Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/12352/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 29.09.2015. Зареєстровано: 02.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23.09.2015Справа №910/12352/13
		За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика"
		до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
		Калума Холдінгз Лімітед (Kalouma Holdings Limited)
		про розірвання договору, стягнення коштів у розмірі 217391416,06 грн. та звернення стягнення на майно
		Головуючий суддя Полякова К.В.
		Суддя Андреїшина І.О.
		Суддя Пінчук В.І.
		Представники сторін: 
		Від позивача: Кравець Р.Ю., Савченко С.І. (дов.№б/н від 15.01.2015)
		Від відповідача: Кавун В.Ф. (дов.№92 від 10.07.2015), Серафіменко В.О. (дов. №108 від 04.09.2015),
		від третьої особи: не з'явився 
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Кредмитпромбанк" про розірвання договору, стягнення коштів у розмірі 217391416,06 грн. та звернення стягнення на майно.
		Позовні вимоги обґрунтовані, тим що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, взятих на себе умовами Договору № 0052/ДС-49.8.1.1-10 строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента від 05.07.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" та Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк". Так, відповідач у порушення умов зазначеного Договору та положень чинного законодавства України, не здійснює сплату процентів у визначений Договором строк.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 провадження у справі за вищезазначеним позовом порушено та справу призначено до розгляду на 08.08.2013 року.
		Разом з тим, ухвалою  Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 задоволено частково заяву позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову, подано одночасно із позовом.
		Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме визначення номеру Договору банківського вкладу. 
		Представник позивача у судовому засіданні 08.08.2013 надав пояснення по суті спору.
		Під час судового засідання представник відповідача проти позову заперечував, однак письмового відзиву до суду не надав.
		Заслухавши думку представника позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що дана справа відноситься до категорії складних,  а тому підлягає колегіальному розгляду у складі трьох суддів.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2013 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.
		Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 08.08.2013 визначено для розгляду справи № 910/12352/13 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Босий В.П. та Івченко А.М. 
		Ухвалою суду від 08.08.2013 справу № 910/12352/13 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено розгляд справи на 29.08.2013 року.
		У зв'язку із перебуванням судді Івченко А.М. у відпустці з 15.08.2013, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва справу № 910/12352/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя Полякова К.В., судді Бойко Р.В. та Босий В.П. 
		Відповідною ухвалою суду від 29.08.13 справу № 910/12352/13 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено розгляд справи на 29.08.13 року.
		У судовому засіданні 29.08.13 судом оголошено перерву до 24.09.13 року.
		За наслідками судового засідання 24.09.13 судом винесено ухвалу про скасування заходів забезпечення позову та ухвалу про відкладення розгляду справи на 29.10.13 року.
		Розпорядженням Голови Господарського суду міста від 29.10.13 справу № 910/12352/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Полякова К.В. (головуючий), Босий В.П. та Нечай О.В., у зв'язку із перебуванням судді Бойко Р.В. у відпустці.
		Ухвалою суду від 29.10.13 справу № 910/12352/13 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено до розгляду на 29.10.13 року.
		Під час судового засідання 29.10.13 судом розглянуто та прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, відкладено розгляд заяви про забезпечення позову, подану позивачем 25.10.13 та залучено до участі у справі Калума Холдінгз Лімітед (Kalouma Holdings Limited) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про що зазначено в ухвалі суду від 29.10.13 року. Розгляд справи відкладений на 28.11.13 року.
		До судового засідання 28.11.13 з'явились представники позивача та представники відповідача. 
		Третя особа до судового засідання 28.11.13 не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена шляхом направлення перекладеної на грецьку мову ухвали від 29.10.13, у порядку передбаченому статтею 10 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах з урахуванням приписів ноти, датованою 05.01.1984, якою Уряд Кіпру зазначив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених у ст. 10 Конвенції. 
		Ухвалою суду від 28.11.2013 провадження у справі №910/12352/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Калума Холдінгз Лімітед (Kalouma Holdings Limited) про розірвання договору, стягнення грошових коштів та звернення стягнення на майно до вирішення по суті пов'язаної із нею справи №910/11994/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про визнання недійсним договорів та стягнення грошових коштів зупинено.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/11994/13 у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/11994/13 залишено без змін та повернуто матеріали справи  № 910/11994/13 до Господарського суду міста Києва.
		До суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 12.06.2015 та 25.06.2015 позивачем подані клопотання про поновлення провадження.
		13.07.2015, на виконання розпорядження В.о. керівника апарату суду, здійснено повторний автоматичний розподіл справ, за наслідками якого для розгляду справи №910/12352/13 визначено колегію суддів у наступному складі: Головуючий суддя Полякова К.В., судді Андреїшина І.О. та Босий В.П.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 провадження у справі №910/12352/13 поновлено та призначено справу до розгляду на 27.08.2015 року.
		27.08.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.
		27.08.2015, на виконання розпорядження В.о. керівника апарату суду, здійснено повторний автоматичний розподіл справ, за наслідками якого для розгляду справи №910/12352/13 визначено колегію суддів у наступному складі: Головуючий суддя Полякова К.В., судді Андреїшина І.О. та Пінчук В.І.
		Відповідною ухвалою суду від 27.08.2015 справа №910/12352/13 прийнята вищезазначеною колегією суддів до свого провадження та призначена до розгляду на 09.09.2015 року.
		31.08.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.
		За наслідками судового засідання 09.09.2015 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 23.09.2015, в якій також зазначено про прийняття заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог та відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
		На початку судового засідання 23.09.2015 судом відхилено клопотання відповідача про фіксування судового процесу з підстав того, що судовий розгляд справи №910/12352/13, на момент подання такого клопотання, здійснюється із фіксуванням судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень статті 81-1 ГПК України.
		У судовому засіданні 23.09.2015 представники позивача надали усні пояснення по суті спору, позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі.
		Представники відповідача, у свою чергу, проти позову заперечували, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях.
		Третя особа повторно не з'явилась до судового засідання, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомила.
		Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		За таких обставин, незважаючи на те, що третя особа не з'явилась на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		05.07.2010 між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика", яка діє від власного імені, але за рахунок активів Пайового не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу  "Київщина 1" укладено Договір строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента № 0052/ДС-49.8.1.1-10,  ( далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого, в редакції згідно додаткової угоди №01 до договору від 17.05.2012, Банк прийняв від Вкладника на депозитний рахунок 265860074 грошові кошти (вклад) в сумі  210     956     000,00 грн. та зобов'язався повернути Вкладникові суму вкладу 09.07.2013 року.  
		Згідно п. 2.5 Договору, в редакції згідно додаткової угоди № 01 до договору від 17.05.2012, Банк нараховує та сплачує вкладнику проценти у розмірі 16% річних за період з 05.07.2010 по 05.07.2012 та у розмірі 18% за період з 06.07.2012 по 09.07.2013 року. Сплата процентів здійснюється на поточний рахунок відповідача, відкритий в Українському Професійному Банку за наступними реквізитами п/р 26507152802, ЄДРПОУ 34937396, МФО 300205.
		При нарахуванні процентів за цим Договором використовується метод "факт/факт", тобто визначається фактична кількість днів, місяця і року. Банк нараховує на вклад проценти щомісячно в останній робочий день кожного календарного місяця, а також на момент їх сплати зі спливом строку встановленому у п. 1.1 цього Договору, при достроковому поверненні або списанні з інших підстав, на фактичний залишок грошових коштів, що знаходяться на Рахунку протягом періоду, за який нараховуються відсотки. (п. 2.6 Договору банківського вкладу 1).
		Як зазначає позивач у позові, відповідач порушив умови укладеного Договору та не виплатив проценти за квітень 2013 року у розмірі 3   120   992,88 грн., у зв'язку із чим ТОВ КУА «Практика» 15.05.2013 направило на адресу ПАТ «Кредитпромбанк» письмову вимогу №14/05-2013 про сплату відсотків за квітень 2013 року у строк до 24.05.2013 року.
		Вищевказана вимога залишена відповідачем без виконання, що зумовило звернення позивача із листом №04/05-2013 від 29.05.2013 до Національного банку України з метою запобігання порушення норм чинного законодавства України.
		У зв'язку із істотним порушенням зобов'язань Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» за договором строкового банківського вкладу, ТОВ КУА «Практика» звернулось із даним позовом до суду, у межах якого просило розірвати Договір №0052/ДС-49.8.1.1-10 строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента від 05.07.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» суму строкового вкладу у розмірі 210   956 000,00 грн. та 72   927   200,00 грн. суму невиплачених процентів за квітень 2013 року - лютий 2015 року, пеню за прострочену суму вкладу у розмірі 14   102   264,11 грн. за період 09.07.2013-09.01.2014, пеню за невиплаченими процентами за період 07.05.2013-02.03.2015 у розмірі 5   942   059,76 грн., 3% річних за прострочення основного боргу у розмірі 10   437   987,29 грн. за період з 09.07.2013 - 02.03.2015, 2   008   448,70 грн.  - 3% річних за простроченими невиплаченими процентами за період 07.05.2013 - 02.03.2015, інфляційні втрати за прострочення основного боргу у розмірі 67   505   920,00 грн. за період липень 2013 року - лютий 2015 року та 16   856   170,43 грн. - інфляційних втрат за простроченими невиплаченими процентами за період травень 2013 року -  лютий 2015 року. Також позивач просив звернути стягнення на майно Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» у сумі, що дорівнює вкладу за Договором № 0052/ДС-49.8.1.1-10 строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента від 05.07.2010 у розмірі 210   956 000,00 грн. та 72   927   200,00 грн. суми невиплачених процентів за квітень 2013 року - лютий 2015 року, пені за прострочену суму вкладу у розмірі 14   102   264,11 грн. за період 09.07.2013-09.01.2014, пені за невиплаченими процентами за період 07.05.2013-02.03.2015 у розмірі 5   942   059,76 грн., 3% річних за прострочення основного боргу у розмірі 10   437   987,29 грн. за період з 09.07.2013 - 02.03.2015, 2   008   448,70 грн.  - 3% річних за простроченими невиплаченими процентами за період 07.05.2013 - 02.03.2015, інфляційних втрат за прострочення основного боргу у розмірі 67   505   920,00 грн. за період липень 2013 року - лютий 2015 року та 16   856   170,43 грн. - інфляційних втрат за простроченими невиплаченими процентами за період травень 2013 року -  лютий 2015 року, разом 400   736   051,00 грн. (із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.08.2015 року).
		Відповідач у своїх письмових поясненнях заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав того, що у Публічному акціонерному товаристві «Кредитпромбанк» триває процедура ліквідації банку, а отже спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Так, відповідач зауважує, що ТОВ КУА «Практика» обрано позасудовий спосіб захисту своїх прав шляхом звернення до Уповноваженої особи Фонду із заявою про задоволення кредиторських вимог на загальну суму 400   736   051,00 грн., що унеможливлює винесення рішення про задоволення позовних вимог та, до того ж, задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі банку не може порушувати порядок черговості задоволення вимог, передбачений статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Однією з підстав заперечення проти позову відповідач зазначає про відсутність у позивача права здійснення нарахування процентів після спливу строку вкладу, тобто після 09.07.2013,  а також нарахування пені, 3% річних та інфляційної складової боргу у період після 09.07.2013 року. Також, ПАТ «Кредитпромбанк», посилаючись на положення статті 258 Цивільного кодексу України, стверджує про порушення позивачем строків позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Так, укладений між сторонами 05.07.2010 Договір строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента № 0052/ДС-49.8.1.1-10 за своєю правовою природою є договором банківського вкладу, а отже правовідносини між сторонами регулюються положеннями Параграфом 3 Глави 71 Цивільного кодексу України.
		За приписами частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленого договором.
		Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено , що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України. 
		Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
		Умовами Договору від 05.07.2010 (із врахуванням змін внесених Додатковою угодою №01)  сторони погодили строк дії вкладу 3 роки та 4 дні у розмірі 210   956   000,00 грн. з датою повернення -  09.07.2013 року.
		Наявною у матеріалах справи банківською випискою за 05.07.2010 підтверджується зарахування грошових коштів у розмірі 210   956   000,00 грн. на депозитний рахунок, відкритий в установі банку відповідача.
		Частиною 5 статті 1061 ЦК України унормовано, що проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. 
		Так, умовами п.2.5., 2.7 Договору, сторони погодили виплату процентів у період з 05 липня 2010 року по 05 липня 2012 року у розмірі 16% річних кожні три місяці та у період з 06 липня 2012 по 09 липня 2013 року у розмірі 18% річних в перший робочий день кожного місяця за фактичний час знаходження суми вкладу на рахунку у попередньому місяці.
		Як передбачено нормами ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. 
		Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України визначені підстави зміни або розірвання договору, зокрема, у частині 2 вказаної статті зазначено, що  Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено право зміни договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Із наведеного вбачається, що з вимогою про зміну або розірвання договору до суду може звернутися особа лише у випадку, якщо мало місце істотне порушення в діях іншого контрагента і таке порушення стосується безпосередньо договірного зобов'язання між цими сторонами. Проте така зміна договору в односторонньому порядку протирічить принципу свободи договору, оскільки відсутня згода іншої сторони на таку зміну, що створює загрозу інтересам іншої сторони.
		Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про втрати та збитки, які вказана сторона понесла внаслідок порушення іншою стороною договору.
		Під шкодою в контексті ч. 2 ст. 651 ЦК України слід розуміти комплекс негативних наслідків, які виникають у зв'язку з порушенням. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору має довести наявність істотного порушення та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.
		Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідач - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» у порушення умов укладеного договору строкового вкладу не здійснив виплату процентів у відповідних розмірах, починаючи з квітня 2013 року, належних доказів у спростування встановлених обставин до суду не надав.
		У даному випадку, порушення відповідачем умов Договору щодо неперерахування останнім процентів позивачу є істотним у розумінні ст. 651 ЦК України, що є законною підставою для розірвання Договору №0052/ДС-49.8.1.1-10 строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента від 05.07.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк», а отже позовна вимога позивача про розірвання договору підлягає задоволенню.
		Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
		Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Надалі, як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи у день закінчення строку дії Договору, а саме 09.07.2013, відповідач не повернув позивачу суму банківського вкладу у розмірі 210   956   000,00 грн.
		Відтак, факт наявності у ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за вкладом згідно Договору№0052/ДС-49.8.1.1-10 від 05.07.2010 у розмірі 210   956   000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.
		Оскільки, банк припустився порушення своїх зобов'язань по поверненню суми вкладу, у строки визначені Договором, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача 72   927   200,00 грн. суму невиплачених процентів за весь  прострочений строк до фактичного повернення коштів, зокрема у межах даного спору за період квітень 2013 року - лютий 2015 року.
		Аналогічна правова позиція, яка є обов'язковою для всіх судів України у розумінні положень статті 111-28 ГПК України, висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.05.13 у справі № 6-39цс13.
		Вищевикладене спростовує доводи відповідача про відсутність у ТОВ КУА «Практика» права здійснення нарахування та стягнення процентів за Договором у період після 09.07.2013 року.
		Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення пеню за прострочену суму вкладу у розмірі 14   102   264,11 грн. за період 09.07.2013-09.01.2014, пеню за невиплаченими процентами за період 07.05.2013-02.03.2015 у розмірі 5   942   059,76 грн., 3% річних за прострочення основного боргу у розмірі 10   437   987,29 грн. за період з 09.07.2013 - 02.03.2015, 2   008   448,70 грн.  - 3% річних за простроченими невиплаченими процентами за період 07.05.2013 - 02.03.2015, інфляційні втрати за прострочення основного боргу у розмірі 67   505   920,00 грн. за період липень 2013 року - лютий 2015 року та 16   856   170,43 грн. - інфляційних втрат за простроченими невиплаченими процентами за період травень 2013 року -  лютий 2015 року.
		Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається  таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.
		Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських  відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій  за  прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафні санкції це, зокрема, господарські санкції у виді грошової суми, та надає їх виключний перелік, а саме: неустойка, штраф, пеня. 
		Так, пунктом 5.2. Договору передбачено, що у разі порушення банком строку повернення вкладу, вказаного у пункті 1.1. цього Договору та/або нарахованих процентів за ним, Банк виплачує вкладнику пеню у розмірі 0,05% процента за кожний день прострочення від суми, сплата якої прострочена. При цьому розмірі пені не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня.
		Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім здійснено нарахування пені за неповернення суми вкладу у період з 09.07.2013-09.01.2014 у розмірі 14   102   264,11 грн.
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, враховуючи норми чинного законодавства та умови укладеного договору, суд не погоджується із визначенням дати початку періоду нарахування пені, та вказує на те, що вірною датою від якої зобов'язання вважається простроченим є 10.07.2013, тобто наступний день після дати повернення вкладу, встановленої умовами Договору. Так, здійснивши арифметичний перерахунок суми пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість суми пені за неповернення суми вкладу у період з 10.07.2013-09.01.2014 у розмірі 14   021   349,48 грн.
		Одночасно, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за невиплаченими процентами за період 07.05.2013-02.03.2015 у розмірі 5   942   059,76 грн., визнав його обґрунтованим та таким, що здійснений із дотриманням норм чинного законодавства та умов укладеного договору щодо періоду нарахування та розміру.
		Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки в даній справі, зокрема, щодо пені за невиплаченими процентами за період 07.05.2013-02.03.2015 суд відзначає наступне.
		Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
		Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ст. 260 ЦК України).
		Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Згідно статті 261 ЦК України частини 1 та 5 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.ч. 1,2 ст. 258 ЦК України)
		Відповідно до та 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
		Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом..
		Із наявного у матеріалах справи розрахунку пені, наданого позивачем, вбачається, що останнім здійснено нарахування пені за кожною черговою виплатою процентів, а не наростаючим підсумком на всю суму заборгованості, що свідчить про відсутність підстав для застосування строків спеціальної позовної давності тривалістю в один рік, оскільки із позовом, у межах якого заявлено вимогу про стягнення пені, до суду ТОВ КУА «Практика» звернувся 27.06.2013, що підтверджується відтиском штемпеля відділу діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва на титульному аркуші позовної заяви.
		Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від  відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
		Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
		З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
		За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
		Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
		Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
		Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
		Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
		У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга". 
		Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.
		Згідно з вимогами чинного законодавства, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення до моменту звернення до суду, а не за окремий обраний ним період.
		Суд, перевіривши наданий розрахунок 3% річних та інфляційної складової та визнав його обґрунтованим у розмірі 10 420 648,44 грн. - 3% річних за прострочення основного боргу за період з 10.07.2013 - 02.03.2015 (період змінено судом з підстав, визначених вище), 2   008   448,70 грн.  - 3% річних за простроченими невиплаченими процентами за період 07.05.2013 - 02.03.2015, інфляційні втрати за прострочення основного боргу у розмірі 67   505   920,00 грн. за період липень 2013 року - лютий 2015 року та 16   856   170,43 грн. - інфляційних втрат за простроченими невиплаченими процентами за період травень 2013 року -  лютий 2015 року.
		Суд відзначає, що заперечення відповідача щодо неможливості здійснення нарахування 3% річних та інфляційної складової боргу у період після дати повернення суми вкладу, визначеної умовами договору, а саме після 09.07.2013 є безпідставними, оскільки позивач наділений правом здійснення вказаних нарахувань до фактичної дати повернення суми вкладу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.05.13 у справі № 6-39цс13 та у розумінні положень ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування судами.
		Одночасно, за інформацією, що міститься на офіційному сайті всесвітньої мережі Інтернет Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у відповідача - Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" з 03.03.2015 запроваджена тимчасова адміністрація. Надалі, рішенням від 03 червня 2015 № 112 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Кредитпромбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Кредитпромбанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича строком на 1 рік з 03 червня 2015 року до 02 червня 2016 року включно. Належна копія вказаного вище рішення наявна у матеріалах справи.
		Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
		Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
		Питання запровадження та здійснення тимчасової адміністрації регулюються розділом VII Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Так, пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банків.
		Визначення поняття "кредитор банку" містять приписи Закону України "Про банки і банківську діяльність". Так, відповідно до статті 2 Закону, кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
		З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що ТОВ КУА «Практика» є кредитором ПАТ «Кредитпромбанк».
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України № 3-34гс15, яка у розуміння статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для застосування.
		Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.
		Крім того, порядок ліквідації банку регулюється розділом VIII Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Так, ч.5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. 
		З дня призначення уповноваженої особи Фонду:
		1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;
		2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
		3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
		4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;
		5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;
		6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;
		7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
		Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів").
		Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
		Так, із матеріалів справи вбачається та сторонами підтверджено, що 09.07.2015 позивач звернувся до уповноваженої особи із Заявою про задоволення кредиторських вимог на суму 400   736   051,00 грн. 
		Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
		Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:
		1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
		2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
		3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 1 та 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
		Частиною 4 вказаною вище статті  передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
		До того ж, відповідно до рішенням від 03 червня 2015 № 112 визначено, що задоволення вимог кредиторів здійснюватимуться за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку, в черговості, що передбачена частиною першою статті 52 Закону.
		Таким чином, з системного аналізу вищевикладеного, враховуючи прийняте рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанку", задоволення вимог кредиторів банку, зокрема ТОВ КУА «Практика», здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Таким чином, з огляду на  вищезазначене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» про стягнення  суму строкового вкладу у розмірі 210   956 000,00 грн. та 72   927   200,00 грн. суму невиплачених процентів за квітень 2013 року - лютий 2015 року, пеню за прострочену суму вкладу у розмірі 14   102   264,11 грн. за період 09.07.2013-09.01.2014, пеню за невиплаченими процентами за період 07.05.2013-02.03.2015 у розмірі 5   942   059,76 грн., 3% річних за прострочення основного боргу у розмірі 10   437   987,29 грн. за період з 09.07.2013 - 02.03.2015, 2   008   448,70 грн.  - 3% річних за простроченими невиплаченими процентами за період 07.05.2013 - 02.03.2015, інфляційні втрати за прострочення основного боргу у розмірі 67   505   920,00 грн. за період липень 2013 року - лютий 2015 року та 16   856   170,43 грн. - інфляційних втрат за простроченими невиплаченими процентами за період травень 2013 року -  лютий 2015 року задоволенню не підлягають з підстав того, що вказані суми мають бути виплачені із врахуванням порядку черговості задоволення вимог кредиторів банку у межах ліквідаційної процедури останнього.
		Наразі суд відзначає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення проценти за вкладом, 3% річних та інфляційну складову боргу із визначенням граничної дати нарахування 02.03.2015, тобто до дати запровадження тимчасової адміністрації в установі відповідача.
		Разом з тим, позовні вимоги про звернення стягнення на майно Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» не підлягають задоволенню з огляду на нижченаведене.
		Так,  ТОВ КУА «Практика», як кредитор ПАТ «Кредитпромбанк» у даних правовідносинах відповідно до п. 14.1.95 ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України, стверджує про наявність у нього права на звернення стягнення на майно відповідача з підстав, передбачених положеннями статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».
		У розумінні статті 526 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання є вчинення кредитором і боржником дій, які відповідають всім умовам договору.
		За умовами укладеного між сторонами договору строкового банківського вкладу від 05.07.2010 зобов'язання має бути виконано у грошовій формі.
		Суд відзначає, що згідно преамбули Закону України «Про виконавче провадження», цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
		Нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
		Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом.
		З системного аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що звернути стягнення на майно боржника, на підставі статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» можливе виключно у межах відкритого виконавчого провадження, за умови встановлення факту недостатності грошових коштів для виконання судового рішення шляхом зміни способу і порядку виконання рішення.
		Одночасно, враховуючи запровадження ліквідаційної процедури в установі відповідача, суд вказує на неможливості здійснення задоволення вимог кредиторів банку, у даному випадку позивача, шляхом звернення стягнення на майно у судовому порядку, оскільки задоволення вимог кредиторів здійснюється у відповідній черговості, згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та такий порядок не може бути порушений.
		Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
		Таким чином, з огляду на  вищезазначене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» підлягають частковому задоволенню.
		Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки судом задоволено позовну вимогу про розірвання договору строкового банківського вкладу, тому судовий збір у розмірі 1  147,00 грн. має бути стягнений з відповідача на користь позивача.
		Однак, згідно п. 22 ч. 1 ст. 5  Закону України "Про судовий збір" відповідач звільнений від сплати судового збору, у зв'язку із чим сплата судового збору у розмірі 1  147,00 грн. не може бути покладена на відповідача.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Калума Холдінгз Лімітед (Kalouma Holdings Limited) про розірвання договору, стягнення грошових коштів та звернення стягнення на майно - задовольнити частково. 
		Розірвати Договір №0052/ДС-49.8.1.1-10 строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента від 05.07.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» у зв'язку із істотним порушенням зобов'язань Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк».
		У іншій частині у позові відмовити.
		Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну  та резолютивну частину у судовому засіданні 23.09.2015 року.
		Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
		Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повний текст рішення
		складений та підписаний 28.09.2015 року
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                      К.В. Полякова 
		 
		 
		Суддя                                                                                            І.О. Андреїшина
		 
		 
		Суддя                                                                                                      В.І. Пінчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...