Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/8390/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 28.09.2015. Зареєстровано: 30.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2015.
Дата набрання законної сили: 28.10.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		24 вересня 2015 року № 826/8390/14
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України провизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними та скасування наказів від 23.04.2014 №783-ос, від 15.05.2014 №965-ос, поновлення на військовій службі в органах Служби безпеки України, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
		Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, оскільки позивач не був обізнаний з висновками службового розслідування, не відібрано пояснення та не проведено бесіди щодо майбутнього звільнення. Крім того, позивач зазначив, що йому не було оформлено трудову книжку. 
		Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність та обґрунтованість звільнення позивача із займаної посади.
		В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 проходив службу в органах Служби безпеки України з 08.07.1994 по 15.05.2014.
		Наказом Голови СБ України від 31.03.2014 №566-ос ОСОБА_1 зараховано у розпорядження ДЗНД у зв`язку з проведенням організаційних заходів з 31.03.2014 по 30.06.2014.
		В подальшому, наказом від 23.04.2014 №783-ос позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.
		Також, наказом від 15.05.2014 №965-ос позивача звільнено з військової служби в СБ України в запас Збройних Сил України за п. «б» п. 61, п. «е» п. 63 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБ України, затвердженого указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007 (далі  Положення) через службову невідповідність.
		Незгода позивача із звільненням зумовила звернення з даним адміністративним позовом до суду, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
		Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України №551-ХІV від 24.03.1999 р. (далі - Закон №551-ХІV).
		Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону №551-ХІV військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
		Згідно з ст. 4 Закону №551-ХІV військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
		Статтею 45 Закону №551-ХІV визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. 
		За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
		Згідно ст.ст. 83, 84 Закону №551-ХІV на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. 
		Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
		При цьому, підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Служби безпеки України (далі - СБУ), оформлення його результатів та прийняття за ним рішення визначає Інструкція про порядок проведення службового розслідування у Службі безпеки України, затверджена наказом Служби безпеки України від 16 липня 2008 р. N 547 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2008 р. за N 709/15400) (далі  Інструкція №547).
		Відповідно до п. 3.4 Інструкції 547 підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в рапортах співробітників СБУ, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, іноземців та осіб без громадянства, запитах і зверненнях народних депутатів України, заявах або повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ, організацій та їх службових (посадових) осіб, об`єднань громадян, засобів масової інформації або бути в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.
		Пунктом 4 ст. 85 Закону №551-ХІV визначено, що якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
		Перед поданням висновку разом з матеріалами службового розслідування на затвердження службова особа (особи), яка (які) його проводила (проводили), з`ясовує (з`ясовують) у військовослужбовця, стосовно якого воно проводилося, наміри ознайомитись зі змістом висновку та матеріалами службового розслідування (п. 7.3 Інструкції №547).
		Тобто з вищенаведеного слідує, що прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення передує законодавчо визначена процедура проведення службового розслідування. 
		Статтею 86 Закону №551-ХІV передбачено, що після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. 
		Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
		Наведене свідчить, що при прийнятті рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення застосовується індивідуальний підхід до обрання виду дисциплінарного стягнення, що полягає у комплексному врахуванні беззаперечних фактів, які неспростовно підтверджують вину особи у вчиненні конкретного правопорушення.
		Як вбачається з матеріалів справи, наказом Центрального управління СБ України від 20.03.2014 №125 призначено службове розслідування з метою перевірки інформації, наданої підрозділом внутрішньої безпеки СБ України щодо порушення позивачем та іншими співробітниками підрозділу вимог нормативно-правових актів під час проведення у жовтні 2013 року заходів з реалізації матеріалів контр розвідувальної справи №6156Є, що можливо призвело до створення загроз здоров`ю, життю людей та інших негативних наслідків, причин та умов, що сприяли можливим неправомірним діям військовослужбовців, а також встановлення ступеню їх вини.
		Судом встановлено, що з наказом від 20.03.2014 №125 про призначення службового розслідування позивач ознайомлений під підпис, що підтверджується копією листка ознайомлення, яка міститься в матеріалах справи, отже доводи позивача, що він не був обізнаний про проведення службового розслідування є необґрунтованими.
		З матеріалів справи вбачається, що перед початком проведення службового розслідування позивача 25.03.2014 ознайомлено з правами закріпленими в п. 5.7 Інструкції.
		Суд зазначає, що службовим розслідуванням встановлено, що під час реалізації оперативних заходів під керівництвом позивача, останнім всупереч наказів керівника прийнято рішення про активізацію одного з об`єктів справи, що призвело до поранення та подальшої смерті одного зі співробітників.
		Позивач вказує, що під час проведення службового розслідування пояснення від нього не відбирались.
		Зі змісту висновку за результатами службового розслідування, затвердженому 18.04.2014 від позивача пояснення під час проведення службового розслідування не відбирались, оскільки висновок містить посилання по пояснення інших учасників заходів з реалізації оперативного задуму. проте не містить посилання на пояснення надані позивачем.
		Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Відповідачем не надано доказів на підтвердження відібрання у позивача пояснень щодо предмету службового розслідування. 
		Наведене свідчить, що відповідачем не вжито всіх заходів щодо встановлення характеру та обставини вчинення правопорушення.
		Як зазначено вище, наказом від 23.04.2014 №783-ос позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.
		Оскільки висновок службового розслідування затверджено 18.04.2014, а наказ про накладення дисциплінарного стягнення прийнято 23.04.2014, доводи позивача, що відповідачем порушено строк накладення дисциплінарного стягнення, є необґрунтованими.
		Відповідно до п. 7.5 Інструкції з військовослужбовцями, які звільняються з військової служби за підставами передбаченими п. «е» п. 62 Положення бесіди передбачені п. 7.4 цієї Інструкції не проводяться.
		Отже, доводи позивача, що з ним мне було проведено бесіди перед звільненням не вказують на порушення відповідачем згадуваних норм законодавства.
		Як зазначено вище, на підставі наказу від 23.04.2014 №783-ос відповідачем прийнято наказ від 15.05.2014 №965-ос, яким позивача звільнено з військової служби в СБ України в запас Збройних Сил України за п. «б» п. 61, п. «е» п. 63 Положення через службову невідповідність.
		Позивач вказує, що з оскарженими наказами його не ознайомлено. Відповідачем не надано суду доказів ознайомлення позивача з оскаржуваними наказами.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач був звільнений без дотримання встановленого порядку, а тому позов в частині визнання протиправними та скасування наказів від 23.04.2014 №783-ос, від 15.05.2014 №965-ос в частині, що стосується позивача визнається судом обґрунтованим. Правовим наслідком встановлення факту неправомірного припинення трудових відносин з працівником з боку адміністрації є його поновлення на роботі. 
		Оскільки оскарженими наказами накладено дисциплінарне стягнення не лише на позивача, а й на інших співробітників, суд вбачає наявними підстави для скасування оскаржених наказів саме в частині позивача, хоча й останнім заявлено вимоги про скасування таких наказів повністю.
		Відповідно до ч. 3 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
		З огляду на викладене, позов в частині поновлення позивача на посаді начальника відділу Управління контррозвідувальних заходів по боротьбі з тероризмом Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України та зобов`язання нарахувати та сплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15.05.2014 по 24.09.2015. 
		Щодо доводів позивача, що відповідачем не оформлено йому трудову книжку, суд зазначає наступне.
		Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110) визначено порядок внесення записів до трудової книжки працівників СБУ.
		Відповідно до п/п «а» п.2.18 зазначеної Інструкції записи до трудових книжок про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби вносяться за місцем роботи. 
		Тобто, записи про час військової служби повинні вносити до трудової книжки позивача за місцем роботи, за місцем працевлаштування після звільнення з СБ України.
		Щодо доводів позивача, що при прийнятті оскаржених наказів не проведення атестування, суд зазначає наступне.
		Атестування військовослужбовців СБУ проводиться відповідно до розділу V Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ (затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262, далі - Положення № 1262).
		Згідно з пунктом 50 Положення № 1262 атестування проводиться з метою забезпечення правильного добору, розстановки, виховання, вдосконалення підготовки військовослужбовців СБУ, об`єктивної та принципової оцінки їх професійної підготовки, ділових і моральних якостей, визначення відповідності займаним посадам та перспективи службового використання, створення резерву кандидатів для просування по службі та направлення на навчання. Військовослужбовців СБУ атестують їх прямі начальники. В атестуванні військовослужбовців беруть участь атестаційні комісії.
		Відповідно до підпункту "в" пункту 51 Положення №1262 атестування військовослужбовців СБУ у мирний час проводиться, при поданні до звільнення за підпунктом "є" (через службову невідповідність) пункту 62 чи підпунктом "є" (через службову невідповідність) пункту 63 Положення №1262 військовослужбовців, на яких накладено дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність, якщо вони протягом року не виправили свою поведінку зразковим виконанням військового обов`язку і стягнення не відіграло виховної ролі.
		Отже, атестування військовослужбовців, які звільняються з військової служби через службову невідповідність, здійснюється у разі накладення на них дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність, якщо вони протягом року не виправили свою поведінку зразковим виконанням військового обов`язку і стягнення не відіграло виховної ролі.
		Оскільки на позивача дисциплінарне стягнення-попередження про неповну службову відповідність - не накладалося, а тому проведення атестування останнього перед звільненням не є обов`язковим.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування, правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідач по справі виконав не покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних наказів.
		За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.69-71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Позов задовольнити. 
		2. Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 23.04.2014 №783-ос в частині накладення дисциплінарного стягнення на полковника ОСОБА_1 .
		3. Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 15.05.2015 №965-ос "По особовому складу"в частині звільнення з військової служби ОСОБА_1 . 
		4. Поновити ОСОБА_1 посаді начальника відділу Управління контррозвідувальних заходів по боротьбі з тероризмом Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України.
		4. Зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та сплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15.05.2014 по 24.09.2015.
		 5. Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанова в частині поновлення ОСОБА_1 посаді начальника відділу Управління контррозвідувальних заходів по боротьбі з тероризмом Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України та стягнення зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		Суддя В.І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...