Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9900/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 24.07.2015. Зареєстровано: 26.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03.06.2015Справа №910/9900/15
		За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
		до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"
		про відшкодування збитків 7 568,69 грн.
		Суддя А.М. Селівон
		 
		ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:
		від позивача: Мирончук Ю.І. - представник, довіреність №776 від 11.08.14 р.;
		від відповідача: не з'явився;
		 
		В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
		СУТЬ СПОРУ:
		Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення коштів в розмірі 7 568,69 грн., а також покласти на відповідача витрати з оплати судового збору.
		В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на те, що виплативши відповідно до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ.086199 від 20.05.14 р. страхувальнику страхове відшкодування, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" отримало згідно ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» право регресної вимоги про стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача у справі, як особи, відповідальної за заподіяні збитки.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.15 р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/9900/15 та призначено справу до розгляду на 19.05.15 р.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.15 р. розгляд справи відкладено на 03.06.15 р. 
		До початку судових засідань, 30.04.15 р. до Господарського суду міста Києва надійшло письмове підтвердження позивача від 28.04.15 р., в якому останній підтвердив, що справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення коштів у розмірі 7 568,69 грн. у провадженні Господарського суду міста Києва та інших органів, котрі в межах своєї компетенції вирішують господарський спір та рішення зазначених органів немає. Письмове підтвердження долучено до матеріалів справи.
		07.05.15 р. позивачем подано до Господарського суду міста Києва витребувані ухвалою суду від 20.04.15 р. документи із супровідним листом б/н від 06.05.15 р. Документи долучено до матеріалів справи.
		28.05.15 р. до Господарського суду міста Києва надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро України "7/2-28/15031 від 26.05.15 р. "Про страхове покриття" (інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу серії АІ №6077429). Лист МТСБУ долучено до матеріалів справи.
		Крім того, 28.05.15 р. позивачем подано до Господарського суду міста Києва надійшли витребувані судом документи із супровідним листом б/н від 28.05.15 р. Документи долучено до матеріалів справи.
		У судові засідання 19.05.15 р. та 03.06.15 р. з'явився уповноважений представник позивача.
		Уповноважений представник відповідача у судові засідання 19.05.15 р. та 03.06.15 р. не з'явився. 
		Доказів отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у справі від 20.04.2015 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи 19.05.15 р. до суду не повернуто. 
		Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103034088164, в якому зазначено, що станом на 28.04.2015 поштове відправлення вручено адресату за довіреністю у відділенні поштового зв'язку «Київ Південний Поштамт».
		Про дату, час та місце розгляду даної справи 03.06.15 р. відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103034181873.
		Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача у судові засідання 19.05.15 р. та 03.06.15 р. суд не повідомлено.
		Документи, витребувані ухвалами суду від 20.04.15 р. та від 19.05.15 р., позивачем надано не в повному обсязі, відповідачем не надано.
		Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
		Заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 03.06.15 р. від відповідача до суду не надходило.
		Відповідно до рекомендацій та роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених зокрема у пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова №18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
		Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
		З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.
		При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
		Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотання щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.
		Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
		Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки йому зрозумілі.
		Відводу судді представником позивача не заявлено.
		В судовому засіданні 03.06.15 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.
		Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судових засіданнях їх оригінали, суд
		ВСТАНОВИВ:
		Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
		Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
		Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу п. 6 ч. 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
		20 травня 2014 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик за договором страхування, позивач у справі) та Дикунською Світланою Ярославівною (страхувальник за договором страхування) укладено договір  добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №086199 (надалі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з: володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим договором, а саме особливими умовами страхування або додатками до них, транспортним засобом (або транспортними засобами) та додатковим обладнанням, встановленим на ньому - страхування транспортного засобу (далі - АВТОКАСКО); життям, здоров'ям та/або працездатністю застрахованих осіб під час знаходження  їх у забезпеченому транспортному засобі - страхування від нещасних випадків на транспорті далі - ДНВ).
		Забезпечений транспортний засіб: AUDI A4, державний реєстраційний номер АА1507СР, 2007 року випуску (п. 5 Особливих умов страхування до Договору страхування).
		Територія дії Договору страхування: Україна, країни СНД, країни-учасники системи автострахування "Зелена картка" (п. 6 Особливих умов страхування Договору страхування).
		Строк дії Договору страхування: з 23.05.14 р. по 22.05.15 р. (п. 9 Особливих умов страхування Договору страхування).
		Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».
		Як передбачено ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
		Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
		Страховим випадком, за визначенням ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
		Згідно первинної довідки від 17.06.14 р. та розгорнутої довідки №9400776 про дорожньо-транспортну пригоду, сформовані відділом ДАІ Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві, копії яких наявні в матеріалах справи, 17.06.14 р. в м. Києві на Повітрофлотському проспекті, 22, відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю транспортного засобу марки AUDI A4, державний реєстраційний номер АА1507СР, під керуванням водія Ярослава Юрія Юрійовича, та транспортного засобу марки Citroen C3, державний реєстраційний номер ВМ4064АТ, під керуванням водія Мотяш Галини Федорівни, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.
		Так, в результаті ДТП було пошкоджено застрахований в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ПЗУ Україна" автомобіль марки AUDI A4, державний реєстраційний номер АА1507СР.
		17.06.14 р. водій забезпеченого транспортного засобу - Ярослав Юрій Юрійович звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" із заявою №18 про настання страхового випадку, в якій також просив виплатити суму відшкодування згідно умов страхування (копію заяви залучено до матеріалів справи).
		Як вбачається з підпункту а) п. 6 Особливих умов страхування Договору страхування дана дорожньо-транспортна пригода визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
		За змістом п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика належить, зокрема, при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч. 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
		При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
		Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
		Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
		Згідно підпунктів 10.5.1.-10.5.7. п. 10.5. Загальних умов страхування Договору страхування розмір страхового відшкодування розраховується за АВТОКАСКО в будь-якому випадку: в межах ліміт відшкодування; в межах ринкової вартості застрахованого транспортного засобу на момент настання страхового випадку, при цьому розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру страхової суми, визначеної цим договором; пропорційно відношенню ліміту відшкодування, що діє на момент настання страхового випадку до початкового ліміту відшкодування, встановленого на момент укладення Договору страхування; пропорційно відношенню страхової суми до ринкової вартості застрахованого транспортного засобу, визначеної на момент настання страхового випадку, якщо різниця між ринковою вартістю застрахованого транспортного засобу, визначеною на момент настання страхового випадку, та страховою сумою такого транспортного засобу перевищує десять відсотків від ринкової вартості такого транспортного засобу, визначеної на момент настання страхового випадку; франшиза (франшизи), зазначена в цьому договорі, вираховується з розрахованої суми страхового відшкодування; за мінусом різниці між загальною страховою премією за договором та сумою фактично сплачених за договором страхових платежів, якщо при настанні страхового випадку сума належного до виплати страхового відшкодування та страхових відшкодувань, виплачених до цього часу, перевищує розмір страхової премії (частини страхової премії, страхового платежу), яку страхувальнику залишається сплатити згідно умов цього договору, або призводить до вичерпання ліміту відшкодування; при частковому пошкодженні застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання - як сума вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання.
		Якщо в Особливих умовах страхування Договору страхування обрано варіант виплати страхового відшкодування "Майстерня" розрахунок розміру страхового відшкодування відбувається на підставі попередньо погоджених з страховиком рахунків і способу ремонту СТО, яка виконує роботи , спираючись на часові норми виробника транспортного засобу, а також ціни запасних частин і матеріалів офіційних імпотерів, які вказані у системі Аudatex або Eurotax (підпункт 10.22.1. п. 10.22. Загальних умов страхування Договору страхування).
		При цьому підпунктом 10.22.5. п. 10.22. Загальних умов страхування Договору страхування сторони (Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та Дикунською Світланою Ярославівною) погодили, що величина амортизаційного зносу враховується/не враховується згідно інформації, зазначеної в Особливих умовах страхування цього договору, при цьому амортизаційний знос для випадків часткового пошкодження застрахованого транспортного засобу за ризиками "АВТОКАСКО дорожньо-транспортна пригода" та «АВТОКАСКО інші випадкові події» дорівнює величині фізичного зносу деталей, що розраховується страховиком згідно таблиці, наведеній в п. 10.21.2 цих Загальних умов страхування, виходячи із строку експлуатації застрахованого транспортного засобу, визначеного на момент настання страхового випадку.
		Пунктом 6 Особливих умов страхування Договору страхування визначено, що при виплаті страхового відшкодування враховується амортизаційний знос.
		Так, для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля  AUDI A4, державний реєстраційний номер АА1507СР, у результаті його пошкодження у ДТП, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" було замовлено експертне автотоварознавче дослідження, проведення якого доручено  Товариству з обмеженою відповідальністю "Експертно-Асистуюча компанія "Фаворит" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №16103/14, видане Фондом державного майна України від 07.03.08 р.). Згідно Звіту №892/14 про визначення вартості матеріального збитку, складений 17.06.14 р. оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-Асистуюча компанія "Фаворит" Береговим В.М. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача серії МФ №5837 від 05.04.08 р., видане Фондом державного майна України; свідоцтво Фонду державного майна України про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №6465 від 07.05.08 р.; посвідчення Фонду державного майна України про підвищення кваліфікації оцінювача серії МФ №5257-ПК від 21.03.14 р.), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу AUDI A4, державний реєстраційний номер АА1507СР, за витратним підходом складає 18  333,24 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу AUDI A4, державний реєстраційний номер АА1507СР, складає 12 061,92 грн. (копію звіту залучено до матеріалів справи).
		Також, в матеріалах справи міститься калькуляція/висновок №892/14 від 18.06.14 р., складена на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., згідно якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та використаних при цьому деталей, запасних частин та матеріалів склала 18 333,24 грн. 
		Відповідно до умов Договору страхування величина амортизаційного зносу враховується згідно інформації, зазначеної в Особливих умовах страхування Договору страхування, при цьому ціни запасних частин (агрегатів), що підлягають заміні та вказані у Аudatex або Eurotax, зменшується в залежності від строку експлуатації застрахованого транспортного засобу, визначеного на момент настання страхового випадку, зокрема, ціна запасних частин (агрегатів), що підлягають заміні та вказані у Аudatex, зменшується на 50% оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (17.06.14 р.) строк експлуатації автомобіля AUDI A4, державний реєстраційний номер АА1507СР, 2007 року випуску, становив від 5 до 8 років (підпункт 10.21.2. п. 10.21 Загальних умов страхування Договору страхування).
		Згідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
		Пунктом 6 Особливих умов страхування Договору страхування визначено, що безумовна франшиза за ризиками "АВТОКАСКО дорожньо-транспортна пригода" та «АВТОКАСКО інші випадкові події» становить 0,50% від страхової суми. 
		Згідно п. 5 Особливих умов страхування Договору страхування страхова сума складає 208  699,00 грн.
		Як свідчать матеріали справи, страховиком - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" складено страховий акт №UA2014061700018/L01/01 від 24.06.14 р., відповідно до якого вищевказана ДТП кваліфікована як страховий випадок та прийнято рішення про виплату на рахунок страхувальника - Дикунської Світлани Ярославівни страхового відшкодування в сумі 2  384,61 грн., що становить різницю між визначеною у розрахунку розміру страхового відшкодування - 7  568,69 грн. та розміром несплаченої страхової премії - 5  184,08 грн. (копії страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування залучено до матеріалів справи).
		У відповідності до умов Договору страхування сума страхового відшкодування в розмірі 7  568,69 грн. була виплачена Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» страхувальнику, шляхом проведення взаємозаліку в розмірі 5  184,08 грн. за недоотриману страхову премію (на підставі п. 10.5.6. Договору страхування) та перерахування на розрахунковий рахунок страхувальника - Дикунської Світлани Ярославівни грошових коштів в розмірі 2  384,61 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжного доручення №24320 від 25.06.14 р. на суму 2  384,61 грн. та довідки Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про те, що згідно умов Договору страхування (п. 10.5.6.) при виплаті страхового відшкодування по страховому акту №UA2014061700018/L01/01 від 24.06.14 р. було проведено акт взаємозаліку на недоотриману страхову премію в розмірі 5  184,08 грн.
		За матеріалами справи судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виплачено суму страхового відшкодування без вирахування франшизи за Договором страхування - 1  043,50 грн., що становить 0,50% від страхової суми 208  699,00 грн.
		Будь-яких заперечень щодо повного та належного виконання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» умов Договору страхування матеріали справи не містять.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в розмірі 7  568,69 грн., у зв'язку із настанням страхового випадку безпосередньо страхувальнику - Дикунській Світлані Ярославівні.
		Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
		Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
		Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.11 р. у справі №42/92, від 07.08.12 р. у справі №2/22, від 01.03.11 р. у справі №47/372, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
		Крім того, листом від 19.07.11 р. Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
		Отже, наявність страхового акту №UA2014061700018/L01/01 від 24.06.14 р. та платіжного доручення №24320 від 25.06.14 р. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
		Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
		Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
		Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
		Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
		Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.07.14 р. у справі №760/13804/14-п громадянку Мотяш Галину Федорівну визнано винною у вчиненні правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим останню притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення на користь держави штрафу в розмірі 340,00 грн.
		Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
		Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.
		Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
		За приписами ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
		За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування у позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виникло право зворотної вимоги (регресу) до власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу Citroen C3, державний реєстраційний номер ВМ4064АТ.
		У відповідності до ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
		Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
		За матеріалами справи судом встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 17.06.14 р. цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Citroen C3, державний реєстраційний номер ВМ4064АТ, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - Козачок Галиною Іванівною у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Еталон» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ №6077429 (надалі - Поліс), що підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 500,00 грн.; забезпечений транспортний засіб марки Citroen C3, державний реєстраційний номер ВМ4064АТ; строк дії Полісу: з 23.02.14 р. по 22.02.15 р.
		З огляду на вищевикладене, у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002 р. кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
		З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 28.08.12 р. у справі №23/279).
		Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
		Отже, страховик після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування має право вимоги до страховика, з яким винна особа уклала договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в межах здійснених ним фактичних витрат та в межах лімітів відповідальності страховика за договором страхування цивільно-правової відповідальності, встановленої у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу і втрату вартості автомобіля у разі їх наявності відшкодовує володілець джерела підвищеної небезпеки, що винний у ДТП.
		Виходячи з положень п. п. 7.38., 7.39. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) застрахованого позивачем автомобіля AUDI A4, державний реєстраційний номер АА1507СР, 2007 року випуску, приймається таким, що дорівнює 0,52, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (17.06.14 р.) строк експлуатації вказаного транспортного засобу перевищував визначений п. 7.38 Методики строк (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки). Зазначене також підтверджується висновками оцінювача Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-Асистуюча компанія "Фаворит" Берегового В.М., що викладені у доданому до позову Звіті №892/14 від 17.06.14 р. про визначення вартості матеріального збитку.
		Суд звертає увагу на те, що згідно Звіту №892/14 про визначення вартості матеріального збитку, складений 17.06.14 р. оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-Асистуюча компанія "Фаворит" Береговим В.М., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу AUDI A4, державний реєстраційний номер АА1507СР, складає 12 061,92 грн. (копію звіту залучено до матеріалів справи), тоді як позивачем розраховано та виплачено розмір страхового відшкодування в сумі 7  568,69 грн., що є значно меншим, ніж встановлена оцінювачем вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу AUDI A4, державний реєстраційний номер АА1507СР.
		В силу ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
		Крім того, відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
		Оскільки згідно із даними Полісу № АІ 6077429 та Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 28-2107-13-00457 від 27.09.2013 року франшиза становить 500,00 грн. та 1043,50 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу AUDI A4, державний реєстраційний номер АА1507СР матеріального збитку та розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом № АІ 6077429 за спірним страховим випадком, підлягає зменшенню на розмір франшизи, визначеної Полісом, і становить 7068,69 грн. (7 568,69 грн. - 500,00 грн.).
		Як вбачається із матеріалів справи, свої зобов'язання щодо відшкодування Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ПЗУ України» в порядку регресу суми в розмірі 7  068,69 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, .
		У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
		За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України   суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. 
		Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору страхування та/або Полісу суду не надано.
		Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
		Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України, викладені у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
		Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та відповідачем не спростовані, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 7  568,69 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягає частковому задоволенню в розмірі 7  068,69 грн.
		Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 р. №15-рп/2002, ст. ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1.          Позовні вимоги задовольнити частково.
		2.          Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під'їзд, код ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (вул. дегтярівскька, 62, м. Київ, 04053,  код 20782312) 7 068,69 грн. (сім тисяч шістдесят вісім гривень шістдесят дев'ять копійок) страхового відшкодування та 1 706,30 грн. (одну тисячу сімсот шість гривень тридцять копійок) судового збору.
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 22 липня 2015 р.
		 
		 
		Суддя           А.М. Селівон

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...