Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 193/190/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2015. Зареєстровано: 18.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2015.
Дата набрання законної сили: 02.07.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		      Справа № 193/190/13-ц  22-ц/774/1464/К/13           
		 
		Справа № 190/13-ц                                                                        Головуючий у першій інстанції 
		Провадження № 22-ц/774/1464/К/13                                             суддя   Джерелейко О.Є.
		Категорія № 23 ( ІV )                                                                   Суддя-доповідач  ОСОБА_1
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		02 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
		головуючого - судді:                          Турік В.П.
		суддів:                                                  Остапенко В.О., Зубакової В.П.
		при секретарі:                                     Абрамян Н.Л.
		розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (фермерського) господарства ВЕЛИЧ на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 (фермерського) господарства ВЕЛИЧ, треті особи Відділ Держземагенства у Софіївському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_4, Марє-Дмитрівська сільська рада Софіївського району Дніпропетровської області, Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання правочину недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_2 (фермерського) господарства ВЕЛИЧ до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Відділ Держземагенства у Софіївському районі Дніпропетровської області, Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання правочину дійсним.
		    Особи, що беруть участь у розгляді справи:
		позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5,
		представники відповідача ОСОБА_2 (фермерського) господарства ВЕЛИЧ - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, -
		ВСТАНОВИЛА:
		У лютому 2013 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (фермерського) господарства ВЕЛИЧ (надалі  СФГ ВЕЛИЧ) про визнання нікчемного правочину недійсним, посилаючись на те, що 06.01.2005 року помер її батько ОСОБА_8, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 7,830 га, розташованої на території Марє-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. Оскільки, позивачка на той час була малолітньою, її мати  ОСОБА_4 прийняла спадщину від імені малолітньої дитини та виготовила на її імя Державний акт серії ЯГ №570748 (кадастровий №1225284100-01-003-0072), що посвідчував право власності на цю земельну ділянку. Голова СФГ ВЕЛИЧ заволоділа правовстановлюючими документами на земельну ділянку та, без згоди її матері, виготовила договір оренди земельної ділянки строком на 30 років, датований 20.02.2006 року, який зареєстрований Софіївський районним відділенням Дніпропетровської регіональної філії ДЗК при Держкомземі України 27.06.2008 року за №040813300585.
		Уточнивши позовні вимоги, просила суд: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акта серії ЯГ №570748, площею 7,830 га, розташованої на території Марє-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, зареєстрований Софіївський районним відділенням Дніпропетровської регіональної філії ДЗК при Держкомземі України 27.06.2008 року за №040813300585, укладений між  СФГ ВЕЛИЧ та ОСОБА_3 20.02.2006 року; повернути власнику ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 7,830 га, розташованої на території Марє-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, право власності на яку посвідчено Державним актом серії ЯГ №570748 (кадастровий №1225284100-01-003-0072). 
		Ухвалами суду від 21 березня 2013 року до участі у справі залучено у якості третьої особи Марє-Дмитрівську сільську раду Софіївського району Дніпропетровської області та Софіївську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області.
		У квітні 2013 року СФГ ВЕЛИЧ звернулося до суду із зустрічним позовом, та посилаючись на те, що оспорюваних договір оренди земельної ділянки укладено за заявою матері позивача  ОСОБА_4, яка отримувала орендну плату у повному розмірі, тобто сторонами виконувався договір у повному обсязі, просило суд: визнати дійсним договір оренди земельної ділянки №9, укладений між ОСОБА_3 та СФГ ВЕЛИЧ, який зареєстрований Софіївський районним відділенням Дніпропетровської регіональної філії ДЗК при Держкомземі України 27.06.2008 року за №040813300585.
		Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
		Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №9 від 20 лютого 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та СФГ ВЕЛИЧ, зареєстрований Софіївським районним відділенням Дніпропетровської регіональної філії ДЗК при Держкомземі України 27.06.2008 року за №040813300585.
		Зобовязано СФГ ВЕЛИЧ повернути ОСОБА_3 В,В, земельну ділянку площею 7,830 га, розташованої на території Марє-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225284100-01-003-0072.
		Стягнуто з СФГ ВЕЛИЧ на користь ОСОБА_3 В,В. судовий збір у розмірі 114,70 грн.
		В задоволенні зустрічних позовних вимог СФГ ВЕЛИЧ відмовлено.
		В апеляційній скарзі відповідач СФГ ВЕЛИЧ ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 та задоволення зустрічного позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
		Судом не взято до уваги, що оспорюваний договір підписано самою позивачкою, а не її матірю, а тому згода органу опіки та піклування, у порядку передбаченому ст. 177 СК України, не була потрібною.
		Крім того, згідно ч. 1 ст. 221 ЦК України правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її повноважень, може бути схвалений її батьками, а мати позивачки не заявила претензій щодо укладеного договору, та отримувала орендну плату за земельну ділянку, договір вважається укладеним та повинен бути визнаний дійсним.
		Судом не взято до уваги, що СФГ ВЕЛИЧ не заперечує проти перегляду строків укладення договору оренди, однак позивач не зверталась із такою заявою.
		В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3  ОСОБА_5 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.
		Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у розгляді справи,
		перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з доведеності факту укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки, яка належала на праві власності малолітній ОСОБА_3, з порушеннями вимоги чинного законодавства, зокрема ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України Про охорону дитинства, які передбачають заборону вчинення правочину щодо будь-яких майнових прав малолітньої дитини, які підлягають державній реєстрації, без дозволу органу опіки та піклування.
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 
		Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. 
		Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції свідчить про неповне зясування обставин, що мають значення для справи і про його невідповідність обставинам справи. У звязку з невірним встановленням фактичних обставин справи, суд не застосував норми матеріального права, які повинні бути застосовані до правовідносин сторін.
		Зазначені обставини дають підстави колегії суддів для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині і постановлення нового рішення, відповідно до положень п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
		Як вбачається з матеріалів справи, батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с. 3).
		06 січня 2005 року помер ОСОБА_8 (а.с. 5), після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 7,830 га, яка розташована на території Марє-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, що належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ДП СФ №00154, виданого Марє-Дмитрівською сільрадою 15.11.1999 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю за №41.
		Зазначена земельна ділянка перейшла у власність малолітньої ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2391 від 08 листопада 2005 року (а.с.6).
		19 березня 2007 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2391 від 08 листопада 2005 року позивач ОСОБА_3 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 7,830 га, яка розташована на території Марє-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Софіївської районної державної адміністрації за № 010713300405 (а.с. 10).
		За договором оренди від 20 лютого 2006 року, зареєстрованого 27 червня 2008 року в Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України, ОСОБА_3 передала вказану земельну ділянку в оренду на 30 років СФГ ВЕЛИЧ (а.с. 7-9).
		Предметом позовних вимог ОСОБА_3 є визнання недійсним укладеного договору оренди земельної ділянки з підстав відсутності її волевиявлення на його укладення та відсутності згоди органу опіки та піклування на укладення правочину вчиненого малолітньою. 
		Відповідно до умов ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, але всупереч вказаного, позивачка ОСОБА_3, заявивши вимогу про визнання недійсним договору оренди землі, не надала суду належних та допустимих доказів про те, що останній нею не підписувався, а голова СФГ ВЕЛИЧ неправомірно заволоділа документами на земельну ділянку.
		В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачеві ОСОБА_3 розяснено положення ст. 60 СК України та право заявити клопотання про проведення по справі судової почеркознавчої експертизи з метою зясування особи, яка підписала оспорюваний договір оренди землі, та наслідки не проведення такої експертизи, однак як позивач ОСОБА_3 так і її представник ОСОБА_5 своїм правом на проведення судової почеркознавчої експертизи не скористались, а тому колегією суддів відхиляються доводи позовної заяви в цій частині, як такі, що ґрунтуються лише на поясненнях самої позивачки та не підтверджені належними та допустимими доказами.
		Згідно ст. 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла 14 років (малолітня особа), має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини та здійснювати особисті немайнові права.
		Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. 
		Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 221 ЦК України правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним із них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.
		Статтею 14 ч.1 Закону України Про оренду землі в редакції чинній на момент укладення договору, визначено, що договір оренди укладається в письмовій формі.
		Відповідно до ч.1 ст. 20 вказаного Закону договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч.1 ст. 210, ч.3 ст. 640 ЦК України, ч.2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України Про оренду землі є укладеним з моменту такої реєстрації.
		Доводи позивача щодо поширення на правовідносини сторін положень ст. 17 Закону України Про охорону дитинства є безпідставними, оскільки цим законом передбачено спеціальну процедуру погодження з органом опіки та піклування укладення окремих видів договорів від імені малолітніх та неповнолітніх їх батьками (усиновлювачами) або опікунами, а в даному випадку договір укладено самою малолітньою особою  ОСОБА_3, яка з 2009 року самостійно отримує орендну плату у розмірі визначеному договором та розпоряджається нею, тобто відсутні підстави, за яких колегія суддів могла б прийти до висновку, що оспорюваний правочин порушує майнові права малолітньої особи чи вчинений всупереч її інтересам. 
		З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір оренди землі укладено малолітньою в письмовій формі, він пройшов відповідну державну реєстрацію, передачу земельної ділянки, якою користується відповідач, здійснено за актом її приймання-передачі від 30.06.2008 року (а.с. 11), позивачка, укладаючи договір, не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, однак цей правочин схвалений її матірю ОСОБА_4 (а.с. 42) та вчинений в інтересах малолітньої. 
		Крім того, з моменту укладення, тобто майже сім років, договір виконується належним чином без будь-яких заперечень з боку відповідача чи її матері (а.с. 95-100).
		З серпня 2009 року по теперішній час ОСОБА_3 особисто отримує орендну плату у порядку та в розмірі визначеному договором. До СФГ ВЕЛИЧ із заявою про зміну умов договору чи його розірвання не зверталась.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
		Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову СФГ ВЕЛИЧ до ОСОБА_3 про визнання договору дійсним, суд першої інстанції правомірно виходив з його необґрунтованості.
		Так, як убачається з матеріалів справи, 20 лютого 2006 року між малолітньою ОСОБА_3 та СФГ ВЕЛИЧ укладено договір оренди земельної ділянки, який згодом погоджено її матірю ОСОБА_4, а згідно ч. 2 ст. 221 ЦК України суд може визнати дійсним правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, лише у разі відсутності схвалення її батьками, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегією суддів відхиляються.
		Згідно положень ст. 88 ЦПК України з позивача ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати на користь СФГ ВЕЛИЧ, понесені останнім при зверненні до суду з апеляційною скаргою, у розмірі 57,35 грн.
		Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п.1, 3,4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
		ВИРІШИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 (фермерського) господарства ВЕЛИЧ задовольнити частково.
		Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 (фермерського) господарства ВЕЛИЧ, треті особи Відділ Держземагенства у Софіївському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_4, Марє-Дмитрівська сільська рада Софіївського району Дніпропетровської області, Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання правочину недійсним скасувати та ухвалити нове рішення.
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 (фермерського) господарства ВЕЛИЧ, треті особи Відділ Держземагенства у Софіївському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_4, Марє-Дмитрівська сільська рада Софіївського району Дніпропетровської області, Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання правочину недійсним  відмовити.
		В іншій частині рішення суду залишити без змін.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 (фермерського) господарства ВЕЛИЧ судові витрати по справі у розмірі 57,35 гривень. 
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання ним законної сили.
		Головуючий: 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...