Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11470/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 27.07.2015. Зареєстровано: 28.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20.07.2015Справа №910/11470/15
		за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 20782312
		 
		до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», м.Київ, ЄДРПОУ 24175269
		 
		за участю третьої особи 1 без самостійних  вимог на предмет спору на стороні позивача: Нечипоренко Владислава Юрійовича, м.Макіївка
		 
		за участю третьої особи 2 без самостійних  вимог на предмет спору на стороні відповідача: Швець Олександра Олександровича, м.Дніпропетровськ
		 
		про стягнення 1500,38 грн.
		 
		Суддя Любченко М.О.
		 
		Представники сторін:
		від позивача: Мирончук Ю.І. - по дов.
		від відповідача: не з'явився
		від третьої особи 1: не з'явився
		від третьої особи 2: не з'явився
		 
		Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.07.2015р. оголошувалась перерва. 
		 
		СУТЬ СПРАВИ:
		Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м.Київ  звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 1500,38 грн.
		В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Чіпіта Україна Збут»  страхового відшкодування на підставі договору №081937 від 18.03.2014р. добровільного страхування наземних транспортних засобів, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»  перейшло право вимоги до відповідача.  
		 
		Відповідач у відзиві №15-093 від 16.07.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що Приватне акціонерне  товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» ані водієм, ані особою, майнові інтереси якої застраховано заявником,  не було повідомлено про настання страхового випадку. Одночасно, за твердженнями вказаного учасника судового процесу, у даному випадку страховик зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану особою, винною у дорожньо-транспортній пригоді. З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів вини Швець Олександра Олександровича, за твердженнями відповідача, підстав для задоволення позовних вимог не має. 
		У судове засідання 20.07.2015р. відповідач не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався. Наразі, про належне повідомлення Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» свідчить поштове повідомлення №0103034464727.
		 
		Ухвалою від 07.05.2015р. господарського суду міста Києва залучено до участі у справі Нечипоренко Владислава Юрійовича та Швець Олександра Олександровича в якості третіх осіб 1, 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача відповідно.
		 
		Треті особи у судове засідання 20.07.2015р., як і в попередні засідання суду, не з'явились, представників не направили, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористались, пояснень по суті спору не представили. При цьому, за висновками суду, вказані учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору.
		За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. 
		Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. 
		Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України).
		З  наявних в матеріалах справи документів вбачається, що місцем проживання третьої особи 1 є: м.Макіївка, вул.Західна, буд.80, кв.91, а третьої особи 2: м.Дніпропетровськ, Донецьке шосе, буд.106, кв.77.
		Відповідно до п.6 Інформаційного листа №01-06/1290/14 від 12.09.2014р. Вищого господарського суду України «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважається належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду, якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, та суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).
		Як вказувалось вище, місцем проживання третьої особи 1 є м.Макіївка, на території якої проводиться антитерористична операція. 
		Неможливість надсилання судової кореспонденції на адресу Нечипоренко Владислава Юрійовича підтверджується листом №50-06/547 від 25.06.2015р. Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта». 
		З метою належного повідомлення вказаного учасника судового процесу судом було складено відповідні телефонограми та розміщено повідомлення на офіційному сайті господарського суду м.Києва. 
		Одночасно, на адресу третьої особи 2 було направлено засобами поштового зв'язку, в тому числі, ухвалу від 08.07.2015р., що підтверджується копією реєстру поштових відправлень суду за 10.07.2015р.
		Проте, станом на теперішній час конверт з означеною ухвалою до господарського суду не повернувся. 
		У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
		Одночасно, господарським судом прийнято до уваги, що попередня судова кореспонденція, скерована на адресу третьої особи 2, була повернута до суду з відміткою «Не проживає».
		До того ж, ухвалою  від 07.05.2015р.  позивача було зобов'язано передати копію позовної заяви та доданих до неї документів третім особам 1 та 2.
		Отже, з наведеного вище вбачається, що судом було вчинено всі можливі дії з метою повідомлення третіх осіб про час та місце розгляду справи.
		Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у Нечипоренко Владислава Юрійовича та Швець Олександра Олександровича можливості дізнатись про слухання справи за їх участю. 
		При цьому, господарським судом враховано, що підставою для скасування рішення в апеляційному порядку відповідно до приписів ст.104 Господарського суду України є розгляд справи саме без участі сторін, не повідомлених про час та місце вирішення спору, проте не третіх осіб. 
		 
		Наразі, з огляду на неявку відповідача та  третіх осіб 1, 2 у судове засідання 20.07.2015р.  господарський суд зазначає наступне. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покаладено також і на третіх осіб.
		Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
		У ст.69 Господарського процесуального кодексу України  зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
		Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. 
		З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)
		Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). 
		Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
		Наразі, судом прийнято до уваги, що ухвалою від 08.07.2015р. явка сторін та третіх осіб у судове засідання обов'язковою не визнавалась. 
		При цьому, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України. 
		Суд наголошує, що строк вирішення спору сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату. 
		За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач та  треті особи в процесі розгляду справи 20.07.2015р. так і не скористались всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з огляду на приписи ст.69 вказаного нормативно-правового акту, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені сторонами документи, господарський суд встановив:
		Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
		Як свідчать матеріали справи, 18.03.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чіпіта Україна Збут» (страхувальник) було укладено договір №081837 добровільного страхування транспортних засобів, предметом якого відповідно до п.3.1  та додатку №1 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом з наступними характеристиками:
		марка/модель: Ford Focus Trend,
		реєстраційний номер: АА 9518 СМ,
		рік випуску: 2012р.,
		номер кузова (шасі):WF0VXXGCBMCA44516.
		За умовами п.3.5.2 договору №081937 від 18.03.2014р. страховим ризиком є, в том у числі, дорожньо-транспортна пригода, тобто, пошкодження та/або знищення застрахованого транспортного засобу або його додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		Пунктом 6 договору №081937 від 18.03.2014р. передбачено, що територією страхування є Україна, країни СНД, країни-учасники системи «Зелена картка». 
		Відповідно до п.3 вказаного правочину вигодонабувачем є страхувальник. 
		Договір діє з 21.03.2014р. по 20.03.2015р. (п.9 договору №081937 від 18.03.2014р. добровільного страхування наземних транспортних засобів).
		У судовому засіданні 20.07.2015р. судом було оглянуто та долучено до матеріалів справи оригінал договору вказаного договору.
		 
		Зі приписами ст.33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
		Постановою №1306 від 10.10.2001р. Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.
		Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
		Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспорної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
		Як встановлено судом, Нечипоренком Владиславом Юрійовичем та Швець Олександром Олександровичем було складено повідомлення б/н від 20.05.2014р. про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).
		Виходячи зі змісту вказаного повідомлення, 20.05.2014р. у м.Дніпропетровськ на проспекті Газети Правда сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Ford Focus Trend, державний номер АА 9518 СМ (А), керування яким здійснював Нечипоренко Владислав Юрійович, та 2. Mercedes-Benz, державний номер АЕ 7178 АА (А), яким  керував Швець Олександр Олександрович. 
		З представлених до суду документів, а саме копії технічного паспорту та доручення б/н від 01.05.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Чіпіта Україна Збут» вбачається, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Ford Focus Trend, державний номер АА 9518 СМ належав саме вказаному суб'єкту господарювання, а третя особа 1 на підставі окремого доручення на відповідній правовій підставі здійснювало керування транспортним засобом. 
		З відомостей, які містяться в повідомленні б/н від 20.05.2014р. про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Ford Focus Trend, державний номер АА 9518 СМ було заподіяно пошкодження лівого дзеркала заднього виду.
		Наразі, суд вказує, що європротокол є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб  Б,  не містить виправлень,   у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні будь-які відмітки про наявність  з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.
		Одночасно, належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів відсутності підстав для оформлення дорожньо-транспортної пригоди шляхом складання европротоколу матеріали справи не містять, зокрема, суду не надано відомостей перебування водіїв транспортних засобів у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння  чи під дією лікарняних препаратів, які б знижували їх пильність, реакцію, тощо. 
		Господарський суд зауважує, що сам лише факт складання та підписання обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння, а отже, представлене до матеріалів справи повідомлення б/н від 20.05.2014р. є належним та допустимим доказом вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Аналогічну правову позицію щодо доказової сили европротоколу наведено у постанові від 23.04.2015р. Вищого господарського суду України по справі №910/19243/14.
		Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства, суд приймає до уваги  повідомлення б/н від 20.05.2014р. (європротокол) як належний доказ вчинення 20.05.2014р. дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу, який прийнятий на страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна». 
		 
		Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. 
		Статтею 990 вказаного Кодексу встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. 
		Згідно зі ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. 
		У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справи України, розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України.
		На підставі Розпорядження №698 від 17.11.2011р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України», Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10000 грн. потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25000 грн. потерпілому.
		За умовами п.10.1 договору №081937 від 18.03.2014р. добровільного страхування наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик визначає розмір збитку згідно умов договору.
		У  п.6 вказаного правочину сторони погодили варіант виплати страхового відшкодування «Майстерня».
		При визначенні розміру страхового відшкодування (при проведенні відновлювального ремонту) до уваги беруться виключно розрахунки, складені страховиком, або акт (висновок) автотоварознавчої експертизи, підготовлений за його замовленням спеціалізованою організацією. 
		Одночасно, п.10.5.7 договору №081937 від 18.03.2014р. передбачено, що у разі пошкодження транспортного засобу сума страхового відшкодування визначається як сума вартості відновлювального ремонту. 
		Згідно з п.10.4.2 вказаного правочину у разі обрання варіанту виплати «Майстерня», за погодженням страхувальника (вигодонабувача) страхове відшкодування перераховується на рахунок станції технічного обслуговування.
		Як свідчать матеріали справи, 21.05.2014р.  Товариство з обмеженою відповідальністю «Чіпіта Україна Збут» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з заявою про настання страхового випадку. У наведеній заяві страхувальник просив виплатити страхове відшкодування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Чіпіта Україна Збут».
		21.05.2015р. представниками позивача було проведено огляд транспортного засобу Ford Focus Trend, державний номер АА 9518 СМ та встановлено, що під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 20.05.2014р., вказаному автомобілю було завдано пошкодження лівого дзеркала. За наслідками проведення огляду складено акт б/н від 21.05.2014р. (дефектна відомість).
		Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Ford Focus Trend, державний номер АА 9518 СМ згідно рахунку-фактури №GNF1001914  від 21.05.2014р., виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс Схід», становила 3510,90 грн. з урахуванням податку на додану вартість.
		22.05.2014р. представниками позивача було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №UA2014052000034/L01/01, згідно змісту якого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» прийнято рішення про виплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Чіпіта Україна Збут» страхового відшкодування в сумі 1500,38 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок страхувальника. 
		Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №23342 від 23.05.2014р.  підтверджується, що позивачем було виплачено страхувальнику  страхове відшкодування в сумі 1500,38 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Чіпіта Україна Збут». Вказане платіжне доручення скріплене печаткою банку про проведення фінансової операції.
		Одночасно, представленим заявником актом б/н від 06.06.2014р. про прийняття-передачу виконаних робіт підтверджується факт проведення відновлювального ремонту означеного вище транспортного засобу.
		За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна»   було виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №081937 від 18.03.2014р. добровільного страхування наземних транспортних засобів за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 20.05.2014р.
		 
		Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. 
		Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 
		Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. 
		Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини. 
		За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.
		Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»  виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди. 
		 
		Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність вини водія автомобіля Mercedes-Benz, державний номер АЕ 7178 АА в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 20.05.2014р., з огляду на наступне:
		Як встановлено судом, у розглядуваному спорі сторонами було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро України зразка.
		Суд зазначає, що при оформленні дорожньо-транспортної пригоди  у такий спосіб (складання її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України) не виноситься постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності.
		Тобто, унеможливлюється існування відповідних судових рішень (про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності), які б встановлювали вину учасника дорожньо-транспортної пригоди. Проте, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
		Зі змісту наявного в матеріалах справи повідомлення вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 20.05.2014р., сталась внаслідок зіткнення автомобілів  Ford Focus Trend, державний номер АА 9518 СМ , та 2. Mercedes-Benz, державний номер АЕ 7178 АА. При цьому, судом прийнято до уваги, що під час вчинення зіткнення автомобіль Ford Focus Trend, державний номер АА 9518 СМ був нерухомим.
		Фактично з наведеної у повідомленні схеми дорожньо-транспортної пригоди слідує, що водій автомобіля Mercedes-Benz, державний номер АЕ 7178 АА, під час руху в одному і тому ж напрямку, але в іншій смузі, здійснив зіткнення з автомобілем Ford Focus Trend, державний номер АА 9518 СМ, який стояв. 
		Господарський суд зауважує, що відповідно до п.13.1 Правил дорожнього руху, які затверджено Постановою №306 від 10.10.2001р. Кабінету Міністрів України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
		Безпечним інтервалом у розумінні п.1.10 Правил дорожнього руху є відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.
		Згідно п.13.3 Правил дорожнього руху, які затверджено Постановою №306 від 10.10.2001р. Кабінету Міністрів України, під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.
		Тобто, з наведеного вбачається, що при здійсненні руху в одному напрямку, при цьому, незалежно від того чи здійснюється такий рух обома транспортними засобами чи одним з них, водій транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номер АЕ 7178 АА, насамперед, повинен був зберігати безпечний інтервал з іншими учасниками дорожнього руху, чого фактично Швець Олександром Олександровичем здійснено не було, що і призвело до зіткнення автомобілів.
		Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. 
		З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 07.05.2015р., від 27.05.2015р., від 10.06.2015р., від 08.07.2015р. судом було зобов'язано третіх осіб надати письмові пояснення щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 20.05.2014р.
		Проте, всупереч приписів ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України відповідно до яких судові рішення,  що набрали законної сили, є обов'язковими до  виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, третіми особами 1 та 2 вимоги ухвал виконано не було, належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів невірного зазначення будь-яких відомостей про дорожньо-транспортну пригоду 20.05.2014р., які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, складеному її учасниками, третіми особами до матеріалів справи не представлено, жодних заперечень з приводу порушенням водієм транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номер АЕ 7178 АА п.13.3 Правил дорожнього руху не надано. При цьому, матеріали справи також не містять доказів порушення Нечипоренко Владиславом Юрійовичем приписів Правил дорожнього руху стосовно стоянки транспортного засобу. 
		Таким чином, наявність вини водія автомобіля Mercedes-Benz, державний номер АЕ 7178 АА у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 20.05.2014р. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами  та повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Будь-яких доказів, що свідчили б про відсутність в діях водія транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номер АЕ 7178 АА  Швець Олександра Олександровича вини, ані відповідачем, ані третьою особою 2 до матеріалів справи не представлено. 
		Наведеними вище висновками суду спростовуються твердження відповідача про відсутність вини водія транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номер АЕ 7178 АА у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 20.05.2014р.
		 
		Статтею ст.11 Закону України  «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
		Відповідно до п.1.3  Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України,  база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.
		Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов'язкового страхування у особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі №910/11470/15. Аналогічну позицію наведено у постанові від 05.08.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-4/5903-2012-10/519-2012.
		Відповідно до довідки №7/2-28/14121 від 15.05.2015р. Моторного транспортного страхового бюро України цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номер АЕ 7178 АА  застраховано Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом АС8030046. Наведеним полісом встановлено нульовий розмір франшизи.
		На виконання вимог суду відповідачем було представлено до матеріалів справи копію наведеного вище полісу АС8030046. Термін дії означеного полісу визначено з 07.12.2013р. по 06.06.2014р.
		          Таким чином, враховуючі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 20.05.2014р., цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номер АЕ 7178 АА  було застраховано саме Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
		          Таким чином, за висновками суду, звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» саме до  Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»  є обґрунтованим. 
		 
		Наразі, щодо посилань відповідача на приписи ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» господарський суд зазначає наступне. 
		Як вказувалось вище, відповідно до  ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
		Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
		Саме наведеними нормами матеріального права регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається:  позивач, виплативши на підставі договору №081937 від 18.03.2014р. добровільного страхування наземних транспортних засобів  страхове відшкодування потерпілому, Товариству з обмеженою відповідальністю «Чіпіта Україна Збут», отримав від останнього право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», яке застрахувало відповідальність  перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номер АЕ 7178 АА.
		Разом із тим, за правилами ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»   у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
		Наразі, господарський суд зауважує, що наведеною вище нормою законодавства регулюються саме правовідносини, що виникають між страховиком та особою, цивільно-правову відповідальність якої ним застраховано, тоді як встановлено судом вище, правовідносини між позивачем та відповідачем підпадають під правове регулювання ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування».
		Таким чином, за висновками суду, порушення Щвець О.О. приписів ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»   не може бути належною підставою для невиконання відповідачем свого обов'язку стосовно відшкодування шкоди, яка була спричинена транспортному засобу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чіпіта Україна Збут», та право вимоги відшкодування якої було згодом набуте позивачем. 
		При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання особою, з якою у відповідача укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності, свого обов'язку з повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, є підставою для звернення страховика до страхувальника з регресним позовом у порядку ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		До того ж, посилання відповідача на положення ч.4 п.16 Постанови №4 від 01.03.2013р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» та позицію Верховного Суду України, відповідно до яких у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди, суд до уваги не приймає з огляду на те, що у даному випадку йдеться про виникнення субсидіарної відповідальності у винної особи та страховика, з яким укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності, тобто, відносини, відмінні з тими, що виникли між позивачем та відповідачем. 
		Крім того, слід звернути увагу відповідача на те, що положення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  мають лише рекомендаційний характер та не є актом цивільного законодавства. Вказаної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд у постанові від 29.04.2014р. по справі №910/23146/13.
		Отже, з огляду на наведене вище, господарський суд дійшов  висновку, що обставини стосовно неповідомлення страхувальником або потерпілою особою відповідача про настання страхового випадку ніяким чином не нівелює обов'язку останнього виплатити страхове відшкодування позивачу та не вказує на наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
		 
		Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що позов повністю доведений заявником та обґрунтований наявними в матеріалах справи документами, з огляду на те, що відповідачем та третьою особою 2 так і не було спростовано вини Швець Олександра Олександровича у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 20.05.2014р.,  господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення страхового відшкодування в сумі 1500,38 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. 
		 
		Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача. 
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		ВИРІШИВ:
		 
		 
		Задовольнити позовні вимоги  Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 1500,38 грн.
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м.Київ, Шевченківський район, вул.Глибочицька, буд.44, ЄДРПОУ 24175269) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.40, ЄДРПОУ 20782312) страхове відшкодування в сумі 1500,38 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.
		 
		Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
		 
		У судовому засіданні 20.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Повне рішення складено 23.07.2015р.
		 
		Суддя                                                                                                                     М.О. Любченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...