ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25
серпня 2009 року
Справа № 2-а-6597/09
Полтавський окружний адміністративний
суд в складі:
Головуючого
судді - Клочко К.І.,
При
секретарі - Пехота М.О.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду адміністративну
справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в
Полтавській області, управління Пенсійного фонду України Октябрського району в
м. Полтаві про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги
дитини війни, -
В С Т А Н О В И В:
19 вересня 2008 року позивач
звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним
позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про нарахування недоплаченої допомоги дитині війни, посилаючись на те, що вона
належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону
України «Про соціальний захист дітей війни»
з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року має право на отримання соціальної
допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує
тим, що Рішенням Конституційного Суду України
№ 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не
відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону
України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія
положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких
їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Разом з тим, відповідач в
порушення вимог Конституції України, не здійснив нарахування та виплату
зазначеного підвищення до пенсії. Просив зобов'язати відповідача нарахувати
їй несплачену щомісячну державну
соціальну допомогу в сумі 2733 грн. 30 коп. за 2006-2007 роки.
Ухвалою Полтавського окружного
адміністративного суду від 19 вересня 2008 року до участі в справі було
залучено в якості другого відповідача управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві.
В судове засідання позивач не
з'явилась, надала суду письмове клопотання, яким свої позовні вимоги підтримала
та просила справу розглядати у її відсутність.
Представник відповідача в судове
засідання не з'явився, хоча в справі є
докази, що він належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної
справи.
Згідно частини четвертої статті 128
КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень,
належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без
поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи
не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи суд
приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Судом встановлено, що позивач є
дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей
війни».
Відповідно до статті 6 Закону України
«Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної
соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за
віком (в редакції Закону від 18.11.2004
р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).
Пунктом 12 статті 71 Закону України
«Про Державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний
захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Статтею 64 Конституції України
встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть
бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті
нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження
змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України
від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян)
визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними)
положення, зокрема, пункту 12 статті 71 Закону України«Про Державний бюджет на
2007 рік». Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони,
інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними,
втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх
неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року
зворотньої дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не
поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет
на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому задоволенню
підлягають вимоги позивачки лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня
2007 року.
Відповідно до частини другої статті 3
Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям
війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими
нормативно-правовими актами.
Щодо розрахункової величини
мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії
дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті
28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20
років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб,
які втратили працездатність.
При цьому, частиною третьою статті 28
цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений
частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів
пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон
України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним
законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та,
зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої
держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який
визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у
конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на
зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у
законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van
Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе
застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям
війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком
використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як
розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії,
передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей
Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до
пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не
суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування».
Пенсійний фонд України діє на
підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження
на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку
його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення
та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду
України за місцем проживання пенсіонерів .
Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання
позивача є управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.
Полтаві. Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду
України Октябрського району в м. Полтаві належним відповідачем по даній справі.
Таким чином, з огляду на викладене та беручи до уваги межі
позовних вимог, суд вважає за необхідне зобов'язати управління Пенсійного фонду України
Октябрського району в м. Полтаві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період
з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30 % з
розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України
«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.
Розглядаючи позовні вимоги щодо
стягнення недоплаченої допомоги дитині війни у визначеній позивачем
грошовій сумі, а саме, 2733,30 грн., суд приходить до наступних висновків.
Статтею 62 Закону України «Про
Державний бюджет на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для
осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406
гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Відповідно до ст. 6 Закону України
«Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України
«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу в 2007 році підлягали виплаті:
липень (4,06+406) х 30%=410,06 х
30%=123,02 грн.; (з 9 по 31 липня - 91,27 грн.)
серпень (4,06+406) х 30%=410,06 х
30%=123,02 грн.;
вересень (4,06+406) х 30%=410,06 х
30%=123,02 грн.;
жовтень (4,11+411) х 30%=415,11 х
30%=124,53грн.;
листопад (4,11+411) х 30%=415,11 х
30%=124,53 грн.;
грудень (4,11+411) х 30%=415,11 х
30%=124,53 грн.;
всього за 2007 рік: 742,65 грн.; (з
розрахунку з 9 липня по 31 грудня - 710,9 грн.)
Всупереч вказаним нормам закону у
2007 році нарахування та виплата
зазначеного підвищення до пенсії категорії дітей війни органами
Пенсійного фонду не здійснювалися, у зв'язку з чим позивачем не отримано у 2007
році з 9 липня по 31 грудня - 710,9 грн.
Разом з тим, суд виходить з того, що
перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку,
встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у
пенсійній справі, з урахуванням вимог ст. 42 Закону України «Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо індексації пенсійних
виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та
нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може
зобов'язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному
розмірі, а може зобов'язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з
урахуванням вимог законодавства.
З огляду на викладене, позовні
вимоги щодо нарахування конкретно
визначеної суми задоволенню не підлягають.
Із змісту позовної заяви вбачається,
що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального
управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного
підвищення до пенсії.
Згідно частини другої статті 11
Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав та
інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та
визнати бездіяльність даного управління протиправною, в частині не нарахування
підвищення до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний
захист дітей війни» в розмірі, встановленому статтею 28 Закону України «Про
загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 09 липня по 31грудня
2007року.
Позовні вимоги щодо зобов'язання
відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену
щомісячну державну соціальну допомогу
дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не
підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не
може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі
повноваження.
Суд вважає, що позивачем позов подано
із дотриманням строків позовної давності, оскільки порушення прав позивача
тривало з 09.07.2007 по 31.12.2007 року
і припинилось лише з 01.01.2008 року
після внесення змін до Закону України « Про соціальний захист дітей війни» Крім
того, згідно частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне
забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає
або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким
строком.
Згідно вимог частини третьої статті
94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов
задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому
відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись
статтею 64 Конституції України, статтями
3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав
людини», статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, частиною третьою статті 94, 160-163
Кодексу адміністративного судочинства України,
-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до
Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, управління
Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про нарахування
недоплаченої допомоги задовольнити частково .
Визнати бездіяльність управління
Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві протиправною, в
частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України
«Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня по 31грудня 2007року.
Зобов'язати управління Пенсійного
фонду України Октябрського району в м. Полтаві здійснити перерахунок пенсії
ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру,
встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування», та провести
відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В іншій частині позовних вимог
відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України
на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254
КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було
подано.
Постанова може бути оскаржена до
Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний
суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня
складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний
термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст.
186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено
25.08.2009 року.
Суддя
К.І.
Клочко