ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
13 березня 2007 р.
|
№ 7/131
|
Вищий господарський
суд України у
складі колегії суддів:
головуючий суддя
|
Муравйов О.В.
|
касаційну скаргу
|
Дніпропетровської міської ради
|
на
|
постанову від 29.08.2006 р.
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
|
у справі
|
№ 7/131 господарського суду Дніпропетровської
області
|
за позовом
|
СПД-ФО ОСОБА_1
|
До
|
Дніпропетровської міської ради
|
про
|
спонукання укласти договір та
визнання права власності
|
За участю представників сторін:
позивач -не з'явились,
відповідач
-не з'явились
В С Т А Н О В
И В:
Рішенням господарського суду
Дніпропетровської області від 21.06.2006 р. (суддя Коваль Л.А.) в позові
відмовлено.
Постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 29.08.2006 р. (судді: Логвиненко А.О., Чус
О.В., Павловський П.П.) рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 21.06.2006 р. скасовано. Позов
ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Дніпропетровську міську раду
поновити з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 кадастровий НОМЕР_1. В решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись постановою від
29.08.2006 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду,
Дніпропетровська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення
місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним
застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права.
Сторони не скористалися наданим
процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції.
Відзиву на касаційну скаргу від
позивача не надходило.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку,
що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115
ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та
повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Відповідно до роз'яснень, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11
“Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства
і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також
оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та
інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Обґрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки
суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають
дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
На думку колегії суду оскаржувана
постанова вказаним вимогам не відповідає з наступних підстав.
Постанова апеляційної інстанції
мотивована тим, що відповідно до ст. 33 Закону України “Про оренду землі” після
закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який
належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних
умов переважне право на поновлення договору. У разі якщо орендар продовжує
користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за
відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після
закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих
самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється
листом-повідомленням. Відповідачем, на думку апеляційного господарського суду
не надано було суду доказів того, що ОСОБА_1 неналежно виконувались обв'язки
орендаря та того, що Дніпропетровська міська рада направила в адресу ОСОБА_1
лист-повідомлення про свої заперечення щодо продовження орендних відносин.
Разом з цим, апеляційним
господарським судом не було враховано вимог ст. 16 Закону України "Про
оренду землі" згідно якої, особа, яка бажає отримати земельну ділянку в
оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного
органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем
розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і
надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому
Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку
в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього
Закону. Передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на
місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без
розроблення проекту її відведення. У разі зміни цільового призначення земельної
ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку,
встановленому законом.
Як вбачається з матеріалів справи,
28.09.2000 р. між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки
терміном до 20.02.2001 р., дія якого не продовжувалась.
В подальшому між сторонами
укладались договори оренди для розташування літнього майданчику від 16.07.2002
р. та 17.06.2003 р.
Разом з цим, як вірно зазначено
місцевим господарським судом, доказів проходження землевпорядної експертизи по
земельній ділянці та надання узгодженого проекту відведення земельної ділянки
на розгляд Дніпропетровській міській раді не надано, що суперечить вимогам ч. 6
ст. 123 ЗК України, згідно якої, проект відведення земельної ділянки
погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах,
природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та
охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної
експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної
адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у
місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають
рішення про надання земельної ділянки.
Відповідно до ст. 124 ЗК України,
передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній
власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої
влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди
земельної ділянки.
Враховуючи, що проект відведення спірної земельної ділянки
на розгляд Дніпропетровської міської ради не виносився, рішення про надання в
оренду спірної земельної ділянки Дніпропетровська міська рада не приймала тому,
місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про відсутність
підстав для зобов'язання відповідача оформити договір оренди на земельну
ділянку.
Крім того, апеляційний
господарський суд зобов'язав Дніпропетровську міську раду поновити з ОСОБА_1
договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий
НОМЕР_1. Проте, позивач у позовній заяві, яку не змінював у відповідності зі
ст. 22 ГПК України, просив зобов'язати оформити, а не поновити договір оренди
земельної ділянки.
Викладене свідчить про те, що
апеляційним господарським судом при розгляді справи не було достатньо враховано
вимог законодавства. Як наслідок, прийнята у справі постанова не відповідає ст.
105 ГПК України та вимогам, що викладені в постановах Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”.
У зв'язку із вищевикладеним колегія
суддів вважає, що приймаючи постанову, апеляційний господарський суд надав невірну
юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми
матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі
перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України) та
положення п. 6 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України,
постанова підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення залишенню без
змін.
Керуючись ст. ст. 1115,
1117, 1119, 11110, 11111 ГПК
України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дніпропетровської
міської ради задовольнити.
Постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року у справі № 7/131
скасувати.
Рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 21.06.2006 р. у справі № 7/131 залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов
О.В.
Судді
Полянський А.Г.
Фролова
Г.М.