Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/8694/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2015.
Дата набрання законної сили: 29.09.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И[1]
		 
		 
		29 вересня 2015 року                                                                                          м. Київ 
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
		 
		головуючого судді:   Мазурик О.Ф., 
		                      суддів:  Левенця Б.Б., Махлай Л.Д.,
		         при секретарі:   Калініній Я.М.,  
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 
		на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» про стягнення пені, -  
		 
		                                                В С Т А Н О В И Л А: 
		 
		В березні 2015 року позивач звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» (далі - КП «Житлоінвестбуд-УКБ»), посилаючись на не належне виконання останнім своїх зобов'язань за договором, та просила стягнути пеню у розмірі 23054, 00 грн.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року  в задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з апеляційною скаргою мотивуючи її тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене за неповного дослідження обставин справи.
		Вказувала, що висновок суду першої інстанції що формулювання «запланований термін введення 1 квартал 2014 року» не може бути визначений, як кінцевий термін здачі будинку в експлуатацію, суперечить ч. 2 ст. 252 ЦК України.
		Просила рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
		Представник ОСОБА_1- ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з підстав наведених в ній.
		Представник Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» - Мостовий О.А. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відхилити.
		Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 
		Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:  1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає. 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем своїх вимог.
		Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2012 року між ОСОБА_1 та                       КП «Житлоінвестбуд-УКБ» було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого             КП «Житлоінвестбуд-УКБ» приймало на себе обов'язок передати Покупцю у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 у строки та на умовах визначених цим договором.
		Згідно п. 1.4. Договору продавець зобов'язався передати покупцеві майнові права на квартиру у повному обсязі після повної сплати їх вартості, а покупець зобов'язався прийняти їх. Передача та приймання майнових прав здійснюється сторонами за актом приймання-передачі майнових прав. Покупець набуває права власності на майнові права після оформлення акту приймання-передачі майнових прав.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Позивач свої зобов'язання за договором виконала в повному обсязі. 
		Висновок суду про виконання позивачем свої зобов'язань за договором здійснено за повного та всебічного з'ясування обставин справи і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні письмових доказах.
		Відповідач у визначений договором строк свої зобов'язання за договором не виконав.
		ОСОБА_1 22.12.2014 та 29.01.2015 зверталася до КП «Житлоінвестбуд-УБК» з заявами про сплату пені за дні прострочки введення об'єкту капітального будівництва в експлуатацію. У відповідях на зазначені звернення відповідач зазначив, що вимоги позивача про виплату пені є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та не підлягають задоволенню.
		Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 
		Статтею 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
		Згідно п. 6.1 Договору запланований термін введення об'єкта капітального будівництва - I квартал 2014 року, тобто зі змісту вказаного пункту договору вбачається, що кінцевий термін здачі об'єкта в експлуатацію є дата 31.03.2014.
		Згідно ст. 620 ЦК України у разі невиконання боржником обов'язку кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно п. 11 порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
		Сертифікат серії ІУ № 165142660319, що виданий на підставі акту готовності об'єкту до експлуатації датований 23.09.2014 року.
		Тобто об'єкт було введено в експлуатацію з порушенням строків, передбачених                  п. 6. 1 Договору.
		Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки;
		Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Пунктом 4.2. Договору визначено, що за неналежне виконання своїх зобов'язань продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від суми неналежно виконаного зобов'язання.
		Відповідно до п. 4.2.1 Договору у випадку порушення строків введення в експлуатацію об'єкта капітального будівництва, більше ніж на три місяці продавець зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,01% від суми фактично перерахованих за квартиру коштів за кожен день прострочки. 
		Довідкою КП «Житлоінвестбуд-УБК» підтверджується факт оплати ОСОБА_1 повної вартості майнових прав квартири АДРЕСА_1 у сумі - 866745,00 грн. за загальну площу 92,70 кв.м.
		Зі змісту укладеного договору вбачається, що відповідальність настає після сплину трьох місяців з дати кінцевого терміну здачі об'єкта в експлуатацію, тобто з 01.07.2014.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки відповідачем було порушено умови договору, щодо введення об'єкта в експлуатацію, з                                        КП «Житлоінвестбуд-УКБ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню пеня у розмірі 7367,80 грн. (86,68 х 85) за прострочення зобов'язання на 85 днів з 01.07.2014 (1 квартал + 3 місяці) по 23.09.2014.
		Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.
		Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
		Враховуючи те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, рішення суду не відповідає вимогам                    ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог.
		 
		Керуючись ст. 303, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
		 
		                                                  В И Р І Ш И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» про стягнення пені - задовольнити частково.
		Стягнути з Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на користь ОСОБА_1 пеню                                                в розмірі 7367 грн. 80 коп.
		Стягнути з Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» в дохід держави 243 грн. 60 коп.
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
		 
		Головуючий:
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		Справа № 761/8694/15-ц
		№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9110/2015
		Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.
		Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...