Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-10038/12/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 17.08.2015. Зареєстровано: 19.08.2015. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2015.
Дата набрання законної сили: 11.08.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		11 серпня 2015 року                                        м. Київ                              К/800/30787/14 
		 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
		Головуючої:           Калашнікової О.В.,
		Суддів:          Васильченко Н.В.
		                       Леонтович К.Г.
		секретар судового засідання - Маджар О.М.
		за участю
		представника позивач - Гудименко Ю.В. 
		представника відповідача - Тищенко А.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у справі за позовом заступника Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України, третя особа - Аграрний фонд про визнання нечинною постанови, -
		                    в с т а н о в и л а:
		Заступник Генерального прокурора України звернувся в суд з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання нечинною постанови від 18.02.2009 року №152 "Питання закупівлі та реалізації Аграрним фондом дизельного палива і мінеральних добрив для проведення весняно-польових робіт у 2009 році".
		Позовні вимоги мотивовано тим, що Генеральною прокуратурою України винесено протест від 29.07.2009 року на оскаржувану постанову, оскільки при її прийнятті, відповідачем не дотриманого вимог підпункту 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", частини восьмої статті 279 Господарського кодексу України та статті 23 Закону України "Про товарну біржу", статті 7 Бюджетного кодексу України, пунктом 5 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року №921. Зокрема, позивачем зазначено, що до виключного переліку об'єктів державного цінового регулювання, визначених у статті 3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", не віднесено дизельне паливо і аміачна селітра, в той час як оскаржуваною постановою Аграрному фонду надано право їх придбавати. Крім того, на думку позивача, закупівля всіх товарів, що повністю або частково здійснюється за рахунок державних коштів, за умови, що їх вартість становить не менше 100 тис.грн., має відбуватися виключно через процедуру торгів (тендеру). Разом з тим, отримавши зазначений протест, перший Віце-прем'єр-міністр повідомив, що постанова не суперечить нормам нормативно-правових актів, зазначених у протесті, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинною постанову від 18.02.2009 року №152.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року, позовні вимоги задоволено, визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 18.02.2009 року №152 "Питання закупівлі та реалізації Аграрним фондом дизельного палива і мінеральних добрив для проведення весняно-польових робіт у 2009 році". 
		Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Кабінет Міністрів України звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
		Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 18.02.2009 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №152 "Питання закупівлі та реалізації Аграрним фондом дизельного палива і мінеральних добрив для проведення весняно-польових робіт у 2009 році", якою дозволено Аграрному фонду здійснити закупівлю за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, що відповідно до пункту 25 статті 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" передбачається спрямувати на формування державного інтервенційного фонду Аграрним фондом, здійснення державних форвардних і заставних закупівель, товарних та фінансових інтервенцій на організованому аграрному ринку у вітчизняних виробників з урахуванням сум податку на додану вартість на умовах поставки "склад виробника": дизельного палива в обсязі 150 тис. тонн за ціною 1 тонни не вище 4 200,00 грн.; аміачної селітри, фасованої в мішки, в обсязі 200 тис. тонн за ціною 1 тонни не вище 2 100,00 грн.; затверджено Порядок закупівлі та реалізації Аграрним фондом дизельного палива і мінеральних добрив для проведення весняно-польових робіт у 2009 році.
		Генеральна прокуратура України внесла протест від 29.07.2009 року на вказану постанову, запропонувавши відповідачу привести у її відповідність з вимогами закону, однак листом від 11.08.2009 року перший Віце-прем'єр-міністр повідомив, що постанова не суперечить вимогам нормативно-правових актів, зазначених у протесті.
		Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням компетенції відповідача як суб'єкта владних повноважень.
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
		Згідно з пунктом 9.2.1 статті 9 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови, Аграрний фонд здійснює товарні або фінансові інтервенції на організованому аграрному ринку України, використовуючи найкращу кон'юнктуру біржового ринку, що склалася протягом періоду державного цінового регулювання. Аграрний фонд також продає або купує на Аграрній біржі об'єкти державного цінового регулювання з або до державного інтервенційного фонду.
		Об'єкти державного цінового регулювання визначені у статті 3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", і до цього переліку не включено дизельне паливо і мінеральні добрива.
		З прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення механізмів державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції" від 04.06.2009 року, Аграрний фонд набув право здійснювати закупівлю та продаж матеріально-технічних ресурсів для потреб сільськогосподарських товаровиробників.
		Відповідно до абзаців 3 та 4 пункту 9.2.1 статті 9 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" Аграрний фонд може здійснювати закупівлю або продаж визначених об'єктами державного цінового регулювання товарів, не пов'язаних з державним ціновим регулюванням, лише за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому ціни закупівлі або продажу не повинні бути вищими/нижчими більш як на 20 відсотків максимальної/мінімальної інтервенційної ціни, встановленої на поточний маркетинговий період для об'єкта державного цінового регулювання. У виключних випадках Аграрний фонд за рішенням Кабінету Міністрів України може здійснювати закупівлю та продаж матеріально-технічних ресурсів для потреб сільськогосподарських товаровиробників.
		За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
		Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою та згідно із офіційним тлумаченням цього положення, наданим у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 у справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), дію нормативно-правового акта в часі потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
		Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, абзаци 3 та 4 пункту 9.2.1 статті 9 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" набули законної сили після прийняття 18.02.2009 року оскаржуваної постанови.
		Крім того, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що оскаржувана постанова прийнята згідно повноважень, передбачених пунктом 25 статті 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", яким визначено, що у 2009 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з окремими пунктами статей 6, 20 та 33 Закону, спрямовуються відповідно на: формування державного продовольчого резерву Аграрним фондом, здійснення державних форвардних і заставних закупівель, товарних та фінансових інтервенцій на організованому аграрному ринку (за рахунок джерел, визначених пунктом 7 статті 33 цього Закону).
		Зазначенні положення визначають вичерпний перелік шляхів використання коштів - формування державного продовольчого резерву Аграрним фондом, здійснення державних форвардних і заставних закупівель, товарних та фінансових інтервенцій на організованому аграрному ринку. Проте, жодний з цих шляхів використання коштів придбання дизельного палива і мінеральних добрив не передбачає.
		Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, Кабінет Міністрів України набув повноважень приймати рішення про здійснення Аграрним фондом закупівлі та продажу матеріально-технічних ресурсів для потреб сільськогосподарських товаровиробників лише після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення механізмів державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції" від 04.06.2009 року.
		Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що посилання відповідача на повноваження, передбачені пунктом 6 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року №921, згідно якого особливості відносин, що виникають у зв'язку із закупівлею товарів, робіт і послуг, що здійснюється в межах державного оборонного замовлення, а також із закупівлею інших спеціально визначених Кабінетом Міністрів України (специфічних) товарів, робіт і послуг, можуть встановлюватися окремими рішеннями Кабінету Міністрів України, є безпідставними, оскільки не узгоджуються з вимогами Законів України як актів вищої юридичної сили.
		Щодо посилань Кабінету Міністрів України в касаційній скарзі на статтю 21 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду, згідно якої у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним, а не нечинним, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за своєю суттю поняття "незаконний" та "нечинний" є тотожними, а неточність формулювань прокурора в позові не спростовує факту протиправності оскаржуваної постанови. 
		З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
		УХВАЛИЛА:
		Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.
		Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Головуючий суддя:
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...