Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/5383/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 07.07.2015. Зареєстровано: 07.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       03.07.2015                                                                                                     Справа № 363/5383/14-ц      
		   
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		03 липня  2015 року  Вишгородський районний суд Київської області в складі:
		        головуючого судді                   Скарлат О.І.
		        при секретарі                             Хомяк А.М.
		        
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, розірвання договорів, стягнення коштів та моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		    Позивач в грудні 2014 року звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 25.03.2013 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір банківського вкладу (про заощадження) № SAMDN 25000734046139, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти для розміщення на депозитний рахунок строком на 365 днів, до 25 березня 2014 року в розмірі 100000 грн., з нарахуванням відсотків в розмірі 18% річних. Крім того, 04.04.2013 року між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір банківського вкладу (про заощадження) № SAMDN 25000734328672, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти для розміщення на депозитний рахунок строком на 365 днів, до 04 квітня 2014 року в розмірі 20000 грн., з нарахуванням відсотків в розмірі 18% річних. 04.09.2013 року між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір банківського вкладу (про заощадження) № SAMDN25000737428373, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти для розміщення на депозитний рахунок строком на 365 днів, до 04 вересня 2014 року в розмірі 100000 грн., з нарахуванням відсотків в розмірі 18% річних. Позивач зазначає,  що на виконання умов вищезазначених договорів відповідач відкрив на його імя депозитні рахунки, на яких обліковувались суми вкладів. Відповідно до п.6 вказаних договорів вклад автоматично продовжено на один рік. В жовтні 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про дострокове розірвання вказаних договорів банківського вкладу та повернення вкладів з урахуванням відсотків, нарахованих відповідно до умов договору. Однак , відповідач листом від 06.11.2014 року відмовив у поверненні вкладів з посиланням на складнощі з обслуговуванням депозитів і рахунків відкритих в відділеннях ПАТ КБ «Приватбанк», які знаходяться в АР Крим. Позивач вважає, що такі дії відповідача є незаконними та він змушений звернутися до суду для захисту свого порушеного права. 
		В ході судового розгляду позивач збільшив позовні вимоги, в заяві в редакції від 23.06.2015 року просить суд розірвати договори банківського вкладу укладені між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Приватбанк»  № SAMDN 25000734046139 від 25.03.2013 року, № SAMDN25000734328672 від 04.04.2013 року, № SAMDN25000737428373 від 04.09.2013 року, стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на його користь 333963, 38 грн. за договорами банківського вкладу та 10000 грн. моральної шкоди.
		Позивач та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги з викладених в позові підстав та просили їх задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, надавши свої письмові заперечення, в яких зазначив, що договори банківського вкладу з позивачем укладалися на території Автономної Республіки Крим, яка є тимчасового окупованою територією, у зв'язку з чим відокремлений підрозділ ПАТ КБ "Приватбанк" на території Автономної Республіки Крим припинив свою діяльність. Окрім того окупаційна влада фактично здійснила конфіскацію майнового комплексу ПАТ КБ "Приватбанк", що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк. Були арештовані також права та зобов'язання банку, в тому числі права вимоги і борги за всіма зобов'язаннями. Майно ПАТ КБ «Приватбанк» на території Автономної Республіки Крим окупаційною владою віднесено до майна, що підлягає націоналізації і обліковується як власність Республіки Крим. Окрім того відповідно до закону Російської Федерації № 39-ФЗ від 4 квітня 2014 р. зобов'язання здійснювати компенсаційні виплати клієнтам банківських установ на території Республіки Крим взяла на себе автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників». Згідно офіційних повідомлень вказана організація замінила ПАТ КБ «Приватбанк» за всіма зобов'язаннями, в тому числі депозитними, орендними, кредитними тощо, а ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 21 квітня 2014 р. автономній некомерційній організації «Фонд захисту вкладників» в довірче управління переданий майновий комплекс Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк». Викладені факти в сукупності свідчать про те, що зобов'язання за договорами ПАТ КБ «Приватбанк», укладеними працівниками Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк», виконує автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників» за рахунок майна банку, яке знаходиться на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Крім того зазначив, що не може ні підтвердити, ні спростувати існування невиконаних зобов'язань за договорами банківських вкладів перед позивачем, пославшись на відсутність у ПАТ КБ «Приватбанк» можливості доступу до свого майна, в тому числі і до договорів з клієнтами на паперових носіях, платіжних документів, каси і готівки.
		Заслухавши пояснення позивача та представників сторін та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 25.03.2013 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір банківського вкладу (про заощадження) № SAMDN 25000734046139, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти для розміщення на депозитний рахунок строком на 365 днів, до 25 березня 2014 року в розмірі 100000 грн., з нарахуванням відсотків в розмірі 18% річних. 
		04.04.2013 року між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір банківського вкладу (про заощадження) № SAMDN 25000734328672, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти для розміщення на депозитний рахунок строком на 365 днів, до 04 квітня 2014 року в розмірі 20000 грн., з нарахуванням відсотків в розмірі 18% річних.
		04.09.2013 року між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір банківського вкладу (про заощадження) № SAMDN25000737428376, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти для розміщення на депозитний рахунок строком на 365 днів, до 04 вересня 2014 року в розмірі 100000 грн., з нарахуванням відсотків в розмірі 18% річних.
		За юридичною природою укладені між сторонами договори банківського вкладу (депозиту) є публічними договорами, тобто договорами, умови яких є однаковими для всіх споживачів.
		При укладенні договорів банківського вкладу сторони домовилися, що в тому випадку, якщо по закінченню строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично вважається продовженим іще на один строк, при цьому строк вкладу продовжується неодноразово, без явки клієнта до банку.
		Вказана умова договорів узгоджується з положенням ч. 4ст. 1060 ЦК України.
		Відповідно до п.9 договорів , передбачене право сторін на дострокове розірвання укладеного договору, повідомив про це іншу сторону за два банківських дня до дати розірвання договору.
		Правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульованіКонституцією України,Цивільним кодексом Українита іншими нормативно - правовими актами.
		Згідно зі статтями525,526 Цивільного кодексу Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно зіст. 1058 ЦК Україниза договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Відповідно дост. 1059 ЦК Українидоговір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. 
		Відповідно до ч. 2ст. 1060 ЦК Україниза договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
		Згідност. 1061 ЦК Українибанк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
		Відповідно до змісту ч. 3ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
		Відповідно до ч. 1ст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		Судом встановлено, що у жовтні 2014 р. позивач по справі ОСОБА_1 надіслав на адресу ПАТ КБ "Приватбанк" вимоги про дострокове розірвання договорів банківського вкладу та повернення коштів (а.с. 15).
		ПАТ КБ "Приватбанк" відмовив позивачу у поверненні суми депозиту та процентів посилаючись на припинення своєї діяльності на території Автономної Республіки Крим у зв'язку з окупацією (а.с.17).
		Так загальновідомим є факт окупації Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим, у зв'язку з чим 15 квітня 2014 р. Верховною ОСОБА_3 України булоухвалено Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території».
		На виконання вищевказаного Закону та ряду інших законів і нормативно-правових актів Правлінням Національного банку України 6 травня 2014 р. було прийнято постанову № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» (далі -постанова НБУ № 260). Відповідно до п. 5 постанови НБУ № 260 банки, в тому числі ПАТ КБ "Приватбанк", зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.
		Проте ще до прийняття постанови НБУ № 260 у квітні 2014 р. окупаційною владою були прийняті рішення щодо припинення діяльності відокремлених підрозділів ПАТ КБ "Приватбанк" на території Республіки Крим, серед яких і філія Кримського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк".
		Ухвалою судді Центрального районного суду м. Сімферополя Республіки Крим від 21 квітня 2014 р. для забезпечення позову заступника прокурора Республіки Крим за захист інтересів невизначеного кола осіб до ПАТ КБ "Приватбанк" про припинення протиправних дій по невиконанню зобов'язань, що випливають з договорів банківського вкладу, майновий комплекс Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк», права, що випливають з договорів, інші права, в тому числі права вимоги, передані в довірче управління Автономній некомерційній організації «Фонд захисту вкладників», яка діє на підставі закону Російської Федерації № 39-ФЗ від 4 квітня 2014 р. «О защите интересов физических лиц, имеющих вклады в банках и обособленных структурных подразделениях банков, зарегистрированных и (или) действующих на территории Республики Крым и на территории города федерального значения Севастополя».
		Ухвалою судді Центрального районного суду м. Сімферополя Республіки Крим від 4 червня 2014 р. про заміну заходів забезпечення позову Автономній некомерційній організації «Фонд захисту вкладників», розташованій у м. Москва, фактично були надані права власника майнового комплексу ПАТ КБ «Приватбанк» в Автономній Республіці Крим.
		З офіційних повідомлень в мережі Інтернет вбачається, що заснована Російською федерацією Автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників» в Автономній Республіці Крим перебрала на себе всі права та зобов'язання ПАТ КБ «Приватбанк», в тому числі і ті, які виникли на підставі договорів банківського вкладу (депозиту).
		Відповідно до положень ст.ст.10,60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Позивачем всупереч ст. 60 ЦПК України не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували в установленому законом порядку , розмір депозитного вкладу   № SAMDN 25000734046139 від 25.03.2013 року, № SAMDN25000734328672 від 04.04.2013 року, № SAMDN25000737428373 від 04.09.2013 року на теперішній час , або його залишок в разі зняття коштів з вкладу.  Інших доказів на підтвердження вказаної обставини позивач не надав.
		Представник відповідача пояснив, що банк, внаслідок подій в АР Крим позбавлений можливості отримати будь-яку інформацію щодо розміру вкладу на даний час.
		Позивач в судовому засіданні пояснив, що до окупації АР Крим користувався депозитними коштами та знімав нараховані відсотки. 
		Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм цивільного законодавства, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача, розірвання договорів , стягнення грошових коштів.
		Оскільки позовна вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди є похідною від первісної, в якій суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, тому суд приходить до висновку що в цій частині позовних вимог також необхідно відмовити.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставіст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне судові витрати по справі віднести за рахунок держави.
		    Керуючись ст.3,10, 11, 60, 215-223, 224-226 ЦПК України, суд, - 
		В И Р І Ш И В :
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, розірвання договорів , стягнення коштів та моральної шкоди  відмовити в повному обсязі.
		Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд. 
		 
		Суддя                                                                                  О.І.Скарлат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...