірничої діяльності без організованої
санітарно-захисної зони та проживання у цій зоні створює для сім'ї
ОСОБА_1неналежні та небезпечні умови проживання, що порушує їх гарантоване Конституцією, ст. 293 ЦК України,
Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини право
на безпечне для життя і здоров"я довкілля та право на належні, безпечні і здорові умови проживання, спричиняє їм моральні страждання у вигляді
почуття страху за своє здоров"я,
яке триває роками, оскільки
відповідач внаслідок своєї бездіяльності створив для сім'ї ОСОБА_1небезпеку
одержання певних хвороб.
Оскільки
між бездіяльністю відповідача та заподіяною позивачам моральною шкодою є
безпосередній причинний зв'язок, склад
цивільного правопорушення доведено, у
суду були правові підстави для визнання бездіяльності незаконною та
відшкодування моральної шкоди.
Судом
правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримана
процедура розгляду справи передбачена ЦП
К України.
Доводи
апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись
п.1 ч.1 ст. 307, ст.
ст. 308, 314, 315,
319 ЦПК України, колегія
суддів, -
ухвалила:
Апеляційну
скаргу ДП „Львіввугілля" відхилити.
Рішення
Сокальського районного суду Львівської області від 29 червня 2006 р. залишити
без змін.
Ухвала
набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку
протягом 2-х місяців до Верховного Суду України.